Переспективнi напрями розвитку управлiння державним боргом Украiни

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Протягом останнього часу перед Україною надзвичайно гостро стоїть питання обслуговування та погашення боргових зобов’язань. Зважаючи на актуальність формування та управління державним боргом, цілком очевидно, що ці процеси є об’єктом уваги науковців, тому в західній фінансовій науці цим проблемам приділяють велику увагу.

     Управління державним боргом, який є засобом покриття дефіциту бюджету держави та інструментом стабілізації фінансового ринку набуває особливо важливого значення у період переходу національної економіки та розвитку товарно-грошових відносин.

     Процес економічних реформ, переходу від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, особливо в реформуванні сфери грошових, кредитних відносин, виявився надзвичайно складним. Він відобразив усі соціальні суперечності, на ньому повною мірою позначилося розбалансування економіки, яка потребує докорінної структурної перебудови.

     Проблема як зовнішнього, так і внутрішнього державного боргу стає постійним явищем економічного розвитку України із самого моменту здобуття нею державної незалежності. Фактично протягом усього новітнього періоду вітчизняної історії вона є невід’ємною складовою економіки, постійно перебуваючи в контексті проблем загальноекономічного розвитку, навіть концепцій та міфологем, пов'язаних цілями обрання правильних орієнтирів національного буття.

     Для успішного і порівняно швидкого формування ринкової системи господарства, а також для зменшення соціальної напруженості в суспільстві необхідні значні обсяги фінансових ресурсів, яких у перехідний період, як правило, не вистачає. Саме тому співробітництво з міжнародними валютно-фінансовими установами, державами-кредиторами та приватними кредиторами під час такої трансформації є вкрай важливим. Але наряду з цим державний борг може мати цілу низку негативних наслідків, найсерйознішим з яких є дефолт країни. 

До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки, відсутність як внутрішньої і зовнішньої, так і інституціональної рівноваги макросистеми, що проявляється у дефіциті бюджету та платіжного балансу.

     Одним із перших вчених, який запропонував у сфері державного регулювання економіки позику для забезпечення повної зайнятості в економіці і стабільних темпів економічного зростання, був Дж. М. Кейнс. У творі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» він зазначав, що надмірне кредитування може зумовити швидше прискорення інфляційних процесів, ніж розширення інвестиційної активності, і висловив ідею, що державні інвестиції повинні компенсувати недостатні обсяги інвестицій приватного сектора.

     Питаннями державного боргу займались і займаються провідні економісти, вчені та практики всього світу. Серед них: Р. Барро, Д. Бьюкенен, Р. Девіс, М. Карлберг, А. Лернер, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні, Ш. Планкарт, Д. Рікардо, Ф. Фрідман та інші. Проте теоретичні розробки західних вчених не завжди можуть прямо застосовуватись для аналізу ситуації в Україні, бо не враховують умови перехідної трансформаційної економіки. Українські вчені, практики, в свою чергу, повинні враховувати світовий досвід ефективного управління борговими зобов’язаннями, формуючи політику державних запозичень.

     Вони працюють над теоретичними обґрунтуваннями доцільності запозичень, ефективного механізму їх обслуговування, моделюванням впливу на макропоказники соціально-економічного розвитку країни, розробкою практичних рекомендацій на основі статистико-економічного аналізу державного боргу. Відомими є праці Т. Вахненко, Є. Гайдар, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Заруба, Г. Кучера, В. Лисицький, І. Луніної, 3. Луцишин,. І. Лютого, Є. Новицького, О. Плотнікова та інших.

     Питання проблеми впливу державного боргу на темпи економічного зростання, розподілу боргового тягаря на економічні пропорції, на рівень споживання населення залишаються в нашій економічній теорії, практиці розробленими недостатньо. Особливого значення набуває необхідність розробки практичних рекомендацій для мінімізації негативних наслідків державних запозичень, для чого необхідно визначити чіткі стратегічні завдання боргової політики України.

Мета дослідження – проаналізувати механізм управління державним боргом, та запропонувати шляхи його вдосконалення.

Мета дослідження зумовлює вирішення в роботі наступних завдань:

- проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності державного боргу, зокрема, розкрити еволюцію зовнішнього державного боргу;

- розкрити сутнісно-теоретичні засади державного боргу;

- виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування в Україні;

- проаналізувати механізм управління й обслуговування державного боргу у фінансовій системі України;

- виявити основних тенденції в розвитку державного боргу України;

- провести аналіз структури окремих компонентів державного внутрішнього боргу та його специфіки;

- оцінити динаміку  боргу перед міжнародними організаціями  та іншими країнами;

- вивчити особливості формування та управління зовнішнім державним боргом у фінансових системах зарубіжних країн;

- дослідити позитивні та негативні наслідки наявності державного боргу для економіки країни;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення методики управління державним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи України та стійкого соціально-економічного зростання;       

Об’єкт дослідження – система управління державним боргом України.

Предмет дослідження – сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування державного боргу.

Інформаційна  база дослідження: теоретичні дослідження провідних економістів і вчених в галузі управління державним боргом країни, статистичні матеріали держкомстату України, міністерства фінансів України, міністерства економіки України, а також підручники та періодичні видання.

     Дана дипломна  робота складається з: вступу, трьох розділів, графічного матеріалу,  висновків, списку використаних джерел та додатків.

     В першому розділі роботи розглянуті теоретичні основи державного боргу, його економічну сутність та механізми управління ним.

     В другому розділі проведено аналіз державного боргу за останні роки.

     В третьому розділі роботи розглянуто зарубіжний досвід управління державним боргом та напрямки вдосконалення процесу управління державним боргом в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ  ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ

 

1. Економічна сутність, роль державного боргу в соціально-економічному розвитку України.

 

     Центральне місце в системі загальнодержавних фінансів посідає державний борг. Його економічний зміст визначається сутністю та функціями держави, системою господарювання, дією економічних законів.

     Державний борг являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого фінансового фонду (кошти, що мобілізуються за його допомогою, проходять, як правило, через бюджет), ні уособленого органу управління. Разом з тим він характеризує особливу форму фінансових відносин держави і тому виділяється в окрему ланку.

     Переважна більшість науковців і практиків відстоюють твердження, що існування державного боргу є об’єктивною реальністю і часто супроводжує процеси економічного зростання. Але їх підходи суттєво розбігаються щодо оптимальних розмірів державного боргу, впливу його величин на темпи економічного зростання, рівень державної безпеки тощо.

     За своєю суттю загальне поняття боргу асоціюється з декількома органічно пов’язаними складовими, такими як боржник, кредитор, обсяг зобов’язання, дата виникнення, дата погашення, витрати по використанню коштів отриманих в борг, гарантії (забезпечення). При оцінці державного боргу вихідні положення аналогічні. Економісти, фінансисти, юристи - теоретики і практики подавали в різні часи своє бачення і розуміння категорії державного боргу, його суті, змісту, формі, правовій базі, механізмів управління ним. Окрему низку концептуальних протистоянь в науковому середовищі щодо державного боргу формують позиціонування його як тягара для економіки країни, тотожність індивідуальному боргу та поділ на внутрішні і зовнішні складові.

     На підставі дослідження концептуальних підходів різних наукових шкіл, течій, а також окремих науковців доцільно виділити дві стійкі концепції до ролі державного боргу:

¾         перша – щодо ефективності зовнішнього боргу (яку можна застосувати до сучасних умов): зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає кабалою, коли залучені фонди пішли на поточні цілі й не привели до створення нової вартості і багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об¢єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, створять можливість повернути фонди з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство.

¾         друга – державний борг є громадянським активом, складеним із фінансових активів усіх суб¢єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище особливо загострилося б під час зниження нових емісій корпорацій. Через це зайві заощадження мають бути залучені в інвестиції державних цінних паперів [4].

     На мій погляд обидві концепції заслуговують на підтримку, але з врахуванням певних «вихідних» умов, адже в сучасній вітчизняній практиці вони обидві отримали своєрідну інтерпретацію.

     В нище поданій таблиці згруповано концептуальні відмінності підходів до формування державного боргу за визначеними ознаками (табл. 1.1).

     Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

     Державний борг виникає через брак у держави коштів, необхідних для виконання її функцій. Тому вона змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Збільшення державного боргу – джерело фінансування урядових програм. [24, c. 10-28].

 

 

 

                                                                                                       Таблиця 1.1

Основні концептуальні  відмінності підходів щодо суті формування державного боргу*

Ознака щодо формування   державного боргу	Перша концепція	Друга концепція
Державний борг - тягар для економіки  країни.	Державний борг - тягар для економіки  країни.	Державний борг – не тягар для  економіки країни.
Державний борг тотожний приватному, індивідуальному боргу.	Державний борг є тотожним до приватного, індивідуального боргу.	Державний борг не є тотожним до приватного, індивідуального боргу.
Поділ і змістові відмінності внутрішньої  і зовнішньої складових державного боргу	Немає ніякої відмінності, оскільки обидві негативно впливають на національне  багатство.	Є досить суттєва відмінність

*Складено автором  самостійно

Основна класична форма державно-кредитних  відносин, коли держава виступає позичальником  коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб. [25].

Будучи кредитором, держава за рахунок  коштів бюджету надає на платній  основі за умови обов'язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.

У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення  позик або виконання інших  зобов'язань, взятих на себе фізичними  чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). Оскільки державні гарантії, як правило, розповсюджуються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів. У сфері міжнародних економічних відносин держава може виступати як у ролі позичальника, так і кредитора.

Як економічна категорія державний борг поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний борг є зворотним, терміновим і платним.

Державний борг - це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення і підприємств, проте за певних умов населення та трудові колективи можуть свідомо йти на обмеження споживання. У цих випадках джерелом державного боргу стають засоби, призначені для поточного споживання чи фінансування необхідних виробничих або соціальних витрат підприємств.