Бюджетний дефіцит і державний борг

Існують такі способи коригування позикової  політики:

- конверсія;

- консолідація;

- уніфікація;

- відстрочення погашення;

- реструктуризація;

- анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний кредиторами доход. Держава найчастіше знижує

розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе  і підвищення

дохідності позики.

Консолідація боргу – це зміна умов позики, пов’язана з їх строками. Зміна

строків може відбуватися  як у бік збільшення, так і в  бік зменшення строку

уже випущених позик. У деяких випадках можливе поєднання  консолідації

з конверсією.

Вона проводиться у  формі обміну облігацій попередньої  позики на нові.

Уніфікація боргу – це об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом.

Відстрочення погашення означає перенесення строків виплати заборгованості.

Реструктуризація боргу – це використання у комплексі чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості.

Одним із сучасних методів  управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту.

 

Основними завданнями боргової політики України є поступове  зменшення боргового навантаження на Державний бюджет і економіку  країни та оптимізація структури державного боргу. Адже великий розмір боргу держави перед кредиторами, особливо зовнішніми, створює загрозу фінансовій безпеці країни.

Фінансова безпека – це захищеність фінансових інтересів держави і суб’єктів господарювання та їх забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для задоволення потреб і виконання зобов’язань.

Фінансова безпека передбачає такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної та податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх та зовнішніх негативних впливів та здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання.

Фінансову безпеку країни, в першу чергу, визначає фінансова  незалежність, тобто кредитний, валютний та інші суверенітети.

Існують внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці  держави. До внутрішніх загроз відносять:

- зростання внутрішнього  державного боргу;

- неефективність податкової  системи та масове ухилення  від сплати податків;

-  бюджетний дефіцит;

- нерозвиненість фондового  ринку;

- слабкість банківської  системи;

- криза платежів;

- низький рівень інвестиційної  діяльності.

Зовнішніми  загрозами фінансовій безпеці держави  можуть бути:

- зростання зовнішньої  заборгованості;

- втручання у національну фінансову сферу міжнародних фінансових організацій;

- негативне сальдо  торгового балансу;

- дефіцит платіжного  балансу;

- залежність українського  фінансового ринку від світового  (вплив світових фінансових криз).