Теоретичні проблеми кримінально правової кваліфікації групових злочинів

Суттєвою вадою законодавчого  вирішення проблеми криміналізації організованої злочинної діяльності є надто ускладнене конструювання  кримінально-правових норм (конкретних складів злочинів), якими встановлюється злочинність певних її проявів. Зокрема, у статтях 255, 258, 260 КК має місце  невиправдана концентрація у диспозиціях  норм, котрі у них закріплюються, ряду діянь, кожне з яких у принципі могло б становити зміст окремої  норми.

ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичних проблем кримінально-правової кваліфікації групових злочинів дозволив мені зробити такі висновки: організована група — це стійке об'єднання кількох осіб, які спеціально зорганізувалися для більш-менш тривалої злочинної діяльності.

Злочини визнаються такими, що вчинені групою осіб, якщо в ньому  брали співучасть 2 або більше співвиконавців без попередньої змови між  собою. Дана форма співучасті передбачається в деяких статтях КК як кваліфікуюча ознака злочину. Наприклад, при зґвалтуванні (ст. 152), хуліганство ( ст. 296).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили 2 або більше суб’єктів, якщо його заздалегідь домовились про його вчинення. Ця форма співучасті передбачається як кваліфікуюча ознака в багатьох статтях КК. Зокрема, ч. 2 ст. 185, п.12 ч. 2 ст. 115. В інших випадках вчинення злочину за попередньою  змовою групи осіб вважається обтяжуючою обставиною при призначені покарання  відповідно.

Злочин визнається вчиненим організованою групою якщо в його готуванні або вчинені брали  участь 3 або більше суб’єктів, які  попередньо зорганізованих у стійке об’єднання для вчинення злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілу  функцій учасників групи спрямованих  на досягнення цього плану відомого усім учасникам групи ( ч. 3 ст. 28 КК). Вчинення злочину організованою  групою може бути кваліфікуючою ознакою  для деяких злочинів. Наприклад, ч. 3 ст. 289.

Крім того, воно може бути обставиною, що обтягує покарання ( п. 2 ч. 1 ст. 67). Відповідно до ч. 4 ст. 28 злочин визнається вчиненими злочинною  організацією, якщо він скоєний стійким  ієрархічним об’єднанням трьох  або більше суб’єктів, члени якого  або структурні частини кого за попередньою  змовою зорганізували для спільної діяльності з метою безпосереднього  вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації  або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп. Особливістю останньої форми співучасті є те, що у КК передбачена за відповідальність за саме створення злочинної організації ( ст. 255 КК), що вважається вже закінченим злочином.

Спеціальними видами злочинної  організації є:

• банда (ст.. 257);
• терористична організація (ст.. 258);
• воєнізовані або збройні формування ( ст.. 260).

Узагальнивши наведене, можна  виділити такі ознаки організованої  злочинної групи:

1. наявність статуту — розробленого (хоч би в загальних рисах) і схваленого учасниками групи плану злочинної діяльності і визначеної мети діяльності групи;
2. створення організаційної структури — підрозділи, їх керівники, підпорядкованість, підзвітність і їх конкретні завдання;
3. наявність організатора (керівника);
4. конспірація — прикриття своєї діяльності, налагодження корупційних зв'язків з органами влади;
5. вербування нових членів;
6. наявність загальних правил поведінки, ієрархія стосунків між учасникам організації;
7. наявність матеріальної бази — приміщень, транспорту, сховищ, коштів, тощо.

Група, що діє за попередньою  змовою організована група і злочинна організація може мати форму як простої  співучасті, коли усі учасники є  виконавцями, так і складні співучасті, коли має розподілені ролі. Група  без попередньої змови може бути лише у формі простої співучасті.

Слід зазначити, що в нормах ст. 28 КК практично відсутня система критеріїв, які б давали можливість чітко відділити групу, яка вчиняє злочини за попередньою змовою (ч.2) від організованої групи (ч.3), а її, в свою чергу, від злочинної організації (ч.4). Теорія кримінального права і кримінологічна наука давно розробили систему ознак для кожної з цих форм співучасті у злочині, яка, у принципі, була сприйнята і практикою. Нажаль, це не було належним чином враховано при конструюванні ст. 28 КК. Різні види злочинних об'єднань характеризуються тими ж самими об'єктивними (н-д, чч.3 і 4 ст.28 визначають організовану групу і злочинну організацію як об'єднання 3 і більше осіб) і суб'єктивними (там же вони визначаються ознаками стійкості, розподілу функцій та ін.) критеріями. Індивідуальні ознаки організованої злочинної організації (ієрархічність, структурність, мета вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та ін.) не характеризують у повному обсязі цю форму співучасті і по ряду моментів викликають заперечення.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчиненістійкими злочинними об’єднаннями” від 23.12.2005 р. № 13.
2. Актуальные проблемы борьбы с групповой преступностью: межвузовский сборник научных трудов. - Омск: изд. Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1983. - 106 с.;
3. Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті: Автореф. дис.к-та юрид. наук: 12.00.08 / - Х., 2003. - 20 с.;
4. Аминов Д. И. Уголовно-правовые средства борьбы с хищениями, совершаемыми организованными преступными группами. / Д. И. Аминов – Ижевск, 1995. – 116 с.
5. Афиногенов С.В. Соучастие в преступлении (понятие, виды и формы): автореф. дис... к.ю.н. - М., 1991;
6. Галиакбаров Р. Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. / Р. Р. Галиакбаров – Свердловск: СЮИ, 1973. –72 с.
7. Галиакбаров Р. Р. Квалификация групповых преступлений. / Р. Р. Галиакбаров — М., 1980;
8. Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: автореф. дис.к-та юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т дер.і права. - К., 2004;
9. Єфремов С. Організована злочинна діяльність як кримінально-правова проблема // Прокуратура. Людина. Держава. –2005. -№ 12. –С.76-77.
10. Ільїна О.В. Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності: авто- реф. дис...к-та юрид. наук: 12.00.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2007;
11. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник. - Вид. 2. / М. Й. Коржанський — К.: Атіка, 2002. - 640 с.
12. Кримінальне право. Підручник / Баулін Ю. В. та інші. Відп. ред. Кондратьев Я. Ю. – К., 2002.
1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підр. для студентів вищих навчальних закладів освіти/ За ред. М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002.
2. Курс Кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. − К.: Юрінком-Інтер, 2001. − 480 с.
3. Сташис В. Деякі аспекти боротьби з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — № 4 (19). — С. 133.
4. Тарарухін С. А. Кваліфікація злочинів. / С. А. Тарарухін – Х., 2000.
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. — К., 2001. — С. 56–58.
6. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в Украинской ССР. / П. С. Матышевский — К., 1972
7. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность. - СПб., 2001
8. Новицький Г.В. Окремі аспекти застосування інституту співучасті у боротьбіз організованими злочинними угрупуваннями // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. –1999. – Т.18. – С. 159-161.
9. Уголовный кодекс Республики Беларусь: 9 июля 1999 г. № 275-З: текст по состоянию на 21 января 2008 г. - Минск: Амалфея, 2008. - 352 с.;
10. Уголовный кодекс Республики Таджикистан/ Принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года «О принятии Уголовного кодекса Республики Таджикистан». Введен в действие 1 сентября 1998 года Постановлением Парламента Таджикистана / Предисловие А.В. Федорова. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. - 410 с.;
11. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.К.Бигвава. Вступ. стаття к.ю.н., доц. В.И.Михайлова. Обзорн. Статья д.ю.н., проф. О.Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. - 409 с.
12. Хавронюк М.І. Кримінально-правовізасоби протидії організованій злочинній діяльності: досвід зарубіжних країн і законодавчі пропозиції для України // Кримінальне право України. – 2006. -№ 1. – С.93-94.
13. Яницька Н.В. Групова корисливонасильницька злочинність молоді та її попередження : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Н.В. Яницька ; НАВСУ. – К., 2000. – 19 с.