Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу (грунту) на прикладі ТОВ «Приазов’є » Мелітопольського району

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

                                                                             Кафедра загального землеробства

Курсовий проект

з навчальної дисципліни

“Грунтознавство з основами геологіїЇ”

на тему:

Характеристика  морфогенетичних особливостей

і агрономічного  потенціалу (грунту)

на прикладі ТОВ «Приазов’є » Мелітопольського району

Запорізької області.

 

 

 

Виконав студент групи     21 АГ

Іванков Богдан Володимирович

 

Керівник - Безкоровайний О. С.       Захищено з оцінкою_____________

_______________________________

Підпис, дата

 

Мелітополь, 2012

Зміст

Вступ  ……………………………………………………………………………… 3

1. Природні умови  грунтово-кліматичної зони  …………………………… 4
1. Клімат  ……………………………………………………………….  4
2. Рельєф місцевості  …………………………………………………..  5
3. Рослинність  …………………………………………………………  6
4. Материнські породи  ……………………………………………….   6
5. Процес грунтотворення  …………………………………………… 8
2. Грунти господарства  ……………………………………………………..  10
1. Номенклатурний список грунтів господарства  ………………… 10
2. Генетико-морфологічна будова грунтів  …………………………   11
3. Гранулометричний склад грунту  ………………………………… 12
4. Фізико-хімічні властивості грунту  ……………………………….   14
5. Гумусовий стан грунту  ……………………………………………   16
1. Розрахунок балансу гумусу у ланці сівозміни  ……………   18
3. Заходи, спрямовані на підвищення родючості грунту  ………………… 19

Висновок  …………………………………………………………………………  21

Перелік посилань  ………………………………………………………………..  22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ґрунтовий покрив являється найважливішим компонентом довкілля, від стану якого залежить не лише продуктивність сільського господарства, але і якість інших ресурсів, особливо атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод.

Грунт – це складна поліфункціональна, полідисперсна, гетерогенна, відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу та часу.

  Майже в усіх регіонах з року в рік в ґрунтах зменшується частка гумусу — основної речовини, яка забезпечує родючість ґрунту. Цей процес відбувається внаслідок екстенсивного ведення сільського господарства, при якому порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, в результаті чого відбувається інтенсивний розвиток ерозійних процесів, при якому гумус вимивається з верхнього шару ґрунту. Загальні втрати родючих ґрунтів щорічно складають мільйони тон.

 Як основний засіб виробництва в сільському господарстві, грунт має важливі особливості: незамінність, обмежуваність, непереміщення у просторі, що підкреслює необхідність бережливого ставлення до ґрунтових ресурсів, їх охорони і підвищення родючості.

Гумус ґрунту утворюється  із решток рослин, відмираючих мікроорганізмів, а також продуктів життєдіяльності. У ґрунті вони зазнають значних змін, які включають процеси розпаду і синтезу у формі гуміфікації.

Органічні речовини консервують в хімічно зв’язаній  формі – енергію сонця, яка  сприяє розвитку ґрунту, формуванню її родючості. Основне джерело органічних речовин, які надходять у грунт з природним покривом –рештки рослин, гній.

 Зараз дуже  актуальна проблема раціонального  використання ґрунтового покриву з урахуванням особливостей ґрунту. Тому майбутній агроном повинен мати уявлення про особливості походження, складу і властивостей ґрунту, основних процесах, які відбуваються в них, і можливих напрямках покращення родючості ґрунтів.

1. Природні умови господарства  ТОВ «Приазов’є »

 

1.1 Клімат

 

Територія ТОВ «Приазов’є » входить в недостатньо зволожений кліматичний район зони сухого степу півдня України.

Зона Сухого Степу характеризується найбільшими тепловими ресурсами і посушливістю. Сума температур понад 10°C по окремих регіонах зони коливається від 3400 до 3600°С. Середня температура липня 26-27°С, січня – мінус 2,2-3,0°С. Річна сума опадів становить 300-350 мм, а в посушливі роки не перевищує 250 мм. Часто вони носять зливовий характер. Коефіцієнт зволоження 0,3-0,6.                                                                                               

Посушливість  клімату значною мірою зумовлена  пануванням влітку сухих східних вітрів, які часто супроводжуються пиловими бурями.                 

Майже щороку спостерігаються  бездощові періоди тривалістю 25-45 днів, раз на 5 років сухий період подовжується до 40-60, а раз на десять років – до 50-70 днів.

Висока температура  і низька відносна вологість повітря  при тривалому бездощовому періоді  зумовлюють виникнення посух і суховіїв. Весняні посухи на початку вегетаційного  періоду сільськогосподарських  культур мають локальний характер. Літні посухи спостерігаються частіше. Вони бувають майже щорічно і припадають на період вегетації пізніх культур.

Весняні запаси грунтової вологи завжди дуже малі, тому врожайність вирощуваних культур залежить від випадаючих влітку опадів.

Сухий степ-зона ризикованого землеробства. Найважливішими тут є заходи,спрямовані на накопичування,збереження і раціональне використання грунтової вологи, штучне зрошення і лісосмуги,які слід розташовувати впоперек пануючих вітрів.

 

 

Таблиця 1.- Кліматичні показники ТОВ «Приазов’є » Мелітопольського району Запорізької області за даними Мелітопольської метеостанції

Середня температура  повітря, °С			Середня кількість опадів, мм		Сума активних температур (вище10 °С	Гідротермічний  коефіцієнт (ГТК)
річна	січня	липня	річна	за період з  температурою вище 10 °С
12,7	-3,0	26,4	342,7	173,5	3500	0.6

 

1.2  Рельєф місцевості.

   

  Рельєф зони Сухого Степу представлений рівниною, що похилена з півночі на південь,та з півдня на північ до озера Сиваш,берегів Азовського та Чорного морів. Лише у межиріччі Дністра та Дніпра з’являються довгі балки незначної глибини (до 20-30м) з пологими схилами. Абсолютні висоти на півночі та півдні становлять 40-50м,а на узбережжі Сиваша зменшується до 50 м. Поверхня лесових терас плоскорівнинна та вкрита чисельними подами і западинами, піщаним терасам властивий кучугурний рельєф.

Найбільш рівна  і слабодренована кримська частина зони. Тут місцевість являє собою плоску рівнину,яка непомітно піднімається на південь від висоти 5-10 м до 50 м над рівнем моря.

Підгрунтові води знаходяться  на глибині 1,9-2 м і дуже мінералізовані. В зоні дуже розвиненим є мікро- і  нанорельєф, який дуже впливає на розвиток солонцевого процесу і засолення  грунтів.

1.3 Рослинність

  

  Природна рослинність території представлена низькорослими зрідженими типчаково-ковиловими асоціаціями. Ступінь вкриття 50-70%,який змінюється в міру того, як клімат зони стає більш сухим. У складі типчаково-ковилових рослинних угрупувань значне місце припадає на ефимери та ефемероїди (веснянка звичайна, тюльпан).

  У Присивашші та на узбережжях Чорного і Азовського морів на каштанових солонцюватих грунтах в травяному покриві багато голофітних видів - полину таврійського, ромашнику, кохії, а на солончаках - солеросів, сарсазану та солянок. Поверхня грунту вкрита кірочками лишайників,синьо-зелених і діамантових водоростей. У зоні Сухого Степу біомаса рослинних асоціацій становить 150-200 ц/га, при чому понад 90% припадає на кореневу систему. Щорічний приріст зеленої маси становить 25-30 ц/га,приріст коріння - 100-110 ц/га. Щорічно до біологічного кругообігу залучається до 600 кг/га зольних елементів і приблизно 100-150 кг/га азоту, повернення приблизно дорівнює споживанню.

 В колообігу переважають азот, кремній та калій. За численністю мікроорганізмів каштанові грунти мало відрізняються від чорноземів, але сумарна річна біологічна активність в них нижча внаслідок більш тривалого посушливого періоду. Своєрідною є рослинність подів. У посушливі роки вони вкриті зрідженим травостоєм, переважно з типчака, а у вологі роки, коли весною поди затоплені водою типчак гине, а панівне місце займають пирій подовий, сусан та інші види. В наш час всі придатні для землеробства землі розорані, крім заповідних та непридатних для обробітку ділянок.

                                                                                                              

 1.4 Материнські породи

  

  Материнською ґрунтотворною породою тут є важкоглинисті і глинисті лесопо-дібні відклади. Причому залягають вони в декілька ярусів, чергуються з похованими ґрунтами. Підвищена концентрація розчинних солей у материнських породах чи похованих ґрунтах призводить до засолення і зниження продуктивності ґрунтового покриву цієї зони.

Сухостепові ґрунти утворилися за умов посушливого клімату, зрідженої трав'яної рослинності з поверхневою кореневою системою і висхідної течії ґрунтових вод, яка підтягувала до поверхні легкорозчинні солі.

 Механічний, хімічний і мінералогічний склад грунту на перших етапах їх розвитку майже повністю визначається складом грунтотвірних порід і тільки пізніше,за мірою формування грунтового профілю, в різних генетичних горизонтах, зявляються нові властивості значно відрізняючі її від першої форми.

Тому грунтотворні породи надають великий вплив  на склад і фізико-хімічні властивості грунтової маси, на формування водневого, повітряного і теплового режимів грунту, на швидкість і інтенсивність грунтових процесів, визначаємих кліматом і рослинністю.

В зоні сухого степу  переважають важкі лесовидні  суглинки, рідше леси. Глибина лесової товщі на всій території зони,за вийнятком Дніпровських та інших річкових терас, становить 20-25м.

Невеликими  масивами зустрічаються алювіальні відклади та глини. Менш поширений елювій-делювій(пісковики,глинисті сланці,вапняки,крейда,мергель). Вони трапляються на окремих височинах по схилах правих берегів річок та балок. У заплавах річок грунти формуються на алювіальних відкладах і механічного складу. Характерною особливістю зони є те, що сольовий сульфатно-хлоридно-натрієвий гіпсовий горизонт знаходиться на глибині 1,7-2,2м.

Поди складені оглесними лесами. Механічний склад їх середньо-та важко глинковий, що є наслідком оглеєння. В подах, розташованих у північній частині зони, вся товща лесів вулугована від водорозчинних солей та гіпсу, а в подах узбережжя Сиваша і Чорного моря - засолена. Відповідно до цього підгрунтові води в подах з вилугованими лесами прісні: вони розташовані на глибині 6-8 і більше метрів. У подах з засоленими лесами води дуже мінералізовані і піднімаються майже до поверхні, обумовлюючи засоленість грунтів. Підгрунтові води на міжподових просторах залягають у низу лесової товщі і мінералізовані.

 

1.5 Процес ґрунтоутворення

 

Формування  каштанових грунтів відбувається в  умовах посушливого клімату, рівнинного рельєфу під впливом травянистої ксерофітної рослинності, переважно на карбонатній грунтотворній породі за наявності в ній легкорозчинних солей. Характерними для зони є три основних ґрунтотворних процеси: гумусонакопичення, карбонатизації і осолонцювання.

Провідним процесом грунтотворення в зоні сухого степу залишається накопичення біофільних елементів і формування гумусо-акумулятивних горизонтів. Однак, вони відрізняються від аналогічних процесів що відбуваються в степу і лісостепу. По-перше, процеси проходять під порівняно зрідженим типчаково-ковиловим травостоєм. Крім того, в травяному покриві багато голофітних видів. Тут присутні ефемери та ефемероїди, коренева система яких набагато менш розвинена, ніж у рослин степової зони . Тому тут менша глибина гумусових горизонтів та вміст і заноси гумусу. Змінюється і якісний його склад: зменшується кількість гумінових кислот звязаних з кальцієм, внаслідок збільшення вмісту рухомих фульвокислот. Поглиблене гумусонакопичення обумовлене посушливістю клімату, зростанням дефіциту вологи та підвищеною теплозабезпеченістю. Все це призводить до зменшення фотосинтезуючої маси, звуження зони розподілу кореневої системи та чисельності мікроорганізмів у грунті, які мінералізують органічну речовину в ньому.