Хвороби брудних рук та їх профілактика

 

 

Роботу виконала 
студентка 1-го року навчання 
дошкільна освіта (англ. мова) 
.

 

 

Хвороби брудних  рук та їх профілактика

 

 

Зміст 
 
Вступ 
 
Кишкові інфекції 
 
Гострі респіраторні інфекції 
 
Гепатит А 
 
Глисти

 

 

Вступ

 

Миття рук - це тільки банальний спосіб  гігієни, але і найважливіший  метод профілактики різних інфекцій. Отже, які захворювання можна  отримати, просто забувши помити  руки.

Хвороби брудних  рук - це серйозно

Миття рук - не просто звичка, це спосіб  уберегтися від багатьох інфекційних  хвороб, через брудні руки приходять  простіше і швидше за все.

У наш час  важко знайти людину, яка б  не знала, що потрібно дотримуватися  правил гігієни: чистити зуби, підтримувати  порядок там, де живеш і, звичайно, мити руки. Все це стало для  нас звичним, і ми часто навіть  не замислюємося про те, що  буде, якщо цього не робити. Але  звичка мити руки дуже важлива, вона рятує нас від багатьох  небезпечних хвороб.

Навіщо мити  руки?

Обов'язкове  миття рук перед їжею і після  відвідування туалету - не просто  примха. Це необхідність, покликана  захистити наш організм від  безлічі хвороботворних мікроорганізмів, які скупчуються на руках.

Руки - наш головний  інструмент, який ми постійно  застосовуємо в побуті. Ми беремося  за найрізноманітніші предмети: дверні ручки, поручні, гроші, комп'ютерну  мишу. Але ж всі ці речі зовсім  не стерильна, на них знайшли  притулок тисячі хвороботворних  мікроорганізмів. Торкаючись до  цим забрудненим речам, ми переносимо  частину мікробів на руки.

 

 

Які хвороби  можна "зловити" через немиті  руки? 
Збудникибагатьох хвороб потрапляють на руки. Потім ми торкаємося руками до обличчя, беремо немитими руками їжу або "тягнемо" не миті руки в рот, і тим самим відкриваємо доступ інфекції в організм. 
Звичайно, при міцній, оперативно працюючої, імунній системі подібні проникнення ворожих лазутчиків повинні бути нейтралізовані. Але якщо імунітет ослаблений, то ми ризикуємо "роздобути" одну з хвороб брудних рук. 
Кишкові інфекції 
Кишкові інфекції дуже часто потрапляють в організм через брудні руки . Їх частота особливо зростає влітку, коли температура повітря сприяє активації хвороботворних мікроорганізмів. Ознаки кишкових інфекцій - нудота, блювота, пронос.  
Кишкові інфекції можуть бути різними за агресивності і здатні приводити до небезпечних наслідків: обезводнення, різкого підвищення температури, і можуть навіть становити загрозу життю. 
Гострі респіраторні інфекції 
У сезон простудних захворювань часте миття рук є одним з головних засобів, щоб не допустити хвороботворні мікроби в організм. Цей метод дієвий і для бактерій, і для вірусів. 
Регулярне миття рук в кілька разів знижує ймовірність заразитися ГРВІ. 
ГРВІ та відомий нам усім представник цього класу хвороб грип особливо небезпечні своїми ускладненнями, серед яких запалення легенів, отит, менінгіт.

 

 

Гепатит А 
Вірус гепатиту А теж можна підхопити через забруднені руки. Спосіб передачі цього захворювання фекально-оральний. Тобто немиті після туалету руки або забруднена їжа відкривають доступ інфекції в організм. Потім з кров'ю вірус потрапляє в печінку і руйнує її клітини - гепатоцити. 
Це серйозне захворювання, яке порушує роботу печінки і вимагає довгого лікування. Гепатит може протікати важко і привести до незворотних порушень в печінці. 
Глисти 
Погладивши тварину, в якої живуть глисти, а потім забув помити руки - це дуже частий спосіб потрапляння глистів в організм людини. Найпоширеніші глисти, які потрапляють в нас таким шляхом: гострики і аскариди. Вони здатні доставити нам масу неприємностей у вигляді нудоти, слабкості, головних болів. Личинки можуть потрапити в легені, м'язи, очі і осісти там. Може розвинутися непрохідність кишечника, з'явитися алергія, а також виникнути інші грізні прояви появи в організмі "квартирантів". 
Від усіх цих небезпечних хвороб нас рятує проста процедура - миття рук. Уникнути хвороб брудних рук можна за допомогою застосування універсального засобу - мила. Це дезінфікуючий засіб видаляє до 99% осіли там вірусів і бактерій. 
Коли мити руки? 
- Мийте руки після відвідування туалету.  
- Обов'язково мийте руки перед їжею  
- Мийте руки, прийшовши додому  
- Мийте руки по приходу на роботу

 

 

Технологія  миття рук 
Не варто мити руки неякісно, ??для галочки, адже таке миття може не принести потрібного ефекту і на руках залишиться занадто багато мікробів. За технологією потрібно кілька разів ретельно намилити руки милом, а потім змити його під проточною теплою водою. Тільки так ми зможемо видалити з рук хвороботворні мікроорганізми. 
Психологічні ефекти 
Миття рук володіє не тільки "дезінфікуючу дію", а й допомагає з точки зору психології . Вчені з'ясували, що миття рук допомагає позбутися неприємних спогадів і може зняти напругу після прийняття серйозного рішення. Цим відкриттям можна користуватися, щоб зняти втому і трохи розслабитися. Правда захоплювати таким "психологічним" миттям рук напевно все-таки не варто, інакше є ризик перетворитися на параноїка, якому буде необхідно "для заспокоєння" мити руки щогодини.

 

 

Кишкові інфекції 

 

• Кишкова інфекція (коліентерит, ешерихіоз)
• До коліінфекції належать гострі кишкові захворювання у дітей раннього віку, які спричинюються ентеропатогенними штамами кишкової палички і характеризуються загальною інтоксикацією та зневодненням ,на фоні стійких диспепсичних розладів у вигляді блювання та проносу.
• Етіологія. Збудниками кишкової інфекції є ентеропато· генні штами кишкової палички (ешерихії). Вони стійкі у навколишньому середовищі Є багато серологічних типів ешерихій. Серед них домінують серотипи О-111, О-55, О-124, «Крим» та ін.

 

 

 

Епідеміологія. Джерелом інфекції е хворий та бактеріоносій. 
Коліінфекція — типова кишкова фекально-оральна інфекція. і Певне значення має контактний та харчовий шляхи передавання Інфекції. На коліінфекцію хворіють діти до двох років, переважно на першому році життя. При значному інфікуванні через їжу люди всіх вікових груп можуть захворіти на ешерихіоз, який за перебігом нагадує харчову токсикоінфекцію. 
Патогенез. Ешерихії проникають в організм через рот, швидко розмножуються в тонкій кишці. Токсини ешерихій всмоктуються у кров, спричинюють явища загальної інтоксикації, І посилюють секреторну активність епітелію тонкої кишки Це при-і зводить до виділення у просвіт кишок великої кількості води, солеи натрію, калію, до зниження зворотного всмоктування. Порушуються процеси травлення. Розвиваються явища кишкового токсикозу із зневодненням, у тяжких випадках — розлад гемодинаміки. 
Клініка. Інкубаційний період становить 2—6 днів, найчастіше— 1—2 дні, але може тривати лише кілька годин. Початок хвороби, як правило, гострий. Порушується загальний стан, з'являються пронос, блювання. Підвищується температура тіла. Для колинфекції характерний такий диспепсичний синдром: випорожнення часті (5-15 разів), в окремих випадках —до 20-25 разів на добу, рідкі, водянисті, оранжевого або зеленувато-оранжевого кольору, містять слиз. Нечасте, але тривале блювання. Розвиваються симптоми зневоднення, гемодинамічні розлади. Спостерігається втрата маси тіла. Ці симптоми є тривалими. Поряд з тяжкими бувають легкі, стерті та абортивні форми коліінфекції.

 

 

Ускладнення. Найчастіше спостерігаються пневмонія, отит, гнійні ураження шкіри та підшкірної основи, пієлонефрит та ін. 
Прогноз коліінфекції значно погіршується, якщо приєднується стафілококова інфекція. При цьому значно посилюються диспепсичні розлади, виникають вторинні септичні вогнища, розвивається дистрофізація. 
Діагноз. Ставлячи діагноз коліінфекції, слід враховувати вік дитини, клініко-епідеміологічні дані та результати бактеріологічного дослідження випорожнень. У посівах випорожнень у переважної більшості хворих виділяють майже чисту культуру патогенних серотипів кишкової палички, які можна виділити також із блювотних мас, а у деяких хворих — навіть із слизу носоглотки. Після смерті збудник виділяють з вмісту просвіту кишок, а в окремих випадках — із тканин та крові. Для експрес-діагностики застосовують люмінесцентні сироватки. У копрограмі під час гострого періоду є слиз, нейтральний жир, іноді — помірна кількість лейкоцитів. 
Лікування хворих на коліінфекцію проводять з урахуванням тяжкості, фази хвороби, фонових та супровідних захворювань, віку хворого. Потрібні регідратаційна та дієтотерапія, антибактеріальні, стимулюючі, симптоматичні засоби. Комплексне лікувавня коліінфекції подібне до лікування інших кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо) у дітей раннього віку, що висвітлено у відповідних розділах підручника.

 

 

Профілактика

 

• Профілактика. Основне значення має дотримання санітарно-гігієнічних правил, раннє виявлення хворих. Усіх дітей з дисфункцією кишок треба ізолювати та провести бактеріологічне дослідження їхніх випорожнень з метою виявлення патогенної кишкової палички. Хворих, а також тих, у кого підозрюють коліінфекцію, госпіталізують. З лікарні реконвалесцентів коліінфекції виписують після клінічного видужання та негативного результату бактеріологічного дослідження випорожнень на патогенні серотипи ешерихій.

 

 

Сальмонельоз— гостра інфекційна хвороба, яка зумовлюється численними серотипами бактерій роду сальмонел і характеризується переважним ураженням травного каналу. 
Етіологія. Відомо близько 2000 серотипів сальмонел, їм властива надзвичайна стійкість до факторів навколишнього середовища. У нашій країні домінантним типом, який спричинює захворювання сальмонельозом у дітей, є Salmonella typhimurium, її внутрішньо лікарняні антибіотикостійкі штами. 
Епідеміологія. Основним резервуаром та джерелом інфекції є тварини (велика рогата худоба, свині, водоплавна птиця, а також гризуни). 
Джерелом зараження, особливо у дітей раннього віку, е люди, які мають клінічно виражену або безсимптомну форму сальмонельозу. 
Шлях передачі. Аліментарне зараження здійснюється при використанні в їжу первинно або вторинно заражених продуктів харчування та при недостатній термічній обробці цих продуктів. Контактне зараження від хворих на сальмонельоз відбувається в основному у дітей раннього віку. Інфікуюча доза у таких випадках невелика. Новонароджені та немовлята, особливо недоношені, можуть заразитися сальмонельозом аерогенне-пиловим шляхом. Контактне інфікування та аерогенно-пиловий шлях передавання сальмонельозу домінують при спалахах інфекції в дитячих закладах і в лікарнях. 
Сприйнятливість. Інфікуюча доза неоднакова у людей різних вікових груп. Вона є мінімальною у дітей раннього віку, особливо у новонароджених, а також у дітей, ослаблених після перенесених або на фоні супровідних захворювань. У дітей до року життя захворюваність сальмонельозом у 20-30 разів вища, ніж у дітей шкільного віку та дорослих.

 

 

Патогенез. Збудник сальмонельозу потрапляє в організм через рот. Місцем первинного втілення та розмноження збудника е епітелій тонкої кишки і мезентеріальні лімфатичні вузли. Ендотоксин, який утворюється в процесі розмноження та загибелі сальмонел, зумовлює явища загальної інтоксикації, ураження судинно-нервового апарату та місцевий запальний процес у кишках. При генералізації інфекції розвиваються тифоподібні і септичні (септицемія та септикопіємія) форми сальмонельозу. В деяких випадках у клінічній картині сальмонельозу прояви ураження травного каналу не дуже виражені або їх зовсім немає. Це екстраінтесгинальний сальмонельоз (наприклад, сальмонельозний менінгіт, остеомієліт, апендицит та ін.). 
Клініка. Сальмонельозу властива різноманітність проявів хвороби. При харчовому зараженні розвивається, як правило, сальмонельоз типу арчової токсикоінфекції. Інкубаційний період від кількох годин до 1-2 днівю Гостро та швидко розвиваються явища гастроентериту та гастро ентероколіту (біль у животі, блювання, пронос). Підвищується; температура тіла, спостерігається розлад гемодйнаміки на фоні токсикозу з ексикозом. Ви породження прискорюються, вони рідкі, пінисті, дуже неприємного запаху, коли в процес втягується товста кишка, можливі домішки слизу, прожилки крові. Сальмонельозна харчова токсикоінфекція розвивається переважно у дітей старшого віку, але можлива й у дітей раннього віку. 
При контактному або аерогенно-пиловому інфікуванні хвороба розвивається поступово, іноді — гостро, В основному хворіють діти раннього віку. Заявляються в'ялість, втрата апетиту, температура тіла підвищується до субфебрильних чисел, рідко до 390С і вище. Прискорюються випорожнення, вони стають рідкими, пінистими, неприємні на запах, з домішками слизу, темної зелені (болотняне баговиння), іноді крові. У деяких хворих спостерігається блювання. Розвиваються симптоми різного ступеня ексикозу з токсикозом. Це найчастіша гастроінтестинальна форма сальмонельозу. Клінічні прояви тривають 2—3 тижні більше. Сальмонельоз у дітей раннього віку часто поєднується З Іншими кишковими інфекціями (коліінфекція, дизентерія тощо), стафілококовою хворобою. Перебіг змішаних форм сальмонельозу тяжчий і триваліший. 

 

 

При генералізації  сальмонельозної інфекції розвиваються  тифрподібна та септична форми. 
Тифоподібна форма сальмонельозу характеризується явищами загальної інтоксикації, гарячковою реакцією, гепатолієним синдромом, метеоризмом. Випорожнення часті, рідкі, з домішками слизу, крові, спостерігаються кишкові кровотечі 
 
Септична форма сальмонельозу має вигляд септицемії або септикопіємії, характеризується високою ремінуючою температурою, значним порушенням загального стану. При септикопіємії утворюються метастатичні гнійні вогнища: остеомієліт, менінгіт, абсцес мозку, легень та ін. Перебіг хвороби тривалий. 
Виділяють також грипоподібну форму сальмонельозу, при якій, поряд з симптомами ураження кишок, спостерігаються катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів. 
Стерта форма сальмонельозу буває у дітей старшого віку. Загальний стан порушений незначно або задовільний, температура тіла субфебрильна або нормальна. Випорожнення до 3—4 разів на день, рідкі, без патологічних домішок. Нормалізація їх настає через кілька днів. 
Безсимптомну форму сальмонельозу виявляють лабораторними (бактеріологічними та серологічними) дослідженнями у вогнищі інфекції.

 

 

Сальмонельоз  частіше, ніж будь-яка кишкова  інфекція, нашаровується на інші  соматичні або інфекційні хвороба. Це так званий нозопаразитизм. 
Ускладнення сальмонельозу у вигляді локальних запальних вогнищ (пневмонія, отит та ін.) зумовлюються сальмонелами або вторинною бактеріальною флорою. 
Діагноз сальмонельозу, який ґрунтується на клініко епідеміологічних даних, тільки передбачуваний. Етіологію захворювання встановлюють за допомогою специфічних лабораторних досліджень — бактеріологічних та серологічних. Матеріалом для бактеріологічних, досліджень є випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, кров, сеча. При підозрі на харчове зараження діагноз встановлюють з допомогою бактеріологічного дослідження продуктів, які викликають сумнів. Для експрес-діагностики застосовують флюоресцентні сироватки, а з серологічних реакцій — реакції аглютинації та непрямої гемаглютинації (ΡΗΓΑ). 
Лікування хворих на сальмонельоз проводять з урахуванням клінічної форми, тяжкості та фази хвороби, а також віку хворого. 
При харчовому інфікуванні треба промити шлунок, поставити очисну клізму. Якщо є симптоми зневоднення та токсикозу, вдаються до регідратаційної терапії ізотонічними глюкозосольовими розчинами та синтетичними плазмозамінниками (гемодез, реополіглюкін та ін.). У тяжких випадках застосовують глікокортикоїдні препарати. Згідно з показаннями призначають серцеві, діуретичні, спазмолітичні та інші симптоматичні засоби. При гостроінтестинальній формі сальмонельозу у дітей старшого віку немає потреби призначати антибактеріальні засоби.