Комітет з питань правосуддя

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Декабря 2011 в 20:59, реферат

Описание работы

Комітет здійснює законопроектну роботу, готує, попередньо розглядає питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України, та виконує контрольні функції у таких сферах відання:

судоустрою, статусу суддів та забезпечення діяльності судів (крім Конституційного Суду України);

Файлы: 1 файл

Комітет з питань правосуддя.docx

— 35.92 Кб (Скачать файл)

   Куланової Лідії 531с

   Комітет з питань правосуддя 

   Дата  створення:    04 грудня 2007р.
   Підстава для створення:    4-VI  

   від 04 грудня 2007р.

   Кількісний склад:    24 депутати, станом на 23 листопада 2011р.
   Склад комітету
 
   Ківалов Сергій Васильович    Голова  Комітету
   Кармазін Юрій Анатолійович    Перший  заступник голови Комітету
   Шустік Олена Юріївна    Заступник голови Комітету
   Бондик Валерій Анатолійович    Заступник голови Комітету
   Лабунська Анжеліка Вікторівна    Секретар Комітету
Писаренко Валерій Володимирович    Голова  підкомітету з питань правових основ організації та діяльності виконавчої служби і реагування на порушення законодавства щодо виконання рішень
   Бут Юрій Анатолійович    Голова  підкомітету з питань формування суддівського корпусу
   Колесніченко Вадим Васильович    Голова  підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя
   Олійник Святослав Васильович    Голова  підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства
   Льовочкіна Юлія Володимирівна    Голова  підкомітету з питань цивільного, господарського судочинства та адміністративного судочинства
   Шпенов Дмитро Юрійович    Голова  підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів
   Бережна Ірина Григоріївна    Голова  підкомітету з питань захисту прав, свобод, інтересів громадян та систематизації, адаптації законодавства України до міжнародно-правових стандартів у сфері правосуддя і статусу суддів
   Соболєв Сергій Владиславович    Голова  підкомітету з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями
   Сенченко  Андрій Віленович    Голова  підкомітету з питань фінансового забезпечення та розвитку матеріально-технічної бази судової системи України

   Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя

   Створений 4 грудня 2007 р.

   Кількісний склад: 23 депутати, станом на 05 червня 2009 р.

   Сфери відання

   Комітет здійснює законопроектну роботу, готує, попередньо розглядає питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України, та виконує контрольні функції у таких сферах відання:

   судоустрою, статусу суддів та забезпечення діяльності судів (крім Конституційного Суду України);

   Вищої ради юстиції, у тому числі призначення на посади членів Вищої ради юстиції та припинення повноважень члена Вищої ради юстиції;

   обрання на посади суддів та звільнення з посад суддів, обраних безстроково;

   надання згоди на затримання чи арешт суддів;

   судових експертиз;

   третейського судочинства;

   організації та діяльності виконавчої служби;

   кримінально-процесуального законодавства (у частині здійснення судочинства);

   цивільного, господарського та адміністративного судочинства (процесуальне законодавство);

   14 листопада 2010
    
             
              
    
   Біографія

   Сергій Васильович Ківалов, народився 1 травня 1954 р. в місті Тирасполі. Громадянин України з 1991 року. Дитинство минуло на Одещині. Після отримання середньої освіти, проходив військову службу у Збройних Силах (1972–1974). У 1980 році закінчивши Свердловський юридичний інститут,

здобув повну юридичну освіту за спеціальністю «правознавство» та кваліфікацією «юрист».

У 1975 – 1976 роках працював старшим майстром виробничого навчання штабу  цивільної оборони, майстром Кустанайського автонавчкомбінату;

   З 1979 до 1985 року - аспірант, викладач, голова профкому Свердловського юридичного інституту;

   У 1985–1990 роках проходив службу в органах внутрішніх справ;

   У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Управління автомобільними шляхами загального користування в РРФСР (адміністративно-правові питання)»;

   У 1990–1997 роках працював старшим викладачем, доцентом, завідувачем кафедри, заступником декану юридичного факультету, проректором з навчальної роботи, директором, ректором Юридичного інституту ОДУ ім. І.І. Мечникова;

   У 1990 – 1994 рр. обраний депутатом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси, голова постійної комісії із законності і правопорядку, соціального захисту та прав громадян;

   У 1994-1998 рр. - депутат Одеської міської ради народних депутатів м. Одеси, голова постійної комісії із законності і правопорядку, соціального захисту та прав громадян;

   У 1996 р. захистив докторську дисертацію на тему «Організаційно-правові основи митної справи в Україні». У 1997 р. присвоєно звання професора;

   У 1997-1998 роках - ректор Одеської державної юридичної академії;

   У 1998 році призначений Головою спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій  по спеціальності 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право»;

   З 1998 до 2004 року був народний депутат України III-IV скликань;

   З 1998 року дотепер - член Вищої ради юстиції (обраний з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (в 2001-2004 рр. – Голова Вищої ради юстиції));

   З 16 грудня 1999 р. – член-кореспондент, академік ( 2003 р.) Академії педагогічних наук України;

   З 2002 року – член Державної акредитаційної комісії;

   У 2003 році був обраний Головою Ради представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

   З 19.02.2004–08.12.2004 р. - Голова Центральної виборчої комісії;

   З 2004 – дотепер - завідувач кафедрою, ректор, Президент Одеської національної юридичної академії ( наразі - Національного університету «Одеська юридична академія»);

   З 25.05.2006 - народний депутат України, Голова Комітету V , VI скликання Верховної Ради України з питань правосуддя;співголова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією; заступник члена Постійної делегації у ПАРЄ,основний член Комітету з юридичних питань і прав людини Парламентської асамблеї Ради Європи;

   У квітні 2010 року був призначений Заступником члена Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія).

   У вересні 2010 р. обраний академіком Національної академії правових наук України.

   Одружений. Дружина – Ківалова Наталя Миколаївна, 1955 року народження;

   Проживаю  у м. Одеса. 

   

   Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту відхилити законопроект про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" (щодо спрощення процедури поновлення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку)

    Законопроект (реєстр. №8307) спрямований на спрощення для кредиторів банку процедури поновлення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, шляхом покладення обов'язку поновлення виконавчого провадження на державного виконавця.

   Зокрема, передбачається, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття Національним банком рішення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на строк три місяці з дати опублікування у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформації про те, що менший строк не встановлений у вказаному рішенні НБУ.

   Крім того, підкреслювали парламентарії, у подальшому після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

   Під час обговорення члени Комітету дійшли висновку, що у законопроекті відсутній власний предмет правового регулювання. На думку народних депутатів, у разі прийняття запропонованих змін відбудеться дублювання вже існуючих норм, закріплених Законом "Про банки і банківську діяльність".

   Народні депутати звертали увагу на те, що експерти Національного банку, Інституту законодавства Верховної Ради України та Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України не підтримують цей законопроект.

   Інформаційне роз’яснення щодо неможливості втручання 
у процесуальну діяльність судді

   Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (частина 2 статті 126 Конституції України) Це означає:

   народні депутати України відповідно до Конституції України і процесуального законодавства України не мають засобів впливу на процесуальну діяльність суддів та не можуть надавати правову оцінку діям і рішенням суду;

   незалежність  суддів  є  невід'ємною  складовою  їхнього статусу,  конституційним  принципом  організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім  у  їхній  самостійності,  непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею;

   незалежність суддів забезпечується насамперед: особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу  на  суддів;  захистом їх професійних інтересів;  особливим порядком притягнення суддів  до  дисциплінарної  відповідальності; забезпеченням  державою  особистої  безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та  належних  умов  для  функціонування судів  і  діяльності  суддів,  їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати  до  політичних  партій  та  профспілок, брати    участь    у   будь-якій   політичній   діяльності,   мати представницький мандат,  займатися за сумісництвом певними  видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

   заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, громадян та їх об¢єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (п. 4.4 Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу);

   -        згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року № 1-12/99 (справа про запити народних депутатів України) народні депутати України не мають права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, голів судів та суддів з  питань  здійснення  правосуддя  у конкретних судових справах.

   Звернення, повинні відповідати вимогам Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, у зверненні має міститись така інформація:

   прізвище, ім’я, по батькові заявника, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб);

   інформація про представника заявника, у разі коли, звернення подається представником (повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою та оформленою відповідно до вимог чинного законодавства);

   звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати;

   інформація про суддю (П.І.Б.), назва суду, номер справи, дата розгляду справи чи винесення рішення та статус заявника у справі (сторона, підсудний, адвокат, свідок, інше);

   факти порушень суддею присяги та докази на підтвердження такої інформації.

   норми закону, які були порушенні суддею.

   До  звернення обов’язково додаються копії судових рішень разом з інформацією про істотні наслідки, які настали в результаті їх ухвалення. 

   Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо строків оскарження нормативно-правових актів)

   На  засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №8501) розроблений з метою забезпечення можливості оскаржувати діючі нормативно-правові акти.

   Для цього пропонується доповнити статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України нормою, відповідно до якої поняття позовної давності не буде поширюватися на випадки оскарження чинних нормативно-правових актів. Таким чином, особа, інтересів якої стосується нормативно-правовий акт, матиме можливість в будь-який момент подати відповідний позов.

   Реалізація положень законопроекту, наголошували народні депутати, сприятиме дотриманню прав і свобод людини в Україні та розвитку громадянського суспільства в Україні.

   

Информация о работе Комітет з питань правосуддя