Биография Марко Поло

1295 р. Поло прийшли до  рідного порогу. Драматична зустріч  із родичами, які вважали їх  давно мертвими, — добре відома  історія, розказана самим Марко.  Їх не впізнали: вони були в  лахмітті та скидалися на татар  зі своїми жестами та неймовірним  прицмокуванням. Однак ця жалюгідна  трійця на очах змінилася і  стала діловито розпорювати свій  порваний одяг, витягуючи з-під  підкладок незліченні скарби  — рубіни, діаманти й смарагди.

3. Книга Марко  Поло «Опис світу»

Відомо близько 40 копій  книги Марко Поло у вигляді  манускриптів. З винаходом друкарства перші примірники побачили світ 1477 р. у Нюрнберзі і мали величезний успіх. Завдяки ченцям-переписувачам, перекладачам і друкарям, кількість  версій сягнула 150. Вони часто коректували  рукопис на власний розсуд, якщо він суперечив моралі і церковним  догмам, до того ж неточно перекладали  і змінювали назву книги. Найближча  до оригіналу версія нині зберігається в Національній бібліотеці Парижа.

Книга Марко Поло — не пригодницький роман і не історія  світу в дусі Геродота. Марко не був галантним романтиком, яким зробили  його легенди. Він був сином торговця, зацікавленим у дохідному бізнесі, і мало розмірковував про дипломатичний  характер місії, від початку покликаної врятувати королівство хрестоносців. Інколи його книга нагадує довідник з торгівлі зі Сходом, складений  комерсантом для комерсантів, що містить основний список наявних  товарів для продажу на караванних маршрутах, докладну інформацію про  місця походження предметів східної  розкоші та конкретні поради, де запасатися продовольством, у яких місцях уникати грабіжників і  як перетинати пустелю. У книзі міститься  сила-силенна описів шовкових тканин, прянощів, коштовностей, порцеляни  і назв місць, невідомих середньовічній Європі, — не лише Китай, а й Ява  та Сипанго. Він розповідав про такі речі, яких навіть найбільш поінформовані  європейці не бачили ніколи, — паперові гроші й горючий камінь. Історії  про людей із хвостами, очевидно, згадуються з чиїхось розповідей, як і описи Японії та Арктики, де він ніколи не бував. Для більшості  читачів він був безстороннім спостерігачем і процвітаючим чиновником при дворі Кубілая. Решта були впевнені, що він усе це вигадав, сидячи в Константинополі, і його розповіді про канібалів Суматри, про камінь, що горить, і одяг, що не горить, вважали базарними плітками. Комусь він видався людиною невисокої  культури, яка не спромоглася згадати  про Велику Китайську стіну і  споживання чаю.

Сучасні китайські учені  пишуть про Марко з великою  повагою. Вони зазначають, що Велику Китайську  стіну, про яку знає весь світ, було побудовано після монгольської династії. До приходу Марко від древньої стіни династії Хань залишалися занедбані  руїни. Міста в Європі й Азії були оточені фортечними мурами, і він  бачив їх безліч.

Що стосується чаю, то, як випливає з книги, месір Марко  віддавав перевагу чомусь міцнішому, і, мабуть, чай йому був просто не цікавий. Він часто хвалить місцеві  збуджуючі напої, зроблені із чого завгодно: винограду, рису, кобилячого молока чи соку пальмового дерева. Геть непрощенна річ для венеціанця полягає в  іншому: месір Марко вважав рисову горілку — цей сумнівного смаку  напій — «найкращим вином світу».

Скритність Марко у  приватних справах породила чимало вимислів, у яких молодий придворний зачаровує принцес і керує  провінцією. З іншого боку, допитливі  дослідники зазначають, що китайська  хроніка тієї пори не містить жодних згадувань про нього. Але під  яким ім’ям він жив при дворі  Кубілая? Китайським, монгольським? Багато документів династії Юань було знищено.

Марко завжди захищав свою книгу, навіть на смертному одрі. Другові, котрий благав його зректися своїх  вимислів, перш ніж він постане  перед Господом, відповів: «Я не написав  і половини того, що бачив». У міру того, як західні обрії розширювалися, значення книги ставало дедалі очевиднішим. Точний опис місцезнаходження прянощів і предметів розкоші надихав європейців шукати нові шляхи в заповітні регіони, підриваючи арабську монополію на східні товари і провіщаючи новий світовий порядок у торгівлі. Колумб читав книгу і робив нотатки на полях. Саме туди, у Катай і Сипанго, він вирушив 1492 р.

Навряд чи хтось сьогодні зможе повторити маршрут Марко  Поло, навіть на ультрасучасних джипах із кондиціонерами і за наявності  всіх віз. Чимало гаваней і рік  обміліло, багатьох міст та імперій, толерантних  до всіх релігій, давно немає. Природні стихії і помста династії, яка змінила  монголів, нічого не залишили від Шеньду і Кришталевого палацу з його прекрасними  розписами, що «викликають захоплення та подив».

Література

1. Славетний мандрівник (до 300-річчя від дня народження  Василя Григоровича Барського) // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2006. - № 14.

2. Северинов В. Картографія  туризму: 500 років на службі мандрівників // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2004. - № 34. - С 7-8.

3. Подорожі Марко Поло // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 1. - С 4-7

4. Короткий В., Попович  С. Слідами великого пішохідця  // Міжнародний туризм. - 2005.