Особливості літологічного складу та поширення відкладів тилігульського кліматоліту в межиріччі Стир - Стохід

Особливості літологічного  складу та поширення відкладів тилігульського кліматоліту в межиріччі Стир - Стохід

Актуальність. Здійснена спроба проаналізувати відклади тилігульського кліматоліту. Оскільки ці відклади сформувалися під впливом льодовикової діяльності, то вони віддзеркалюють перебіг ерозійно-акумулятивних процесів на території межиріччя Стир - Стохід. Що загалом дає можливість відтворити палеогеографічні умови.

Мета дослідження. Подати основні особливості літологічного складу відкладів тилігульського кліматоліту.

Результати. Формування відкладів тилігульського кліматоліту зумовлене діяльністю покривного окського зледеніня в межах бузького потоку. Цей період чергового нижньоеоплейстоценового окського зледеніння тривав майже 20 тис. років. Проникнення льодовика відбувалося вузькими каньоноподібними улоговинами і долинами, які були утворені ще при зледенінні в сульську епоху та палеогідромережею лубенської епохи. Найбільшу екзараційну діяльність льодовик проявляв в перезаглиблених ділянках рельєфу, розташованих вздовж тектонічних порушень, де породи зазнали значного руйнування [1].

Найглибші улоговини простежуються неподалік населених пунктів Кашівка - Підріжжя - Ситовичі - Гулівка. Це Стохідська улоговина, де підошва морени знаходиться на абсолютних позначках 127-141 м; Луцьк - Жидичин – це Рожищенська улоговина, де підошва морени знаходиться на абсолютних позначках 146-157 м; Вовчицьк – це Вовчицька улоговина,де підошва морени знаходиться на абсолютних позначках 156-163 м; Коршів - Йосипівка - це Чорногуська улоговина, де підошва морени знаходиться на абсолютних позначках 160-170 м [2].

Льодовикові відклади тилігульського кліматоліту значно розмиті в  наступні епохи, тому збереглися лише їх нижні частини, а за межами улоговин вони практично відсутні.

Утворення льодовикового  комплексу тилігульського кліматоліту  сформовані такими генетичними типами: власне льодовиковими (моренними), озерно-льодовиковими і флювіогляціальними. Власне льодовикові (моренні) відклади тилігульського кліматоліту, утворилися під час трансгресивної стадії зледеніння, зазвичай це фації основної морени. За літологічними ознаками морена поділяється на два різновиди: піщано- мергелисту та глинисту.

В більшості свердловин розкрита піщано-мергелиста морена, яка утворена піщано-гравійно-мергелистими невідсортованими сумішами або інтенсивно запісоченими мергелями. Суміші слабко ущільнені і сформовані різнообтертими уламками крейдових мергелів та писальної крейди, що зцементовані глиною.

У псамітовій фракції явно переважає кварц (не менше 90%), у незначній кількості присутні польові шпати (до 4%), дуже рідко трапляються халцедон, глауконіт. Серед важких мінералів переважають ільменіт, епідот, гранат, лейкоксен, а також циркон, рутил. Мергелі, що утворюють морену, звітрені, грудкуваті, брекчійовані [2].

Глиниста морена сформована глинами і суглинками насиченими різнообтертими уламками крейдових. Потужності морени невеликі, – 0,1 - 5-6 м. Флювіогляціальні відклади тилігульського кліматоліту мають обмежене поширення, зазвичай вони наявні в Стохідській гляціогенній улоговині – це піски та гравійно-жорствяно-піщані суміші.

Піски кварцові і польово-шпатово-кварцові різнозернисті, переважно великозернисті, із незначною кількостю гальку кварцу, кварцитів, кислих магматичних порід та уламків кременю [2].

Озерно-льодовикові відклади тилігульського кліматоліту мають незначне поширення і сформовані супісками, суглинками та глинами.

Еолово-делювіальні відклади тилігульського кліматоліту поширені зазвичай, на підвищених ділянках Волинської лесової височини. Літологічно – це блакитно-сірі легкі суглинки і супіски потужністю від 0,8 до 9,5 м.

Похил рельєфу проти ходу льодовика затрудняв його фронтальне розтікання. Це спричинило його гальмування, пошарове нагромадження льодовиково-моренного матеріалу і подальше поширення тільки долинами річок та активними тектонічними зонами, що знаходились на стадії опускання[1].

Висновки. Відклади тилігульського кліматоліту найкраще збереглися у Стохідській, Рожищенській, Вовчицькій та Чорногуській улоговинах. Моренні відклади сформовані уламковим матеріалом зазвичай мергелем; флювіогляціальні – пісками та гравійно-жорствяно-піщаними сумішами; озерно-льодовикові та еолово-делювіальні – супісками та суглинками.

Література

1. Залесский И. И. Реконструкция плейстоценовых ландшафтов Волынского Полесья в связи с вопросами рационального природопользования: [ Дис. на соиск. науч. ступ. к. г. н. ] / И. И. Залесский. – Ровно, 1987 г.

2. Геологічна будова і  корисні копалини середньої течії  р. Стир: [Фондові матеріали Рівненської геологічної експедиції ПДРГП «Північгеологія»] / відпов. викон. В. Г. Зелінський. – Київ, 2011 р.