Шпаргалка по "Психологии"

схема основних понять,

тези  навчальної інформації,

завдання  різних видів,

тести.

Усе це необхідно вписати в карту  методичного забезпечення уроку (лекції).

 

130. КОНСПЕКТ-СХЕМА

Як  свідчать психологи, в пам'яті людини залишається:

10 % — того, що вона слухає;

50 % — того, що вона бачить;

90 % — того, що вона робить.

Навіть при дуже уважному слуханні засвоюється до 20 % інформації, а в процесі діяльності — 90 %. Отже, конспектувати потрібно. А як саме?

З історії виникнення конспектів-схем. Історія конспектів-схем досить цікава. Найбільш яскраво цей досвід представлений у практиці видатного вчителя з Донецька В. Ф. Шаталова. Слід зазначити, що у талановитого українського вчителя опорний конспект — це не єдиний важливий методичний прийом.

Як він пише в книжці «Куда  й как исчезли тройки», «ідея була в повітрі». Ще в 1968 р. в Угорщині були видані підручники з фізики, де кожний розділ закінчувався невеликим графічним конспектом матеріалу. Мета таких міні-конспектів — узагальнити засобами графічного моделювання основні думки і логічні зв'язки навчального матеріалу. З 1971 р. у Франції в багатьох підручниках в кінці розділу дається «вигляд дошки» (те, що має намалювати на дошці вчитель, пояснюючи новий матеріал). Сам В. Ф. Шаталов пояснював необхідність створення опорних конспектів так: «Пояснення нового матеріалу у різних вчи-телів і на різних уроках може відбуватися в різних формах. Але немає майже жодного уроку, коли б вчитель не зробив би якихось записів на дошці. Іноді цих записів більше, іноді менше. Але уявіть собі на секунду такий варіант: один з учнів класу взяв після уроку дошку з записами вчителя додому... Зрозуміло, що цей учень підготується краще, ніж інші учні, які користувались підручником.... Окремі штрихи, цифри, записи асоціюватимуться в пам'яті учня з інтонаціями і текстами вчителя.

  Нова методика передбачає, що  такі дошки після кожного уроку  приносить додому кожний учень.  Ось що таке опорний конспект, ось що являють собою аркуші  з опорними сигналами... Заперечувати  проти цих методичних посібників  — це значить заперечувати проти класної дошки, проти крейди, проти записів під час пояснення нового матеріалу... Проти всього, що полегшує навчання» [134, с. 21].

У вищій школі вперше за методом  Шаталова почали працювати в Київському інституті народного господарства з 1977 р. Опорні конспекти були розроблені доцентом Л. Л. Вікторовою, автором цієї книжки та іншими викладачами кафедр загальної теорії статистики, економіки праці, технології, бухгалтерського обліку в сільському господарстві тощо.

Зрозуміло, що методика використання опорних конспектів-схем у вузі має деякі відмінності від методики В. Ф. Шаталова. Ці конспекти більш об'ємні, їх не треба заучувати напам'ять, можливі доповнення конспектів студентами. Викладач розробляє конспекти не по всіх темах, частину тем готують самі студенти.

Дидактичні основи розробки та використання конспектів-схем. Конспект-схема —  це своєрідна координатна сітка, або «канва» знань, які студент (учень) вже має в даній галузі. Конспект-схема дозволяє, використовуючи одну методичну основу, варіювати (залежно від складу аудиторії) обсяг і характер навчального матеріалу.

Конспекти-схеми відображують логіку навчального предмета, тобто послідовність  змісту, порядок вивчення, зв'язки елементів  і частин курсу. Правильно розроблені конспекти-схеми встановлюють також зв'язок курсу з іншими предметами і, що дуже важливо, дають можливість зменшити обсяг формальних знань, наголошуючи на провідних ідеях і поняттях.

Розробляючи конспект-схему, треба  завжди пам'ятати про встановлення оптимальних співвідношень між описовим матеріалом, теоретичними узагальненнями і конкретними прикладами з практики.

Конспекти-схеми як форму унаочнення навчання можна використовувати у вигляді роздаткового матеріалу як на лекції, так і до неї і після неї (а іноді і замість неї). Їх можна малювати на дошці або проектувати через епідіаскоп, зняти на слайди тощо. Крім схеми-конспекту, викладач має розробити відповідну методику опитування і проведення практичних занять залежно від мети використання конспекту: аби уникнути формалізму, конспекти потрібно переглядати та доповнювати. Дуже важливо уникати одноманітності у методиці користування схемами та диференціювати навчальні завдання студентам за складністю, що зростає.

Це потребує застосування спеціальної  системи опитування та контролю знань з використанням конспектів-схем. Форми використання конспектів-схем викладача різноманітні:

1) для первісного засвоєння основ  теми;

2) для роботи з підручником  і спеціальною літературою;

3) для контролю знань;

4) для повторення й доповнення тем;

5) для встановлення внутрішньо-предметних  і міжпредметних зв'язків.

Не прагнучи до прямого запам'ятовування конспекту, студент має працювати  з ним в різних формах самостійної  та аудиторної роботи.

  Дуже важливо, щоб методика  використання конспекту-схеми була щоразу новою, не давала студенту можливості звикнути до форм контролю й опитування. Так, якщо на початковій стадії застосування конспектів-схем викладач сам пояснює схему, її основні блоки, то в наступних лекціях він може дати завдання скласти план лекції за конспектом, доповнити конспект, знайти у ньому заплановану викладачем «неточність» тощо.

Під час самостійної роботи студента конспект-схема й методичні вказівки з відповідної теми є орієнтиром у роботі з підручником та спеціальною літературою. Реферування наукових статей також можна виконувати у вигляді конспекту-схеми.

Перевіряючи знання студентів, можна  дати завдання розкрити зміст окремого блоку конспекту, навести змістовний приклад тощо. Як показав досвід, студенти широко користуються конспектами-схемами при повторенні матеріалу перед колоквіумом, заліком, діловою грою, екзаменом. Під час колоквіумів, заліків та екзамену користуватися конспектами-схемами забороняється.

     Слід, проте, визнати,  що конспект-схема, розроблений викладачем, як і сама лекція, це певною мірою нав'язана ним його власна логіка розуміння предмета. Якщо студенти користуватимуться лише конспектом-схемою, в них може виникнути спрощене розуміння питання. Але майстерність викладача в тому й полягає, щоб наповнити формальну схему живим змістом, фактами, проблемами тощо. За відповідної організаційної підготовки конспект-схема дає змогу виділити час для обговорення проблемних питань і вирішення практичних завдань. Досвід показує, що конспект-схема — добрий допоміжний засіб для запам'ятовування й первісного засвоєння основ навчальних курсів. 

131. МЕТОДИЧНА  КАРТА НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ , ЇЇ  СТРУКТУРА

В методичній карті заняття відбиваються основні наробки  по розробці навчального  заняття. Придлад методичної розробки навчального заняття з теми «Підприємництво» наведено нижче:

МЕТОДИЧНА КАРТА НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ  З ТЕМИ «ПІДПРИЄМНИЦТВО»

Опорна блок-схема основних понять уроку

Основні знання потрібні для розуміння:

- різних поглядів щодо понять  «підприємець» та «підприємство»;

- відмінності між менеджером  та підприємцем;

- причин, чому держава повинна  підтримувати розвиток підприємництва;

- факторів, що впливають на становлення  підприємця;

- основних умінь навичок, якими  повинен володіти підприємець.

Уміння:

- навчитись презентувати себе.

Основні труднощі, на які можна  натрапити:

«Підприємець і менеджер займаються тією самою справою»;

«Підприємець дбає лише про гроші, тому часто отримує їх нечесним шляхом»;

«Освітній рівень підприємця нижче  за середній, бо йому непотрібно вчитися».

1. Поняття, які необхідно згадати:

-державне регулювання;

-податки;

-менеджмент;

-менеджер;

-ЦІЛІ;

-управління персоналом.

2.Нові поняття:

-підприємець;

-підприємництво;

-державна підтримка підприємництва;

-ризик;

-особистість, ідея та інвестицій у підприємництві.

3. Цілі та задачі уроку:

Цілі: дати певну сукупність знань  з питань:

- що таке підприємництво та  хто такий підприємець;

- уміння та навички, якими  повинен володіти підприємець.

Завдання: - розглянути різні погляди  на поняття «підприємництво» та «підприємець»;

- з'ясувати, чому люди починають  займатися підприємництвом;

- пояснити різницю між менеджером  і підприємцем;

- ознайомити з факторами, що  впливають на становлення підприємця;

- ознайомити з рисами характеру,  які відрізняють підприємця від інших людей;

- навчити учнів презентувати  себе.

4. Структура уроку за часом:

- підготовчий етап - 2 хв.

- мотиваційний етап - 3, 5 хв.

- інформаційний етап - 23 хв.

- закріплюючі моменти (рольова  ситуація «самопрезентація») -- 15 хв.

- домашнє завдання (відповіді на запитання) - 1, 5 хв.

1. Як Ви вважаєте, яким головним  мотивом керується людина, що  починає займатися підприємницькою  діяльністю?

2. Яка, на Ваш погляд, найголовніша  складова підприємницького успіху і чому:

а) гроші;

б) вдача;

в) працьовитість;

г) гарна ідея;

д) щось інше?

Закріплення матеріалу і контроль

Закріплення: розігрування рольової ситуації «Самопрезентація». Умови ситуації такі: підприємцю необхідно  зустрітися з новим податковим інспектором, з яким він раніше ніколи не зустрічався. Йому необхідно справити добре враження на інспектора, щоб останній дозволив здати звіт трохи пізніше встановленого строку.

Участь  беруть двоє учнів. Один грає роль підприємця, другий — податкового інспектора.

Контроль: здійснюється після уроку — дискусій, на якому в учнів сформується поняття про мораль та етику підприємництва, і проводиться як гра «Презентація фірми». Під час презентації кожна фірма розповідатиме про себе все, що вона вважає за потрібне. Але, обов'язково має бути названа назва, девіз, сфера діяльності. 

132 Особливості  методики підготовки і проведення  навчальних занять з урахуванням  вікових особливостей різних  груп навчання.

Шкільний  рівень. Викладання економіки в школах провадиться, як правило, за централізовано розробленими програмами. Вже не рідкість і методичні посібники та підручники для вчителів. Проте труднощів і досі вистачає. І програми недосконалі, і підручники суперечливі, і соціально-економічні обставини підкидають усе нові проблеми.

На  наш погляд, наявна програма для учнів старших класів середньої школи може тільки остаточно дезорієнтувати вчителя. Глобальні навчально-виховні задачі курсу просто не можуть бути реалізовані в межах 34 годин. Сам принцип підбору тем не дає змоги старшокласникам розібратися у соціально-економічних проблемах, не сприяє вихованню людини з економічним способом мислення, цивілізованого підприємця, менеджера, що так потрібні нашій країні.  Складність розробки курсу «Економіка» для школи полягає в тому, що, коли його готують викладачі вузів, він стає громіздким і академічним, коли вчителі — дуже поверховим і примітивним. Успіх справи, очевидно, буде можливим лише за об'єднання зусиль усіх зацікавлених осіб (учителів, учених і студентів).

Рівень  вузу. Для цього рівня прикладом  розробки навчальних програм може бути будь-яка програма, якою студенти КНЕУ користуються в процесі економічної підготовки.

Слід  зазначити, що в зарубіжних коледжах і вузах кожен студент чітко  знає, який предмет, в який час (наприклад, з 8. 00 ранку) він вивчає, коли він може зустрітися з викладачем, коли він отримає спеціальну літературу (наприклад, 9. 00 — 9 50 ранку) і т. п.

Так само у методичному забезпеченні курсу для студентів визначені.

— мета курсу,

— література і проблемні завдання,

— система обліку відвідування,

— порядок відповіді на запитання  студентів,

— додаткова література,

— порядок іспитів,

— градація екзаменаційних балів,

— таблиця оцінки знань студента,

— практичні заняття (екскурсії) з  предмета.

До навчально-методичного комплексу  економічної" дисципліни входять:

 — робочі програми курсів;

 — підручники або навчальні  посібники,  — практикуми та  тренінги з самостійної роботи;

— тести для навчання та контролю засвоєння предмета;

— наочний та роздатковий матеріал,

— ситуаційні та навчальні ігри і  т. ін.

Рівень навчання дорослих (післявузівська підготовка). Ефективні програми навчання підприємництву використовують методи дослідження ринку, сучасні освітні теорії та способи оцінювання. Подані нижче пункти можуть бути орієнтиром для розробки програм для різних культурних середовищ.

Практика свідчить: добре засвоюються  ті програми навчання, які мають  гнучку внутрішню структуру і  відповідний зміст Корисно також  робити програми більш вибірковими.

    Цікавою формою активізації  методики викладання еконо мічних  дисциплін є залучення тих, хто навчається, до планування навчальної програми курсу. Це створює справжню творчу атмосферу. Співучасть учнів у виборі проблем і форм навчання (рольових ігор, ситуацій тощо), робить його більш свідомим і цікавим.

При цьому чим більше ступенів свободи в учня, тим більш усвідомленим є запам'ятовування та розуміння, точніше, розуміння та залам 'ятовування.

Іншою формою активізації методики навчання є модульний або блочно-модульний  принцип побудови навчальних програм  і навчального процесу в цілому. Модуль — це відносно самостійна частина навчального курсу, що містить одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять (законів, принципів). Зміст модуля викладач у стислій формі пояснює на оглядово-установчій лекції на початку вивчення кожного з них. Основна увага приділяється провідним ідеям змісту, ставляться дискусійні питання, формулюються завдання для самостійної роботи, проводяться тьюторські заняття. На кожному тьюторському занятті загальній дискусії передує письмова контрольна робота з теми, розв'язування проблемних задач, аналіз ігрових ситуацій.