Інформаційна культура

Необхідно вільно орієнтуватися  в системі інформаційних видань для виявлення документального  потоку за профілем спеціальності; мати уяву щодо основних типів інформаційних  запитів для їх формулювання; володіти стратегією та алгоритмами пошуку в масивах інформації; виявити фактографічну інформацію; володіти логіко-технологічними основами читання та раціональними прийомами роботи як з паперовими, так і з електронними джерелами інформації; вміти складати плани, оформляти цитати та бібліографічні посилання, складати список використаної літератури, конспекти, анотації, реферати, огляди.

Формування інформаційної  культури студентів ВНЗ залежить від професійного рівня бібліотечних працівників, від застосування ними ефективних форм та методів, що сприяють підвищенню рівня інформаційної культури. Система наочних форм навчання бібліотеки ВНЗ спрямована на формування у студента самостійної орієнтації у фонді, довідково-бібліографічному апараті. До основних наочних форм у формуванні інформаційної культури належать: виставки, перегляди довідково-бібліографічних видань; схеми-алгоритми бібліографічного пошуку; схеми організації ДБА бібліотеки; бюлетені з бібліографічною інформацією тощо. Ефективному використанню бібліотечно-бібліографічних ресурсів сприяють друковані форми сприйняття інформації: плакати з алгоритмами пошуку в алфавітних, систематичні, предметні каталоги; путівники по фондах і каталогах бібліотеки. Формування інформаційної культури здійснюється також на основі усних форм: бесіди про правила користування бібліотекою та склад ДБА; групові екскурсії по бібліотеці; уроки з опанування методикою оформлення списків використаних джерел; індивідуальні консультації стосовно пошуку необхідних джерел інформації. До основних комплексних форм відносять: практичні заняття з формування умінь користуватися паперовими та електронними виданнями, електронним каталогом, базами даних, мережею Інтернет; конкурси, вікторини, ділові ігри та інші форми роботи.

Формування інформаційної культури базується на ряді дидактичних вимог, головними з яких є: систематичність та послідовність; наочність; доступність; диференційований підхід до навчання [1,c.63].

На сучасному етапі у формуванні інформаційної культури важливим є опанування інформаційно-технологічною культурою, або комп'ютерною грамотністю, яка визначається як знання, уміння та навички в галузі інформатики, необхідні кожній людині для ефективного використання в своїй діяльності комп'ютерних технологій [1,c.63]. В межах інформаційно-технологічної культури здійснюється удосконалення культури використання новітніх інформаційних технологій та засобів автоматизації. Сучасні комп'ютерні технології значно розширюють можливості отримання інформації, але людина, яка не володіє ними, залишається без  адаптаційних механізмів, що забезпечують комфортне існування в світі, який  швидко змінюється. Необхідною умовою орієнтації в електронному середовищі; є володіння технологією використання комп'ютерного обладнання для пошуку,  збирання, переробки та використання інформації. Студент повинен вміти чітко  формулювати інформаційний запит для його введення в автоматизовану інформаційно-пошукову систему, володіти стратегією пошуку в електронних каталогах, базах даних, Інтернеті, вміти використовувати програмні засоби обробки текстової, графічної, табличної інформації. Адаптація користувача в сучасному  інформаційному просторі та комплексне розуміння інформаційної культури значною мірою залежать від працівників бібліотек, зокрема бібліографів.

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій є потужним фактором, що впливає на формування інформаційної культури користувача бібліотеки. На сучасному етапі кількість та різноманітність електронних інформаційних ресурсів швидко зростають і, як наслідок, зростають обсяг, рівень складності знань, умінь та навичок в інформаційній культурі. Навчання студентів використанню, новітніх інформаційних технологій здійснюється за допомогою автоматизованих робочих місць, за допомогою яких проводиться пошук по базах даних, електронному каталогу конкретної бібліотеки та Інтернет-центрів. Головним завданням останніх є забезпечення вільного доступу до світових інформаційних ресурсів, що знаходяться в глобальній мережі. Як правило, в залі, де працюють користувачі Інтернет, знаходиться черговий консультант, який допомагає користувачеві орієнтуватися в інформаційних продуктах та послугах, надає пояснення стосовно інформаційного пошуку в мережі Інтернет та відбору інформації, забезпечує допомогу в складанні пошукового образу запиту (ПОЗ). Особливої актуальності вміння створювати ПОЗ набуває під час користування новою формою бібліографічного обслуговування — віртуальною довідкою. Студент повинен розуміти, як правильно сформулювати запит, яку конкретно тему необхідно розкрити, яке співвідношення теми з іншими, більш широкими проблемами тієї чи іншої навчальної дисципліни, науки. Необхідно володіти основними термінами та поняттями, їх зв'язками щодо проблеми, яка цікавить студента. На жаль, проблемою є обмеженість часу при відвідуванні зазначених центрів, у використанні ресурсів Інтернет, що не сприяє системному формуванню інформаційної культури студента.

З одного боку, сучасні  комп'ютерні технології значно розширили можливості задоволення інформаційних потреб наданням користувачам якісних послуг. З іншого — багато залежить від конкретного користувача, від того, якою мірою він здатний своєчасно знаходити, отримувати, адекватно сприймати та продуктивно використовувати нову інформацію. Важливого значення набувають уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, володіння навичками роботи з масивами інформації, що постійно змінюються. До вирішення цих задач залучаються всі підрозділи бібліотеки, але особлива роль належить Інтернет-центру [1,c.64].

З розвитком новітніх інформаційних технологій бібліотека отримала нову категорію користувачів віртуальних. В зв'язку з цим постає, питання створення у бібліотеках центрів, значення яких полягає розробці веб-сторінок на сайтах бібліотек, що містять відомості про бібліотеку, фонд ДБА, послуги. Важливим є створення путівників по Інтернет-ресурсах, електронних виставках та презентаціях для підвищення інформаційної культури студентів.

Таким чином, бібліотека як багатофункціональна соціальна система має особливе значення в організації інформаційної освіти та формуванні інформаційної культури студента. Діяльність бібліотек, спрямована на формування інформаційної культури повинна базуватися на таких вимогах, як плановість, цілеспрямованість, диференційований підхід до читача в залежності від рівня його підготовки, розробки нових методів та форм, практичної спрямованості. Важливим уявляється створення бібліотекою власних програм навчання студентів з урахуванням рівня підготовки, інформаційних потреб та запитів, скоординованих з аналогічними курсами, що викладаються у ВНЗ.

Ефективність зусиль з формування інформаційної культури студента полягає в комплексному підході до проблеми координації діяльності ВНЗ та бібліотек, розробці та реалізації багаторівневої програми навчання. Безперечно, рівень інформаційної культури залежить від усвідомлення студентами необхідності набуття знань, пов'язаних з навчальним процесом та самоосвітою.

 

Інформаційна  культура педагога

Реалії сьогодення свідчать про поширення інформаційних технологій (ІТ) в усіх галузях виробництва, сфері обслуговування, науки, освіти. В умовах інформатизації суспільства досить актуальною є проблема формування інформаційної культури (ІК) особистості. На думку вчених, інформаційна культура поки що є показником швидкої професійної культури, проте з часом вона має стати важливим фактором розвитку кожної особистості. На формування інформаційної культури впливають досягнення у галузі інформатики, кібернетики, бібліотекознавства та ін.

За С.Я. Батишевим, професійна культура являє собою соціально-професійну якість суб'єкта праці. І. Зарецька у складі професійної культури фахівця пропонує розрізняти два блоки: соціально-моральний (ціннісні орієнтації, моральні, вольові якості, котрі визначають ставлення до предмету, процесу, суб'єктів діяльності, засобів і результатів праці; професійно-організаційний (знання, вміння, досвід, майстерність). Зважаючи на викладене вище можна стверджувати, інформаційна культура є складовою професійної культури будь-якого спеціаліста, у т.ч. і педагога.

Наголосимо, що дефініція „інформаційна культура" є багатоаспектною і різноплановою. На думку І.М. Назаренка [2, с.12], інформаційна культура переважно асоціюється або із техніко-технологічними аспектами інформатизації оволодінням навичками роботи з персональним комп'ютером, або із засвоєнням правил користування довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки, алгоритмів пошуку у традиційних (рідше - електронних) каталогах. Р.С. Туре проголошує, що рівень ІК людини визначається не лише засвоєними нею знаннями та набутими уміннями у гаї [формаційних процесів і комп'ютерних дисциплін, а також здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому зокрема притаманні новизна, швидкоплинність [3, с. 355]

Поняття „інформаційна  культура" тісно пов'язане із дефініцією "інформаційна компетентність", яка являє собою компетентність індивіда у роботі з інформацією, а також комп'ютерну компетентність - уміння працювати з комп'ютером ". [3, с. 357]. На мій погляд, інформаційна компетентність педагогів передусім передбачає їхню здатність використовувати апарат особи ІК, а також ефективно працювати з інформацією в електронному та друкованому варіантах (швидко її знаходити, раціонально опрацьовувати).

Результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7,6% із них користувачами Інтернету [4,с. 135]. Переважна більшість педагогів використовує традиційні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані  видання,  повідомлення традиційних ЗМІ). Причинами такого становища було  названо незадовільну підготовку у галузі новітніх інформаційних та педагогічних технологій (понад 38% опитаних), відсутні відповідного навчально-методичного забезпечення (понад 60%), програмного та дидактичного забезпечення (понад 60%).

Підтвердженням  викладеного вище є результати наукового пошуку О.І.Нємірова. Дослідник наголошує, що якісні підготовки педагогів у галузі ІК, яка б „забезпечувала використання комп'ютерів на рівні сучасних вимог, не відбувається застосування інформаційних технологій у практичній діяльності спеціалістів педагогічного профілю, як право обмежується елементарним використанням текстових і табличних процесорів" [5, с. 12].

Як зазначає М.Ю. Кадемія, недостатнє використання інформаційних  технологій загалом пов'язане із низьким рівнем ІК суспільства, необізнаністю щодо широких можливостей застосування інформаційних технологій, слабою мотивацією викладачів, учнів, студентів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та професій діяльності [6,с. 471-472].

 

 

Висновки  

На мою думку, з першого року навчання як майбутніх педагогів, студентів, так і суспільства в цілому, необхідно готувати до „співпраці" з комп'ютерами плекати бажання ґрунтовно вивчати сучасні інформаційні технології. Для успішного опанування ІТ студентами необхідно об'єднати зусилля викладачів фахових і загальноуніверситетських кафедр під керівництвом професорсько-викладацького складу - спеціалістів з прикладної математики, інформатики.

Підсумовуючи викладене  вище можна зазначити, що прагнення вітчизняних закладів вищої освіти долучитися Болонського процесу, стрімкий розвиток ІТ актуалізують проблеми, пов'язані із модернізацією змісту та організацією підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів на основі інформатизації навчально-пізнавальної діяльності. Цей процес супроводжуватися забезпеченням освітніх інституцій професорсько-викладацьким складом із високим рівнем комп'ютерної грамотності, відповідними технічними і наочними засобами навчання, навчальними програмами курсів (у тому числі й дистанційного навчання). Недотримання викладених вище умов вкотре буде гальмувати формування інформаційної культури педагогів і стане на заваді раціональній організації навчального процесу у загальноосвітніх і професійних інституціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Тодорова Є., Колупаєва О. Інформаційна культура студентів// Новий колегіум. – 2007. - №2.- 86 с.

2. Баловсяк Н.В. Історико-педагогічний аналіз виникнення поняття „інформаційна компетентність"// Матеріали ІНПК „Динаміка наукових досліджень - 2004". - Дніпропетровськ, 2004. - Том 25. – 602 с.

3. Гуревич Р.С. Формування інформаційної культури майбутнього фахівця //Педагогіка і психологія професій освіти: результати досліджень: 36. наук, праць / За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. - К., 2003. -596 с.

4. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. - К., 2005. - 448 с.

5. Немиров О.И. Формирование зкономических знаний студентов педагогических специальностей на основе иформационных технологий: Автореф. дис... канд. пед. н.: 13.00.08. - Ставрополь, 2004. -21с.

6. Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології: наук. праць / За заг. ред. Н.Г. Ничкало. - X., 2007. -523 с.