Геологічна частина

                                 1 Геологічна частина

 

1.  Літолого-стратиграфічний характеристика родовища

 

За даними буріння, літологічного  і фауністичного вивчення керну  Долинська складка складена породами крейдової, палеогенової, неогенової і  антропогенової систем.

Стратиграфічне розчленування  розрізів свердловин виконувалось за каротажними діаграмами масштабу 1:500 у відповідності до уніфікованої схеми Передкарпатського крайового  прогину, запропонованої УкрДГРІ в 1965 р.

Крейдова система (К)

Найдавнішими породами у межах досліджуваної площі є відклади верхньокрейдового відділу (К₂), які представлені породами cтрийської світи.

Стрийська світа (К₂st)

Відклади стрийської світи залягають  у ядрі Долинської складки. Літологічно  вони виражені ритмічним чергуванням аргілітів, алевролітів, пісковиків і вапняків товщиною від часток сантиметрів до кількох десятків сантиметрів, а іноді і метрів.

Аргіліти сірі до темно-сірих, зеленувато-сірі, переважно невапнисті, тонкошаруваті, щільні пісковики і алевроліти темно-сірі, кварцові, різнозернисті, карбонатні. Вапняки сірі, глинисті, алевритисті, щільні.

На електрокаротажних діаграмах  відклади стрийської світи виділяються  порівняно з вищезалягаючими  палеоценовими відкладами низькими значеннями уявних питомих опорів біля 10-15 Ом·м, крива ПС не диференційована.

Товщина стрийських відкладів у  межах досліджуваної площі коливається  від 10 м до 70 м.

Палеогенова система (Р)

Відклади палеогенової системи  на досліджуваній площі представлені усіма відділами: палеоценовим, еоценовим  і олігоценовим.

Палеоценовий відділ (Р₁)

Палеоценовий відділ в межах  Долинського родовища представлено ямненською світою.

Ямненська світа (P₁jm)

У підошві ямненської світи залягає  яремчанський строкатий горизонт товщиною 50 м, складений ритмічним чергуванням аргілітів. алевролітів і пісковиків.

Аргіліти сіро-зелені, темно-коричневі, темно-сірі, іноді вишнево-червоні, слюдисті, піщанисті, грубо і тонкошаруваті. Пісковики сірі, темно-сірі, дрібнозернисті, вапнисті, плитчастої текстури. Алевроліти сіро-зелені, вапнисті з великою кількістю глинистого матеріалу.

Вище яремчанського горизонту  залягають власне ямненські пісковики  світло-сірі, крупнозернисті, масивні  і товстошаруваті з прошарками і  лінзами гравійних і дрібногалькових  конгломератів, а іноді і глин. Характерним для них є наявність крупних зерен меншого діаметру. Зерна в діаметрі досягають іноді 4-5 мм і пісковик набуває форми конгломерату – гравеліта.

В літологічному відношенні ямненські  пісковики не витримані і заміщуються  глинисто-алевролітовими різновидами порід, які аналогічні з породами яремчанського горизонту. Пісковики товщиною декілька метрів, виділяються тільки у покрівельній частині світи (свердловини №№ 237, 326-Долинські та ін.).

Від вищезалягаючих відкладів над’ямненського  строкатого горизонту манявської світи і нижче залягаючих відкладів стрийської світи, відклади ямненської світи відрізняються дещо підвищеними значеннями ПО біля 20-30 Ом·м. Крива ПС не диференційована і тільки у покрівельній частині світи навпроти піщаних різновидів, ПО яких досягає до  
100 Ом·м, амплітуда її складає 20-30 мВ.

Товщина порід ямненської світи  коливається від 70 м до 120 м.

Еоценовий відділ (Р₂)

За літологічною і каротажною характеристиками, товща еоценових порід ділиться на манявську, вигодську і бистрицьку світи.

Манявська світа (P₂mn)

Відклади манявської світи представлені чергуванням аргілітів, пісковиків і рідше гравелітів і вапняків.

Аргіліти зелені, зеленувато-сірі, невапнисті, суцільні, іноді окремнілі, з раковистим зломом. Аргіліти часто  перетинають тріщини, іноді заповнені кальцитом, часто спостерігаються дзеркала ковзання. Серед аргілітів зустрічаються тонкі прошарки сірого пісковика.

Пісковики світло-сірі і сірого кольору, кварцові, дрібнозернисті і різнозернисті, з глинистим і карбонатно-глинистим  цементом, переважно порового і контактного типів.

Алевроліти сірі і темно-сірі, іноді  зеленувато-сірі, кварцові, крупно і  середньозернисті.

Гравеліти складені уламками філітів, глинистих сланців, кварцитів і  вапняків.

Вапняки сірі, мікро зернисті і  криптокристалічні, зазвичай, у суміші з глинистою речовиною і алевролітовими зернами кварцу.

За даними промислово-геофізичних  досліджень з врахуванням кернового  матеріалу, у відкладах манявської світи виділяються п’ять горизонтів: 1 – над’ямненський строкатий в  середньому товщиною 30 м; 2 – нижній піщано-аргілітовий, товщиною 88-146 м; 3 – аргілітовий – 34-66 м; 4 – верхній піщано-аргілітовий – 40-70 м; 5 – верхній аргілітовий – 6-43 м.

Дані горизонти добре виділяються  на електрокаротажних діаграмах. Так, для піщано-аргілітових горизонтів властиве підвищене значення ПО (100 Ом м і вище) у порівнянні з аргілітовими горизонтами (30-35 Ом·м), крива ПС добре диференційована, а для аргілітових – виположена.

В манявській світі максимальний вміст  піщаних порід досягає 40 % і спостерігається в північно-західній частині структури, відповідно зменшуючись до 7,5 % у південно-східній частині.

Схожі фаціальні зміни характерні і для піщано-аргілітових горизонтів цієї світи. А саме, у південно-східній  частині Долинської структури пісковики верхнього піщано-аргілітового горизонту повністю заміщуються глинистими породами. Найбільше розвинені вони в центральній частині структури, де піщанистість становить 70 %. Тут, в районі свердловини № 282-Долинська відмічено локальне пониження піщанистості до 20 %. Далі у напрямку північно-західного периклінального закінчення структури, спостерігається зниження піщанистості до 30 %.

В аргілітових горизонтах пласти пісковиків, зазвичай, відсутні, хоча є і винятки. Товщина пластів пісковиків в  піщано-аргілітових горизонтах досягає іноді 10-15 м. Товщина світи в цілому коливається від 120 м до 250 м.

Вигодська світа (P₂vg)

У Долинській складці відклади цієї світи представлені товщею масивних і товсто шаруватих пісковиків, з  пропластками алевролітів і аргілітів товщиною від кількох сантиметрів до кількох метрів.

Пісковики вигодської світи сірі, темно-сірі, зеленувато-сірі, дрібно- і  середньозернисті, кварцові, глауконітові, слабо вапнисті.

Алевроліти світло-сірого і сірого, рідше зеленувато-сірого і темно-сірого кольору, кварцові, крупнозернисті, піщанисті, вапнисті.

Серед пісковиків у верхній і  в нижній частинах світи зустрічаються  пропластки конгломерату (частіше гравеліту), що складається із зерен кварцу, чорних і зеленувато-сірих сланців, вивітрених вапняків, роговиків, пісковиків і зеленуватих аргілітів.

Іноді зустрічається брекчія, представлена зцементованими шматочками аргілітів  зеленого і чорного кольору і  пісковиками світло-сірими, вапнистими.

На діаграмах електрокаротажу  вигодські пісковики відзначаються помітними від’ємними аномаліями кривої ПС, що досягає 100 мВ і більше, опір пластів пісковиків в продуктивній частині коливається від 30 м до 100 Ом·м і більше.

На діаграмах радіоактивного каротажу ці відклади характеризуються низькими значеннями природної радіоактивності і чергуванням підвищених і низьких значень вторинного гама-випромінювання.

Потужність світи коливається  в межах від 70 м до 150 м.

Процентний вміст пісковиків коливається  в межах 50-70 процентів.

Бистрицька світа (P₂bs)

Породи бистрицької світи стратиграфічно залягають вище вигодських відкладів. Умовно відклади бистрицької світи розділяють на дві фації: попельську і бистрицьку. Породи попельської фації залягають безпосередньо на відкладах вигодської світи і представлені сірими, зеленувато-сірими, іноді темно-сірими вапнистими аргілітами з прошарками пісковиків зеленувато-сірих, сірих до темно-сірих, середньозернистих, щільних, невапнистих і алевролітів темно-сірих з зеленуватим відтінком, слабо вапнистих і невапнистих. Іменно до бистрицької фації приурочені продуктивні пласти пісковиків. Вище залягають породи бистрицької фації, яка представлена сіро-зеленими глинисто-алевролітовими породами. Даній фації властива відсутність у її розрізі колекторів, а на каротажних діаграмах різко виділяється геофізичною характеристикою. Значення опору порід становить 3-10 Ом·м.. Завершує розріз бистрицької світи шешорський горизонт, який представлений перешаруванням щільних світло-сірих мергелів з пачками тонковерствуватих чорних аргілітів. Характеризується горизонт підвищеними значеннями уявного опору і слабо диференційованою кривою ПС. Загальна товщина бистрицької світи коливається від 100 м до 150 м.

Олігоценовий відділ (Р₃)

Олігоценові відклади узгоджено залягають  на еоценових. У розрізах свердловин вони представлені відкладами менілітової світи, яка складається з трьох підсвіт: нижньої, середньої та верхньої.

Нижньоменілітова підсвіта (P₃ml₁)

Дана підсвіта складається із темно-коричневих аргілітів, у верхній частині  слабо вапнистих, подекуди слюдистих, які чергуються зі світлими, дрібно і середньозернистими глауконітовими пісковиками потужністю від кількох сантиметрів до кількох метрів. У підошві підсвіти зустрічаються прошарки темно-коричневих, подекуди більш світлих кремніїв.

За літологічною і електрокаротажною характеристиками у розрізі даної підсвіти виділяється п’ять горизонтів (знизу вверх): нижніх роговиків, аргілітовий, клівських пісковиків, ІІ-х зеленувато-сірих аргілітів і піщано-аргілітовий 5-ти пластів.

Горизонт нижніх роговиків представлено чергуванням роговиків з аргілітами темно-коричневими до темного кольору. Маючи високе значення уявного опору (до 750 Ом·м), він є добрим кореляційним репером.

Аргілітовий горизонт складено аргілітами з незначними по товщі прошарками сірих пісковиків і алевролітів.

Горизонт клівських пісковиків складається з пісковиків з незначними прошарками алевролітів і аргілітів.

Горизонт ІІ-х зеленувато-сірих  аргілітів представлено зеленувато-сірими вапняковистими аргілітами з невеликими прошарками зеленувато-сірих пісковиків.

Піщано-аргілітовий горизонт 5-ти пластів  складений пісковиками й аргілітами. Кількість піщаних пластів більше в нижній і середній частинах горизонту.

Товщина нижньоменілітової підсвіти в цілому змінюється від 120 м до 300 м.

Середньоменілітова підсвіта (P₃ml₂)

В розрізі  середньоменілітової  підсвіти виділяється два горизонти: І-х зеленувато-сірих аргілітів  і горизонт піщано-аргілітових високого опору.

Горизонт І-х зеленувато-сірих  аргілітів складений зеленувато-сірими до чорних вапнистими аргілітами з малопотужними прошарками алевролітів. Товщина горизонта змінюється від 40 м до 100 м.

Піщано-аргілітовий горизонт високого опору складається з чорних, зеленувато-сірих, вапняковистих і невапняковистих  окремнілих аргілітів. В підошві  цього горизонту залягає пласт чорного пісковика товщиною 10-20 м з тонкими (до 10-25 см) пропластками битого ракушника.

Загальна товщина середньоменілітової  підсвіти коливається в межах  від 70 м до 250 м.

Верхньоменілітова підсвіта (P₃ml₃)

За даними літолого-стратиграфічних ознак, а також промислово-геофізичних досліджень верхньоменілітова підсвіта ділиться на п’ять горизонтів (знизу вверх): піщано-аргілітовий підвищеного опору, аргілітовий, туфітовий, надтуфітовий і аргіліто-алевритовий.

Піщано-аргілітовий горизонт підвищеного опору складений аргілітами з прошарками пісковиків і алевролітів. Пісковики і алевроліти залягають у товщі аргілітів, групуючись у 5-6 пластів, товщина яких не перевищує 5-10 м.

Аргілітовий горизонт складений аргілітами з незначними по товщі прошарками пісковиків і алевролітів.

Туфітовий горизонт представлено товщею туфітів і аргілітів з окремими прошарками кременів. Туфіти попелясто-сірого кольору залягають у вигляді  пластів товщиною 10-20 м. Загальна товщина туфітового горизонту складає 50-150 м.

Надтуфітовий горизонт літологічно представлений аргілітами з включеннями туфітового матеріалу, з прошарками алевролітів і пісковиків.

Завершує розріз верхньоменілітової підсвіти аргіліто-алевритовий горизонт, представлений аргілітами з прошарками алевролітів та пісковиків.

Загальна товщина верхньоменілітової підсвіти Долинської складки змінюється від 70 м до 300 м.

З менілітовими відкладами пов’язаний промисловий поклад нафти. Колекторами  нафти і газу виступають пісковики, алевроліти і туфіти. В середньо- і нижньоменілітовій підсвітах вони розподілені по розрізу рівномірно і приурочені переважно до певних пластів і горизонтів, які добре прослідковується по площі. У верхньоменілітовій підсвіті колектори залягають у вигляді ізольованих малопотужних прошарків і лінз серед аргілітів.

Неогенова система (N)

Відклади неогенової системи на Волинській складці представлені міоценовим відділом, який складається з поляницької, воротищенської та стебницької світ.

Поляницька світа (N₁pl)

Відклади даної світи залягають  на розмитій поверхні менілітових відкладів. Літологічно вони представлені ритмічним чергуванням аргілітів, алевролітів і рідше пісковиків. Переважають у розрізі аргіліти. Макроскопічно це сірі, темно-сірі, вапнисті, слюдисті породи, з мережею тріщинок, заповнених кальцитом. Пісковики і алевроліти, які залягають у вигляді тонких прошарків серед аргілітів.

Воротищенська світа (N₁vr)

Відклади воротищенської світи  розділяються на три підсвіти: нижньо-, середньо- і верхньоворотищенську.

Нижньоворотищенська підсвіта складена глинами з прошарками (незначної товщини) косо шаруватих пісковиків і алевролітів, які зрідка зустрічаються, та лінзами конгломератів.

Середньозважена підсвіта складена грубокластичними утвореннями, різнозернистими пісковиками, з прошарками брекчіюватих глин і мікро конгломератів.

Верхньоворотищенська підсвіта складена соленосними глинами з прожилками і включеннями волокнистого гіпсу  і солі, зустрічаються піщанисті  пропластки.

Товщина воротищенської світи коливається  від 1000 м до 1500 м.