Віртуальний музей

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2013 в 16:12, доклад

Описание работы

Віртуальний музей — музей, що існує у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі інтернет завдяки об'єднанню інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об'єктів та ін.
Сьогодні в Інтернеті склалися три види віртуальних музеїв:
віртуальні експозиційні галереї чи окремі тематичні виставки, що є цифровими аналогами реальних експозиційних залів, колекцій та виставок відповідного музею (вони репрезентовані на веб-сайті цього музею);
віртуальні музеї "другого покоління", створені шляхом суміщення масштабних міжмузейних колекцій та експозиційних галерей; такі музеї поєднують у собі цифрові зображення реальних пам'яток, що зберігаються й експонуються у сотнях різних музеїв, розкиданих по всьому світу;
музеї віртуального мистецтва (net-art).
Net-art – це комп'ютерне мистецтво, його твори створені в Інтернеті спеціально для користувачів Інтернету. За своєю суттю, net-art-творіння – це сукупність візуальних та акустичних образів, анімації, тексту, графіки, алгоритмізованої естетичної взаємодії різного роду додатків і програм, що втілюють авторський задум.

Файлы: 1 файл

Віртуальний музей.doc

— 68.50 Кб (Скачать файл)

Віртуальний музей —  музей, що існує у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі інтернет завдяки об'єднанню  інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових  віртуальних продуктів: віртуальних  виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об'єктів та ін.

Сьогодні в Інтернеті  склалися три види віртуальних музеїв:

віртуальні експозиційні галереї чи окремі тематичні виставки, що є цифровими аналогами реальних експозиційних залів, колекцій та виставок відповідного музею (вони репрезентовані на веб-сайті цього музею);

віртуальні музеї "другого  покоління", створені шляхом суміщення  масштабних міжмузейних колекцій та експозиційних галерей; такі музеї  поєднують у собі цифрові зображення реальних пам'яток, що зберігаються й  експонуються у сотнях різних музеїв, розкиданих по всьому світу;

музеї віртуального мистецтва (net-art).

Net-art – це комп'ютерне  мистецтво, його твори створені  в Інтернеті спеціально для  користувачів Інтернету. За своєю  суттю, net-art-творіння – це сукупність  візуальних та акустичних образів, анімації, тексту, графіки, алгоритмізованої естетичної взаємодії різного роду додатків і програм, що втілюють авторський задум.

 

 

Віртуальні екскурсії музеями світу (06.08.2011)

Не завжди у нас  є можливість побувати в інших  країнах та помилуватися їх пам’ятками. Але завдяки спеціальним інтернет-сервісам відвідати знамениті музеї і пам’ятки мистецтва можна не виходячи з дому.

При цьому варто зауважити, що для комфортного відвідування цих інтернет-сервісів потрібен швидкий інтернет.

З кожним роком в Інтернеті з’являється все більше різних віртуальних сервісів на зразок Google Maps, які дозволяють не тільки здійснювати тривимірні подорожі по різних містах, але й побувати всередині безлічі музеїв, галерей мистецтв, соборів і храмів. Завдяки цьому тепер не важко навідатися, наприклад, до Берлінської картинної галереї, Версалю чи Національної галереї Лондона. Причому здійснювати такі віртуальні «вилазки» можна як з комп’ютера, так і за допомогою смартфона. До того ж подібні екскурсії не вимагають величезних грошових витрат, які неминучі при реальних поїздках по всьому світу. Не доведеться і штовхатися серед натовпів туристів, намагаючись ближче роздивитися твори світового мистецтва.

 

Ресурс SPHERICALimages дозволяє відвідати Музей воскових фігур мадам Тюссо

Більше того, віртуальні екскурсії дозволяють побачити експонати, які зберігаються в запасниках, і  приміщення, які в реальному музеї  відвідувачам недоступні. А панорами, виконані у високій якості, дають  можливість розгледіти всі тонкощі  світових шедеврів.

 

 

Міжнародна рада музеїв

Міжнародна рада музеїв (МРМ) (англ. International Concil of Museums; ICOM) — всесвітня демократ. громад. орг-ція зі сприяння розвиткові зв'язків та взаємодопомозі між музеями та музейними працівниками різних країн. Створена 1946 в м. Париж (Франція) під егідою ЮНЕСКО.

МРМ об'єднує музеї  більше 80-ти країн, де створені національні  комітети.

МРМ є міжнародним  об'єднанням музеїв та професійних  музейних працівників, які займаються збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної.

МРМ є недержавною  організацією, яка має офіційні стосунки з ЮНЕСКО та консультативний статус в Економічній та соціальній раді ООН. ICOM виконує частину музейної програми ЮНЕСКО. Штаб-квартира ICOM розташована в Парижі, там же знаходиться секретаріат та музейний інформаційний центр UNESCO-ICOM.

Більше ніж 24 000 членів ICOM в 150 країнах беруть участь у заходах національних, регіональних та міжнародних організацій: семінари, публікації, тренінги, спільні програми, та промоція музеїв у Міжнародний день музеїв (18 травня).

МРМ від 1948 видає щоквартальний  бюлетень «Новини ICOM», спільно з ЮНЕСКО щоквартальний часопис «Мuseum».

 

 

Анімаційні програми

Анімація обслуговування, тобто пожвавлення програм обслуговування і організації дозвілля туристів, виникла в результаті конкурентної боротьби між подібними за рівнем сервісу і облаштуванням інтер'єрів готелями та курортами. Анімація обслуговування передбачає розробку і здійснення спеціальних програм по організації вільного часу відпочиваючих, які мають відповідну структуру — фабулу програми відпочинку. Остання представляє послідовність станів, конструйованої або звичайної діяльності: експозицію, зав'язку, розвиток, дію, кульмінацію, розв'язку.

 Головне завдання аиімаційного обслуговування — створити туристу комфортні умови, щоб він відчував себе учасником програми і щоб відпочинок йому запам'ятався. Цього можна досягти на основі індивідуального підходу в обслуговуванні кожного туриста.

 Можна виділити  такі напрямки аиімаційного туризму: 1) Костюмоваиі тури - програми таких турів мають спеціальний сценарій і передбачають безпосереднє залучення туриста в дійство і атмосферу того чи іншого історичного періоду. Прикладами таких турів можуть бути етнофольклорні та пригодницькі тури, тури з відпочинком на ранчо, фермі тощо, а також тури, які організовуються в замках або маєтках. При цьому створюються умови, щоб туристи могли взяти на прокат костюми, стилізовані під певну епоху.

 2) Шоу-музеї - цс музеї з ані маці йно організованою експозицією, в яких представлені живі персонажі експонованої епохи (наприклад, Музей перших англійських переселенців в м.Плітут (США), Музей «Скансен» у Стокгольмі (Швеція)).

3) Тематичні парки - є не лише  розважальними центрами, а являють собою справжню індустрію відпочинку і розваг з власною складною інфраструктурою, призначеною для розміщення, харчування, навчання. Головною рисою тематичних парків, поряд з цікавими і захоплюючими атракціонами, є саме дійство, яке розгортається навколо відвідувачів. Характерним є те, що такі парки найбільшою популярністю користуються у дорослих, особливо іноземних туристів, любителів сімейного відпочинку, молодят та невеликих молодіжних груп. Серед найбільш популярних тематичних парків слід назвати: «Диснейленд» («Dineyland», штат Каліфорнія, США), «Волт Дисней Вьолд» («Walt Diney World», штат Флорида, США), «Євро Диснейленд» («Euro Dineyland», передмістя Парижа, Франція), «Леголенд» («Legoland»,Данія), «Порт Авентура» («Port Aventura», Іспанія), «Юніверсал» («Univeral», Орландо, США), «Юніверсал Студіос Холлівуд» («Univeral tudio Holliwood», Лос-Анжелес, США), «Санта-Парк» («anta-Park», Фінляндія).

4) Анімація відпочинку туристів  в готелях і центрах відпочинку - передбачає організацію тематичних  шоу на території готелю з безпосердньою активною участю туристів: танцювальних вечорів, карнавалів, спортивних ігор і змагань тощо.

 До анімації відпочинку туристів  залучаються фахівці-аніматори,  як правило, молоді і енергійні  люди, головним завданням яких  є створення атмосфери свободи і невимушеності. Ефективість їх роботи оцінюється за тим, наскільки клієнтам не давали сумувати. Найчастіше такі спеціалісти залучаються до роботи в клубах і готелях типу «all-incluive». Аніматор повинен мати універсальні знання і вміння, володіти мінімум двома іноземними мовами, бути комунікабельним і артистичним.

 Таким чином, анімаційний  туроперейтинг передбачає:

> взаємодію туроператора з  організаторами карнавалів, фестивалів, центрами дозвілля і розваг  та включення їх заходів в програми турів;

> реалізацію комплексного обслуговування  туристів на маршруті у відповідності  з розробленим сценарієм відпочинку  та з врахуванням тематики  туру і індивідуального психологічного  сприйняття програми;

 > безпосередню роботу аніматорів з туристами щодо внесення оперативних змін у програму обслуговування.

 Пожвавлення програми туру і урізноманітнення дозвілля повинні відбуватися на основі максимального врахування інтересів туристів та активного їх включення в дійство, що дозволяє значно підвищити якість турпродукту і його сервісного забезпечення.

 

Екомузеї.

Це інноваційний тип  так званих мішаних соціально-середовищних музеїв, націлених на досягнення сталого (збалансованого) розвитку місцевих громад у традиційному середовищі їх проживання та активного залучення їх у суспільну діяльність зі збереження усіх видів своєї спадщини. Головною особливістю концепції екомузеїв є діяльність зі збереження та презентації не окремих експонатів, а середовища як природного, так і антропогенного (етнокультурні та урбоісторичні ландшафти з системою живих поселень).

Фундатор концепції  екомузеїв Ж.-А. Рів'єр наголошував: "У музеї тепер нова місія: відображати  сферу проживання людини та її діяльність... як цілісний творчий процес розвитку"; екомузей "присвячений людині й природі, в ньому індивід репрезентований у звичному середовищі. Тваринний і рослинний світ також показаний тут в природному стані й разом з тим таким, яким його сприймає традиційне чи індустріальне суспільство... Це дзеркало, в якому люди можуть побачити й пізнати себе, а також набути знань про місцевість, де вони мешкають... Приїжджі також отримують можливість заглянути в це дзеркало" .

Концепція екомузеїв  розвивається у руслі західної "нової  музеології" (французька школа Ж.-А. Рів'єра та ін.). Термін "екомузей" сформулював французький вчений Ю. де Варін у 1971 p., коли почалася робота зі створення першого музею нового типу – Музею Людини і Промисловості в Ле- Крезо (Франція).

Екомузей "Ле-Крезо" охопив величезну територію (понад 500 тис. км2 із населенням близько 150 тис. осіб) старого регіону гірничо-добувної промисловості. На цій території був створений площинно дисперсний (розосереджений) музей з центром у фабрично-заводському місті Ле-Крезо. Серед об'єктів (філій) музею нового типу – замок промисловців Шнейдерів, вугільна шахта, середньовічний монастир, школа, канал, міська забудова тощо. Музеологічні курси для місцевого населення, численні просвітницькі програми, залучення жителів до збору, збереження, інтерпретації об'єктів забезпечили найтісніший зв'язок музею із місцевим співтовариством та посприяли вирішенню складних проблем зайнятості населення, його самоідентифікації в умовах згортання гірничо-добувного виробництва. У 1978 р. музей "Ле-Крезо" одержав премію міжнародного конкурсу "Кращий європейський музей". А методи і форми діяльності, які були застосовані при його створенні, послужили моделлю для побудови наступних музейних установ цього типу.

Невдовзі за Францією екомузеї поширилися в канадській провінції Квебек, Бразилії, Португалії, окремих країнах Африки. Серед найвідоміших закордонних екомузеїв назвемо, зокрема, Музей Сан-Крістовано в Ріо-де-Жанейро, музей

От-Бос у Канаді, Сейшельський музей у Португалії, Музей в  От-Ельзасі (Франція).

Важливу роль у становленні теорії екомузею відіграв проведений міжнародний семінар "Екомузеї і нова музеологія" (1984 p., Квебек, Канада). За його підсумками була прийнята "Квебецька декларація", яка констатувала виникнення нового типу музейної установи, що характеризується чітко вираженою соціальною місією, і зафіксувала найважливіші положення цього нового напряму у світовій музейній справі.

На початку XXI ст. в країнах Північної Америки та Європейського Союзу задекларовані такі базові принципи організації місцевих екомузеїв:

1) інтенсивна взаємодія  з місцевим населенням, зв'язок  з його господарською і культурною  діяльністю, активна участь місцевого  населення на всіх етапах створення  і функціонування музею;

2) наявність чітко  зафіксованої соціальної місії,  спрямованої на творчий розвиток місцевої громади, її культурної самоідентифікації та на вирішення її соціальних проблем;

3) широке розуміння  історико-культурної спадщини, у  ролі якої виступає вся територія  проживання певного соціуму, а  зосереджені на ній як матеріальні  об'єкти, так і форми соціальної і культурної діяльності є потенційними музейними об'єктами;

4) відсутні завдання  музеєфікації в її традиційному  розумінні, необов'язковим є нагромадження  пам'яток чи збирання колекцій  шляхом вилучення об'єктів із  середовища побутування чи обмеження їх традиційної експлуатації, в екомузеї перевага має надаватися формам "м'якої", "часткової музеєфікації".

В Україні цей тип  музеїв ще не отримав свого визнання, хоча типологічно близькі до екомузею форми збереження етноландшафтної  спадщини в нашій країні існують завдяки організації регіональних ландшафтних парків. (До цієї категорії, на наш погляд, тяжіють і національні природні парки України – Карпатський, Шацький, "Подільські Товтри", "Гуцульщина

Інтегровані музеї

У Латинській Америці отримала розвиток концепція інтегрованого музею, спрямованого на пізнання людиною навколишнього його природного і соціального середовища у всіх її проявах, що займається не тільки вивченням і збереженням культурної спадщини, але і займається паралельно проблемами розвитку, наприклад, музей Баркісімето у Венесуелі.

Концепція інтегрованого  музею полягає у сприянні розвитку громадської самосвідомості шляхом залучення населення в безпосередній  контакт з природною і культурним середовищем, виявлення коренів, заохочення творчості та виховання дбайливого ставлення до традицій; сприяти збереженню цього середовища в цілому

 

 

Поняття „дитячий музей”

 У 20ст. набув поширення новий  тип спеціалізованого музею, який  призначався виключно для дитячої  аудиторії і створювався з урахуванням своєрідного процесу опанування знань дитиною. Перший дитячий музей було створено 1899 в Нью-Йоркському районі Бруклін. Його основу становили мінерали, опудала та ін., які Бруклінський інститут мистецтв після переїзду внову будівлю, залишив разом із будинком для експериментальної роботи з дітьми. Організатором нового музею стала викладач природничої історії Ганна Галлуп (діти пізнавали світ за допомогою дослідів і експериментів).

Информация о работе Віртуальний музей