Діяльність – специфічна людська форма активності, необхідна умова існування людського суспільства

1.Діяльність – специфічна людська форма активності, необхідна умова існування людського суспільства

Однією з  особливих рис усіх живих істот  є активність. У людини активність виявляється у формі діяльності. Діяльність - це специфічний людський вид активності, хоча активність людини виявляється не тільки в діяльності, але й у спілкуванні, творчості, вольових актах і т.д. Аналіз діяльності, як психічного процесу, одного з підструктур особистості, дозволяє пов’язати взаємодію мислення, волі, емоції, мотивації. Діяльність - це специфічна, регульована свідомістю, цілеспрямована активність людини, у ході якої відбувається досягнення  поставленої мети, задоволення різноманітних потреб і освоєння певного досвіду. Основою будь-якої діяльності є дія. Дія - це цілеспрямована активність, реалізована в зовнішньому або внутрішньому плані.

Ключовим поняттям, яка характеризує дію, є поняття "мети". Мета - це образ бажаного результату, тобто того результату, який повинен бути досягнутий за умов виконання дії. Мета - це усвідомлений образ результату, що утримується у свідомості увесь той час, доки здійснюється дія. Звідси мету можна визначити як усвідомлений образ передбаченого результату, на досягнення якого спрямована дія людини. Мета завжди існує в певній предметній ситуації. Мета, яка сформульована для визначених умов, називається задачею. Кожну дію варто розглядати як розв’язання цієї задачі. Таким чином, дія містить у собі акт свідомості у вигляді постановки і утримання мети. Дії людини предметні. Вони реалізують біологічні, соціально-виробничі і культурні цілі.

Отже, діяльність - це сукупність цілеспрямованих, усвідомлюваних дій. Свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями та мотивами, а й  певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.

Успішне виконання  будь-якої діяльності потребує від  людини оволодіння необхідними для  неї засобами. Воно передбачає вироблення у людини вмінь і навичок користуватися  ними для досягнення поставленої мети.

Людська діяльність різноманітна й багатогранна. Залежно  від мети, змісту та форм розрізняють  три основні різновиди діяльності: праця, навчання та дозвілля. Людині залежно від віку властиві всі тир різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному за метою, змістом, формою та значенням. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є дозвілля (гра, як процес надбання певних навичок), у шкільному - навчання,  у зрілому віці – праця (авжеж праця свідомої та цілеспрямованої людини комбінується з навчанням), а у пенсійному – відпочинок. У процесі праці виникла і розвинулася людина як свідома соціальна істота.

Загальною характеристикою  живих істот є їх активність. Саме активність забезпечує підтримання  життєво важливих зв’язків усіх істот  з навколишнім світом. Діяльність людини характеризується свідомістю і  цілеспрямованістю. Свідомий характер людської діяльності виявляється в  її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення. Діяльність людини - це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої  мети. Діяльність людини можливо поділити на різновиди - через узагальнення та вирізнення основних видів діяльності, притаманних усім людям. Вони відповідають видам соціальної людської активності, в які залучається кожна людина в процесі індивідуального розвитку.

Навчання - вид  практичної та теоретичної діяльності, який за своєю суттю є пізнавальним процесом засвоєння людиною соціального  досвіду. Навчання може бути організованим  і здійснюватися в спеціальних  навчальних закладах. Воно може бути неорганізованим, становити додатковий результат  інших видів діяльності. У дорослих людей навчання може мати характер самоосвіти. Особливістю навчальної діяльності є те, що воно слугує засобом  психологічного розвитку індивіда. Праця - свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. Вона є необхідною умовою існування та розвитку людини.

Отже, розрізняють  три основні види діяльності людини: гру, навчання, працю. Кінцевим результатом  гри є емоційне освоєння соціального  досвіду людини та емоційне задоволення. Кінцевим результатом навчання - оволодіння знаннями , уміннями і навичками. А  завдяки праці людина на основі здобутих знань створює предмети матеріальної, духовної культури та змінює умови свого життя.

1. Веракіс А.І., Завалевський Ю.І. та ін. Основи психології. - Х. - К., 2005
2. http://ucheba.name

2. Ідеї В.І. Вернадського про ноосферу.

Незважаючи на появу  уявлень про єдність Природи і Людини, їх взаємообумовленості, ці два світи в свідомості вчених XIX ст. ще не були взаємопов’язаними. Такою зв’язуючою ланкою позначилося вчення про ноосферу, яке почало формуватися В.І.Вернадським на початку нинішнього сторіччя. До 1900 р. ним був підсумований досвід багаторічних досліджень. Таким чином Вернадський дав на відповідь питання місця Людини в картині загальнопланетарного розвитку. Вже в перші роки XIX ст. він почав говорити про те, що вплив Людини на навколишню природу росте так швидко, що не за горами той час, коли він перетвориться в основну сили, що створює все. І, як наслідок, він обов’язково повинен буде прийняти на себе відповідальність за майбутній розвиток природи. Розвиток навколишнього середовища і розвиток суспільства стануть нерозривними. Біосфера перейде одного разу в сферу розуму — ноосферу. Станеться велике об’єднання, внаслідок якого розвиток планети зробиться направленим - що направляється силою розуму.

З терміном “ноосфера” не все просто: немає однозначного його тлумачення. Загалом так прийнято називати частину біосфери, яка опиняється під впливом людини і перетворюється нею. З цього деякі автори роблять  висновок, що перехід біосфери в  ноосферу означає лише поступове  освоєння людиною біосфери. Однак  треба зазначити, що подібна трансформація  поняття не є правомірною. Ноосфера Вернадського — це такий стан біосфери, коли її розвиток відбувається цілеспрямовано, коли Розум має можливість направити  розвиток біосфери в інтересах Людини, її майбутнього.

 Основні положення  вчення В. Вернадського про  ноосферу

Ноосфера - це біогеохімічне поняття, що відображає еволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяльністю людства, що становить могутній геологічний процес, а людство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше посиленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфери, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вернадський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з становленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. За таких умов не класовий інтерес, а інтереси народу і кожної особистості визначають життя людства. По-друге, соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. По-третє, для переходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави. Володимир Вернадський пише, що повсюдне утворення наукової думки та наукового пошуку є «першою основною передумовою переходу біосфери в ноосферу».

Вперше ставиться  завдання проникнення знання у все  людство. Рішення такого завдання має  на меті усвідомлення правильного життя: по-перше, підвищити добробут населення; по-друге, максимальне розмноження людства; по-третє, максимальне виявлення розуму. Якщо до XX ст. панівною виступала система поглядів обмеження приросту населення, то ноосфера передбачає найповнішу можливість народжуваності людей. Це принципово нова система світосприйняття розвитку людства, вимагає нового типу людини - людини ноосфери: вільної, незалежної від інших організмів. Сучасна людина - гетеротрофна, тобто існує за рахунок зелених рослин. Нова ж людина має бути автотрофною. Наука і повинна забезпечити безпосереднє синтезування їжі, що «звільнило б людину від її залежності від іншої живої речовини. Із істоти соціально-гетеротрофної стала б соціально-автотрофною. Людський розум створив би таким шляхом нове велике геологічне явище». Але Володимира Вернадського хвилюють наслідки відкриття, закликає вчених готуватися до відкриття, бо невідомо, буде воно благодійним чи принесе страждання. Вчений упевнений, оскільки майбутнє людини створюється нею ж, то нова автотрофна істота отримає досі відсутні можливості використання її вікових духовних устремлінь: людина реально відкриє шляхи до кращого життя. Звичайно ж, створення нової людини пов'язане з відкриттям принципово нових джерел енергії. Наукові досягнення в небачених раніш масштабах використовуватимуться в військовій справі. І Володимир Вернадський закликає вчених і всіх людей зберегти людство від самознищення. Покласти край майбутнім війнам. Отже, четвертою передумовою ноосфери є виключення війни з життя суспільства. Володимир Вернадський один з перших вітчизняних природознавців, які висунули проблему «особистої етики вченого». Вчений особисто відповідальний за свою долю і долю планети. Реалізацію проблем ноосферизації належить шукати у філософсько-етичній сфері. Звідси - ще одна передумова формування ноосфери - синтез науки, моралі, мистецтва та філософії. Нібито підводячи підсумки своїх роздумів, Володимир Вернадський пише, що, оскільки зародження ноосфери здійснюється в міру формування світових демократичних суспільних відносин, то біогеохімічне поняття ноосфери, що випливає з біогеохімічних уявлень, повністю співзвучне основною ідеєю наукового соціалізму. Концепція ноосфери у філософії Володимира Вернадського охоплює природознавчий, суспільний, філософський і суспільно-моральний аспекти. Його погляди на найближче майбутнє суспільства містять ідею повного підкорення держави народові, заміну централізованого управління місцевою автономією. Держава має бути федеративною.

Вчення Вернадського про ноосферу включає 4 основні положення:

1. Ноосфера - історично  останній стан геологічної оболонки  біосфери, що перетворюється діяльністю  людини.

2. Ноосфера - сфера  розуму і праці.

3. Зміни біосфери  обумовлені як свідомою, так підсвідомою діяльністю людини.

4. Розвиток ноосфери  пов’язаний з розвитком соціально-економічних  факторів.

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К. 1995
2. www.lib.ua-ru.net