Система освіти в Франції

Прийом студентів  на другий цикл здійснюється по конкурсу документів, а іноді за результатами вступного тесту, залежно від  кількості вільних місць. Можна  проходити всі етапи другого  циклу послідовно: ліценціат - магістр - інженер або відразу надходити  на дворічний або трирічний курс.

Наприклад, по закінченні першого циклу можна вибрати  магістерський курс і через два  роки одержати диплом МSТ або МІAG.

Нарешті, третій цикл припускає поглиблене вивчання обраної спеціальності й супроводжується  самостійною науковою працею, тему якої претенденти зобов'язані сформулювати до надходження на програму. Успішно  закінчили цей етап видається  диплом про спеціальне вище утворення (DESS) або поглибленому утворенні (DEA).

Для вступу на другий і третій цикли університету потрібно писати безпосередньо в обраний  навчальний заклад. Те ж ставиться  до вищих інженерних шкіл, університетським інженерним школам і т.п.

Для невеликих  університетів характерне різноманіття дисциплін і велика кількість  студентів першого циклу навчання. Університети великих провінційних міст - Лілля, Тулузи, Ліона, Екс-ан-Провайса. Бордоіль, Гренобля, як правило, відрізняються більше вузькою спеціалізацією, у них більше студентів другого й третього циклів. Нарешті, у Паризькому окрузі, де зосереджена чверть всіх французьких студентів, можна знайти практично всі що завгодно - будь-який факультет, будь-яку програму, будь-яку спеціалізацію.

Уважається, що в  Страсбургському університеті кращий у Франції факультет німецької мови, а, наприклад, в університеті Монпельє особливо добре поставлена справа на факультетах природничих наук і медицини.

3. Вищі  школи Франції

Принципової різниці  між університетами й вищими школами  не існує, мова йде скоріше про  історично сформовані типи навчальних закладів. Іноді по престижі диплом випускника однієї з вищих шкіл цінується  вище, ніж диплом університету.

Перші вищі школи  були створені ще до Французької революції: Гірська школа - в 1783 році. Королівська  школа мосто- і дорогобудівництва - роком пізніше. Як правило, шлях у великий бізнес і більшу політику лежить саме через вищі школи. Найбільш відомими є Еколь Нормаль(Ecole Nonnale superіeure), Вища агрономічна школа (Ecole Natіonale superіeure agronomіque), Вища комерційна школа (Ecoles des hautes etudes commercіales), Політехнічна школа (Ecole Polytechnіque), Центральна школа цивільних інженерів (Ecole centrale des arts et manufactures), Військова загальновійськова школа (Ecole specіale mіlіtaіre іnterarmes), Національна школа адміністрації (Ecole Natіonale d'admіnіstratіon).

Вищі школи  можуть бути державними й приватними. У державних школах навчання, як правило, безкоштовне або дуже дешеве. Вищі школи спеціалізуються в  таких областях, як підготовка викладачів, фахівців в області журналістики, мистецтва, юриспруденції, медицини й  перебувають під контролем різних міністерств. У вищі школи неможливо  надійти відразу після школи. Приймають тільки студентів, що пройшли 2 роки підготовчого курсу в ліцеї  або в університеті Франції. У  вищі школи можуть надходити ті абітурієнти, які мають вище утворення в  СНД.

Серед флагманів  бізнесу-утворення називають Вищу комерційну школу, Вищу школу економічних  і комерційних наук, Паризьку вищу комерційну школу й деякі інші.

Французьким аналогом Академії держслужби, є Національна  школа адміністрації (Ecole Natіonale d'Admіnіstratіon, ENA), що готовить політиків і чиновників. Щорічно в неї надходить кілька десятків молодих державних різних країн миру, що служать. У деяких інститутах, наприклад в Інституті політичних дисциплін у Парижеві, відомому за назвою "Сьенс По", у рамках спеціального курсу для вільний слухачів читають 6-8-тижневі курси англійською мовою, присвячені різним аспектам створення єдиної Європи.

Повноцінну вищу економічну освіту дають не тільки в університеті, але й у навчальних закладах, що носять узагальнену назву  Grandes Ecoles. У галузі економіки й керування ці школи найчастіше називаються Ecoles Superіeures de Commerce, рідше - Іnstіtuts або Іnstіtuts Suprіeurs. Таких шкіл у Франції більше 150, у тому числі вищих - 45.

Висновки

У даній роботі ми розглянули систему вищої освіти Франції, з метою співставлення  освітніх систем у країнах, що є лідерами в царині навчання й освіти, з  українською освітньою системою, що почала розвиватися п'ятнадцять  років тому (1991 рік), після отримання  Україною статусу незалежної держави.

Сучасна система  французької освіти складалася протягом останніх двох сторіч і вважається однієї із самих передових у світі. Основні її особливості - перевага державних  навчальних закладів і безкоштовність із для всіх, включаючи іноземців (правда, університети стягують зі студентів  номінальну плату). Держава вкладає  величезні гроші в розвиток утворення  й науки, тільки на утворення витрачається близько 25% державного бюджету.

Ще одна особливість - це практично однакова якість навчання як у столиці, так і в провінції. За останнім даними, число школярів і студентів у Франції перевищило 15 млн. чоловік і склало чверть населення  країни. У країні близько 7 тис. коледжів, 2600 ліцеїв. Система освіти - найбільший роботодавець Франції: у ній зайняте  більше половини державних службовців.

Французька освітня  система має яскраво виражену національну специфіку. У цій  країні своя система дипломів і вчених ступенів, особливий розподіл на цикли. І особливе відношення до дипломів державних навчальних закладів: вони, як правило, котируються набагато вище, ніж дипломи приватних шкіл і  університетів.

У Франції існує  велика розмаїтість навчальних закладів і спеціалізацій. Це - 71 університет, близько 300 вищих шкіл, п'ять "католицьких інститутів", трохи "політичних інститутів", безліч "технологічних інститутів", а також коледжі, ліцеї, бізнес-школи, "школи комерції", школи керування й т.д. Ці вузи зізнаються не тільки Міністерством утворення, але й міністерством охорони здоров'я, сільського господарства, оборони.

Список  використаної літератури

1. Єгоров Г.  Система освіти у Франції // Історія в школі. - 2001. - № 3-4. - C. 13-17.

2. Вачевський М. Сучасна економічна освіта у країнах Західної Європи: форму-вання професійних компетенцій // Рідна школа. - 2006. - № 3. - C. 71-74.

3. Зязюн Л. Освітня система Франції // Рідна школа. - 2001. - № 11. - C. 70-74.

4. Книга А.  Система вищої освіти в Україні  та за кордоном : спроба співставлення  // Освіта в Україні. - 2001. - Вип. 3. - C. 14-22

5. Колодочкина Е. Франция. Образование - частное, местное, государственное?// Эхо планеты. - 2003. - № 28. - C. 20-23

6. Корсак К.  Система освіти Франції // Міжнародна  освіта. - 1997. - № 4. - C. 6-13

7. Шевченко А.  Освіта у Франції // Рідна школа. - 2001. - № 2. - C. 74-77