Лекции по юридической психологии

Труп Одни серийные убийцы оставляют тело жертвы, потеряв интерес. Другие стремятся выставить его напоказ или, наоборот, спрятать .

Депрессия По признанию многих серийных убийц, после преступления они не чувствовали эмоциональной разрядки. Напротив, их охватывали безнадёжность  и бессилие. Организованный убийца следит за расследованием, нередко участвует в операциях по поимке себя же в качестве добровольца, может затеять игру с милицией. Неорганизованный – не следит за расследованием.

Особливий тип насильницького злочинця — вбивця. Існують різні  типи вбивць: "випадкові" вбивці, сексуальні вбивці, вбивці-хулігани, вбивці-терористи, вбивці-найманці (кілери) та ін. 
Позбавлення життя іншої людини має серйозні психологічні наслідки для особи, яка його вчинила.

Вчинення вбивств призводить до деформації всієї структури особистості.

Специфіка сексуальних  убивств полягає у необхідності урахування сексопатологічних даних. Так, насильство серійних сексуальних  садистів детерміноване психолого-психіатричними закономірностями (такий садизм є  аномальною формою вирішення різноманітних  індивідуально значущих інтра- та інтерперсональних конфліктів і подолання хронічних фрустрацій, підвищення самооцінки). Таку категорію вбивств (сексуальних) вчиняють чоловіки. Явища садизму в жінок трапляються вкрай рідко, а садистські вбивства і некрофілія не трапляються.

Картина сексуальних  убивств уражає своєю зовнішньою протиприродністю, "психічною ненормальністю", патологічністю. Тут можна виділити злочинця, що "маскується" і "раптового" злочинця, "душителя" (який вчиняє вбивство шляхом удушення чи удавлення) і "потрошителя" (який убиває шляхом нанесення колото-ріжучих поранень). [18,71

Серйозну соціальну  небезпеку становлять убивства на замовлення. Психологія вбивства на замовлення характеризується складним ланцюгом взаємодій: замовник — виконавець, або замовник — посередник — виконавець, або замовник — кілька посередників — виконавець. Є різні типи виконавців убивства на замовлення (кілерів). Вони можуть бути поділені на виконавців-дилетантів і виконавців-професіоналів. Наймані вбивці-професіонали у свою чергу поділяються на вбивць-одиночок, які виконують замовлення час від часу, і вбивць, які перебувають на постійному утриманні того або іншого злочинного угруповання. Вони вчиняють убивство групою по два-три чоловіки.       
Психологічні особливості має особистість виконавця вбивства на замовлення, для якої основний мотив діяльності не лише користь, але і досягнення професійного результату. Професійних виконавців убивств на замовлення пропонувалося умовно позначити як: 1) "соціопатичних", до яких належать особи з явними дефектами психічної діяльності, у суміжних станах; 2) "категорія інфернального досвіду" — ветерани бойових дій, колишні засуджені з низьким соціальним статусом.

Убивця-професіонал йде  на справу, якщо почуває 99-відсоткову гарантію власної безпеки. Він має досить високі навички в "мистецтві" вбивати людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв'язку, виконує заходи щодо підготовки вбивства. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він повинен бути неяскравим, непомітним, таким, що розчиняється у натовпі.

8. Психологія  корупції

 Коррупция - социальное  явление, заключающееся в разложении  власти, когда государственные (не  госу­дарственные) служащие и иные  лица, уполномоченные на выполнение  государственных (управленческих, властно-распорядительных) функций, используют свое служебное положение, статус и авторитет занимаемой должности в корыстных целях для личного обогащения или в групповых интересах. Коррупция имеет ряд своих внешних проявлений. Так, например, как социальное явление коррупция проявляется в совершении различных коррупционных деяний, часть из которых объявляется преступными и преследуется в уголовном порядке, что определяет собой взаимоотношения явления коррупции с правовой сферой дей­ствительности, составной частью которой можно выделить существование, вследствие этого, особого общественного явления - коррупционной преступности. Коррупционная преступность - это преступления лиц, официально привлеченных к управлению (государственных и муниципальных служащих и иных лиц, уполномоченных на выполнение публичных функций), использующих различным образом имеющиеся у них по статусу возможности для незаконного извлечения личной выгоды.Коррупция в обществе проявляется, прежде всего, в особом образе поведения людей. Суть коррупции лежит в социально-психологических особенностях личности конкретного человека и общества в целом. Мотивационная сфера в данном случае имеет преобладающе значение в выборе особого вида поведения людей: наиболее распространенный мотив - компенсация за ощущаемый чиновниками ущерб, связанный с прохождением ими государственной службы. Важной особенностью социально-психологического климата в обществе, способствующей процветанию коррупции - двойной моральный стандарт. С одной стороны, коррупция, особенно верхушечная, считается общественно - неприемлемой. С другой стороны, коррупция, в большей мере низовая, является приемлемой «по умолчанию» частью быта.Коррупция, являясь, несомненно, отрицательным социальным явлением нашла свое отражение и в правовой системе государства. Правовые нормы призваны урегулировать собой общественные отношения, характеризующиеся как коррупционные, отличительной чертой которых является их большое общественное значение, вред причиняемые нормальному функционированию общества и государства в целом. Такие общественные проявления коррупции, с точки зрения права, принято называть коррупционной преступностью.Под коррупционной преступностью понимается «совокупность преступлений коррупционного характера». Коррупция, ее преступное проявление, наиболее опасна в органах государственной власти. Коррумпированный служащий начинает служить не государству, либо иному субъекту, у которого он состоит на службе (общественной, коммерческой организации), а тому, кто платит больше или дополнительно.Коррупционная преступность является следствием как общих процессов детерминации и причинности преступности, так и специфических. Последние преимущественно связаны с государственной или иной службой. При рассмотрении данного вопроса необходимо выделять три его существенные стороны: 1) характеристики служебной среды; 2) характеристики служащих;  3) условия и процессы их взаимодействия, состояние социального контроля в сфере службы.

Під особою злочинця розуміється  сукупність соціальних та соціально  значущих властивостей, ознак, зв’язків і стосунків, що характеризують особу, яка винна у порушенні закону, і в поєднанні з іншими (неособистими) умовами та обставинами впливають на її антисуспільну поведінку [1, с. 4].

Це поняття цілковито може бути застосоване до особи корупціонера з тим лише уточненням, що корупціонером є особа, яка вчиняє не лише корупційний злочин, а й інші корупційні діяння. Структуру та головні риси кримінологічної характеристики особи корупціонера, як і особи злочинця, складають такі основні групи ознак: соціально-демографічні ознаки; правові характеристики; соціальні ролі та соціальні статуси; моральні властивості та психологічні особливості.

Дослідження особи корупціонера показує, що від інших видів правопорушників  корупціонер відрізняється передусім особливою соціальною позицією — наявністю владних повноважень, без яких не можуть  вчинятися корупційні діяння. Корупціонером може бути лише особа, уповноважена на виконання функцій держави, тобто особа, яка має відповідний соціальний статус

Корупційна поведінка здебільшого може проявлятися у двох формах. Перша з них полягає у поступовому відхиленні особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у своїй службовій діяльності від норм, установлених нормативно-правовими актами. Йдеться про зміну мотивації діяльності, ціннісних орієнтацій, поступового перетворення законослухняної особи на корупціонера.

. Друга форма корумпованої  поведінки характеризується тим,  що, зайнявши відповідну посаду, особа вже зорієнтована на  протиправне використання владних повноважень для наживи, задоволення інших інтересів або інтересів третіх осіб. Тобто особа цілеспрямовано йде до влади з метою вчинення корупційних діянь.

Характерною рисою корупціонера є наявність у нього корисливого  або іншого особистого інтересу, який, по-перше, є обов’язковим елементом для визнання неправомірної чи неетичної поведінки корупційною; по-друге, свідчить про умисний характер корупційної діяльності. Корупціонер — це особа, яка усвідомлює протиправність своїх дій чи бездіяльності і свідомо йде на порушення закону.

9. Сутність  та особливості принципів сучасної  юр психології

Юридическая психология опирается  на принципы, установленные в общей  психологии, трактуя их применительно  к своей области знания: Принцип объективности при исследовании психики в условиях правовых взаимоотношений. Данный принцип требует, чтобы при изучении поведения людей в условиях законопослушного или протиправного поведения следователь и суд руководствовались объективными показателями проявления психических процессов, состояний и поступков человека. Принцип детерминизма (причинной обусловленности) в области правовых отношений. Этот принцип побуждает нас не только фиксировать определенное явление (поступок), но и обнаруживать причины, факторы, обусловившие его возникновение. Различные формы асоциального поведения могут быть детерминированы комплексом природных психофизиологических, индивидуально-психологических свойств личности, а также объективных условий ее формирования в определенной социальной бреде. Принцип единства сознания и деятельности. Становление этого принципа в отечественной психологии связано с пониманием деятельности как ведущего фактора формирования личности. Именно включенность личности в определенные виды деятельности (продуктивной, социально-позитивной или асоциальной) обусловливает становление определенного типа поведения и формирования законопослушного или противоправного сознания человека. Принцип развития. Из этого принципа следует, что личность на всем протяжении своего жизненного пути подвергается влиянию окружающей среды, конкретных условий общения и взаимодействия с людьми, благодаря чему субъект усваивает определенную информацию и приобретает новые свойства и качества. Личность не остается неизменной, а в зависимости от складывающихся обстоятельств может изменяться как в лучшую, так и в худшую сторону. Принцип личностного подхода. Юридическая психология имеет своим объектом прежде всего личность как субъекта правопослушной или антиправовой деятельности, т.е. лицо, выражающее определенное отношение к нормам права. Принцип системности. Внедрение в психологию этого принципа привело исследователей к пониманию психики человека не как комплекса отдельных процессов и свойств, а как единого целостного образования – системы, в которой все когнитивные, коммуникативные и регулятивные функции взаимодействуют и взаимообусловливают друг друга. Основополагающие принципы: (В.В.Романов): соблюдение законности, равенства граждан перед законом, презумпции невиновности, справедливости, гуманности Принцип законности означает, что в процессе расследования и рассмотрения дела в суде необходимо соблюдать определенные нормы, установленные государством и закрепленные в соответствующих статьях. Принцип презумпции невиновности означает недопустимость предубежденного и необъективного подхода к расследованию дела, поспешного и субъективного подхода к принятию обвинительного заключения. Поэтому каждый обвиняемый имеет право на защиту. Установка следователя на виновность подозреваемых, целенаправленный в сторону обвинения подход и предвзятая трактовка фактов является одним из признаков профессиональной деформации юриста.

Принципи:1.Системно-структурний.2.Розвитку(генетичний).3. Об’єктивності: а)як принцип наукового пізнання – неупередженість, знаходження закономірного, відсіювання випадкового, обґрунтованість у висновках, аргументація. б) як практика – будь-яка юридична дія має бути правомірна , тобто мати певні правові підстави. 4.Детермінізму. У юридичній психології принципи детермінізму означають, що будь-який вплив на людину (зовнішній) опосередковується її психікою і свідомістю.5.Єдності свідомості поведінки, діяльності людини. Свідомість людини формується в поведінковій діяльності і проявляється в поведінці і діяльності. Використовується: а) вирішальне питання про осудність людини б) обмежена осудність (через психічні захворювання або розлади).

6.Особистісно – гуманістичний принцип.(Платонов). Бачити в кожній людині особистість. Гуманізм як принцип правознавства. Кожна особа є особистістю, тобто унікальною, неповторною, психічний стан здоров’я людини є вищою цінністю нашого буття (не тільки особистість для суспільства, а й суспільство для особистості).

10. Юридична психологія – це галузь психології, яка виникла на межі психології правознавства. Вона вивчає, пояснює та прогнозує психологічні аспекти у системі людина – право та розробляє рекомендації по оптимізації цієї системи.

Смотреть 11 вопрос

11. Кримінальна,  судова, пеніцитарна психологія  як складові сучасної юр психології

Кримінальна вивчає псих.аспекти , пов’язані зі злочинністю як явищем, злочинною діяльністю і окремим лочином. Конкретно це: підготовка злочину, його скоєння, його маскування (під ДТП, суїцид). А також вивчає особ та групи, що скоїли злочин. Судова вивчає псих.аспекти, пов’язані з розслід.злочину та злочинством. Вивчає психологію винного, потерпілого, свідка, їх поведінку під час кримінального процесу. А також вивч.псих.аспекти різних кримінально-процесуальних дій: допит, обшук, слідчий експеримент, судові дебати. А також дії посадових осіб,: прокурора, адвоката, слідчого, судді. Пенітенціарна вивч.псих.аспекти, пов’язані з відбуттям та виконанням покарання: псих.окремого засудженого, груп засуджених, мікросередовища їх у місцях позбавлення волі і їх поведінку. Ще займається тим, що вивчає псих.понітенціарних працівників, які щоденно перебувають з засудженими, які такж впливають на них.

Кримінальна психологія – вивчає психологічні аспекти, пов’язані зі злочинність як явищем, злочинною діяльністю, окремим злочином: підготовка злочину, скоєння, маскування, психологія особи та групи, які скоюють злочин. Судова психологія – вивчає психологічні аспекти, пов’язані з розслідуванням злочинів та судочинством. Вивчає психологія винного, потерпілого, свідка, їх поведінку під час кримінального процесу; психологічні аспекти різних кримінально – процесуальних дій: допит, обшук, слідчий експеримент, судове засідання, судові дебати, пред’явлене обвинувачення, психологія судових осіб ( слідчого, судді, прокурора, адвоката). Пенітенціарна психологія (виправно - трудова) вивчає психологічні аспекти, пов’язані із відбуттям та виконанням кримінального покарання: психологія окремого засудженого, психологія мікросередовища засуджених в місцях позбавлення волі, та їх поведінку, вивчає психологію працівників, котрі забезпечують це покарання.

12. «соціальне  замовлення» до юр психології  як прикладної галузі

Перед оперативным, следственным, прокурорским и судебным работником постоянно возникает множество  вопросов, решение которых требует  не только широкого кругозора, юридической  культуры, специальных знаний и жизненного опыта, но и глубоких знаний в области юридической психологии.Очень важными условиями действенности применения психологических знаний являются: установка работников правоохранительных органов на активное применение психологических данных в своей деятельности; и наличие учебных и научно-исследовательских учреждений в правоохранительной сфере, обеспечивающих системность и надежность в использовании психологии.Юридическая психология занимает особое место в системе подготовки юриста. Она позволяет ему получить знания и умения, позволяющие более глубоко понять психологические причины законопослушного и отклоняющегося поведения, формирования правовой психологии населения и правосознания. Большое внимание в юридической психологии уделяется анализу правоохранительной деятельности и личности работников, ведущих борьбу с правонарушениями. Поэтому можно сказать, что предметом юридической психологии являются психологические явления в сфере правоприменительной деятельности или, точнее, психологические особенности и закономерности психики личности и психологии групп людей, деятельность которых связана с нормотворчеством, нормоприменением и следованием правовым нормам /или нарушением норм права/. Общей задачей юридической психологии является изучение основных закономерностей и психологических особенностей правоохранительной деятельности. Юридическая психология решает проблемы психологического обеспечения правоохранительной деятельности. Под психологическим обеспечением работы сотрудников органов правопорядка понимается система сознательного, целенаправленного, правильного и оперативного использования возможностей психологии, психологических методов и средств, обеспечивающих успешное решение задач различных видов правоохранительной деятельности.

13. Загальна характеристика судово-медичної експертизи

Под экспертизой в  широком смысле слова обычно понимают проведение экспертом или группой  экспертов исследования характеристик  определенного объекта для подготовки принятия решения. Отличительной особенностью экспертизы как процедуры измерения является то, что в качестве «приборов» выступают люди, специалисты в какой-либо области знаний, так как сами объекты или их характеристики субъективны или пока не существует объективных приборов.Сферы применения знаний специалистов-экспертов разнообразны: управление социальными процессами, региональное планирование и прогнозирование, определение профессиональной пригодности, определение степени трудоспособности и инвалидности, следственная и судебная практика. В процессе проведения предварительного следствия и судебного разбирательства, на любом этапе которого в центре внимания всегда находится человек со всеми индивидуально-психологическими особенностями, не могут не возникать вопросы психологического характера. Одни из них с успехом решаются на основе профессионального и житейского опыта следователя или судьи, другие же требуют экспертного разрешения.  Судебно-психологическая экспертиза назначается постановлением судьи, мотивированным определением суда, в которых указывается лицо, подлежащее экспертному обследованию, его процессуальный статус, кратко описываются обстоятельства дела, мотивируется необходимость назначения судебно-психологической экспертизы, указываются намеченные эксперты, место их работы и вопросы, поставленные для экспертного разрешения. Первые попытки (конец XIX – начало XX вв.) использования данных психологии в судебно-следственной практике принадлежат немецким юристам и психологам К.Марбе, Ж.Варендонку, В.Штерну, Э.Клапареду и другим. В своих исследованиях они вплотную подошли к возможности производства экспертизы в суде, в задачу которой входила передача субъективных состояний потерпевшего либо обвиняемого, возникающих в ходе судебного разбирательства. Объектом СПЭ является личность, психологический портрет и экспертная оценка которой важны для установления объективной истины в уголовном и гражданском процессах. Предметом СПЭ являются психические процессы, состояния, свойства личности, ее непатологические психические аномалии, имеющие значение для установления истины в судопроизводстве.Основной методологический принцип СПЭ – системный подход к исследуемому объекту. В понятие системы необходимо включать субъект преступления, объект преступления, возможных свидетелей. Следует рассматривать их взаимосвязи и взаимодействия в процессе деятельности и общения в контексте конкретной ситуации (своеобразного хронотопа – определенного пространства и времени), учитывать допреступные особенности жизненного пути подэкспертных лиц, условия их воспитания и психического развития. В компетенцию СПЭ не входят:– вопросы, связанные с компетенцией судебно-психиатрической экспертизы;– вопросы правового характера  форма и степень виновности, достоверность показаний;– вопросы, которые на данном этапе развития психологии не могут быть решены.