Гігієнічні та ветеринарно – санітарні заходи при вирощуванні ремонтних телиць

Підтримуюча потреба  телят в енергії під час  молочного та перехідного періодів, коли її втрати з метаном спочатку відсутні (сичужний або дійсно шлунково-кишковий тип травлення) чи є незначними (перехід від кишкового до шлункового травлення), становить 45-52 ккал (118-218 кДж) енергії перетравних поживних речовин на 1 кг живої .маси. Погреба на приріст, розрахована па 100 г приросту маси  понад витрати  на  підтримання  життя, становить 370 ккал (1549 кДж) перетравної енергії. Виходячи з цього, розраховують потребу телят в енергії до 2,5-місячного віку.

При вирощуванні молодняка  великої рогатої худоби після 75-денного віку його потребу в енергії, поживних та біологічно активних речовинах розраховують на приріст, який забезпечує розвиток тварин на рівні вимог І класу. При цьому варто враховувати, що молодий ростучий організм характеризується здатністю нагромаджувати в тілі переважно білкові речовини, що активно беруть участь у обміні. З віком (річний вік) синтез білка в організмі зменшується, аз складі приросту збільшується вміст жиру, внаслідок чого зростають витрати енергії на одиницю приросту.[13]

Таким чином, норми потреби в енергії ростучого  молодняка встановлюють залежно від віку, статі та середньодобових приростів живої маси.

Витрати енергії на 1 кг приросту живої маси у молодняка великої рогатої худоби збільшуються з віком. Наприклад, телята у 1-3-міеячному віці на 1 кг приросту витрачають 3,0-4,2 корм, од.; у 7-9 міс - 6,3-7,4; у 13-18 міс - 9,5-12,3 корм. од. При незбалансованій та недостатній годівлі витрати кормів на одиницю продукції зростають у 1,5-2 рази.

Потреба ремонтних  телиць у сухій речовині у 1-12-мі-сячному віці становить 2,4-3 кг, у 13-18-місячному віці - 2,1-2,5; у 19-28-місячному-1,8-2,2 кг на 100 кг живої маси. У 1 кг сухої речовини раціону для теличок повинно бути 0,7-0,9 корм. од.[13]

Забезпечення  потреби молодих тварин перетравним  протеїном у повній мірі значно прискорює ріст та відкладання білка в організмі. Недостатня його кількість у раціоні затримує ріст та знижує відкладання білка в тілі. При надмірній кількості протеїну знижується коефіцієнт його використання тваринами.

Потреба в  перетравному протеїні з розрахунку на 1 корм, од. у перші 3 міс життя становить 120-130г, у 4-6-місячному віці-117-105; в 7-9-місячному віці — 100; у .10— 15-місячному — 95; у 16—26-місячному — 90; у 27—28-місячному віці — 108 г.

У раціонах ростучого  молодняка необхідно контролювати вміст вуглеводів (клітковини, цукру, крохмалю). У 2— 3-місячному віці потреба ремонтних телиць у клітковині незначна і становить 6—12 % сухої речовини раціону, у З—6-місячному—18; 7—12-місячному — 22; у 13—14-мі-сячному —24 %. Потреба в цукрі у 3-місячному віці досягає 15—16 % сухої речовини; у б-місячному — 8—9,5; у 7— 12-місячному — 6,5—8,5, у 24—26-місячному — 7—9 %. Оптимальне цукрово - протеїнове відношення повинне бути на рівні 0,8—1.

Визначення  оптимальної потреби телят у  молочному жирі важливе не тільки із біологічного, а й з економічного боку. Встановлено, що оптимальний вміст жиру в молоці, яке випоюють телятам, повинен становити 3,5—4,0 %. Згодовувати молоко із вмістом жиру 5—8 % або 1,5—2 % не раціонально.

У раціоні телят вміст жиру змінюється з віком. У місячному віці його концентрація в сухій речовині раціону досягає 22—24 %, а у 6—24-місячному при середній інтенсивності вирощування становить близько 3 %.

При вирощуванні молодняк треба  забезпечувати у повній мірі мінеральними речовинами. їх нестача у раціоні супроводжується порушенням обміну речовин, затримкою росту, втратою апетиту, його спотворенням.[11,12]

У прирості маси молодняка  великої рогатої худоби мінеральні речовини становлять близько 4—5%. За перші 6 міс життя в організмі інтенсивно ростучих телят відкладається до 6 кг мінеральних речовин, а за перший рік життя— 9—10 кг. Достатнє мінеральне живлення забезпечує оптимальний розвиток кістяка, його нормальну мінералізацію, а в цілому й здоров'я теляти.

Мінеральні речовини молока майже повністю засвоюються організмом теляти (86—97%). При додаванні до молока зернових концкормів засвоєння кальцію у 2-місяч-них телят знижується до 30%. У 6-місячному віці телята використовують кальцій і фосфор раціону на 40—50 %, а молодняк 1—2-місячного віку —лише на 30—25%. [21]

У раціонах молодняка  часто спостерігається нестача мікроелементів — заліза,  міді,  марганцю,  кобальту, йоду, що негативно впливає на стан здоров'я тварин, відтворювальну здатність, рівень продуктивності, використання поживних речовин. Для забезпечення потреби молодняка в мікроелементах у 1 кг сухої речовини раціону повинно бути, мг: заліза— 50—80, міді —5—10, цинку —ЗО—60, марганцю — 30—60, кобальту — 0,4—0,7, йоду — 0,2—0,6. У зонах, де рослинні корми бідні на мікроелементи, їх треба додатково згодовувати тваринам у складі комбікормів або преміксів, а також у вигляді добавок до раціону солей мікроелементів, яких не вистачає. Гранично допустима концентрація в раціонах молодняка: молібдену — 1—2,5 мг, селену —0,1—0,4, фтору—15 мг на  1  кг сухої речовини.

 

Таблиця. Потреба молодняку в макроелементах,

  г на І кг сухої речовини

 

 

 

Молодняк великої рогатої худоби може бути здоровим та інтенсивно рости лише при достатньому забезпеченні вітамінами А і D, а в ранньому віці до розвитку передшлунків — вітамінами комплексу В.

Нормальної забезпеченості телят вітаміном А в молозивний період досягають, додаючи його до раціону по 400 МО (1 мг каротину відповідає 400 МО вітаміну А) на 1 кг живої маси. З розрахунку на 1 кг сухої речовини раціону молодняка до 6-місячного віку потрібно 26—37 мг каротину, старше 6 міс — 22—25 мг.

Основними джерелами  каротину є високоякісне сіно, силос, сінаж, штучно висушене трав'яне борошно або трав'яна різка, зелені корми, морква. У випадку нестачі в раціоні каротину до нього необхідно додавати концентрат вітаміну А.

Потреба молодняка  у вітаміні D становить 0,6—0,9 тис МО на 1 кг сухої речовини в раціонах телят до 6-місячного віку і 0,4—0,5 тис. МО для молодняка старите 6 міс. Джерела вітаміну D —це опромінені дріжджі, висушене на сонці сіно, риб'яче .борошно. Вітамін D синтезується в організмі під впливом сонячних променів: Тому в ранньому віці телят у зимовостійловий період необхідно обов'язково виганяти на прогулянку, а потім утримувати їх на пасовищах чи в літніх таборах. Норма вітаміну Е становить 30—50 мг на 1 кг сухої речовини.

Потреба молодняка  великої рогатої худоби в енергії та деяких поживних речовинах змінюється залежно від інтенсивності приросту маси тіла.

Існуючі норми годівлі  телиць молочних порід розроблені з розрахунку на різну інтенсивність росту залежно від породних особливостей та планової живої маси корів після закінчення росту.

Норми розроблені з місячним інтервалом на весь період вирощування телиць до 18-місячного віку. Парування телиць передбачає  у 16—18-місячному віці, перше отелення—у 26—28 міс. Середньодобові прирости телиць з віком поступово знижуються, а у нетелей у 25—28-місячному віці    ( останні   місяці тільності ) — зростають.  Підвищення приростів в останні місяці тільності пов'язане з інтенсивним ростом плода та створенням запасів поживних речовин в організмі матері. У цей період тваринам необхідний більш високий рівень годівлі. Якщо в господарствах практикують вирощування телиць при помірних приростах в перші місяці життя (450—500 г), то надалі вони повинні становити не менше 650—700 г з тим, щоб до 12-місячного віку компенсувати тимчасове відставання в рості та досягти запланованої живої маси. Проте слід зазначити, що при вирощуванні ремонтного молодняка необхідно організувати годівлю так, щоб одержувати помірно високі прирости. При інтенсивному   вирощуванні   племінних  телиць   від народження до  16—18-місячного віку прирости живої маси не повинні перевищувати 700—750 г.[17]

Наведені  норми годівлі телиць не передбачають усіх можливих умов вирощування молодняка в різних господарствах.

Раціони телиць балансують за деталізованими нормами з урахуванням задоволення їх потреби в енергії, перетравному протеїні, макро- і мікроелементах, каротині, вітамінах Р і Е. При складанні помісячних раціонів для кожної вікової групи молодняка необхідні дані про фактичний хімічний склад та поживність кормів, які є в господарстві.

Тип годівлі  телиць від 6 до 24-місячного віку повинен максимально наближатися до того, яким він буде для лактуючих корів. У зимовий період застосовують три основних типи годівлі: силосний, сінажний та комбінований, у структурі раціонів яких на концентровані корми припадає 15— 25% .

У зимовий  період молодняку згодовують сіно — 2—3, силос —5—6 кг на 100 кг живої маси. При сінажному типі годівлі телицям від 6- до 14-місячного віку дають 9— 14, старше року — 15 кг сінажу.[14]

Норма концкормів залежить насамперед від якості грубих та соковитих кормів. При використанні в раціонах молодняка старше 12-місячного віку сіна доброї якості, силосу та сінажу можна одержати середньодобові прирости на рівні 600—650 г без даванки концкормів або при мінімальній їх кількості (0,4—0,5 кг за добу). Така годівля телиць сприяє розвитку в них якостей високопродуктивної молочної худоби, запобігає настанню ранньої статевої зрілості та ожирінню.

При недостатньо високій якості грубих та соковитих кормів, а також при плануванні більш високих приростів живої маси їм необхідно згодовувати 1-1,5 кг концентрованих кормів на одну голову за добу.

При нестачі сіна частину  його (до 30—40 % за поживністю) в раціонах телиць старше року можна замінити ярою соломою, а частину протеїну — сечовиною (20—25 % перетравного протеїну) з того розрахунку, що 10 г сечовини відповідає 26 г перетравного протеїну. При цьому у складі раціону повинна бути норма енергії і легкоперетравних вуглеводів.[8]

При значній кількості силосу в раціоні молодняк, як правило, відчуває нестачу фосфору. Тому до раціону необхідно додавати мінеральний підкорм (кісткове борошно, преципітат, кормові фосфати). Кухонну сіль дають по 25— 55 г на одну голову за добу. У зонах, де в кормах спостерігають нестачу мікроелементів, їх додатково вводять у раціони. Нестачу вітамінів поповнюють добавками вітамінних концентратів.

Літнє утримання молодняку треба організовувати так, щоб максимально наблизити тварин до полів вирощування зеленого корму та забезпечити їх досхочу свіжою травою протягом достатньо тривалого часу, зміцнити здоров'я молодняку, а також мати можливість очистити та знезаразити всю територію ферми й зимові приміщення для тварин. Зазначеним вимогам найбільшою мірою відповідає пасовищне утримання молодняка в пересувних таборах.

 

Таблиця. Орієнтовна структура зимових раціонів комбінованого типу годівлі при вирощуванні телиць живою масою 500—550 кг,  %  за поживністю

 

 

Стравлювання молодняку  трави на пасовищі має переваги над згодовуванням скошеної з годівниць. Під впливом постійного руху і поїдання корму із-під ніг, впливу сонячних променів, мінливої погоди та чистого повітря посилюється робота всіх органів і систем, збільшується глибина дихання, поліпшується вентиляція легень. Разом з тим підвищується споживання кисню і виділення вуглекислого газу, поліпшуються:    розвиток грудної клітки, кровообіг, нервова діяльність, захисні функції шкіри, терморегуляція, розвиток кісток і кісткової мускулатури голови, шиї, кінцівок, спини, попереку та інших частин тіла тварин. У результаті цього вони краще розвиваються, характеризуються міцним здоров'ям. До того ж табірне утримання молодняка на пасовищах дешевше, ніж табірне стійлове.

При недостатній  продуктивності пасовищ телиць обов'язково підгодовують зеленим кормом. При цьому загальна добова його даванка (із використанням пасовища) повинна становити у 7-9-місячному віці 18-21 кг; у 10-12-місячному-22-26; у 13-15-місячному – 26-30; у 16-18-місячному - ЗО-35; у 18-24-місячному – 35-40 кг.[15,18]

Таблиця. Орієнтовні раціони для ремонтних телиць при вирощуванні корів живою масою 400—450 кг

 

Таблиця. Орієнтовні  раціони для ремонтних телиць при вирощуванні корів живою масою 500—550 кг

 

 

 

При додатковій підгодівлі ремонтних телиць концкормами на культурних пасовищах може виникнути небезпека їх ожиріння, що може призвести до порушень відтворних функцій. Крім того, підгодівля молодняка старше року концкормами погіршує поїдання тваринами основного, більш дешевого, зеленого корму.[16,18]

Переводити тварин із стійлового на пасовищне утримання треба поступово шляхом зміни раціону годівлі. Не можна випасати молодняк на отавах трав, конюшині і люцерні по росі. Поїдання досхочу вологої трави може спричинити тимпанію і призвести до загибелі тварин.

Перед початком пасовищного сезону проводять зооветеринарний огляд, роблять заплановані щеплення тваринам та формують стада. Розмір стада залежить від конкретних умов господарства. Оптимальним вважається стадо у межах 150—160 голів. При випасанні тварин на природних пасовищах по пересіченій місцевості з дрібноконтурними ділянками стадо можна зменшити до 75—80 голів, а при випасанні на культурних високопродуктивних пасовищах кількість тварин у стаді можна доводити до 200—250. При формуванні стада різниця між тваринами за віком не повинна перевищувати більше місяця.[8]

За кожним стадом закріплюють  пасовищну ділянку, розбивають її на загони і визначають черговість стравлювання. На стравлений загін тварини повинні повертатися не раніше, ніж через один-два місяці. За цей період пасовища в достатній мірі знезаражуються.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Гігієнічні вимоги до утримання ремонтних тварин.

 

 У загонах обладнують автонапувалки і годівниці. При згодовуванні тваринам трави у ранній фазі вегетації часто спостерігають дефіцит сухої речовини й клітковини та надмірне надходження протеїну. У зв'язку з цим доцільно у годівниці закладати солому або сіно з розрахунку 0,5 кг на 100 кг живої маси тварини.

Для проведення зооветеринарних  заходів, а в стадах телиць парувального віку - штучного осіменіння, обладнують спеціальні майданчики з пересувними вагами для зважування тварин, розколом, фіксуючими станками та загонами-нагромаджувачами.[6]