Теоретичні основи елітології і процес формування політичних еліту у сучасній Україні

Теоретичні основи елітології і  процес формування політичних еліту  у сучасній Україні

Політологами пострадянської доби зроблено вагомий внесок у проблему дослідження політичного елітизму. На сьогодні значно розширився термінологічний склад, який визначає феномен елітизму. У дослідницьких працях, присвячених проблемі політичного елітизму, вживаються такі назви: "правлячий клас", "політична еліта",

"правляча еліта", "політичний  клас" та ін. Наразі простежується  тенденція підміни поняття "політична  еліта" словосполученням "політичний  клас".

Поняття "політичний клас" порівняно  недавно увійшло до вітчизняної політичної науки України. Вперше категорію "правлячого класу" запровадив видатний італійський суспільствознавець Гаетано Моска, який у своїх працях "Основи політичної науки" та "Історії політичних доктрин" фактично започаткував наукову розробку політичного елітизму. У концепції Моски правлячий клас здійснює політичне керівництво суспільством, включаючи адміністративне, військове, релігійне, економічне і моральне управління.

Категоріальне визначення "політичний клас", охоплює всі сегменти і  всіх учасників політичного процесу, що здійснюється в суспільстві. Але  деякі політологи вважають: поняття "політичний клас" тотожне "політичній еліті", точніше виражає сутність управлінського елітизму, не претендуючи на виборність і неординарність морально-політичних якостей. Є точка зору, згідно з якою "політичний клас" - це щось цілісне, монолітне, остаточно сформоване об’єднання для успішного управління суспільством. У прихильників цієї концепції "політичний клас" у постсоціалістичних країнах перебуває в стадії формування і представлений окремими елементами, що успішно або невдало управляють суспільством.

Не відкидаючи права на існування  різних поглядів щодо політичного класу, автор цього підручника дотримується позиції, що політичний клас існує в будь-якому суспільстві, незалежно від ступеня його зрілості або політичної відсталості. Політичний клас - це правляча еліта і контреліта (опозиція), це політичні лідери, політичні партії і суспільно-політичні рухи, це бюрократичний апарат центральних і регіональних органів влади, це інтелігенція, що політизується, представники політичної науки і засобів масової інформації, це навчальні заклади, в яких готують професійних політиків, дипломатів і управлінців. Усі ці суб’єкти політичного процесу є різновекторними за своїми ідеологічними і соціально-економічними програмними положеннями, морально-духовними цінностями. І сформувати з цієї маси який-небудь цілісний клас-затія нереальна й утопічна.

Таким чином, "політичний клас" - є більш загальноінтеграційне поняття, це найбільш широке визначення всіх учасників  політичного процесу в суспільстві, незалежно від владного статусу  та керівних повноважень, ступеня впливовості  і важелів управління, ідеологічних і духовних особливостей, кількісного  та якісного складу.

1. Наукові концепції політичної еліти: світовий і вітчизняний контекст

Соціально-філософські і політичні  течії, в яких стверджується центральна ідея про те, що необхідною складовою  частиною будь- якої соціальної структури  виступає управлінський або інтелектуальний прошарок, який визначає суспільну динаміку, існують вже тисячоліття. Маючи на увазі тривалу історичну традицію і докладно розроблений науковий інструментарій, слід казати про існування елітизму як в науково-гуманітарному знанні, так і в повсякденній діяльності людства. Проблема розподілу суспільства на управлінську меншість та керовану більшість висловлювалася і досить послідовно обґрунтовувалась у працях мислителів стародавніх часів: Конфуція (розподіл суспільства на простих людей і благородних мужів), Геракліта, Сократа (концепція замкнутості суспільства), Плато- на (концепція політичної нерівності, в якої не багатьом обраним - аристократії - притаманні розум і воля, в всім іншим - простим людям - тільки почуття). Хоча Платон обґрунтував перехід з нижчої соціальної групи до вищої і навпаки, тим самим став попередником теорії циркуляції еліти. Платонівська система штучного добору кращих була побудована на різного роду моральних, релігійних, філософських постулатах.

У Середньовіччі клерикальні мислителі  А.Августін і Ф.Аквин- ський висунули ідею церковної ієрархії, яку визначили  як вибрану верству суспільства. Пізніше концепцію сильної ініціативної меншості сформулював Н.Макіавеллі. Про елітарне правління писали Т.Гоббс, Ш.Монтеск’є, А.Шопенгауер, Ф.Ніцше. Але  найбільший внесок у