Комунікативні бар'єри

Комунікативні бар'єри

Психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації, називається комунікативним бар'єром.

Такі бар'єри можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на грунті соціальних, політичних, релігійних, професійних відмінностей, які породжують різне світовідчуття, світорозуміння, світогляд взагалі. Бар'єри у спілкуванні можуть виникати через індивідуальні психологічні особливості тих, хто спілкується (недовіра, образа, підозра та ін.).

Комунікативні бар'єри можуть бути викликані різними причинами. Тому можна виділити такі їхні типи: бар'єри розуміння, бар'єри соціально-культурного розходження і бар'єри відносини.

1. Бар'єр взаєморозуміння. Його виникнення може бути викликано різними причинами як психологічного, так і іншого характеру. Він може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Це фонетичне нерозуміння. Феномен фонетичного нерозуміння з'являється в результаті використання комунікатором невиразної швидкої мови, розмови-скоромовки або мови з великою кількістю звуків-паразитів. Спробуйте прочитати своєму другу який-небудь вірш. Перший раз прочитайте його виразно, другий — монотонно, односкладово і якнайшвидше, а третій — повільно, вставляючи після кожного слова звуки-паразити (наприклад, "гм-м" або "и-и"). Запитаєте, що сподобалося йому більше.

2. Семантичний бар'єр розуміння. Він пов'язаний з тим, що учасники спілкування використовують різні значення слів. Наприклад, скажемо, льотчик або танкіст чує в театрі слова: "Подати екіпаж!", то це може викликати в них легке здивування, тому що в п'єсі йдеться про карету, а вони уявляють собі людей, які керують машиною.

3.Стилістичний бар ер розуміння. Він звичайно виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови і стану того, хто в даний момент слухає. Ви, можливо, чули історію про іноземця, який вивчив деякі фрази, але коли спробував використовувати їх, то був побитий і його вигнали. Це відбулося тому, що він переплутав ті слова, що використовують, щоб щось побажати на весіллі, з тим, як співчувають при смерті близької людини.

4. Логічний бар'єр розуміння. Він виникає в тих випадках, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною чи суперечить властивій йому манері доказів. Так, якщо запитати дитину, чому кораблик, який він пускає в ванні, плаває, вона відповість: "Тому що він червоний" або "Тому що він мій". У такому випадку говорять про дитячу логіку. Можна говорити про існування "жіночої" і "чоловічої" психологічної логіки та ін.

5. Соціально-культурний бар'єр розуміння. Інколи причиною бар'єра розуміння можуть бути соціально-культурні відмінності між партнерами спілкування. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні і професійні відмінності, що приводять до різного пояснення тих або інших понять. В цій ситуації можна згадати приказку: "Ситий голодного не розуміє". Політичне нерозуміння найкраще демонструє Верховна Рада, де кожен закон довго обговорюють представники різних партій і іноді так і не приймають його. Релігійні війни в Ірландії, Туреччині, Афганістані свідчать про те, що люди, які сповідують різні релігії, також мають труднощі спілкування один з одним.

6. Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме сприйняття партнера спілкування як особи певної професії, національності, статі і віку. Уявіть, якщо ту саму інформацію ви почуєте від вашого друга, батька або директора школи. В якому випадку ви швидше зробите те, що вам було запропоновано? Психологи довели, що бар'єр спілкування тим менший, чим вищий авторитет того, хто говорить, по відношенню до тих, хто слухає. В деяких випадках говорять про бар'єри відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає.

Фасцинація.Існують різні засоби, які допомагають прийняттю інформації, послабленню чи підсиленню дії фільтрів. Сукупність таких засобів називається фасцинація (англ. Suggestion – зачарування). Фасцинація – це спеціально організовані засоби впливу для зменшення втрат семантично значущої інформації під час її сприймання реципієнтами, за рахунок чого підвищується довіра до неї та можливості її впливу на поведінку.

 

Стереотип (від греч. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп. Дуже схоже трактування поняттю "стереотип" дає Байбурін А.К.: це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним фарбуванням, що приписує визначеному класу обличчя деякі властивості, чи, навпаки, що відмовляє їм у цих властивостях. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі. Ознаки, що містяться в стереотипах, використовуються для оцінки співвіднесеності предметів до того чи іншого класу і приписування їм визначених характеристик.  
Якщо стереотип, формується в результаті зовнішнього впливу на людину, що має соціальну природу, або стереотипуємим об'єктом є соціальний об'єкт (група об'єктів), то говорять про соціальний стереотип. Стереотип соціальний - узагальнена, спрощена і ригідна система широко розповсюджених представлень про групи людей, які пізнають, у яких кожна людина розглядається як носій тих самих наборів ведучих характеристик, приписуваних будь-якому члену даної групи безвідносно його реальних якостей; система, що має високу стійкість, найчастіше емоційно зафарбована. Як правило, групи членства є реально існуючими і задаються формальними характеристиками, такими, як національність, релігійна конфесія, стать, професійна приналежність і т.п. Найбільш поширені стереотипи про представників різних расових, національних і релігійних груп. Стереотипні представлення про існуючі психологічні типи людей називаються типажами. Відповідно до даних стереотипів навколишні очікують від індивіда визначеного поводження, подібного з рольовим. Основна відмінність соціального стереотипу від соціальної ролі РОЛЬ (у соціальній психології) (від франц. rуle) - соціальна функція особистості; відповідний прийнятим нормам спосіб поводження людей у залежності від їхнього статусу чи позиції в суспільстві, у системі міжособистісних відносин.

Стереот́ип (від дав.-грець. στερεός — твердий, об'ємний і τύπος — «відбиток»). Спочатку «стереотип» - метафора щодо мислення, що прийшла з друкарської справи, де стереотип - монолітна друкована форма, копія з типографського набору або кліше, використовувана для друкарських машин. В сучасній соціальній теорії та психології існують різні визначення поняття «Стереотип», залежно від методологічного напряму наукової школи. Стереотип - усталене ставлення до подій, вироблене на основі порівняння їх з внутрішніми ідеалами.Соціальний стереотип - це система економії ресурсів в процесі оцінювання моделей середовища.

Слово «табу» запозичене з мов жителів Гавайських островів і означає заборону будь-що робити, щоб не накликати на себе нещастя.

У первісному світі інститут табу виконував ті функції, які з часом увійшли до сфери моралі та права. Табуювання певних видів діяльності, зв’язків, було зумовлене кількома причинами: по-перше, це заборони, пов’язані з племінною ієрархією. По-друге, це табу, що визначаються особливостями певної міфології. По-третє, це заборони, зумовлені природними причинами та небезпеками: наприклад, уживання окремих видів рослин, грибів тощо. Сюди ж можна віднести заборону інцесту. Хоча слід зазначити, що і для цих заборон пояснення давалися в межах певної міфологічної системи, а з іншого боку, порушення табу, що з погляду сьогодення сприймаються як забобони, первісною людиною вважалося таким, що несе реальну загрозу, а іноді веде до фізичної смерті.

В одному з описаних етнографами випадків порушення табу мисливець з новозеландського племені випадково з’їв залишки трапези вождя, а коли дізнався про це, помер від переживань, спричинених порушенням табу. Цьому сприяло досить поширене в первісну добу уявлення про вождя як наділеного силою «мана», яка може діяти і сама по собі, незалежно від волі вождя.

Табу́ (від полінезійського слова tapu або tabu, що означало — заборона) — негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких повинно спричинити відповідні санкції. Виникли і сформувалися на соціальній, магічній і релігійній основі в період первісного суспільства, у якому вони регламентували і регулювали життя індивідів і груп (родини, роду, племені та ін.).

Сукупність табу, що накладаються жерцями і вождями, охоплювала різні сторони життя і поширювалася на:

• слова (заборона вимовляти імена людей, небіжчиків, духів, богів, назви тварин і ін.);

• людей (жінок, воїнів, правителів тощо);

• тіло людини і частини тіла;

• спілкування, сексуальні і шлюбні відносини, різноманітні форми і види поведінки, дії повсякденного життя (відкриття обличчя, вихід з житла та ін.);

• їжу і питво;

• тварин, рослини, різні предмети і символи предметів (землю, зброю, амулети тощо), відвідування тих чи тих місць та багато ін.

Відповідно до існуючих забобонів і традицій, порушення заборони мало наслідком кару надприродних сил (у вигляді причини, хвороби або смерті) і різноманітних соціальних санкцій з боку співтовариств та їх лідерів. У первісні і наступні часи табу виступали як засіб соціального контролю і соціального керування. У процесі історичного розвитку частина табу трансформувалися та ввійшли у вигляді різних уявлень (наприклад, про гріх), цінностей і норм (наприклад, заборона зображувати людину в ісламській культурі та ін.) у мораль, релігію, право і повсякденне життя людей.

Вважається, що табуювання як звичай, уперше було відзначено в 1771 Дж. Куком в аборигенів островів Тонґа (Полінезія) під час кругосвітнього плавання.

Імператив. Еммануїл Кант - сформулював категоричний імператив моралі, наслідування якого дуже важливе для реалізації моральних орієнтирів діяльності. Категоричний імператив - це безумовна примусова вимога (веління), що не допускає заперечень, обов'язкова для всіх людей, незалежно від їх походження, становища, обставин. Існує, стверджував Кант, один категоричний імператив: "Поводься завжди відповідно до такої максими (максима - вищий принцип, правило, яке ти в той же час можеш вважати за закон)". Категоричний імператив як і "золоте правило", стверджує особисту відповідальність Людини за свої діяння, учить не робити іншому того, чого не бажаєш собі. Отже, ці положення, як і моральність у цілому, за своєю природою гуманістичні, тому що "інший" виступає як друг. Говорячи про значення "золотого правила" і кантівського імператива, сучасний учений К. Попер писав, що "жодна інша думка не зробила такого могутнього впливу на моральний розвиток людства".

Факультатив (лат. fscultatis - необов'язковий) - навчальний курс, не обов'язковий для відвідування всіма учнями. За освітнім завданням факультативи поділяють на такі види:

а) з поглибленим вивченням навчальних предметів;

б) з вивченням додаткових дисциплін;

в) з вивченням додаткової дисципліни та одержанням відповідної спеціальності;

г) між предметні факультативи.

Залежно від дидактичної мети факультативи поділяються на:

а) теоретичні;

б) практичні;

в) комбіновані.

Теоретичні факультативні заняття проводяться у формі лекцій, семінарських занять, науково-теоретичних конференцій.

Практичні -у формі практичних занять із формування пошукових навичок та вмінь, необхідних для розв'язування технічних задач, самого розв'язку їх, обговорення шляхів розв'язку та результатів, підбиття підсумків.

Комбіновані - у формі науково-практичних конференцій і такого ж характеру уроків. їхня структура визначається довільністю. Найчастіше має такий вигляд: 1) самостійне висвітлення учнями необхідних теоретичних питань; 2) індивідуальне виконання дослідження; 3) підведення підсумків заняття.

Факультатив - форма організації навчання, основними завданнями якої є поглиблення знань учнів старших класів з окремих предметів, розвиток їх пізнавальних інтересів і творчих здібностей, підготовка до свідомого вибору професії, до майбутньої праці в тій чи іншій галузі виробництва, культури і мистецтва. Факультативи відкривають широкі можливості для стимулювання розумової діяльності учнів і є з'єднувальною ланкою між уроками і позакласними заняттями.

Факультативи забезпечують ефективне групове диференційоване навчання, бо, на відміну від інших форм навчання, для них притаманними є такі особливості, як спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення даного матеріалу, пізнавальна активність.

За освітніми завданнями є такі види факультативів: поглибленого вивчення навчальних предметів; вивчення додаткових дисциплін (логіка, друга іноземна); вивчення додаткової дисципліни з придбанням спеціальності (стенографія, машинопис); міжпредметні факультативи (курс "Єдність матеріального світу" - суспільствознавство + фізика + біологія).