Музична грамотність

Лекція 4: Музична грамотність

Мета вивчення: Ознайомити студентів з суттю поняття „музична грамотність” учнів початкової школи, з основними формами і методами навчання музичної грамоти в школі, розкрити характеристику систем та методів викладання сольфеджіо і музичної грамоти в початковій школі.

План

1. Суть поняття „музична грамотність”.
2. Форми і методи навчання музичної грамоти.
3. Розвиток музично-слухових уявлень і вирішення загальних завдань музично-творчого розвитку учнів.
4. Набуття учнями відомостей з музичної грамоти в процесі музичної діяльності.
5. Стисла характеристика систем і методів викладання сольфеджіо і музичної грамоти.

Література:

1. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1983.
2. Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. К.: Либідь, 2001. – С.65-89.
3. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. – Тернопіль: Навчальна книга, 2001. – С.77-81.

Питання для  самоаналізу:

1. Розкрийте основну суть поняття „музична грамотність”.
2. Основні форми і методи навчання музичної грамоти
3. Розкрити поняття музично-творчий пошук учнів.
4. Дати характеристику систем і методів викладання сольфеджіо і музичної грамоти.

Завдання для  самостійного опрацювання:

1. Активізація музичного слуху учнів.
2. Вивчення понять, пов’язаних з ладовими музично-слуховими уявленнями.
3. Методи порівняння й варіювання в підвищенні музичної грамотності учнів.

Для формування музичної грамотності молодших школярів дуже важливо вводити вивчені поняття  в навчальний процес. Використовувати музичну термінологію повинен не тільки вчитель, учні також мають звертатися до неї, адже критерієм оволодіння тим чи іншим поняттям є вміння ним оперувати. На практиці не завжди враховують роль оперування дітьми музичними термінами, що знижує інтелектуальний потенціал уроків музики, стримує закріплення сформованих понять. Нерідко молодші школярі нечітко розуміють музичні явища, що характеризують використані композитором засоби музичної виразності. Іноді вони плутають такі поняття, як «ритм» і «метр», «темп» і «характер», «темп» і «динамічні відтінки».

Щоб учні чіткіше  розуміли музичні явища, доцільно посилити аналітичну роботу, котра ґрунтується на їхньому музично-слуховому розвиткові. Як було зазначено, найдоступнішою для молодших школярів розумовою операцією є порівняння. Учитель має пояснити дітям, що порівняти два музичні твори (або їхні фрагменти) — означає знайти в них схоже й відмінне (за мелодією, ритмічним малюнком, темпом, характером тощо). Порівняння ґрунтується на вмінні виділити той чи інший засіб музичної виразності, що сприяє диференційованому сприйманню музики.

Музична грамота  в школі може допомогти глибше розуміти, вправно й осмислено виконувати музику. Іншими словами, музична грамота — це засіб реалізації дидактичного принципу свідомості в музичному навчанні.

Оскільки  головне завдання музичної грамоти — допомогти дітям почути й усвідомити музичні явища, основний принцип її навчання в тому, що музичні знання мають подаватися не умоглядно, а на основі музично-слухових уявлень. Музичну термінологію треба застосовувати так, щоб термін узагальнював те, що вже відомо на основі попередніх спостережень. Термін не повинен випереджати явища, котрі він визначає, але які ще невідомі. Знання про музику мають бути наслідком свідомого цілеспрямованого сприймання музики і висновків, зафіксованих у вигляді повідомлень, зроблених учнями з допомогою вчителя. Саме тому основні методи навчання музичної грамоти збігаються з деякими методами розвитку музичного сприймання, зокрема:

1. Метод порівняння. Молодші школярі легше сприймають контрастність, ніж схожість, через те спочатку треба порівнювати музичні явища, що різняться між собою.
2. Метод варіювання, заснований на порівнянні зміненого варіанта музики з оригіналом.
3. Метод моделювання, тобто створення своєрідної моделі того або іншого музичного явища: звуковисотності — показ долонею напряму руху мелодії; ритму — проплескування ритмічного малюнка; динаміки — розведення і наближення долонь; звуковисотності й ладу — знаки рукою за релятивною системою.

4. Метод порівняння музики й мовлення, що ґрунтується на схожих ознаках, таких як темп, динаміка, тембр, інтонацій розміреність (метроритм, наголоси в словах), розчленованість (розділові знаки, цезури).

5. Ігровий метод, який може доповнювати інші методи, оскільки елемент гри можна застосувати на будь-якому етапі уроку.

Учителю слід дотримуватися правила, усталеного в методиці музичного виховання: завдання музичної грамоти є не тільки в тому, щоб пояснити дітям матеріал і вивчити якийсь музичний приклад. Музична грамота повинна допомогти їм краще зрозуміти зміст музичних творів і засоби музичної виразності. Відомості з музичної грамоти неодмінно мають бути пов'язані як з хоровим репертуаром, так і з творами для слухання музики. Набування відомостей з музичної грамоти, з одного боку, має ґрунтуватися на музичних враженнях, начебто музичних «спостереженнях», з іншого — одержані знання мають знаходити застосування на практиці.

Враховуючи  велику роль зорової і рухової  наочності в молодшому шкільному  віці, учитель застосовує різні наочно-дидактичні засоби, котрі на початковому етапі навчання можуть певною мірою замінити нотний запис. Тривалість донотного періоду — один-два роки, залежно від рівня музичного розвитку дітей. Цей етап вбирає й підготовку до засвоєння нотного запису.