Демографічна ситуація в США

Міністерство освіти і науки України

Київський державний економічний  університет імені Вадима Гетьмана

 

 

 

 

 

 

Кафедра статистики

Дисципліна "Демографія"

Ст. викладач Столєтова І.Г.

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

«Демографічна ситуація в США»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 курс, 3 група

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

київ 2013

 

США — найбільша  за своїм економічним, політичним і  воєнним потенціалом країна сучасного  світу. При 4,7 % населення на неї припадає понад 25 % світового ВНП. Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком збігу надзвичайно сприятливих умов: природного середовища, соціально-економічних та політичних обставин. Цю країну треба розглядати як похідну від західноєвропейської цивілізації, що виникла на «чистому» місці. США не мали перешкод, які існували в Західній Європі при переході до індустріального способу виробництва і разом з тим широко користувалися західноєвропейськими людськими і фінансовими ресурсами, технічними і науковими досягненнями. Вже на зламі XIX і XX ст. США, обігнавши Великобританію, стали першими в світі за своїм економічним потенціалом. Дві світові війни не тільки не завдали їм шкоди, а навпаки, збагатили їх і на декілька десятиліть позбавили західноєвропейських та японських конкурентів. Як наслідок, США першими скористалися науково-технічною революцією другої половини XX ст. і зараз передують у використанні її досягнень.

За кількістю  населення США посідає третє  місце у світі, поступаються лише Китаю та Індії. Середня густота населення — 32 осіб на 1 км?. Найгустіше заселені штати: Каліфорнія, Нью-Йорк, Техас, Флорида. Через великі розміри території середній приріст населення в різних регіонах істотно різниться. В середньому він становить 1%.

На приріст  населення впливає зовнішня міграція, яка розглядається державою позитивно. Щорічно в країну в'їжджають до 800 тис. осіб. Серед них виділяють такі групи: спеціалісти вищої кваліфікації, некваліфікована робоча сила, політичні іммігранти і нелегальні. Для США характерною є міграція по країні населення, яке працює.

Рубіж чисельності  населення в 300 млн. чол. США подолали в 2007 р. В цілому, в період з 2000 р. по 2008 р. американське населення збільшилося  майже на 8%, або більш ніж на 22,5 млн. чол. в абсолютному вираженні, нараховуючи в 2000 р. 282,43 млн. чол. У  період 2000-2006 рр.. середньорічні темпи  приросту населення США склали 1,06%.

Результуючі темпи зростання населення, як відомо, складаються з трьох компонентів: коефіцієнта народжуваності, коефіцієнта  смертності і коефіцієнта нетто-імміграційного припливу. У період 2000-2006 рр. динаміка цих трьох компонентів зазнала незначних змін. 
Оскільки США історично вважаються «країною іммігрантів», то як у минулому, так і в даний час для них характерний стійкий приплив іммігрантів. Темпи народжуваності американського населення на початку XXI ст. стабілізувалися на середньорічному рівні 1,4%. Варіації в темпах смертності також представляли порівняно невелику величину, збільшившись у 2002-2003 роках на 0,1%, що, безумовно, слід віднести на рахунок економічної рецесії 2001 р. У відсутності припливу іммігрантів так звані природні темпи зростання населення США, що складаються з різниці між темпами народжуваності і темпами смертності, були б у середньому більш ніж в 1,6 рази нижче офіційно опублікованого рівня, що говорить про те, що імміграція, як і раніше відіграє велику роль у формуванні демографічної ситуації в США.

В абсолютному  вираженні в період 2000-2006 рр.. нетто-збільшення населення США склало 18 млн. чол., що стало наслідком природного приросту населення в кількості 10,3 млн. чол. (25,5 млн. народжених - 15,2 млн. померлих) і нетто-імміграційного припливу населення  в кількості 7,7 млн. чол.

Низький коефіцієнт народжуваності пов'язаний із зменшенням кількості дітей у родині. Якщо раніше в США переважали сім'ї, які мали більше 3 дітей, то тепер різко збільшилася частка сімей з 2 дітьми (середньостатистичний склад сім'ї зменшився з 3,3 осіб у 1960 році до 2,6 чоловік в 2000 році). Впливає на народжуваність і збільшення шлюбного віку (23,5 року для жінок і 26 років для чоловіків). Крім того збільшення тривалості життя в поєднанні зі зменшенням кількості дітей призводить до збільшення частки людей похилого віку (старше 65 років більше 10% від усього населення), що веде до подальшого зменшення народжуваності та скорочення кількості працездатного населення.

Зі зменшенням притоку іммігрантів серед яких, особливо в минулому, переважали чоловіки, істотно змінився і статевий склад  населення. Зараз на 100 
жінок припадає 96 чоловіків. Пов'язано це і з тією обставиною, що жінки живуть довше, ніж чоловіки (у 2000 році середня тривалість життя у чоловіків становила 74,2 року, у жінок - 79,9 років). Співвідношення статей, як і вікових груп, помітно змінюється за районами. На Заході, куди довгий час прямував потік мігрантів всередині країни, помітно переважають чоловіки, а на Півночі - особливо у великих містах - жінки. Станом на 2000 р. співвідношення чоловічого і жіночого населення США становило 49,1% до 50,9%, або в абсолютному вираженні 138,1 млн. чоловіків до 143,4 млн. жінок. Таким чином, кількість жінок майже на 2%, або на 5,3 млн. чол., перевищувала відносну та абсолютну чисельність чоловічого населення країни. Протягом наступних шести років це співвідношення зазнало змін і склало в 2006 р. 49,3% до 50,7%, або в абсолютному вираженні 147,5 млн. чоловіків до 151,9 млн. жінок, тобто жіноче населення на 4,4 млн. чол., або на 1,5%, перевищувало чоловіче, що в цілому говорить про те, що в сучасному американському суспільстві превалює тенденція до більш швидкого відносного і абсолютного зростання чоловічого населення відносно до жіночого.

На початку  нинішнього століття в США продовжувала діяти тенденція до постаріння населення: якщо в 2000 р. середній вік американців  становив 35,3 років, то до 2006 року він  збільшився до 36,4 років, тобто більш  ніж на один рік. При цьому показник темпів старіння жіночої частини  населення мав тенденцію до більш  швидкого зростання порівняно з  чоловічою: якщо середній вік чоловіків  в 2000 році дорівнював 34,4 років, то до 2006 року він збільшився на 1,1 року і  досяг 35,1 років, в той час як для  жінок ці три показники склали відповідно 36,5, 1,2 та 35,7 років. У 2006 році частка американського населення у  віці 17 років і молодше склала 24,6%, від 18 до 24 років - 9,8%, від 25 до 44 - 28,1%, від 45 до 64 років - 25%, і частка осіб пенсійного віку (старше 65 років) - 12,5% від загальної  чисельності населення США. Згідно прогностичної оцінки Бюро перепису в складі Міністерства торгівлі США, до 2010 року частка осіб у віці 17 років  і молодше у загальній чисельності  населення США, прогнозована на той  час на рівні порядку 309 млн. чол., буде складати 24,1%, від 18 до 24 років - 9,9%, від 25 до 44 років - 26,8%, від 45 до 64 років - 26,2%, і частка осіб пенсійного віку від 65 років і старше - 13,0%. Частка осіб старшого віку помітно вище, ніж  у середньому по країні, в курортних  районах, особливо у Флориді, де є  міста та селища майже повністю населені відійшли від справ людьми. 
Таким чином, загальна тенденція поточних зрушень у статево-віковій структурі населення США може бути охарактеризована як формування своєрідного "листового" пирога, в якому деяке зменшення частки молодших вікових груп компенсується її зростанням в наступній вікової категорії.

 

Урбанізація

 

Міста разом  з передмістями їх займають лише 6% території  США, але в них сконцентровано більше 82% американців (у тому числі  приблизно 90% афроамериканців).  
З країни, яка на початку 20 століття була переважно сільською, США швидко перетворилися на країну міську, тому тепер показники середньої щільності населення за штатами слабко відображають картину реального розміщення населення. За рівнем урбанізованості США займає одне з провідних місць у світі (щоправда відсоток міського населення підраховано на основі офіційно прийнятого в США визначення міста; місто в США - будь-який населений пункт із кількістю мешканців понад 2,5 тисячі). Найбільш висока частка міського населення в Каліфорнії - 91% і середньоатлантичних штатах - понад 80%, найбільш низька в аграрних штатах Центральних рівнин (40-45%). Швидко урбанізуються південні штати, хоча частка міського населення і кількість великих міст тут все ще менше, ніж на Північному сході і Приозерному районі.

Головна маса міського населення зосереджена  в великих містах. Частка населення  великих міст з їх приміськими  зонами служить навіть кращим показником урбанізованості, ніж просто відсоток міського населення. У середньому по країні вона становить приблизно 70%, але різко змінюється за районами. Всього в США близько 300 агломерацій, кожна з яких включає центральне місто з населенням більше 50 тис. чоловік (іноді кілька міст) і його передмістя. Половина всього міського населення США проживає в 3 мегаполісах: Босваш (40 агломерацій, 45 млн. осіб, 800 км - протяжність головної осі), Чипіттс (35 агломерацій, 35 млн. осіб, 900 км - протяжність  головної осі), Сансан (Сан-Дієго - Сан-Франциско, 15 агломерацій, 18 млн. осіб, 800 км - протяжність  головної осі). Показово, що населення більшості центральних міст агломерацій останні роки зменшується, тоді як населення приміських зон зростає. Крім того з'явилася тенденція до його переміщення не тільки з центральних міст, але і з ближніх передмість в малі міста і сільську місцевість, де селиться все більше городян.

 
Міграційні процеси 

Для США характерна досить висока рухливість населення. Щороку кожен п'ятий американець змінює своє місце проживання, при цьому  майже 1 / 3 мігрантів переїжджає в  інший штат або район. Історично потік іммігрантів до США наростав досить швидко. У перше десятиліття ХХ століття в країну прибуло близько 9 млн. чоловік. Негритянське населення США нараховувало в той час більше 10 млн. чоловік (все населення країни - 92 млн. чоловік). Вже в 1910 році 25% негрів проживало в США в містах. За роки 1 світової війни з південних районів у промислові центри Півночі переселилося 500 тис. негрів. У період Другої світової війни і післявоєнний період (1940-1970 роки) з Півдня на Північ і Захід переселилося 4,2 млн. негрів, і крім того 2 млн. з сільських районів у міста на самому півдні. 
Різке скорочення заокеанської імміграції, обумовлене імміграційними законами, прийнятими в США в 20-х роках, спричинило посилення припливу населення з країн Америки (Канада, Мексика, Пуерто-Ріко) звідки в'їзд не обмежувався. ТОму з 20-х по 60-і роки ХХ століття в країну прибуло близько 20 млн. іммігрантів. У 1965 році в США був прийнятий новий імміграційний закон. По ньому переважне право на в'їзд віддається вченим, кваліфікованим робітником рідкісних спеціальностей, родичам американських громадян. Встановлено імміграційні квоти для різних груп країн. У середньому в країну щороку приїжджає до 500 тис. чоловік. Всього за період с 1820 по 2000 рік у США в'їхало біля 70 млн. осіб.

 
Трудові ресурси

 

Трудові ресурси  США обширні і різноманітні, їх склад постійно змінюється. Демографічні тенденції позначаються на зайнятості населення. Цей вплив виражається в зміні потреб в різних товарах і послугах. Наприклад, зростання чисельності населення і його старіння викликають підвищення попиту на послуги в галузі охорони здоров'я. Зміни складу населення також призводить до змін у кількісному і демографічному складі трудових ресурсів.

Більше половини з 229 мільйонів громадян США працездатного  віку працювали повний робочий день в 2006 році. Ще 11 відсотків працювали  неповний робочий день, в більшості  випадків, за власним вибором. Середня  тривалість робочого дня американців  складає 7,6 години. Популярність дистанційної роботи значно зросла в Сполучених Штатах. Так в 2006 році близько 21% зайнятого  населення частково або постійно працювали вдома. При цьому перевагу дистанційній роботи віддавали в  рівній мірі і жінки, і чоловіки.

Американці  віддають перевагу роботі у сфері  послуг, будівництві або фермерстві. Близько 79% населення зайняті у  виробництві комунальних, торговельних, транспортних, фінансових, освітніх, медичних, юридичних послуг, працюють в готельному бізнесі або перебувають на державній  службі. 13 % населення зайняті у  різних галузях промисловості, таких  як гірничодобувна промисловість, будівництво  та сфера виробництва різних товарів. Трохи більше 1 % працездатних американців  заробляють собі на життя в сільському господарстві, лісництві або рибної промисловості.

Жінки складають 54% працездатного населення США, а чоловіки - 46. Під час Другої світової війни багатьом американським  жінкам доводилося працювати. Але, незважаючи на те, що ця гостра необхідність відпала  з закінченням війни, чисельність  працюючих жінок стійко зростала з середини XX століття. Середній вік  зайнятих американців підвищується, оскільки люди, народжені в період різко підвищеної народжуваності (з 1946 по 1964 роки) стають старше. У 2006 році близько 15% працездатного населення  США знаходилося у віці від 16 до 24 років, 68% - від 25 до 54 років, 17% - у віці 55 років і старше.

Трудові ресурси  США включають представників  усіх національних та етнічних груп. У 2006 році серед працездатного населення  країни було 82% білих, 11% афроамериканців, 4% азіатів і майже 14% працівників  латиноамериканського походження. У 2006 році працездатні американці, які  народилися за межами США, становили  понад 15 %, і ця цифра неухильно  зростає. Серед даної категорії  населення переважають чоловіки у віці до 54 років. Крім того, половина представників цієї групи є вихідцями  з країн Латинської Америки, а 22% - з країн Азії. Кількість власників  власного бізнесу, що відносяться до національних і етнічних меншин, що становить на даний час 20% від  загальної кількості, постійно зростає. Кількість фірм, якими володіють  афроамериканці, різко зросла в період між 1997 і 2002 роками. У цей же проміжок часу відбулося значне зростання  кількості приватних підприємств, заснованих вихідцями з Азії, корінними  жителями Америки і Аляски.

Приблизно 40% з 12 мільйонів американців з обмеженими можливостями працюють. У 1990 році закон "Про американців-інвалідів" заборонив  дискримінацію людей з обмеженими можливостями при наймі на роботу і зажадав наявності пристосувань для інвалідів на робочих місцях.

 
Національний склад населення

 

Сполучені Штати  мають дуже різноманітне населення: 31 етнічна група осіб має більше одного мільйона членів. Білі американці становлять найбільшу расову 
групу; німецькі американці, ірландські американці та англійські американці складають три з чотирьох найбільших у країні груп за походженням. Афроамериканці є найбільшою серед расових меншин країни і третьою за величиною групою за походженням. Американці азіатського походження є другою за величиною расовою меншиною країни, дві найбільших азіатських американських етнічних групи - китайських американців і американських філіппінців. У 2008 році, за оцінками, 4900 тисяч людей мали походження від американських індіанців чи мешканців Аляски (з них 3,1 мільйона належали виключно до цих етнічних груп) і 1,1 млн. уродженців Гаваїв або тихоокеанського острівного походження (0,6 млн.осіб). Загалом етнорасовий склад населення США наступний:

білі - 79,8%;

чорні (афроамериканці) - 12,8%;

азіати - 4,5%;

американські  індіанці та корінні мешканці Аляски - 1,0%;

корінні жителі Гавайських островів і островів Тихого океану - 0,2%;

змішаного расового походження - 1,7%;

іспаномовні (будь-якої раси) - 15,4%;

Зростання іспаноамериканського населення або латиноамериканців (у офіційній практиці вживаються обидва терміни) є однією з основних демографічних тенденцій. 46,9 млн. латиноамериканців мають чітко визначене етнічне походження; 64% іспаномовних американців мають мексиканське походження. Між 2000 і 2008 роками кількість іспаномовного населення країни збільшилася на 32%, а не-латиноамериканського населення - лише на 4,3%. Більша частина цього зростання відбулась завдяки імміграції. У 2007 році 12,6% населення США було іноземного походження, з них 54% осіб народились у Латинській Америці. Народжуваність також виступає як серйозний фактор: середньостатистична жінка латиноамериканського походження народжує до 3,0 дітей впродовж життя, в порівнянні з 2,2 дітей для неіспаномовних чорношкірих жінок і 1,8 для неіспаномовних білих жінок (нижче коефіцієнта простого відтворення на рівні 2.1). Усі національні меншини складають 34% населення і, у 2042 році, згідно прогнозів, становитись більшість.

Найбільшою  племінної групою індіанців є  черокі (19%), за ними слідують навахо (12%) і сіу (5,5%). Майже 54% з них до сих пір проживают у резерваціях або на підопічних територіях.