Злочини проти власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

Злочини проти власності

 

План:

 

1. Родовий об’єкт і класифікація злочинів проти власності

2. Предмет

3. Загальне поняття розкрадання

4. Характеристика конкретних форм розкрадання

5. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів що охоплюються поняттям розкрадання

6. Корисливі злочини проти власності що не містять ознак розкрадання

7. Не корисливі злочини проти власності

8. Висновок

9.Використана література

 

1. Родовий об’єкт і класифікація злочинів проти власності

 

У кримінально-правовій літературі є кілька підходів щодо родового об’єкту. Розглядають власність як економічну категорію і власність як правову категорію.

Власність як правова категорія – це право власника володіти, користуватись і розпоряджатись майном.

Родовий об’єкт (на думку Л.П. Брич) – за основу треба брати юридичний критерій і це є: відносини з приводу власності – відносини між людьми з володіння, користування, розпоряджання майном які охороняють кримінальним законом.

Проф. Навроцький вважає що родовим об’єктом злочинів проти власності є суспільні відносини що складаються з приводу вилучення, знищення, витрачання, не передання, пошкодження, не повернення майна чужого для винного на яке він не має права володіння, користування, розпоряджання, яке внаслідок цього вилучається з процесу виробництва, обміну, продажу.

Щодо класифікації то традиційно поділяють злочини проти власності на 3 групи:

І. Розкрадання

ІІ. Інші корисливі злочини проти власності що НЕ містять ознак розкрадання

ІІІ. Не корисливі злочини проти власності

 

2.Предмет злочинів проти власності

 

Стосовно всіх складів злочинів предмет є обов’язкова ознака. Всезагальним предметом є – чуже майно. Предметом деяких є: право на майно (ст.189, ст.190), дії майнового характеру (ст.189). В деяких предметом є не будь-яке майно а конкретне: чуже майно яке було в віданні винуватого чи ввірене йому (ст.191); знайдене або таке що випадково опинилось у винного, скарб, предмети що містять наукову, культурну чи іншу цінність; електричні мережі, кабельні лінії зв’язку та їх обладнання (ст.188); об’єкти електроенергетики (ст.188-1); земельна ділянка (ст.197-1); електрична чи теплова енергія – єдиний випадок коли предметом виступає те що не є майном (ст188-1).

1) фізична ознака: є річчю, предметом матеріального світу (крім права на майно, дії майнового характеру). Річ – це такий предмет який можна вилучити із законного володіння власника і перемістити в сферу володіння іншої особи, або який можна знищити, пошкодити. Гроші, цінні папери також є проявом речей і тому можуть бути предметом злочинів проти власності. Предметом злоч проти вл можуть бути документи які є в обігу і виступають грошовим еквівалентом (лотерейні білети, поштові марки, талони на паливо, приватизац білети). Але ці документи потрібно відрізняти від подібних документів/речей що не є предметом. Тобто це речі які самі по собі не несуть, не мають якоїсь цінності, а посвідчують право власності на предмет злочину – вони самі предметом злочинів проти власності не можуть бути, оскільки в них не конкретизується вартість і кількість матеріальної цінності (наприклад номерок з гардеробу). Протиправне заволодіння такими речами буде вважатися готуванням до злочину.

2) економічна ознака – полягає в тому що таким предметом може бути майно що наділене споживчою та міновою вартістю. Споживча вартість – означ що майно здатне задовольнити матеріальні і пов’язані з ними потреби людини, воно є цінним і потрібним для власника. Речі викинуті або від яких власник відмовився не є предметом злочинів проти власності. Мінова вартість – означає уречевлення праці людини, тобто внаслідок людської праці предмет заново створили чи відокремили від природного середовища. Як визначити? Якщо дерево на корні, тварина на волі – предметом злочину проти довкілля  (бо не прикладалась праця власника, не відокремили від природи); але якщо дерево зрубали (дрова), тварину зловили (зарубали на мясо) – предметом злочину проти власності. Олень в Карпатах – злоч проти довкілля; риба в ставку, корова в загоні – злоч проти власності.

3) юридична ознака – її формують 2 частини:

1) чуже майно – майно є чужим для винного – означає що майно перебуває у власності іншої особи і винний не має на нього ні дійсного ні уявного права. Майно подружжя не є чужим для них самих. В цьому випадку слід виріш в сивіл-правовому порядку. Приклад з провідником – не можна вважати чужим майном, того що потерпілий не мав дійсного права.

Ст. 338 ЦКУ – передбачає порядок набуття права власності на знахідку, а ст. 343 ЦКУ – порядок набуття на скарб. (вивчити)

Якщо майно тимчасово вибуло з володіння з обставин, що не залежать від його волі або не було під фактичним контролем власника або ні особи (загублене забути) але у відомому власнику місці – то розглядається як злочин. Якщо ж невідоме місце його знаходження то не є злочином.

2) майно не передбачене в законі як предмет інших злочинів. В ін випадках – не може бути визнаним предметом злочинів проти власності (наркотики, перкурсори, зброя). Але якщо на заводі було викрадено запчастини (вузли) до зброї, наприклад, то вчинене кваліфік за сукупністю як злоч проти власн + виготовл вогнепальної зброї.

 

3.Загальне поняття РОЗКРАДАННЯ

 

Термін розкрадання позначає не якийсь конкретно один злочин, а певну групу злочинів проти власності, об’єднану спільними ознаками. До них відносять: спільний родовий та безпосередній об’єкти, спільні предмети, з об’єктивної сторони полягають в протиправному, безоплатному вилучені чужого майна і оберненні його на свою користь чи користь 3-тіх осіб: а) більшість полягає у вилученні майна з чужого  законного володіння. Вилучення – було у власника, у відомому власнику місці і було переміщено в сферу володіння ін особи. Рухоме майно фактично переміщується, а нерухоме – юридично переміщується. З об’єктивної сторони розкрадання – це протиправне, безоплатне вилучення чужого майна або інших явищ матеріального світу що є предметами злочинів проти власності і обернення його на свою користь чи користь 3-тіх осіб.

Об’єктивна сторона розкрадання:

Суспільно-небезпечне діяння полягає у вилученні майна з чужого законного володіння. Винятки: шахрайство (вилучення нема, а є заволодіння); вимагання (суспільно-небезпечне діяння – вимога)

Звернення вилученого майна на свою користь чи користь 3-тіх осіб –друга основна складова розкрадання.

Таке вилучення має бути протиправним. Таке вилучення маэ бути безоплатним. Безоплатним не обовязково зі згодою чи без згоди власника. Це може бути еквівалентна робота, гроші чи інший еквівалент – Але має бути щось подано. Якщо еквівалент менший ніж вартість майна – тоді тут можна говорити про сукупність ідеальну – наприклад самоправство і розкрадання.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу вчиненого з метою заволодіти чужим майном і незалежно від того чи вдалося винному заволодіти майном потерпілого. Приклад з жінкою в ліфті – це буде не добровільна відмова а закінчений розбій - бо з моменту нападу.

Вимагання досягає стадії закінченого злочину з моменту доведення до потерпілого майнової вимоги + поєднаної з відповідними погрозами як зазнач в ч.1 ст.189

Всі розкрадання мають обов’язків елемент – к о р и с л и в и й м о т и в

Класифікація розкрадання чужого майна.

Розкрадання прийнято поділяти за видами і формами. Критерієм поділу за видами є вартість викраденого майна. Критерієм поділу на форми є спосіб вчинення злочину.

За вартістю є 5 видів розкрадання:

1. дрібне (не є кримінально карним - адмін відповідальність, ст.51 КпАП);

2. у значному розмірі (в істотному  розмірі);

3. таке що заподіяло значну  шкоду потерпілому;

4. у великому розмірі;

5. в особливо великому розмірі.

 

1. дрібне ≤ 3 неоподаткованим мінімумам  громадян (600грн=3х200) ≥

2. 3 неоподат мін громад ≤ в значному розмірі ≤ 100 неопод мін гром. -->

3.   ≤ значна шкода потерпілому  ≤

4. 250 неопод мін ≤ великий  розмір 

5. 600 ≤ особливо великий розмір

Критерієм поділу на форми є спосіб вчинення злочину. За способом виділяють 8 форм:

1. крадіжка;

2. грабіж;

3. розбій;

4. вимагання;

5. шахрайство;

6.привласнення;

7. розтрата;

8. заволодіння чужим майном шляхом  зловживання службовим становищем.

 

4.Характеристика окремих форм розкрадання

 

Ст. 185. Крадіжка.

Суспільно небезпечне діяння називається викрадення. Розкрадання і викрадення як загальне і особливе. Викрадення як суспільно небезпечне діяння означає вилучення чужого майна, безвідплатно і протиправно.

Спосіб – обов’язково  т а є м н и й

Об’єктивний критерій таємності – викрадення відбувається за відсутністю власника чи іншої особи – ніхто не спостерігав.

Суб’єктивний критерій – винний усвідомлює обставину таємності викрадення.

Об’єктивний і Суб’єктивний критерії – поєднуються.

Критерії:

І. Таємне вилучення коли ніхто не спостерігав.

ІІ. Вилучення відбувається в присутності власника чи ін. осіб, але воно є все рівно таємним бо в силу  фізіологічних обставин він не бачив цього (мала дитина в ліжку, стара людина, хвора, п’яний, спить, сліпий)

ІІІ. Майно винний вилучав в присутності осіб які усвідомлювали факт вилучення майна, але в силу певних соціальних зв’язків з цими особами винний розраховував на їх солідарність (співучасник, друзі родичі). Проте якщо ці особи попередили чи засумнівалися – це вже буде не крадіжка.

ІV. Викрадення відбувається в присутності інших осіб які вважають таке переміщення майна правомірним і на цю ілюзію правомірності розраховує винний.

Ст.186. Грабіж.

Виділяють 2 види грабежу – простий і насильницький. Класичний приклад простого грабежу – знімання норкових шапок через паркан, виривання сумки (на мопеді) – грабіж ривком. При насильницькому грабежі характериним є застосування насильства що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого а також погроза його застосування (Пленум п.9). Під таким насильством потрібно розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження що НЕ спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності або менше легкого

Погроза в складі грабежу. Це погроза заподіяння легкого тілесного ушкодження що НЕ спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності або менше легкого. Тут погроза в вузькому значенні, на відміну від розбою.

 

 

Ст.187. Розбій.

Потерпілий – насильство може застосовуватися до особи яка зазнала нападу тобто це може бути як власник майна, особа якій майно ввірене так і стороння особа.

Насильство яке є небезпечним для життя і здоровя особи (не плутати з ознакою тяжкого тілесного ушкодження – насильство яке є небезпечне в момент заподіяння). Роз’яснено в Постанові ПВС п.9. Мінімальна межа – легке тілесне ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоровя чи незначну стійку  втрату працездатності, а максимальна – середньої тяжкості тілесне ушкодження. В всіх підручниках пише що охоплює і тяжкі тілесні ушкодження але це суперечить закону бо на думку Брич це є кваліфікуючою ознакою розбою. Тобто якщо заподіюється тяжке тілесне ушкодження то буде кваліфікуватися за ч.4 ст.187 ККУ.

Ст. 189. Вимагання.

Супільно-небезпечне діяння – вимога передати майно, право на майно (з погрозою…)

Спосіб – погроза:

1) насильством

2) знищенням або пошкодженням  майна

3) обмеженням прав, свобод і законних  інтересів

4) розголошення відомостей які  потерпілий чи його близькі родичі бажають залишити в таємниці

Ч.2. – насильство охоплюється вбивства чи тяжкі тілесні ушкодження.

В ч.3 вже не погроза а застосування реального насильства небезпечного для життя і здоровя.

В ч.4 вже насильство яке є тяжким тілесним

Насильство яке не є небезпечним для життя і здоровя – такої кваліфікуючої ознаки вимагання немає – і тут потрібно кваліфікувати за сукупністю (разом з побоями, легке тілесне, незаконне позбавлення волі…).

 

Ст. 190. Шахрайство

Суспільно небезпечне діяння познач терміном «заволодіння» (не те саме шо вилучення) полягає в тому, що винний не сам вилучає майно, а власник це майно дає, дає правомочності, вручає правомочності щодо цього майна.

Способи: обман або зловживання довірою.

Частіше обман полягає в обіцянці вчинити певні дії, а потім не виконання їх.

Важливо щоб винна особа на момент заволодіня майном мала намір привласнити майно а обіцянку не виконати. За цим можна відрізнити шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою чи від цивільно-правовим деліктом.