Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 10:26, дипломная работа

Описание работы

На спеціальну (вільну) економічну зону поширюються положення конвенцій Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною. Підприємства, що діють у спеціальній (вільній) економічній зоні, повинні дотримувати принципів тристоронньої декларації Міжнародної організації праці про багатонаціональні підприємства і соціальну політику. Законодавчі ати про створення кожної спеціальної (вільної) економічної зони визначають конкретні вимоги, що випливають з положень зазначених конвенцій і принципів згаданої декларації.

Содержание работы

Вступ............….…........……………...............................…………...........................................…2

Розділ 1. Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних)
економічних зон в Україні………………………………………………..………...4

1.1. Сутність, об`єктивна необхідність створення, загальні риси та класифікація
спеціальних (вільних) економічних зон....……….…………………...……………..….....7
1.2. Вимоги по розміщенню спеціальних (вільних) економічних зон…………...………….13
1.3. Історія організації і функціонування спеціальних (вільних) економічних
зон в Україні……………………………...……………………….….…….……………....14
1.4. Світовий досвід і можливості його використання в Україні…………….……….……..19

Розділ 2. Сучасне становище та проблеми розвитку вітчизняних спеціальних
(вільних) економічних зон…….……………………….…………………………..23

2.1. Типи спеціальних (вільних) економічних зон, створених в Україні…………...………25
2.2. Нормативно-правове забезпечення процесів створення та функціонування
спеціальних (вільних) економічних зон………………………….………...…………….35
2.2.1. Порядок створення та ліквідації……………………………………………...…..37
2.2.2. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами………….……….40
2.3. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні: сучасне становище………..…………..43
2.3.1. Порівняльний аналіз можливостей для суб`єктів господарювання…………..47
2.3.2. Деякі проблеми формування спеціальних (вільних) економічних
зон в Україні…......………………………………………………………….…….56
Таблиця 1……………………………………………………………………………………….67
Таблиця 2…………………………………………………………………………………….…71

Розділ 3. Правове регулювання інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних)
економічних зонах в Україні..………………………………………...………..…72

3.1. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон.................……...…………73
3.2. Правове регулювання інвестиційної діяльності в окремих спеціальних
(вільних) економічних зонах.................…………………………………..……...……….76
Висновок..……………………………………………………………………………………..103
Література………………………………………………………………………...…………..109

Файлы: 1 файл

кУРСАЧ.doc

— 591.50 Кб (Скачать файл)

 

 

 

Дипломна робота

Аналіз історії  створення і функціонування спеціальних (вільних)

економічних зон в Україні 
Зміст

 

Вступ............….…........……………...............................…………...........................................…2

 

Розділ 1. Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних)

економічних зон в  Україні………………………………………………..………...4

 

1.1. Сутність, об`єктивна необхідність  створення, загальні риси та  класифікація

спеціальних (вільних) економічних  зон....……….…………………...……………..….....7

1.2. Вимоги по розміщенню спеціальних (вільних) економічних зон…………...………….13

1.3. Історія організації і функціонування  спеціальних (вільних) економічних

зон в Україні……………………………...……………………….….…….……………....14

1.4. Світовий досвід і можливості  його використання в Україні…………….……….……..19

 

Розділ 2. Сучасне становище  та проблеми розвитку вітчизняних спеціальних

(вільних) економічних  зон…….……………………….…………………………..23

 

2.1. Типи спеціальних (вільних)  економічних зон, створених в  Україні…………...………25

2.2. Нормативно-правове забезпечення процесів створення та функціонування

спеціальних (вільних) економічних  зон………………………….………...…………….35

2.2.1. Порядок створення та ліквідації……………………………………………...…..37

2.2.2. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами………….……….40

2.3. Спеціальні (вільні) економічні зони в Україні: сучасне становище………..…………..43

2.3.1. Порівняльний аналіз можливостей  для суб`єктів господарювання…………..47

2.3.2. Деякі проблеми формування  спеціальних (вільних) економічних

зон в Україні…......………………………………………………………….…….56

Таблиця 1……………………………………………………………………………………….67

Таблиця 2…………………………………………………………………………………….…71

 

Розділ 3. Правове регулювання  інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних)

економічних зонах в  Україні..………………………………………...………..…72

 

3.1. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон.................……...…………73

3.2. Правове регулювання інвестиційної  діяльності в окремих спеціальних

(вільних) економічних зонах.................…………………………………..……...……….76

Висновок..……………………………………………………………………………………..103

Література………………………………………………………………………...…………..109

Додаток 1, 2, 3...………………………………………….……………………...……………113

 

Вступ

 

Вільні економічні зони (ВЕЗ) міцно увійшли у світову  господарську практику та діють у різних державах. Зараз у світі, по різним даним, від 400 до 2000 ВЕЗ, але до них не можна віднести ні одну українську, оскільки ті утворення, які в Україні називаються "вільними економічними зонами", не задовольняють міжнародні вимоги, які виставляються до такого роду зонам.

Крім того, не звертаючи уваги на неодноразові спроби створення реально функціонуючих ВЕЗ в Україні, вони остаються у вітчизняній економіці явищем скоріш екзотичним, навколо якого протягом вже 10-ти років йдуть гострі, але далеко не завжди з реальними плодами дискусії. Судячи по гостроті цих дискусій, а також по відсутності значимих практичних результатів діяльності українських ВЕЗ, до сих пір не можна вважати достатньо ясним: доцільне і спроможне взагалі їх широке створення в наших перехідних  умовах? В якій мірі ці зони можуть отримати розвиток в Україні, як саме повинна при цьому сказатися її специфіка? Чи являються зони вільного підприємництва своєрідною "природною монополією" лише окремих прикордонних  районів України? Наскільки широкими можуть бути їх кордони? На якому рівні повинні прийматися рішення про створення таких зон, які процедури при цьому доцільно примінять? Для відповіді на подібного роду питання потрібно ознайомитися із існуючою світовою та вітчизняною практикою, спробувати проаналізувати накопичений (в тому числі - і негативний) досвід. Це дозволить об`єктивно оцінити можливості та перспективи створення і розвитку вільних економічних зон в українській економіці.

В цивілізованому суспільстві будь-яка  діяльність повинна мати чітку законодавчу  і нормативну базу, яка адекватно і збалансовано відображає інтереси суспільства в цілому і кожного суб`єкта господарської діяльності зокрема. Повною мірою це стосується ВЕЗ. Спеціальні (вільні) економічні зони розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.

Правове регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні  здійснюється шляхом прийняття законів і підзаконних актів Верховною Радою України, нормативних актів уряду (декретів, постанов), видання указів президенту тощо, а також вироблення механізмів їх реалізації та контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об`єкти регулювання, зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони здійснюють функцію довгострокового державно-правового регулювання, а укази, нормативні акти, як правило, - короткострокового чи оперативного.

Пакет законів, які регулюють СЕЗ в Україні практично вже напрацьований. Однак треба відзначити, що процес розробки наявної нормативно-правової бази відбувався дещо безсистемно. Прийняті закони швидко змінюються, законодавчі акти, постанови і декрети часто суперечать один одному, що затрудняє їх використання. Тому  для України створення більш дієздатної законодавчої і нормативної бази регулювання СЕЗ залишається актуальною і відтепер.

Правовий режим ВЕЗ в Україні  визначається, в першу чергу, Законом  України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” (Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 50). Цей Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб`єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Важливе значення для активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення ВЕЗ має постанова Кабінету міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 “Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні”, якою зазначена Концепція була схвалена. В ній викладені цілі, правові основи, загальні принципи та передумови створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, подано класифікацію таких зон та їх загальну характеристику. Значна увага приділена визначенню стратегії розвитку спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

На спеціальну (вільну) економічну зону поширюються положення конвенцій  Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною. Підприємства, що діють у спеціальній (вільній) економічній зоні, повинні дотримувати принципів тристоронньої декларації Міжнародної організації праці про багатонаціональні підприємства і соціальну політику. Законодавчі ати про створення кожної спеціальної (вільної) економічної зони  визначають конкретні вимоги, що випливають з положень зазначених конвенцій і принципів згаданої декларації.

 

Розділ 1. Аналіз історії  створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.

 

Непропорційність розвитку регіонів, їх особливе геополітичне і кліматичне розташування та інші економічні і соціальні фактори іноді потребують особливого механізму регулювання інвестування і підприємництва. Це проявляється в особливості правового положення суб`єктів підприємницької і іншої діяльності, наявності податкових пільг, особливого митного режиму і ін. В зв`язку з цим створюються спеціальні економічні зони : вільні, торгові, офшорні, митні і ін.

Давня історія  створення і існування вільних  економічних зон проявила як свої позитивні так і негативні сторони. Нічим не закріплене старання деяких регіонів з досить великими територіями за любу ціну отримати статус вільної економічної зони лише дискредитує вигоди від таких зон. Якщо виходити лише з такого мотиву створення таких зон як зниження податкового тиску на суб’єкти підприємництва, то така зона, як правило, себе не виправдовує і стає тягарем для інших регіонів.

Світова практика виходить з того, що вільні економічні зони створюються з метою інтенсифікації економічного обороту в таких регіонах (територіях). Інше кажучи, в економічному плані в ВЕЗ встановлюється пільговий режим оподаткування , щоб за рахунок збільшення кількості суб’єктів і об’єктів оподаткування в кінцевому результаті мати виграш. Вільні економічні зони створюються в тих регіонах, де є інтенсивні транспортні артерії, транспортна інфраструктура добре розвинута, зона є відносно обмежена, має трудові ресурси і перспективи в спеціалізації на певному виді діяльності при умові дешевизни товару. В Концепції створення і функціонування вільних економічних зон передбачається, що їх основною метою є наступне:

  • стимулювання структурних перевтілень в економіці шляхом притягнення іноземних інвестицій;
  • збільшення надходжень на внутрішній ринок високоякісних продукції і послуг;
  • активізація науково-технічного обміну, притягнення і упровадження нових технологій;
  • переймання передового організаційного і управлінського досвіду здійснення ринкових методів господарювання;
  • створення сучасної ринкової інфраструктури;
  • поліпшення використання природних і трудових ресурсів;
  • прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і держави в цілому, збільшення життєвого рівня населення.

Рішення цих  питань здійснюється на правовій основі. Законодавство о вільних економічних зонах має відносну автономію, з одного боку примикає до інституту зовнішньоекономічної діяльності оскільки охвачує собою врегульовані їм правовідносини, а з другого боку до інвестиційного законодавства, яке розраховано на посилення притока іноземних інвестицій в державу. Вказуються припущення що вільні економічні зони – це спеціальний інститут законодавства про підприємництво. Всупереч суперечкам відносно приналежності інституту вільних економічних зон треба підкреслити наступне:

  • суб’єкти в ВЕЗ є одночасно суб’єктами підприємницької діяльності або мають управлінські повноваження, в тому числі, і контролюють таку діяльність;
  • встановлюється особовий пільговий режим оподаткування здійснення валютно-фінансових, митних і інших операцій суб’єктів підприємництва, який вводиться в особовому порядку згідно закону на певній території з метою притягнення іноземних інвестицій і створення сприятливих умов для іноземних інвесторів, збільшення експортних можливостей, притягнення і запровадження нових технологій, передових ринкових методів господарювання (“ноу-хау” управлінського характеру, покращення і ефективного використання інфраструктури ринку, природних, трудових і інших ресурсів);
  • загальна мета створення ВЕЗ – покращення умов життя населення і створення гідних людини умов життя шляхом прискорення соціально-економічного розвитку країни1. На жаль, в деяких нормативних актах така залежність не проводиться і складається відчуття, що ці процеси розірвані. Але вони залежать від основної мети і мають ряд складових:
    • економічна мета: притягнення іноземного і національного капіталу за рахунок стимулювання його активності на певній території, використання переваг міжнародного географічного положення і розподілення труда, ліквідація монополій зовнішньої торгівлі через усунення перешкод для доступу до них;
    • соціальна мета: задоволення потреб населення у високоякісних товарах і насичення внутрішнього ринку , прискорення розвитку відсталих регіонів за рахунок концентрації в них необхідних для цього ресурсів, підвищення рівня кваліфікації працюючих за рахунок упровадження передового досвіду організації і управління фінансами, культури менеджменту;
    • науково-технічна мета: підвищення ефективності використання інфраструктури на території ВЕЗ, прискорення інноваційних процесів і упровадження, притягнення передових вітчизняних і іноземних техніки та технологій, вчених і спеціалістів.

Порядок створення, механізм функціонування і ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон на території  України визначений Законом України  № 2673-12“ Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 року2. Крім цього кожна така зона встановлюється спеціальним актом законодавства. Тобто, правове регулювання створення і діяльності  ВЕЗ здійснюється на загальному і спеціальному рівнях. Правове положення (статус) і територія кожної вільної економічної зони, строк, на який вона створюється, визначається на основі економіки і соціально обумовлених показників Верховною Радою України, яка на основі пропозицій органів місцевого самоврядування приймає окремі закони індивідуального  призначення.

 

    1. Сутність, об’єктивна необхідність створення, загальні риси та класифікація спеціальних (вільних) економічних зон.

 

Згідно із документами міжнародної  конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур3, під вільною економічною зоною (або “зоною-франко”) треба розуміти частину території держави, на якій товари розглядаються як об’єкти, які знаходяться за межами національної митної території (принцип “митної екстериторіальності”) і тому не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню. Інше кажучи, ВЕЗ – це частина території держави з особливим діючим режимом. Спеціальне законодавство, що виражає цей режим, регулює діяльність господарюючих суб’єктів у ВЕЗ, охоплює наступне коло питань: митне регулювання; оподаткування; ліцензування; візове оформлення; банківську діяльність; майнові та заставні відносини (в т.ч. – відносини, що стосуються прав власності на землю); надання концесій; управління вільною зоною. Певну специфіку в ВЕЗ можуть мати також акти трудового і соціального законодавства.

Термінологія “вільних економічних  зон” (ВЕЗ) знайшла широке розповсюдження у світовій практиці на протязі останньої  чверті століття. У сучасному вигляді  вони виникли на початку 70-х років у країнах південно-східного азіатського регіону. Незабаром ці країни надбали назву “азіатських тигрів”, завдяки їх економічному стрибку за рахунок досягнення найбільш високих у світі темпів розвитку їх господарств. Ще 1 січня 1970 року, одна з перших у світі, Південна Корея прийняла закон про утворення вільної економічної зони. З ціллю залучення іноземних інвестицій, стимулювання зростання експорту, зростання зайнятості, удосконалення промислових технологій і, у кінцевому рахунку, прискорення економічного розвитку країни, цим законом була створена ВЕЗ в прибережних районах Південної Кореї, котра стала одним з лідерів “азіатського дива”, трохи потьмянілого на грунті світової фінансової кризи останніх років.

Информация о работе Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні