Основы педагогики и психологии

• 2.1. Методики дослідження мислення

1. Складання розрiзаних малюнкiв.

Методика запропонована  О.М.Бернштейном (1911) для дослiдження iнтелектуального рiвня [5, с. 2-4].

Дослiджуваному пропонують скласти 6 малюнкiв, розрiзаних на частини. Першi 3 малюнки розрiзано на 4 частини, решту – на бiльшу кiлькiсть фрагментiв. Перший та четвертий малюнки однаковi, але розрiзанi по-рiзному. Фрагменти малюнку даються дослiджуваному розкладеними без певного порядку, малюнком униз. Складання здiйснюється без зразка.

При оцiнюваннi виконання  завдання враховуються час та кiнцевий результат, а також особливоостi роботи: чи здiйснюється попереднiй  аналiз матерiалу, чи спирається дослiджуваний на видiлення опорних деталей  зображення. При iнтелектуальнiй недостностi хворi дiють за способом спроб i помилок, без попереднього аналiзу та планування власних дiй.

2. Розумiння оповiдань.

Методика спрямована на оцінку здатностi до осмислення сюжету. Матерiал методики складають спецiально одiбранi оповiдання повчального характеру. Матеріал може бути представлений в письмовiй або уснiй формi, так само можливе письмове i усне вiдтворення. Методика дозволяє виявити також розлади читання, письма [25, с. 18-19].

При зниженiй здатностi до осмислення, встановлення причинно-наслiдкових зв'язкiв вiдтворення оповiдання може наближатись до зразка, але прихований змiст залишається не зрозумiлим хворим. Про це свiдчать спонтаннi висловлювання та вiдповiдi на спецiально поставленi психологом питання щодо змiсту. Iнодi матерiал метоодики провокує вияви резонерства.

Варiантом цієї методики є методика Ебiнгауза, матерiал якої - тексти з пропущеними словами. Якщо хворий не вловлює змiст оповiдання, пропуски заповнюються словами, якi випадають  з контексту. Такi помилки можуть не виправлятись, навiть якщо психолог вказує на них. Останнє свiдчить про зниження критичностi мислення.

3. Визначення послiдовностi  подiй.

Методика запропонована  О.М.Бернштейном (1911) для дослiдження здатностi до зiставлення, тобто порівняльної оцiнки кiлькох об'єктiв у їх спiввiдношеннi [25, с. 19].

Для виконання завдання дослiджуваний має встановити вiдмiнностi в окремих елементах малюнкiв i, керуючись ними, визначити послiдовнiсть  розташування сюжетних малюнкiв, встановити причинно-наслiдковi зв'язки. Подібні завдання входять до психоматричного тесту iнтелекту Векслера.

Матерiал методики - серiї  з 3-6 сюжетних малюнкiв, на яких зображенi етапи якої-небудь подiї.

Iнструкцiя надається  у такiй формi: " На цих малюнках  зображено одну й ту саму подiю. Треба розiбратись, з чого усе почалось, що було потiм i чим закiнчилася справа. Сюди покладiть перший малюнок, на якому зображено початок, сюди - другу, третю..., а сюди останню" [25, с. 19].

До протоколу заноситься порядок, у якому розкладено малюнки. Фiксуючи розповiдь, складену хворим за серією малюнкiв, необхiдно з'ясувати, що служило основним критерієм для зiставлення малюнкiв у часi. Треба визначити, чи видiлено спiльнi для всiх малюнкiв i вiдмiннi елементи.

Ускладнення у визначеннi послiдовностi подiй свiдчать про зниження рiвня процесiв узагальнення та абстрагування. Найчастiше спостерiгаються у хворих з органiчним ураженням головного мозку з переважною локалiзацiєю в лобних вiддiлах. При цьому хворi описують кожний малюнок окремо, не можуть їх зiставити, роблять вкрай недоладнi висновки.

4. Методика класифiкацiї.

Методика запропонована K.Goldstein (1920) для дослiдження процесiв  узагальнення та абстрагування, аналiзу послідовності мислення. Застосовується в модифiкацiї Л.С.Виготського i Б.В.Зейгарник (1958).

Iснують предметний  та словесний варiанти методики. Матерiал предметного варiанту - 70 карток, на яких зображенi рiзноманiтнi предмети та живi iстоти. Доцільно  користуватись стандартним набором,  створеним та апробованим в  лабораторiї експериментальної психологiї Iнституту психіатрії МОЗ РРФСР [16, с. 43].

Iнструкцiя надається  в три етапи. Ретельно перетасувавши  колоду карток, психолог викладає  на стiл 6 малюнкiв, якi полегшують  початок класифiкацiї (наприклад,  кладуться зображення вiвцi, столу, грушi, кози, шафи, коня, яблука).

Потiм уся колода подається  дослiджуваному, при цьому карточки тримають догори малюнками. Надається  так звана "глуха"iнструкцiя: "Розкладiть цi картки на столi - що до чого пiдходить". Якщо хворий питає, як треба розкладати, йому вiдповiдають: "Почнiть, i Ви самi зрозумiєте, як треба". Важливо зафiксувати, як саме почав дiяти дослiджуваний, чи одразу почав групування, за яким принципом дiяв. Пiсля того, як хворий виклав 15-20 карток, надаться друга iнструкцiя: "Вiрно, Ви поклали разом меблi, так i треба - об'єднувати картки таким чином, щоб у кожнiй групi лежали предмети одного сорту, щоб їм можна було надати одну назву". Якщо хворий напочатку дiяв невiрно, iнструкцiя має бути такою: "Нi, це немає значення, що одяг висить у шафi, класти разом треба предмети одного сорту, щоб їм можна було надати одну назву, меблi треба класти разом з меблями, одяг - з одягом".

Другий етап найтривалiший. До протоколу записуються усi дії  хворого, час вiд часу можна спитати  його, чому вiн поклав разом тi чи iншi картки. Не слiд питати хворого лише про назви тих груп, якi складено помилково. Iнодi доцiльно не вказувати хворому на припущенi помилки, щоби визначити, чи помiтить її вiн сам. Другий етап вважається завершеним, коли хворий самостiйно або з допомогою психолога утворив основнi групи: меблi, посуд, одяг, iнструменти, транспорт, люди, фрукти, птахи, овочi, тварини, вимiрювальнi прилади, комахи, навчальні посiбники. Перед початком третього етапу надається iнструкцiя: "Першу частину роботи Ви виконали добре. Тепер треба виконати другу частину. Ранiше ви об'єднували картку з карткою, тепер треба буде об' днати групу з групою так, щоби груп стало якомога менше, але щоб можна було дати кожнiй групi яку-небудь назву". Якщо укрупнювання груп ускладнене, хворому говорять: "Повинно залишитись лише три групи" (маючи на увазi рослини, живих iстот, неживi предмети).

Пiсля другої iнструкцiї  здоровi iндивiди без ознак iнтелектуального  зниження виконують групування правильно, деякi ускладнення може викликати створення групи "вимiрювальнi прилади". Якщо групи створюються за конкретно-ситуацiйним принципом, це свiдчить про зниження рiвня процесiв узагальнення та абстрагування. Методика класифікації найбiльш чутлива до викривлення процесiв узагальнення та абстрагування при достатньо високому їх рiвнi. Це явище спостерiгається при шизофренії. На думку В.М.Блейхера (1989), така інформативність методики класифiкацiї щодо властивих шизофренiї розладiв форми мислення пояснюється невизначенiстю iнструкцiї. При цьому роль зовнiшньої мотивацiї менша, нiж роль внутрiшньої мотивацiї, а саме внутрiшня мотивацiя при шизофренії зазнає iстотних змiн.

Найбiльш характерною  ознакою порушення особистісного  компоненту мислення при шизофренії Б.В.Зейгарник (1986) вважає рiзноплановiсть мислення. При цьому явищi умовивiди виникають нiби у рiзних площинах. Поряд з групами, якi створенi за родовою ознакою, створюються групи, в основу видiлення яких покладено суто формальнi, неiстотнi ознаки. Так, хвора видiлила такi групи: живi iстоти чоловiчої та жiночої статi; гриби; неживi предмети чоловiчого, жiночого та середнього роду; рослини чоловiчого, жiночого та середнього роду; предмети, якi мають лише множину; люди чоловiчої та жіночої статi. У наведенiй класифікації застосовано критерії , якi не можна зiставити. Iнодi хворi на шизофренiю одразу дiлять картки на двi групи - "живе i неживе".

• 2.2. Організація проведення дослідження та результати

Теоретичний огляд і  аналіз науково-психологічної літератури (зроблений нами в першому розділі) переконливо показують, що дослідженням проблеми займалося чимало психологів. Інтерес до цього феномена пояснюється  тим, що саме мислення допомагає людині орієнтуватися у величезному потоці інформації. Рівень мислення творчої особистості характеризується: самостійністю, гнучкістю, аналітичністю, розсудливістю, винахідливістю, глибиною думки, дотепністю, кмітливістю.

У зв'язку з цим для  вирішення експериментальної задачі нашого дослідження– емпіричного дослідження мислення полягає у встановленні рівня розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.

Ми пропонуємо експериментальну методику визначення рівенярозвитку аналітичності  індуктивного мислення в умовах обмеженого часу[15, с. 85].

Ми провели тестування „Дослідження аналітичності мислення”  В тестуванні приймали участь група  досліджуваних (3 чоловіка).

Результати обробки  матеріалів експериментального дослідження  представлені в таблицях № 1 – 3 (Додатки).

Розглянемо і проаналізуємо  результати дослідження.

 
Дослідження аналітичності мислення. Тест

Мета дослідження: визначити  рівень розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.

Матеріал та обладнання: бланк із 15 рядами чисел, розставлених у певній закономірності (варіант VI субтесту шкали Р. Амтхауера), ручка та секундомір.

Процедура дослідження

Це дослідження експериментатор  може проводити як з одним досліджуваним, так і з невеликою групою за умови, що кожен отримає індивідуальний бланк з надрукованою таблицею числових рядів та буде забезпечена повна самостійність рішення.

До початку дослідження  бланки мають бути розміщені перед  учасниками тестування на добре освітленому  столі лицьовою стороною вниз, щоб  до подачі інструкції вони їх не розглядали і не вивчали.

Бланк з надрукованою на ньому таблицею рядів чисел  виглядає так.

«На бланках, які ви отримали, надруковані ряди чисел. Спробуйте  визначити, за якою закономірністю визначений кожний із 15 запропонованих рядів чисел. Відповідно доцієї закономірності продовжіть кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На роботу відводиться 7 хвилин. Не затримуйтесь довго, якщо не можете правильно визначити закономірність, переходьте до наступного ряду, а залишиться час — знову поверніться до важкого для вас ряду чисел. Продовжувати ряд потрібно, зважаючи на останнє число, що є в цьому ряді. Чи все вам зрозуміло? Якщо немає питань, переверніть листки. Почали!»

Через 7 хвилин звучить  команда: «Стоп! Роботу завершити!»

Обробка результатів

Обробку результатів проводять за допомогою ключа - таблиці з готовими відповідями. У процесі обробки результатів підраховується кількість правильно вирішених досліджуваним рядів. Якщо досліджуваний записав у якомусь ряду тільки одне число, хоч воно й правильне, ряд вважається нерозв'язаним.

Ключ для обробки  результатів завдання «Числові ряди»

Аналіз результатів

Рівень розвитку аналітичності  мислення визначається за кількістю  правильно вирішених рядів чисел:

- якщо досліджуваний  вирішив 14–15 рядів, то його  аналітичність дуже висока або відмінна;

- якщо 11–13 - висока або  добра;

- якщо 8–10 — аналітичність  середня або задовільна;

- якщо 7–6 — аналітичність  низька або погана;

- якщо 5 або менше, то  аналітичність дуже низька або  дуже погана.

• 2.3. Рекомендації щодо покращання аналітичності мислення

Аналітичність активно  розвивається у юнацькому віці, її формуванню сприяють предмети, що вивчаються у вузах: логіка, вища математика та ін. Тому можна зіставити результати тестування з успішністю за відповідними предметами. При інтерпретації результатів бажано враховувати особливості темпераменту досліджуваного, а також навички роботи з числами.

У зв'язку з цим для  вирішення задачі нашого дослідження  – емпіричного дослідження мислення - полягає у встановленні рівня  аналітичності мислення, стратегічного мислення, рішучості. Для визначення аналітичності мислення ми провели експериментальне дослідження з трьома людьми.

І одержали наступні результати:

- перший досліджуваний-  аналітичність дуже висока або  відмінна(з 15 питань досліджуваний відповів правильно на 15);

- другий досліджуваний  – висока або добра (з 15 питань  досліджуваний відповів правильно  на 13);

- третій досліджуваний  - аналітичнадуже висока або відмінна(з  15 питань досліджуваний відповів  правильно на 14);

Так аналізуючи результати трьох досліджуваних можна зробити наступні висновки: рівень аналітичності мислення досить високий.

Аналітичність є важливою характеристикою мислення. В даному випадку - індуктивності мислення та здатності оперувати (числами). Вона являє собою головний компонент здатності теоретизувати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки між явищами, складає основу загальних здібностей і необхідна для успішного освоєння людиною різних видів діяльності.

Особистість, діяльність, активність, поведінка, вчинок, феномен, інтеріоризація, екстеріоризація, основні види діяльності: гра, навчання, праця, спілкування; типи діяльності, репродуктивна діяльність, продуктивна (за алгоритмом) діяльність, творча діяльність, дія, організаційно-психологічна структура діяльності: суб’єкт, ціль, мотив, процес, предмет, результат, продукт, засоби суб’єкта (уміння, навички, знання і звички).

 

Діяльність — одна із основних категорій психологічної науки. Діяльність визначається як специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, змістом якого є доцільна зміна і перетворення світу на основі освоєння і розвитку культури.

У діяльності людина створює  предмети матеріальної та духовної культури, перевтілює свої здібності, зберігає та вдосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б в природі.

Проблема діяльності органічно пов’язана з проблемою  особистості та свідомості. Особистість  і формується і проявляється в  її діяльності. Діяльність — це процес взаємодії людини зі світом, але процес не пасивний, а активний, свідомо регульований, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникає внаслідок прояву певної потреби.

Людська діяльність — це не «сума» дій, а складне динаміч- 
не утворення, має складну організаційну психологічну структуру  
(за В. А. Козаковим):

¾     організаційна група включає такі елементи: суб’єкт, процес, предмет, умови і продукт діяльності;