Шпаргалка по"Региональной экономике"

У 2011 році експорт становив 82,6 млрд. долл. США. в тому числі експорт  послуг — 13,6 млрд. Імпорт 88,7 млрд., в  тому числі імпорт послуг — 6,24 млрд. долл. США. Дефіцит торгового балансу  склав — 6,11 млрдМеталургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю експортоорієнтованих галузей України є їх високий  рівень залежності від кон'юнктурних  коливань на світових ринках.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок  сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін  у першу чергу на:Чорні і кольорові метали,продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),хімікати,окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Через системну внутрішню  та світову фінансово-економічну кризу  у 2009 обсяги експорту скоротилися майже  вдвічі і досягли рівня 2005 — 2006 років. В 2010-2011 в результаті стабілізації основних експортних ринків України — відбулось поступове відновлення експорту, який в 2011 році майже на 4 млрд. долл. США перевершив рекордний експорт 2008 року і сягнув майже 83 млрд.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних  товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових  факторах та порівняльних перевагах  у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Розвиток виробництва  товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Основними групами товарів імпорту для України є енергоресурси, верстати та деталі, транспортні засоби, хімікати, пластмаси,гума.

Обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами між Україною та Росією у 2010 році збільшився на 15,3 мільярдів  доларів або в 1,6 раза і склав  майже 41,5 мільярдів доларів. Зростання  товарообороту відбувається в основному  за рахунок зростання вартості імпорту  російських енергетичних товарів —  газу, нафти та продуктів її перегонки. Імпорт мінералів України з Росії в загальному товарообігу двох держав сягає близько 40 відсотків.

50 Дати оцінку інтеграції  України в європейські та інші  структури

Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних  процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також  потребою подолати штучну відокремленість  нашої держави від світового  господарства, до якої призвели односторонній  її розвиток у межах високо спеціалізованих  СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна  політика та механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові  відносини і національні ринки  товарів, послуг, праці та капіталу.

Для ефективної й організаційно  оформленої інтеграції України в  сучасні світогосподарські зв'язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурі передумови.

Основні політико-правові передумови інтеграції:

• політичне визначення України;
• забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;
• безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;
• перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР;
• пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:

• економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;
• оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;
• розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;
• оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;
• розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:

• відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;
• формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;
• розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.

Формування інфраструктурних передумов  насамперед пов'язане з:

• розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);
• розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

Формуючи інтеграційну стратегію  і тактику, слід враховувати особливості  України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:

• відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;
• нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;
• нерозвиненість ринкових відносин;
• інерція погіршення економічного стану;
• запас соціальної витримки населення, який виснажується.

Значний вплив на інтеграційну мотивацію  та політику України

справляють такі чинники:

• збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;
• розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого

рівня;

• конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;
• негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.

Інтеграція України у світове  господарство можлива різними, але  водночас взаємопов'язаними шляхами:

• через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;
• через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації ;
• східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

На процеси включення України  до сучасної системи

світогосподарських зв'язків впливають  конкретні внутрішньо- і

241

зовнішньоекономічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції.

Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України  до розвиненої ринкової економіки, для  чого потрібні розроблення

і реалізація відповідної довгострокової програми. Така програма має, по- перше, враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України; по-друге, бути адаптованою до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища; по-третє, спиратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

Важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована на сучасні  техніко- технологічні, економічні, екологічні і соціальні стандарти. Деформована  структура національної економіки  не відповідає критеріям суверенного  розвитку України як з точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково- технологічних, соціальних і особливо екологічних  позицій. Існує ціла низка негативних проблем пов’язаних із структурою економіки України:

• велика питома вага фізично та морально застарілої техніки в складі основних засобів(понад 60%);
• диспропорції в системі самозабезпечення ключових видів діяльності життєдіяльності країни (майже повна зовнішня паливно- енергетична залежність; задоволення потреби в електротехнічних і кабельних виробах, продукції текстильної, целюлозно-паперової та медичної промисловості лише наполовину; відсутність виробництва каучуків, ряду продуктів органічного синтезу, устаткування для легкої промисловості, переробних видів діяльності агропромислового комплексу тощо;
• незбалансованість виробничої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі види діяльності; питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як у розвинених країнах вона досягає 50-60%).

Включення України до будь-яких інтеграційних  угруповань у такому стані, без чіткого  бачення перспектив структурної  реорганізації, може призвести не лише до консервації, а й до посилення  негативних тенденцій у всіх видах  діяльності національної економіки. І  навпаки, участь України в інтеграційних  процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої  структурної політики дасть змогу  ефективніше й швидше виправити  деформовану економіку, виходячи з  таких пріоритетів структурної  переорієнтації:

• науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;
• підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових видів діяльності за рахунок формування системи власної міжвиробничої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;
• формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

Отже, необхідною передумовою проведення ефективної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних  процесів із масштабами і темпами  розвитку національної економіки під  впливом внутрішньоекономічних  факторів.

Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого

• умовами розвитку середовища. Зовнішньоторговельна діяльністьУкраїни в останні роки зберегла негативні довгострокові структурні тенденції в експорті/імпорті товарів і послуг, а саме:
• переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання матеріаломісткого обладнання в експорті продукції машинобудування;
• нераціональність товарної структури імпорту;
• деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до монопольної залежності від окремих країн;
• вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу України.

На зовнішню торгівлю впливали й  такі несприятливі фактори:

• неконкурентоспроможність більшості підприємств, товарів у якісно нових умовах зовнішньої торгівлі;
• велика зовнішня заборгованість, в тому числі пов'язана з експортно-імпортною діяльністю останніх років;
• відсутність власної національної валюти і неможливість ефективного валютного контролю;
• недієва система митного контролю;
• неврегульованість торговельно-економічних відносин з країнами «ближнього зарубіжжя», і насамперед з Росією;
• нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі інформаційної;
• кадрова незабезпеченість на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнішньоекономічної діяльності.