Рухома карта зоряного неба

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2013 в 19:54, реферат

Описание работы

Рухома карта зоряного неба або Атлас зоряного неба — проекція небесної сфери на площину. На карті вказується положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів. Зараз такі карти використовується для наведення телескопа у потрібну ділянку неба, для відшукання об'єктів за їхніми координатами тощо. Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті[
Розрізняють графічні та фотографічні зоряні карти.
У 1922 році зібрання астрономів усього світу «поділило» небо на 88 сузір'їв і провело між ними чіткі межі. Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті.

Файлы: 1 файл

Астрономія (2).docx

— 1.98 Мб (Скачать файл)

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  КОЛЕДЖ

 

 

 

 

Реферат

з навчальної дисципліни: 
«Астрономія» 
до теми: 
«Рухома карта зоряного неба» 

 

 

 

Виконала:

студентка 2 курсу групи  Ф-21

Хабіна Я.А.

Перевірив:

Галай І.С.

 

 

 

 

 

Ірпінь 2013

    Рухома карта зоряного  неба або Атлас зоряного неба — проекція небесної сфери на площину. На карті вказується положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів. Зараз такі карти використовується для наведення телескопа у потрібну ділянку неба, для відшукання об'єктів за їхніми координатами тощо. Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті[ 
Розрізняють графічні та фотографічні зоряні карти. 
     У 1922 році зібрання астрономів усього світу «поділило» небо на 88 сузір'їв і провело між ними чіткі межі. Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті. 
 
    Отже,рухома карта зоряного неба зображає собою навчальний приклад,який служить для вивчення зоряного неба.Вона дає можливість визначити вид зоряного неба в будь-який момент доби заданої дати;з допомогою рухомої карти зоряного неба можна встановити,які світила в даний момент сходять,заходять або кульмінують. 

« Внаслідок обертання Землі навколо осі площина горизонту зміщується у просторі, тому всі світила теж змінюють своє положення відносно горизонту. Світила перетинають площину горизонту — цей момент називають сходом або заходом світила. Моменти сходу — заходу небесних світил можна визначити за допомогою рухомої карти зоряного неба, або планісфери, на якій є спеціальний накладний круг з лінією горизонту та меридіаном.Також у добовому обертанні небесної сфери кожне світило двічі перетинає (або проходить) небесний меридіан: один раз південну його половину і другий раз північну його половину Явище проходження світилом південної половини небесного меридіану називається верхньою кульмінацією (лат. culmen– верх, вершина). Нижньою кульмінацією називається проходження світил через північну половину небесного меридіана»

 
     Карта складається з двох частин: рухомої і нерухомої. Рухома частина зображується диском ,на якому в центрі знаходиться північний полюс світу від якого розходяться у вигляді прямих ліній кола схилень. 
На нерухомій частині зоряної карти, яка зображується накладним кругом,який і внутрішній виріз овальної форми,положення якого визначається географічною широтою місця спостереження. Він вирізається по тій лінії,яка відповідає значенню географічної широти найближчої до географічної широти місця спостереження. 
 

 

 

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ  РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА

 

Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі  навколо осі й річного —  навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні  години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу  швидко й просто встановлювати положення  зір відносно горизонту для будь-якого  моменту часу.

  Якщо  карта  лежить на столі, треба пам'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній  зображені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

     Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм години прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими через кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схиленням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

     Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівнодення) .

     Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, наприклад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Информация о работе Рухома карта зоряного неба