Фонетика як розділ мовознавства. Розділи фонетики

1)Фонетика як розділ мовознавства. Розділи фонетики.

Фонетика (від гр. звуковий) – розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови: творення звуків, їхні акустичні властивості та функції, установлює закономірності звукових змін, що відбуваються в мовленнєвому потоці. Фонетика також вивчає поділ слова на склади, наголос та інтонацію.

Серед безлічі природних звуків вирізняють звуки людської мови, що утворюються за допомогою мовного апарата. Для розуміння й висловлення думки важливими є лише ті, що розрізняють значення слів та їхніх форм. Так, наприклад, слова сам, сом, сум, сім розрізняються голосними звуками, а бив, мив, шив, пив, лив, рив, вив – приголосними.

Кожен звук мови твориться мовним апаратом людини і сприймається на слух. Артикуляція (від лат. аггісиїагіо – розчленування) – це робота тих чи інших органів мовлення (гортань, голосові зв’язки, язик, піднебіння, зуби, губи тощо) у процесі творення та вимови звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Звук найменша мовна одиниця, за допомогою якої творяться, розпізнаються і розрізняються слова та їхні форми.

 

У фонетику виділяються наступні розділи:

1) властиво фонетика, що вивчає звуки мовлення з боку їхніх артикуляційно-акустичних властивостей і ознак, а також фонетичну членимость мовлення;

2) фонологія, що вивчає функціональну сторону звуків мовлення, фонеми і їхню систему;

3) орфоепія, що вивчає норми  сучасної російської літературної  вимови;

4) графіка, що знайомить  зі складом російського алфавіту, співвідношенням між буквами  й звуками;

5) орфографія, що досліджує основні принципи російського правопису й фіксуюча сукупність правил, що визначають написання слів

2)Фонема та іі основні функціі та властивості

Фонема – найменша структурна одиниця звукової будови мови, функція якої полягає у будові, розрізненні, ідентифікації значущих одиниць (морфем, слів). Фонема виявляється лише у певному звукові, який є матеріальним вираженням фонеми.

Функції фонеми:

-конститутивна(будівельна) - створення звукового образу значущих одиниць мови (з боку мовця);

-індифікаційна(розпізнавальна )- інша сторона конститутивний, що виявляється при розгляді з боку слухача;

-дистинктивна(розрізнювальна) - використання своєрідності фонемного складу значущих одиниць для їх розрізнення; є наслідком конститутивний-пізнавальної функції.

 Фонема також може  виконувати функцію розмежувальну, що спостерігається в мовах, в  яких деякі фонеми вживаються  виключно на кордонах значущих  одиниць.

 

 

3) Реалізація фонеми в процесі мовлення . Комбінатори фонетичні процеси.

Головним виявом фонеми називається звук, у якому вона найчастіше

реалізується в позиції, незалежній від таких фонетичних умов, як місце в

слові, наголошеність складу та вплив сусідніх звуків.

Під комбінаторним варіантом фонеми розуміють звуковий вияв, зумовлений

впливом сусідніх звуків: [г’і/лка], [боро.д/ба/].

Комбінаторні варіанти фонеми - це звуки, що виникають під впливом інших звуків: у слові радість пом'якшений звук [с'] реалізує фонему /с/ - м'якість [с1] зумовлена впливом м'якого звука [т1]. Звук [с1] є комбінаторним варіантом фонеми /с/.

Розділ мовознавства, що вивчає фонеми, називається фонологією.

4) Позиційні зміни фонем у потоці мовлення

До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза.

Редукція голосних (від лат. reductio "відсунення, повернення, відведення назад") - ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Наприклад, у словах кленок і клинок [є] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и] до [е], так що ці слова звучать однаково: [клеинок].

Різниця в звучанні наголошених і ненаголошених складів у різних мовах не однакова. Скажімо, в російській мові наголошений склад у півтора раза сильніший від першого складу перед ненаголошеним і в три рази - від інших ненаголошених складів. В англійській мові найслабшим є перший склад перед наголошеним (understand [,Andd'8ta?nd]). В українській і німецькій мовах так само є відмінність у звучанні наголошених і ненаголошених голосних, але вона не є такою значною, як у російській та англійській мовах.

Редукція голосних буває кількісною та якісною.

Кількісна редукція - редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр.

Якісна редукція - редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

5)Структура мовленнєвого акту  та апарату

Мовленнєвий акт (МА) – цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що розглядається в межах прагматичної ситуації. Оскільки мовленнєвий акт – це вид дії, то при його аналізі використовуються по суті ті ж категорії, які необхідні для характеристики і оцінки будь-якої дії: суб'єкт, мета, спосіб, інструмент, засіб, результат, умови, успішність і т.п. Залежно від обставин або від умов, в яких здійснюється мовленнєвий акт, він може або досягти поставленої мети і тим самим виявитися успішним, або не досягти її. Щоб бути успішним, мовленнєвий акт як мінімум повинен бути доречним, інакше його супроводжує комунікативна невдача.

Складові мовленнєвого акту:

 

До структури мовленнєвого акту відносять локуцію, іллокуцію та перлокуцію:

Локуція ( анг. locution – мовний зворот) (локутивний акт) – побудова фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним смислом і референцією. Іншими словами, це акт «говоріння», вимовляння.

Іллокуція ( il – префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (іллокутивний акт) – втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості.

Перлокуція (лат. per префікс, який має посилювальне значення, і анг. locution – мовний зворот) (перлокутивний акт) – наслідки впливу іллокутивного акту на конкретного адресата чи аудиторію.

Таким чином, головним нововведенням охарактеризованої вище трирівневої схеми аналізу мовної дії, запропонованої англійським філософом і логіком Дж.Остіном, є поняття іллокутивного акту і відповідне йому семантичне поняття іллокутивної функції (сили), оскільки вони відображають такі аспекти акту мови і змісту висловлювання, які не отримали адекватного опису ні в традиційній лінгвістиці, ні в класичній риториці. Природно, що саме цьому аспекту мовного акту в теорії мовних актів приділяється основна увага.

Приклад

Ззвертаючись до сусіда за столом, адресант каже: “Ви не змогли б передати мені сіль?” Цей мовленнєвий акт є непрямим тому, що у формі запитання мовець сформулював прохання “передайте, будь ласка, сіль”. Але адресат, якщо він є носієм конкретної мови і культури, володіє достатнім рівнем комунікативної компетенції, правильно проінтерпретує це повідомлення і передасть сіль. Неправильна інтерпретація можлива у разі орієнтації лише на структуру пропозиції.

Мовленнєвий апарат, мовленнєві органи — органи людини, які беруть участь у творенні мовних звуків.

Робота органів мовлення називається артикуляцією.

Органи мовлення складаються з органів дихання і органів, які беруть безпосередню участь у творенні звуків. Мовленнєвий апарат не є окремим органом людського тіла, а являє собою поєднання органів дихальної та травної систем. Умовно виділяють три поверхи мовленнєвого апарату: нижній, середній і верхній.

Нижній поверх:

Легені,бронхи,трахея,діафрагма

Вони виконують функцію накопичування і видихання необхідного для творення звуків повітря.

Середній поверх:

Гортань:

щитовидний хрящ,персневидний хрящ,пірамідальні хрящі,голосові зв'язки.

На цьому поверсі твориться акустичний характер (співвідношення шуму і голосу) звуків.

Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв'язок, відповідно до яких творяться відповідні звуки.

Видих. У цьому положенні голосові зв'язки розслаблені, пірамідальні хрящі розсунуті, повітря вільно проходить гортанну щілину.

Шепіт. У цьому положені голосова щілина звужена, міжхрящова залишається доволі широкою, видихуване повітря створює слабкий шум.

Голос. Пірамідальні хрящі зближені і міжхрящова щілина закрита. Міжв'язочна щілина дуже вузька, голосові зв'язки напружені і коливаються ритмічно під тиском повітряного струменя. У цьому положенні виникає тон.

Верхній поверх:

фаринкс (порожнина глотки),ротова порожнина,носова порожнина.

У цих порожнинах, які є своєрідними резонаторами, творяться обертони і резонаторні тони та шуми, що породжує конкретні звуки.

Фази артикуляції:

Екскурсія (приступ) — початковий рух органів мовлення, підготовка їх до вимови звука.

Кульмінація (витримка) — положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.

Рекурсія (відступ) — повернення органів мовлення у вихідне положення.

Участь артикуляції органів мовлення:

За участю артикуляції органів мовлення поділяються на активні і пасивні.

Активні органи:

Активні органи мовлення є рухомими. Вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них належать:

Язик,губи,нижня щелепа,м'яке піднебіння,язичок.

Проте не у всіх випадках активні органи мовлення беруть участь у артикуляції звуків. Зокрема язик — найактивніший орган мовлення — при вимові [б] чи [п] практично залишається нерухомим.

Пасивні органи:

Пасивні органи мовлення є нерухомими, і вони виконують допоміжну функцію при творенні звуків. До них належать:

Зуби,альвеоли,тверде піднебіння,задня стінка зіва,верхня щелепа,носова порожнина.

 

Артикуляційна база мовлення

Сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляцією (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх ц ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь в артикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.

6)Класифікація звуків  мови

Фонетика - це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення.

Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному потоці та їх зумовленість.

Усі мовні звуки переділяються на голосні й приголосні. Цей традиційний поділ здійснюється на основі таких ознак:

а) голосні звуки творяться голосом і формою ротової порожнини, яка змінюється залежно від положення губ і язика; приголосні звуки творяться голосом і шумом або тільки шумом;

б) голосні звуки виступають в українській мові складотвірними, на них може падати наголос, а приголосні не утворюють складів і не бувають наголошеними.

7)Інтонація

Інтонація - це дуже складне і далеко ще не встановилося в лінгвістиці поняття. Зазвичай під інтонацією розуміють сукупність засобів організації звучала, усного мовлення. До цих засобів належать:

наголос;

мелодика (рух основного тону голосу);

паузи(перерви у звучанні);

сила звучання окремих слів у мові;

темп мовлення;

тембр мови.

Наголос

Наголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголошеним. Решта складів у слові є ненаголошеними. Різновиди наголосу:

1. Словесний (виділення одного зі  складів слова): пізнання, одинадцять, документ, донька, дочка, псевдонім, всередині, літопис.

2. Логічний (виділення важливого  за змістом слова або словосполучення  в реченні): Улітку (а не взимку) ми відпочивали в горах. Улітку  ми відпочивали (а не працювали) в горах. Улітку ми відпочивали  в горах (а не на морі). Улітку  ми (а не хтось інший) відпочивали  в горах. Як бачимо, змінюючи логічний  наголос, ми надаємо висловленню різних смислових відтінків.

Зверніть увагу! Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення: Ти краще вивчи вірш. Ти краще вивчи вірш.

3. Фразовий (виділення кінцевого  слова фрази, що підкреслює завершеність  висловлення):

Редагування тексту слід закінчити сьогодні.