Типи хімічних зв’язків
Реферат, 28 Сентября 2015, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Хімі́чний зв'язо́к — це взаємодія між атомами, яка утримує їх у молекулі чи твердому тілі.
Хімічні зв'язки є результатом взаємодії електронів та ядер атомів і описуються квантовою механікою. В першій третині XX ст. зародилася окрема галузь хімії, предметом якої є вивчення структури молекул і кристалів за допомогою квантово-механічних розрахунків: квантова хімія. Ця галузь набула особливо інтенсивного розвитку протягом кількох останніх десятиріч.
Файлы: 1 файл
Хімічні зв'язки.docx
— 65.01 Кб (Скачать файл)Із встановленням наявності
водневого зв'язку в структурі речовини
пов'язані певні труднощі, оскільки атом
водню важко локалізувати за допомогою
стандартного рентгеноструктурного
аналізу через його надзвичайно малу
відносну масу. Існує кілька критеріїв
встановлення водневого зв'язку:
1) структурний (за скороченими
відстанями між електронегативними
атомами та характерними валентними
кутами);
2) спектроскопічний (за низькочастотним зсувом та уширенням смуг поглинання в ІЧ спектрах, що відповідають зв'язкам E-H; за уширенням піків в 1H ЯМР спектрах).
В останні роки крім класичного водневого зв'язку виділяють слабкий водневий зв'язок, сильний водневий зв'язок та симетричний водневий зв'язок.
Си́ли Ван дер Ваа́льса — сили міжмолекулярної взаємодії з енергією 0,8 — 8,16 кДж/моль, загальний термін для позначення сил взаємодії між нейтральними атомами на далекій, у порівнянні з розмірами атомів, відстані.
Сили Ван дер Ваальса задаються сферично симетричним потенціалом, обернено пропорційним відстані у шостому степені:
,
де a — характерна для конкретних атомів стала, r — відстань між атомами. Знак мінус свідчить про те, що сили Ван дер Ваальса зумовлюють притягання між атомами.
Існують три типи Ван дер Ваальсових сил, причому всі вони мають електростатичну природу:
орієнтаційні сили, дисперсійні (лондоновські) сили, індукційні сили.
У випадку нейтральних атомів без власного дипольного моменту, сили Ван дер Ваальса зумовлені взаємодією наведених дипольних моментів атомів. Заряджене ядро й електрони одного атома поляризують інший атом. Як наслідок, обидва атоми отримують наведений дипольний момент. Взаємодія цих моментів (її часто називають наведеною диполь-дипольною взаємодією, Лондонівською взаємодією або дисперсійною взаємодією) зумовлює притягання між атомами, тобто Ван дер Ваальсові сили. Вона залежить відполяризовності атомів.
У випадку атомів, які мають власний дипольний момент, у Ван дер Ваальсові сили вносять вклад два додаткові ефекти: орієнтаційна взаємодія й поляризаційна взаємодія.
Сили Ван дер Ваальса слабкі в порівнянні з іншими видами електромагнітної взаємодії (енергія ван-дер-ваальсових зв'язків становить 0,1-2,4 ккал/моль, водневих зв'язків — 5-6 ккал/моль, хімічних зв'язків — 50-100 ккал/моль). Проте вони зумовлюють утворення молекулярних кристалів.