Статистичне дослідження зайнятості в регіоні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Сентября 2013 в 01:07, реферат

Описание работы

З переходом України до соціально орієнтованої економіки, формуванням нової стратегії розвитку державної статистики відбулися якісні зміни у підходах до сутності категорії зайнятості населення та її оцінки. Це активізує перегляд підходів до реалізації державної політики зайнятості та вимагає принципово нової статистичної інформації стосовно процесів, що відбуваються на ринку праці. Підвищення ролі зайнятості населення, особливо в рамках міжрегіональних порівнянь, вимагає нових підходів до її статистичної оцінки.

Содержание работы

Вступ 3
1. Зайнятість населення: сутність, структура та форми 4
2. Методи дослідження сфери зайнятості регіону 7
3.Особливості зайнятості та безробіття в Україні 16
Висновок 20
Список використаної літератури 21

Файлы: 1 файл

Зайнятість населення.doc

— 196.00 Кб (Скачать файл)

Вибіркові обстеження домогосподарств  — це дослідження у вигляді  опитування з високою мірою регулярності — раз на рік, на півроку чи на квартал. Ці обстеження дають змогу  отримати інформацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне, загальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих, безробітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про рівень життя. Багато з міжнародних стандартів та класифікацій можуть бути застосовані лише за умов регулярного здійснення вибіркового обстеження домогосподарств.

Виділяють такі переваги цього способу отримання інформації: визначення статусу зайнятості відповідає прийнятим міжнародним стандартам та визначенням; обстеження дає інформацію про весь контингент, що вивчається; результати досліджень різних періодів є порівняльними між собою; надається велика кількість додаткової інформації; отримується комплексна інформація щодо індивідуального об'єкта, що дає змогу досліджувати взаємозв'язки різних характеристик; це дослідження може здійснюватись незалежно від інших, не потребує адаптації до існуючих статистичних систем чи їх зміни.

До недоліків вибіркових обстежень домогосподарств відносять  такі: використання вибірки мало підходить для аналізу даних на окремій місцевості, оскільки з розбиванням вибірки підвищується її похибка; необхідність вкладення великих коштів та зусиль зумовлює здійснення такого дослідження не частіше, ніж раз на квартал, а адміністративні джерела здатні давати більш оперативні дані; непостійність вибірки утруднює отримання даних за тривалий період спостереження.

Дуже важливим джерелом інформації є переписи населення, котрі мають  дещо спільне з попереднім способом збору інформації. Головна відмінність між ними полягає у масштабах обстеження, тобто в повному охопленні досліджуваної сукупності населення переписом, на відміну від вибіркових досліджень домогосподарств. Це джерело інформації дає змогу отримати всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення.

Масштаби перепису не дають змогу  здійснювати його часто, звичайно він проводиться раз на десять років. Однією з головних переваг інформації, отриманої шляхом перепису, є можливість її регіонального та міжрегіонального аналізу. Найповніше охоплення населення уможливлює отримання повної, без похибок, інформації.

По всіх територіально-адміністративних одиницях. Переписи також мають важливе методологічне значення.

Вибіркові обстеження підприємств  надають інформацію про трудову  діяльність з погляду виробничих процесів. Вони є єдиним Джерелом інформації про внутрішні ринки праці. Ці дослідження не дають змоги проаналізувати неформальний ринок праці, не дають повного уявлення про трудову діяльність працівника, оскільки обмежують її підприємством та не фіксують вторинну зайнятість, якщо вона не пов'язана з цим самим підприємством. Перевагою цих обстежень є такі: аналіз взаємозв'язку зайнятості, відпрацьованого робочого часу та отримання винагороди; вибірковість дослідження, яке можна здійснювати за певними економічними секторами.

Проводячи моніторинг соціально-трудової сфери, необхідно використовувати також дані досліджень наукових організацій. Найбільш важливими є дані соціологічних обстежень з різноманітних питань моніторингу. Моніторинг соціально-трудової сфери включає обов'язкове соціологічне обстеження базових підприємств, а також вибіркове й одноразове обстеження підприємств, регіонів, окремих груп людей, домашніх господарств.

Соціологічні обстеження — це аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв'язки, залежності, щоб робити обґрунтовані висновки і рекомендації. В ході соціологічного дослідження застосовують такі методи збору первинної інформації: вивчення документальних матеріалів, спостереження, експеримент, опитування.

Опитування — найпоширеніший метод соціологічного дослідження, який полягає в отриманні відповідей на конкретні питання. Джерелом інформації під час опитування є словесне повідомлення, міркування опитуваного. Розрізняють такі різновиди опитування: анкетування (письмове заочне опитування), інтерв'ю (усна співбесіда, очне опитування), експертне опитування (отримання відповідей від компетентних у досліджуваній проблемі осіб). Детальніше про проведення соціологічних досліджень ви можете прочитати у спеціальній літературі1.

При здійсненні моніторингу  соціально-трудової сфери на державному і регіональному рівнях система показників, що аналізуються, характеризує: міграційні та соціально-демографічні процеси; структуру зайнятості, тенденції руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів; проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого; умови та охорону праці; доходи і рівень життя населення, його соціальне самопочуття і т. ін.

На рівні підприємств, установ, організацій мають аналізуватись  показники, які характеризують: зайнятість — рух персоналу, підготовку і  перепідготовку кадрів, зміни чисельності та структури зайнятих і т. д.; умови та охорону праці — стан виробничого середовища на підприємстві, масштаби зайнятості на шкідливих і тяжких фізичних роботах, рівень виробничого травматизму тощо; оплату праці й форми соціальної підтримки працівників, рівень середньомісячної заробітної плати працівників різних категорій, структуру і масштаби грошових виплат працівникам підприємств у формі премій, матеріальної допомоги, доплат і т. д.; стан трудових відносин — кількість трудових спорів, їх причини, кількість урегульованих трудових спорів без звернення у вищі інстанції, міру виконання трудових договорів, стан страйкового руху тощо.

Координацію статистичної інформації в Україні здійснює Державний комітет статистики України, в якому, поряд з іншими, функціонує Управління статистики праці. Держкомстат затверджує форми статзвітності для різних міністерств і підприємств, збирає, обробляє та узагальнює соціально-трудову статистику, отриману із таких статистичних джерел: адміністративна статистика підприємств; адміністративна статистика служб зайнятості; статистика домашніх господарств.

 Інтенсивність економічної  активності та зайнятості населення  оцінюють за допомогою розрахунків  показників зайнятості, які на  сьогодні повністю узгоджені із методологічними засадами МОП. Так, в Україні вже передбачено розрахунок таких відносних показників як  рівень економічної активності, рівень зайнятості населення у віці 15-70 років, рівень зайнятості населення працездатного віку.

Статистичне вивчення зайнятості населення на рівні окремого регіону може бути доповнене розрахунком  таких показників:

  • рівень загальної зайнятості населення:

(2.1)

де  – чисельність зайнятого населення регіону;

 – загальна середньорічна  чисельність населення регіону;

  • рівень зайнятості економічно активного населення:

(2.2)

де  – чисельність економічно активного населення регіону.

Продуктивність як невід’ємний  атрибут та вихідний принцип ринкової системи визначає відповідні соціально-економічні вимоги до людських ресурсів. Ці вимоги стосуються, насамперед, результативності праці, її відповідності суспільним потребам та трудовим настановам і орієнтаціям самого населення. Необхідно зазначити, що засади для продуктивного використання людських ресурсів формуються не тільки через систему регулювання темпів, пропорцій і форм зайнятості, а й завдяки високим кінцевим результатам у вигляді соціально прийнятного рівня трудового доходу, задоволеного споживчого попиту населення та підвищення темпів економічного зростання.

Використовуючи дані щодо вимушеної  неповної зайнятості, важливим є визначення загальної надлишкової чисельності  працюючих регіону  , тобто чисельності працюючих в умовах неповного робочого часу та вимушених адміністративних відпусток. Різниця між загальною чисельністю зайнятих регіону та надлишковою чисельністю працюючих регіону дає чисельність продуктивно зайнятого населення . Наступним етапом є визначення:

  • рівня продуктивної зайнятості населення у відсотках до чисельності зайнятого населення:

(2.3)

 

  • рівня продуктивної зайнятості населення у відсотках до рівня зайнятості населення віком 15-70 років:

(2.4)

Співвідношення  за своєю сутністю може вважатися коефіцієнтом реальної зайнятості.

Вітчизняна система статистики передбачає розрахунок коефіцієнта  використання табельного фонду робочого часу. Враховуючи те, що до зайнятого населення згідно з підходом МОП окрім осіб, що працювали, належать особи, які не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них обставин, з метою визначення рівня реальної зайнятості правильніше розраховувати коефіцієнт використання робочого часу:

(2.5)

 

оскільки поважними причинами  можуть бути щорічні відпустки (основні  та додаткові), тимчасова непрацездатність, навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством.

Аналіз ситуації із зайнятістю населення на українському ринку праці дозволяє назвати її характерні риси – розбалансованість, а також, що не менш важливе, нездатність розбалансованої системи повернутися у свій вихідний або початковий стан. Для оцінювання ступеня незбалансованості доцільно застосувати показники, що характеризують як відкриту, так і приховану частину поточного ринку праці.

З метою оцінки незбалансованості  зайнятості населення на регіональному  ринку розраховують коефіцієнт співвідношення попиту і пропозиції:

(2.6)

 

Теоретично можливі три варіанти значень цього коефіцієнта: він  може дорівнювати одиниці, бути більше та менше одиниці. Необхідно зазначити, що ситуація, коли значення цього коефіцієнта  менше або більше одиниці, є взаємовиключною  тільки на рівні сукупного ринку праці. Втім вони завжди співіснують на рівні окремих регіонів або локальних ринків, коли на одних з них попит перевищує пропозицію, а на інших – навпаки.

          3.Особливості зайнятості та безробіття в Україні

Український ринок праці та зайнятість мають свої особливості. Йдеться про ті з них, що виявились упродовж 90-х років ХХ ст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Україні існувала інша економічна система. Отже, в останнє десятиріччя відбулись такі зміни:

  • Скорочення зайнятості (табл.3.1) і зростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основною причиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки: припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту або виявляється неконкурентоздатною, перехід до інших форм власності. Такі процеси переживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались, зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринку відбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ та підприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної форми власності, розпочинають власну справу тощо.
  • Існування в Україні вимушеної неповної зайнятості (прихованого безробіття). До тих, хто є неповно зайнятими, належать люди, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, працюють неповний робочий день або тиждень.
  • Зміна структури зайнятості, тобто співвідношення між людьми, що працюють у різних сферах (галузях) економіки.

Таблиця 3.1

Зайняте населення за регіонами

 

2009 р.

2010 р.

усього у віці 15-70 років

з них працездатного віку

усього  у віці 15-70 років

з них  працездатного віку

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

Україна

20191,5

57,7

18365,0

64,7

20266,0

58,5

18436,5

65,6

Одеська

1040,2

56,9

950,8

64,0

1044,5

57,5

962,5

65,3

Сумська

500,1

55,5

439,6

60,8

497,0

56,0

449,5

63,1


            Отже, з вищеподаних даних можна зробити висновок, що відсоток зайнятого населення у 2010 році більший, порівняно з 2009 роком, а також, що відсоток зайнятого населення у Одеському регіоні більший, ніж у Сумському регіоні за 2009-10 роки.

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років  зменшився в усіх регіонах України. Значне зменшення цього показника відбулося у Рівненській (на 1,3 в.п.), Закарпатській (на 1,2 в.п.), Донецькій та Кіровоградській областях (на 1,0 в.п. у кожній). Його максимальне значення спостерігалось у Рівненській області (11,4%), а мінімальне – у м.Києві (5,8%), (табл.3.2).

 

Таблиця 3.2

          Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами

 

2009 р.

2010 р.

усього  у віці 15-70 років

з них  працездатного віку

усього  у віці 15-70 років

з них  працездатного віку

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

тис.осіб

у %

Україна

1958,8

8,8

1956,6

9,6

1785,6

8,1

1784,2

8,8

Одеська

75,3

6,8

75,3

7,3

68,0

6,1

68,0

6,6

Сумська

62,2

11,1

62,2

12,4

59,2

10,6

59,2

11,6

Информация о работе Статистичне дослідження зайнятості в регіоні