Як прив’язати до макроса комбінацію клавіш

План

Вступ

1. Що таке макроси та для  чого  їх створюють.
2. Як прив’язати до макроса комбінацію клавіш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Макрос - кумедна картинка, що додається до повідомлення в мережі (чи навіть УРЖ), і призначена для наочного передавання емоційного навантаження чи власного ставлення. У широкому значенні будь-який контент, який виконує подібну функцію.

До нас слово дійшло з других чи навіть третіх рук. Термін "image macro" з'явився на Something Awful (а ще там кажуть "thread bomb"), звідки плинно поширився Форчаном, згодом мережею. Дістався до москвинських борд без першої частини. У свою чергу до нього наприкінці іноді додається літера "с". В укрмережі термін "макрос" вживається у абсолютній більшості, порівняно з невживаним "макро".

Як і будь-який вид мистецтва, макрос, пішовши в маси, став раковим та понурим і втратив первинну свіжість думки, набувши загальної поширеності.

акрос використовується не тільки для  ілюстрації, а і для надання  зрозумілості, важливості, значимості власній думці, її конкретизації, умілого "биття опонентів по рукам". Так само можна постити картинки з написами для тролінґу, вайпати ними дошки, чи просто обмінюватись там же, поширюючи як "корисний контент для спілкування".

Іноді навіть самого висловлювання  не потрібно – постять макрос і всі бачать ненависть/радість/вдячність/дупобіль і т. д.. Щось підказує, що макроси виникли не просто так, а як компенсація відсутності можливостей для емоційного вираження при віддаленому спілкуванні, як наприклад міміка обличчя чи жестикуляція. Мережеве спілкування є звісно ж формою такого спілкування.

У наші часи макросом усе ще в переважній більшості є картинка, саме тому мова буде вестись переважно про  них. Втім, останнім писком моди стало  подання в ролі доданого файлу  звуку (наприклад сміх чи крики) чи відео. Та, очевидно, що хоч звук і певним чином здатний заміняти зображення, це не дуже приживеться, не тільки через те, що, коли сидиш на роботі, то такі макроси не дуже послухаєш, а і через невелику виразність, порівняно з зображеннями. Найімовірніше, піком розвитку макросів так і лишаться gif-и з різними кумедними сценками, є шанс набути популярність у відео-макросів, де є вже і картинка і звук – лиш вибирай, що до душі.

 Як не дивно,  але макросом може бути також... текст, паста. Зі зростанням кількості паст і їх популярності, стає можливо не просто виражати сенс, підставляючи слова у епічну копіпасту, а й використати саму копіпасту вже як виразник емоцій. Таким чином, коли ми починаємо читати "Ти не розумієш суті...", уже стає зрозуміло в якому напрямі це буде рухатись. Головний парадокс ділення на “макроси” та “копіпасти” у тому, що самі макроси є у своєму роді “копіпастою”, а копіпаста все більше стає схожою на макрос, куди люди підставляють власний контекст словами чи фразами. Зі зростанням їх архівів, ми розівчимося говорити власними словами. Форма текстового макросозамінника в розмові "їїї.jpg" є доказом того, що важлива сама концепція макросу як виразника емоцій і частини репліки, а не належність до певного виду контенту. Тобто це просто мем. При співчутті до світогляду опонента не обов'язково постити формана з нахиленою головою, можна написати "форман.jpg".

Популярність макросів визначається не чим іншим, як застосовністю (меметичністю макросу): якщо картинка достатньо емоційна, ненав'язлива, зрозуміла, то найбільш імовірно, що її забажають використати в дискусії чи вираженні емоцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Що таке  макроси та для  чого  їх  створюють.

   Макрос — це набір вказівок та інструкцій, які виконуються як одна вказівка.  Якщо  створення  чи  оформлення  документа  передбачає повторення однакових дій з його об’єктами, їх виконання можна автоматизувати за допомогою макроса.

Макроси часто використовуються для  таких цілей:

прискорення процесу редагування  або форматування;

об’єднання  кількох  вказівок,  наприклад,  для  вставляння  таблиці  з вказаними  розмірами  і межами  та певного  кількістю  рядків  і  стовпців;

спрощення доступу до параметрів у  діалогових вікнах;

автоматизація  процесу  опрацювання  складних- послідовних  дій  у завданнях.

Макроси  зберігаються у шаблонах документів  разом  із  стилями,  комбінаціями клавіш, користувацькими  панелями інструментів та меню тощо.

   Як створити макрос та виконати його?

 Процес створення  макроса як послідовності вказівок  роботи з об’єктами документа  полягає  у  його  запису  за допомогою вбудованих до  текстового процесора засобів.  Перед заиисом макроса погрібно заздалегідь чітко спланувати  кроки  та  вказівки,  які  виконуватимуться  автоматично  після  його запуску макроса. Якщо під час запису буде допущено помилку, то в макросі також  запишуться  усі  вказівки  разом  з  помилкою  та  її  виправленням.

Непотрібні  дії  можна  видалити  пізніше  під  час  редагування  макроса,  але для  цього будуть погрібні додаткові  знання та вміння.

Крім того, під час  запису макроса слід передбачити  появу всіх повідомлень Microsoft Word, які  можуть  призупинити  дії макроса  або  спрямувати його неправильним шляхом.

   Перед використанням  макроса, який було записано  до  іншого документа, потрібно переконатися, що він не залежить від вмісту цього документа.

Для  запису  макроса  слід  обрати  вказівку  Сервіс/Макрос,  а  потім вказівку Почати  запис. Далі  у  діалоговому  вікні  Запис макроса  потрібно ввести  ім’я  нового  макроса,  обрати  шаблон  або  документ,  у  якому  буде зберігатися макрос, та ввести опис макроса.  За потреби можна призначити макросу  кнопку  панелі інструментів  або  комбінацію  клавіш  та натиснут и  кнопку ОК для того, щоб розпочати запис. На початку процесу запису макроса на  екрані  автоматично  з ’являється  панель  інструментів  Зупинити  напис, яка містить дві кнопки — Зупинити запис і Пауза. Завершити  запис  макроса  можна  натисненням  на  кнопку  Зупинити  запис  або за допомогою вказівки Сервіс/Макрос/Зупинити запис.

Для  виконання  створеного макроса  слід вибрати  вказівку  Сервіс/Макрос/Макроси.  У  діалоговому  вікні Макрос  у  полі  Ім’я  відображатиметься макрос,  вибраний  зі  списку доступних макросів. Можна  вивести  на  екран список всіх макросів, доступних з активних шаблонів, або список макросів, доступних  у певному шаблоні  або  документі.  Слід  обрати  ім’я  потрібного макроса та натиснути кнопку Виконати.

Якщо  макросу  призначено  комбінацію  клавіш,  так  звані  «гарячі клавіші», або створено кнопку на панелі інструментів, то для виконання та кого макроса достатньо  скористатися чи  відповідною  створеною  кнопкою

чи його  «гарячими  клавішами». Це дасть  змогу швидко викликати  макрос без відкриття  діалогового вікна Макроси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    2. Як прив’язати до макроса комбінацію клавіш.

   Новому  макросу,  що  створюється,  можна  призначити  комбінацію клавіш.  Для  цього  потрібно  виконати  вказівку  Сервіс/Макрос/Почати запис, у діалоговому вікні  Запис макроса  в розділі Призначити макрос натиснути кнопку клавішам. Далі в діалоговому вікні Настройка клавіатури в  розділі  Укажіть  сполучення  клавіш  слід  установити  текстовий  курсор  в поле  Нове  сполучення  клавіш,  натиснути  на  клавіатурі  певну  комбінацію клавіш, одна з яких має бути  Ctrl або Alt, та натиснути кнопки Призначити та Закрити. Далі має бути продовжено процес запису макроса.

   Макроси у програмуванні

У програмуванні макросом називають таку абстракцію, коли усі  випадки появи у документі  тексту, що підпадає під заданий  шаблон, модифікуються за заданими правилами. Інтерпретатор або компілятор автоматично змінює такі частини тексту коли на них натрапляє. У мовах, що компілюються така заміна завжди відбувається під час компіляції. Також назва "макрос" може вживатися у багатьох інших контекстах, як то клавіатурні макроси та мови макросів тощо. Більшість із таких контекстів безпосередньо пов'язана з тією самою концепцією - одна подана коротка команда або дія при виконанні розгортається у велику кількість інструкцій нижчого рівня абстракції.

Призначення макросів полягає або  в автоматизації часто вживаних послідовностей дій чи команд, або  у сильнішому абстрагуванні дій/команд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

Морзе Н. В. Інформатика: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту/Н. В. Морзе, В.П. Вембер, О.Г. Кузьмінська. — К.: Школяр, 2010. — 304 с.: іл