Посмертні видання Т. Г. Шевченка (1875 -1910 рр.)

Коли Шевченко виїхав з Новопетровського укріплення, прямуючи через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, він (як і комендант Новопетровського укріплення Усков, який дав дозвіл на виїзд) ще не знав, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців, поки віце-президент Академії мистецтв Ф. Толстой не виклопотав дозвіл на його проживання в Петербурзі. У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми "Неофіти”, "Юродивий” (незакінчена), ліричний триптих "Доля”, "Муза”, "Слава” та доопрацьовував свої "невільницькі” поезії, які переписував у "Більшу книжку”.

У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них "Букварь южнорусский”), зустрічається з М. Чернишевським, В. і М. Курочкіними, М. Михайловим, І. Тургенєвим, Я. Полонським, М. Щербиною, А. Майковим, М. Лєсковим та ін., з діячами польського визвольного руху — 3. Сераковським, Е. Желіговським, Я. Станевичем, Й. Огризком та ін. У ці ж роки спілкується з українськими літераторами Петербурга — Марком Вовчком, М. Костомаровим, П. Кулішем, Д. Каменецьким, В. Білозерським, Д. Мордовцевим та ін., бере участь у виданні альманаху "Хата” та підготовці до видання журналу "Основа”. Проте для Шевченка були неприйнятними буржуазно-ліберальні погляди Куліша і Костомарова (особливо на селянське питання). Справжня ідейна й особиста дружба встановилася між Шевченком і Марком Вовчком, якій він присвятив вірш "Марку Вовчку”.

До активної поетичної  творчості Шевченко повернувся не відразу: 1858р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859р. — 11 і велику поему "Марія”, а 1860р. — 32. Ще у 1858р. почав клопотатися про дозвіл на друкування творів (після повернення з заслання окремі його поезії з'являються в російських журналах, переважно без підпису автора). Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де другий том включив би твори, написані після арешту 1847р., однак домігся дозволу цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860р. під назвою "Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл "Давидові псалми” повністю опубліковано вперше). Того ж року вийшов "Кобзарь” Тараса Шевченка в «переводе русских поэтов». А 1859р. у Лейпцігу видано (без участі поета) збірку "Новые стихотворения Пушкина и Шевченка”, де вперше надруковано шість нелегальних поезій Шевченка, зокрема "Кавказ” і "Заповіт”. Видання "Кобзаря” 1860р. було сприйнято передовою громадськістю як визначна літературно-суспільна подія загальноросійського значення (рецензії М. Добролюбова, М. Михайлова, Д. Мордовцева та ін.).

Заслання підірвало здоров'я  Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — "Чи не покинуть нам, небого”. У похороні поета брав участь чи не весь літературно-мистецький Петербург (зокрема, М. Некрасов, М. Михайлов,Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін, М. Лесков, М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Г. Честахівський). Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Посмертні видання Т. Г. Шевченка (1875 -1910 рр.)

 

Перші видання творів Т.Шевченка у  Києві («Гайдамаки» і «Наймичка») вийшли з друкарні М.Фріца в 1875р., а згодом окремі твори виходили за сприяння «Киевской старины» у друкарнях  В.Давиденка, Г.Корчак-Новицького, В.Наголкіна. А «Кобзаря» тут надрукували  через 28 років після смерті Шевченка.У київських книгарнях продавали довгий час петербурзькі його видання. Так, коли 1883р. і 1884р. у Петербурзі вийшов «Кобзар», упорядником якого був Вільям Беренштам, київський книготорговець і видавець Л.Ільницький придбав весь наклад 1883 року і у другій половині року книжка з'явилася у київських книгарнях, Про великий попит на «Кобзар» писали тоді місцеві газети: «…Тільки прибуде з Петербурга одна партія, як протягом дня її всю розкуповують». Цікаво, що до свого видання В.Беренштам мав намір помістити автопортрет Шевченка у солдатській формі, що було заборонено Петербурзьким цензурним комітетом 12 січня 1883р.

Слід наголосити, що видавати твори  Шевченка у Києві було набагато важче , ніж у Петербурзі та Москві –  після Валуєвського та Емського указів тут видання проходило через  значно жорсткішу цензуру. Тому київські видавці довго боялися самостійно видавати Шевченків «Кобзар». Перше  його видання здійснив у 1889р. Франц  Йогансон. Через п’ять років, у 1894р., він двічі перевидав «Кобзар» (перший наклад мав 2 000 примірників, був  надрукований на кращому папері і  коштував 1р.50 коп.; другий – накладом 4 000 примірників.

Як відомо, першим, повним на той  час виданням творів Шевченка став «Кобзар» 1907р., що вийшов у друкарні Шмідта на кошти Товариства Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що вчаться у  вищих навчальних закладах С.-Петербурга і Благодійного товариства видання  загальнокорисних і дешевих книг. Його редактору – відомому літературознавцю, історику, фольклористу і бібліографу  Василю Доманицькому, вдалося розшукати  багато нових творів Т.Шевченка, до того невідомих, серед яких були й  ті, що знаходилися в архівах департаменту поліції. В.Доманицький звірив тексти з рукописами та друкованими варіантами та упорядкував їх хронологічно. Він  вперше надрукував Шевченкові твори, що до того не друкувалися в Росії: «Марія», «Саул», «І Архімед і Галілей», повні  тексти поеми «Сон» і «Кавказ».

«Кобзар» 1907 року 10-тисячним накладом вийшов на кошти Василя Федоровича Симиренка. 1908 р. він був перевиданий двічі – загалом 25-тисячним накладом. Третє видання «Кобзаря» за редакцією В.Доманицького, у 1910 р. здійснив Валентин Яковенко. 1886р. у знаменитій петербурзькій друкарні Олексія Суворіна з’явилося видання поеми «Гайдамаки» з ілюстраціями відомого українського художника Опанаса Сластьона. Текст був надрукований українською і російською мовами (переклад М. Гербеля). Передмову до книжки написав Дмитро Яворницький.

Це було перше мистецьки оформлене  видання Шевченкових творів. Воно видане великоформатним альбомом. 350 малюнків і тексти надруковані на якісному папері. Крім ілюстрацій О.Сластьона, тут є заголовна віньєтка В. Верещагіна з його малюнком «Шевченко в труні». На сьогодні це видання є раритетом, воно було видано накладом 3 000 примірників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

«Гайдамаки». Поема Т. Шевченка. В типографии Сычева, СПб., 1841

http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=306

В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — 392 с.

В. Є. Шубравський. Відзиви на перші видання творів Т. Г. Шевченка // Питання шевченкознавства. — К., 1962. — Вип. 3. — С. 48-62 

І. Франко, Нарис  історії українсько-руської літератури, Львів, 1910

П. В. Жур. Труды и дни Кобзаря. — Люберцы: «Люберецкая газета», 1996. — 568 с.

Тарас Шевченко, Повне зібрання творів в десяти томах, т. VI

Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1-6.

Шевченко Т. Г. Пророк.Поеми.Поезії/ комент. С. А. Гальченко – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного  Дозвілля», 2010. – 416 с.