Ігротека,як один з методів проведення уроків музики

Положення теорії установки мають важливе значення для керування процесом музичного сприйняття. Вони є основою передбачення поведінки учнів, програмування їхньої діяльності у цілісному процесі музичного сприйняття. Від художньо-пізнавальної установки, створеної вчителем у дітей, залежить зміст думок і почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості.

Справжнє, пережите і продумане сприймання

– основа всіх форм залучення до музики.

Д.Кабалевський

Уміння слухати і  чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.

Особлива ефективність впливу музики полягає в тому, що у різних дітей актуалізуються різні, суттєві переживання. Дитина не просто виховується, а розвивається у найзначущому для неї напрямі. Тому виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра. Воно не є ізольованим процесом, а пов'язується із загальним розвитком учня, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо. При цьому на музичний розвиток учнів благотворно Діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень — з другого.

У процес сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів учнів, який формується під впливом музичного мистецтва, а також художній досвід, пов'язаний з виконанням музики. Це дає змогу розглядати музичне сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.

Сприймання музики не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням — воно можливе тільки в контексті інших засобів пізнання, що виходять за межі музики. Одне почуття викликає інше, одна думка породжує другу, спрямовує іноді свідомість у сферу, лише віддалено пов'язану з почутим.

Образи й асоціації безперервно виникають у процесі сприймання музики. Повноцінне сприймання музичного твору вимагає від слухача активної роботи уяви, яка виражається, зокрема, і в спробах образного усвідомлення музичних вражень.

У різних учнів один і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно від індивідуальності слухача, його духовної культури. Чим молодший слухач, тим більше він опирається на позамузичні асоціації.

Знання вчителем природи музичної асоціативності дає можливість ефективніше формувати музичне сприймання школярів, уникати такої досить поширеної помилки, як акцентування уваги на зображальній здатності музики, нібито доступнішій дітям, і вже від зображальності вести їх до усвідомлення виразності музики. В молодших школярів переважає конкретно-образне мислення, тому їм нібито легше уявити і зрозуміти, що може зображати музика.

Слід враховувати, що орієнтація вчителя на сюжетне слухання музики призводить до виховання не слухача, а "глядача". У дітей не розвивається здатність до сприймання музики як інтонаційно-образної мови, зверненої до почуттів і розуму людини, вони нерідко пов'язують розуміння музики з виникненням певних зорових уявлень. У цьому випадку, якщо музика не наводить їх на зорові образи, вони вважають її незрозумілою.

Не слід ототожнювати зорові асоціації, які виникають у дітей під впливом музики, з їх довільними фантазіями на фоні музики. Намагання школярів обов'язково щось уявити під музику здебільшого послаблює її вплив, збіднює зміст сприймання, відволікає від головного, притупляє слухову увагу. Необхідно привчати дітей чути в музиці передусім почуття, думки, настрій, характер людини, переконливо доводити їм, що попри всю різноманітність музики композитор прагне насамперед виразити переживання людини, її душевний стан. Коли учні починають фантазувати під музику, малювати в своїй уяві якісь картини, учитель повинен звернути увагу на те, що навіть зображаючи картини природи, композитор прагне передати почуття людини, її особистісне ставлення до осінньої пори року. Таке акцентування на психологічному й естетичному змісті музики позитивно позначається на розвитку музичного сприймання школярів.

„Розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового становлення людини, а є результатом цілеспрямованого виховання, підпорядкованого на різних вікових етапах загальним закономірностям”, - вважає Н.О.Ветлугіна.

Дитяче сприймання належить розглядати не як елементарний рівень, а як особливу сферу дитячої життєдіяльності.

Вікові особливості сприймання музики молодшими школярами визначаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного сприймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характер музичного сприймання. Вони віддають перевагу музиці веселій, моторній, особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр, темброву палітру музики, запитальний, стверджувальний і розповідний характер музичного висловлювання, ніжність і різкість, м'якість і жорсткість, дзвінкість і ліричну наповненість звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають зміст музики. Специфічна музична виразність — мелодизм, ритмічна організація, емоційна узагальненість інтонаційного розвитку — на перших порах не виділяється більшістю учнів.

3.2Процес пізнання  навколишнього  світу  засобами музичного  мистецтва

 Набуваючи  досвіду спілкування з мистецтвом, дитина завжди певним чином  ставиться до нього, виявляє  почуття задоволення чи обурення, і це ставлення завжди оціночне. Проте оцінка, яка виражається  судженням « подобається» і  « не подобається», є тільки  першою сходинкою у світ прекрасного.Справжньою, естетичною  вона стане лише тоді, коли знання про мистецтво будуть глибокі, а враження від музики -  систематизовані, осмислені. Оцінка при цьому свідчитиме про певний рівень освоєння учнями культурних цінностей та їх уміння активно виявляти своє ставлення до дійсності в різних формах оціночної діяльності – емоційній, теоретичній, практичний.Пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва, формування повноцінного   музичного сприймання вимагає розвитку емоційної сфери дітей, їх художньо - творчої активності, здатності до розуміння музики, збагачення естетичного досвіду.Саме твори музичного мистецтва дають змогу  засвоїти  їх зміст шляхом його переживання. А розвинута чутливість дитини забезпечує сформованість її морально - естетичних, гуманістичних основ , як особистості. Завдяки своїй емоційно-образній природі твори музичного мистецтва здатні донести думки, ідеї, погляди, передати в чуттєвій формі багатогранний зміст людських відносин.  Сприйняття дитиною музичного твору породжує  складні переживання радості й горя, піднесення й печалі, довіри і скорботи тощо.Особливостями сприйняття музики є вміння слухати красу співзвучності,  пройнятися настроєм, почуттям та думками автора.

Естетичне сприйняття музики – це процес, у якому наявні і пізнавальні, і емоційні сторони. Саме наявність емоційного переживання дитини  від сприйняття, від  відтворення твору мистецтва, а саме - музики, свідчить про адекватність і глибину музично - естетичного виховання. На цей процес впливають естетичний досвід, характер естетичних знань і вмінь, настрій, самопочуття особистості.

Щоб цілеспрямовано розвивати  музичне сприйняття школярів, учитель  повинен знати їхні музичні інтереси, рівень підготовленості до сприйняття, ступінь емоційної чуйності тощо. Це з'ясовується на уроці під час опитування. Для виявлення музичних інтересів учнів досить попросити назвати улюблені твори, скласти "програму концерту".Розвиток музичного сприйняття на уроках музики триває в різних формах позакласної роботи. Це - концерти, лекції, бесіди. Тут школярі розширюють уявлення про творчість композиторів, слухають твори нових авторів. Добре, коли ініціативу в підборі музичного матеріалу проявляють самі учні. Такі концерти викликають великий інтерес у глядачів, які з особливою увагою ставляться до виступів своїх товаришів. Велике значення лекціям-концертам для школярів надавала В. Шацька. Ґрунтуючись на своїй багатій практиці, вона давала рекомендації, які лекції краще проводити для школярів та як їх організувати. Використання вчителем на уроці найрізноманітніших методів створює можливість більш глибокого співпереживання дітьми музики, розуміння переданих у ній думок, почуттів. Сприйняття музики здатне впливати на духовний світ дитини, становлення його високих моральних якостей.Навіть елементарний аналіз, виконаний дітьми, розглядався як прояв художньої та інтелектуальної активності, самостійного підходу до рішення тих або інших конкретних виконавських завдань. Крім того, такий аналіз допомагає учням засвоювати музичну мову, робить його більш зрозумілим, усвідомленим.При знайомстві з текстом пісні діти вчилися виділяти в ньому головне, розставляти смислові акценти, виявляли своє відношення до розкриття змісту. Виразне читання тексту і послідуючий за ним спів сприяли усвідомленню учнями головних виконавських фарб - зміни динаміки й темпу, особливостей мовних інтонацій (наприклад, підвищення тону при незавершеності думки і зниження при її завершенні). Аналіз тексту сполучався з вивченням засобів музичної виразності.Так як у впливі на емоційний стан учнів величезний вплив має слово педагога, вчителі у своїй роботі керувалися тими вимогами, які сформульовані в книзі П.В. Симонова "Метод К.С. Станіславського і фізіологія емоцій". Використовуючи взаємозв'язок емоцій і міміки, виробляли в дітей своєрідний "відгук": даний характер музики можна виразити тільки тим, а не іншим співочим звуком, його тембр народжується лише при певному емоційному стані і, як наслідок того, - міміці співаючого. При названому підході процес вироблення співочих навичок проходив значно інтенсивніше, що дозволило досягти більшої волі й виразності у виконанні.Перевірка якості сприйняття музики учнями експериментальної й контрольної груп переконливо свідчили про результативність застосованої цієї методики, і, що особливо важливо, учні експериментальної групи переносили навички сприйняття музики, отримані в ході роботи над хоровими творами, на музику інструментальну. Таким чином, підтвердилося положення, що сприйняття музики розвивається значно повільніше, якщо не є постійною педагогічною метою.Здатність до усвідомленого сприйняття музики ґрунтується на розвитку музичного мислення дітей. Музичне мислення треба розглядати як одну із різновидів мислення взагалі. Специфічною його особливістю є те, що воно протікає в емоційній формі. Всі операції й форми музичного мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо) проявляються стосовно музичного образу, засобів музичної виразності. Істотною особливістю є й те, що процес музичного мислення відбувається в нерозривному зв'язку з діяльністю музичного слуху і без нього неможливий. Діяльність логічного мислення відбувається в тісному зв'язку з образним мисленням. Дітям рекомендується слухати вдома радіо та телебачення, запам'ятовувати музику, що сподобалася, прізвище композитора, назву твору, примічати, хто його виконував.

Як відомо, сприйняття є чуттєвим відображенням предметів  і явищ об'єктивної дійсності в  сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при їх безпосередній  дії на органи чуття. Музичне сприйняття, у зв'язку зі специфікою об'єкта сприйняття - музики, поняття значно ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо відбувається водночас у формі почуттів, сприймань, уявлень, абстрактного мислення. Це складний багаторівневий процес, зумовлений не лише музичним твором, а й духовним світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо. Від художньо-пізнавальної установки, створеної вчителем у дітей, залежить зміст думок і почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості.Музичний твір — це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. О. Серов справедливо замітив: "Якби все, що відбувається в душі людини, можна було передати словами, на світі не було б музики". В свою чергу мова музики зрозуміла кожній людині.Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер.

3.3 Грунтовна  спадщина М. Лисенка, М. Леонтовича, В.Верховинця

 Під час планування  роботи з дітьми вчителі спираються на ґрунтовну спадщину  класика української музики М. Лисенка(1842-1912), який особливу увагу приділяв вихованню дітей і розвитку їх сприймання. Його перший  збірник для шкіл « Молодощі»(1875), охоплював 25 дитячих ігор та 13 веснянок із фортепіанним супроводом композитора.

Опери « Коза –Дереза», « Пан Коцький», « Зима і Весна» мають цікаву , близьку, просту для  розуміння учнів  тематику, тому ,що вводили їх в світ казок. Під  час слухання цих творів діти вчаться  розуміти і емоційно сприймати їх. У молодшому шкільному віці переважає образний характер мислення,  конкретно пов'язаний із життєвим досвідом, досить розвинені  асоціативно-зорові уявлення. Музика, яка складена з використанням казкових сюжетів,  дає можливість педагогу ознайомити дітей із засобами музичної  виразності та зі звуковою палітрою, що характеризує казкових персонажів.

 Композитор  М. Леонтович  (1877-1921), прагнув  не тільки викликати  в дітях  інтерес до музики, не тільки залучати їх до  самостійної творчості, а й  навчити їх сприймати музику. Не викликає сумнівів той факт, що без цілісного сприймання, неможливо емоційно відтворити той чи інший твір.

Роботи «фундатора»  дитячого музично-ігрового репертуару В. Верховинця(1880-1938), а саме твори  з його посібника « Весняночка»(1925), успішно вирішують проблему музичного розвитку дітей шляхом залучення їх до активної ігрової діяльності. Композитор –педагог переконливо доводив: « Ніщо так не розвиває розумові і фізичні здібності дитини, її сприймання музики, почуття, творчу фантазію, як ігри з рухами, танцями, співом.

Розділ  IV

4.1  Композиція музичного твору. Засоби музичной виразності.

 Уроки музики в загальноосвітній школі покликані готувати вдумливого слухача, що любить музику, здатного розуміти глибину ідей, почуттів, переживань, закладених у кращих творах класичної, сучасної і народної музики. Тому розвиток музичного сприйняття є одним з головних завдань музичного виховання школярів.Із самого раннього дитинства дитину оточує різноманітна музика, що здійснює на неї емоційний вплив. Діти яскраво реагують на музику, що проявляється в їхніх емоціях.

 Композиція (з лат.  Упорядкування, розташування)- це  структурна побудова музичного  твору, розміщення і співвідношення  всіх його елементів і частин  у єдиному цілому. Композиційна  побудова твору підпорядкована змісту, сприяє розкриттю слуху, динаміці дії, почуттів і думок автора. Композиція тісно пов’язана із сюжетом.

Сюжет- це  розвиток подій  у творі.

 Сюжéт (фр. sujet — тема, предмет від лат. subjectum — підмет, суб'єкт) —

• сукупність подій, дій, що визначають характер зображуваного;
• система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору;
• тема, об'єкт зображення в живописному, музичному творі і т. ін.

Основні елементи композиції сюжету:

1. Пролог (не завжди)
2. Експозиція
3. Зав'язка
4. Розвиток дії
5. Кульмінація
6. Розв'язка
7. Постпозиція
8. Епілог (не завжди)

Н. Гродзенська вважала, що розумінню такої єдності сприяє твір музики. Наприклад, у творчій грі "Якби я був композитором" вчитель пропонує учням молодших класів подумки "створити" твір певного характеру, підібравши відповідні засоби музичної виразності. Після того, як діти виконають завдання, їм дається для прослуховування аналогічний по змісту твір, діти порівнюють і виявляють особливість "свого" твору й прослуханого.

Головною творчою діяльністю, в якій у дітей найбільш ефективно  розширюється подання про виразність музичних засобів, є спів. Саме пісня  служить основним виконавським матеріалом на уроці музики. Її текст вносить певні нюанси в зміст кожного куплету, тому зміна характеру музики вимагає відповідного підбору виконавських засобів. Створення учнями виконавського плану пісні починається з виявлення її характеру, настрою, потім здійснюється пошук необхідних виразних засобів.