Етична складова журналістської корпоративності. Аналіз поняття

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет  ім. О. Гончара

Факультет систем та засобів  масової комунікації

Кафедра журналістики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь на тему: «Етична складова журналістської корпоративності. Аналіз поняття»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            

 

 

 

 

                                                                           Виконала

                                                                            Студентка групи ЗЖ-09-З

                                                                            Макоїд Діана

                                                                            Перевірила:

                                                                            Темченко Л.

 

 

 

 

 

                                  Дніпропетровськ 2012

 

 

 

                                       Зміст

 

 

 

 

 

1.Корпоративна етика

 

 2.Етика стосунків в редакції

 

3.Редакційний етикет і морально-психологічний клімат в редакції

 

4.Культура поведінки в редакції

 

 5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Корпоративна  етика.

 

Поняття корпоративної  етики вже давно вкоренилося  в журналістському житті. Економічні перетворення, які нині зазнає Україна, уповільнюються через істотну проблему – проблему відсутності системи морально-етичних орієнтирів, декларованих від імені держави та державної ідеології. Кожен виборсується самотужки, проте зростає усвідомлення того, що у складному сучасному світі ми не виживемо без суспільної моралі.

 

Цей факт давно усвідомили керівники й редактори мас-медіа  різних форм власності, адже вони керують  об’єднаннями людей, що утворюють трудові  колективи ( корпорації). Саме вони перші  стикаються з проблемами, пов’язаними  з так званим людським чинником у сфері економічних відносин. На їх переконання, морально-етичний клімат в редакціі відіграє важливішу навіть за дієвий менеджмент роль.

 

Керівники редакції усвідомлюють це, оскільки завдяки професії і  посаді спостерігають, як внутрішні  конфлікти, нестабільність колективів, слабка трудова дисципліна за відсутності мотивації до праці призводять до серйозних збитків. Зневажання принципом справедливості під час розподілу прибутків порушує майнове розшарування, характерне для сучасного українського суспільства. Розголошення редакційних таємниць або й зрада спільних інтересів, інші аморальні вчинки можуть призвести навіть до банкрутства і закриття засобу масової інформації. Водночас моральна згуртованість колективу, усвідомлення спільної відповідальності за результати праці, готовність поступитися особистими інтересами заради спільної мети, справедлива і достойна оплата праці, турбота про рівень освіченості працівників, приязне ставлення до молодих працівників здатні зберегти редакцію навіть за форс-мажорних обставин і забезпечити її сталий розвиток.

 

Для керівників редакцій вже очевидною є необхідність вироблення й схвалення усіма  членами колективу кодексу етичних  норм, що сприяє досягненню спільної мети.

 

Етика відносин – це поняття, яке визначається ставленням людини до добра і зла. Саме воно формує орієнтацію людини стосовно самої себе, стосовно інших людей, мотивацію її вчинків. Ставлення ж людини до праці визначає вибір мети й засобів її досягнення і саме воно з плином часу або й з першого ж дня роботи в редакціі визначає становище й самовідчуття нового члена колективу.

 

Корпоративна  журналістська етика має певні особливості. Якщо всі члени трудового колективу редакції, разом із керівниками, сприймають свою діяльність як служіння добру, то побудована на цьому принципі корпоративна етика обслуговує інтереси кожного з них і забезпечує дотримання стратегічних інтересів редакції загалом.

 

Керівництво і колектив редакції мають бути однаковою мірою  зацікавленні в тому, щоб не допустити  ситуацій, які можуть призвести до конфлікту інтересів або ж створити хибне враження про наявність такого конфлікту. Нечітка позиція працівників, приховані сумніви, недомовки лише шкодять справі.

 

Корпоративна етика  передбачає:

▪ захист репутації журналістського  фаху через відмову від дій, що суперечать принципам незалежності мас-медіа або ставлять цю незалежність під сумнів;

 

▪ захист прав і комерційних  інтересів редакції та її працівників.

Керівництво мас-медіа  повинно розуміти, що працівники редакції мають право на творчу, індивідуальну або громадську діяльність, зокрема з метою отримання додаткових прибутків. Проте ця діяльність не повинна шкодити посадовим обов’язкам за основним місцем роботи. Журналісти ж мають враховувати інтереси редакції і приймати виваженні рішення, постійно звіряючи свої дії із засадами професійної етики.

 

Перш ніж зважитись  на певні дії, які зможуть призвести  до зіткнення інтересів, журналіст  повинен звернутися за консультацією  чи порадою до керівника відділу, заступника головного редактора, випускного редактора або досвідчених колег.

 

Будь-які реальні або  потенційні конфлікти завжди можна  розв’язати за допомогою консультацій. Слід пам’ятати, що будь-яке втручання  в політику редакції керівництво  завжди розглядає як серйозну провину. На працівника мас-медіа, що припустився помилки, можуть накласти дисциплінарне стягнення або й звільнити з посади аби захистити репутацію видання.

 

 

Етика стосунків  в редакції

 

Етика трудових відноси  – це комплекс норм і правил, що забезпечують ефективну взаємодію людей у процесі спільної діяльності. Царина етичних стосунків у трудовому колективі складається з двох взаємопов’язаних аспектів: а) етики праці як виду діяльності; б) етики праці як сфери міжособистісних стосунків працівників редакції.

 

Діяльність редакційного колективу оцінюється двома аспектами: процесом праці і його результатом. У процесі праці важливими є ті норми і принципи, які обумовлюють окреслення мети, а також мотивацію і обрання засобів для її досягнення. Цінність результату праці складається з його особистої та суспільної значущості, тобто тих принципів і норм, яким відповідає ( або не відповідає ) досягнутий результат. У цьому й полягає етика праці як виду діяльності.

 

В етиці праці, як царині міжособистісних  стосунків у системі виробництва, важливими є моральні засади, на яких будується взаємодія в колективі. До них належать неписані правила поведінки з колегами і керівництвом, повага до їхніх прав і обов’язків, шанування їх особистості незалежно від посади.

 

Для журналістів-початківців виробничі відносини є новими і тому потребують певних зусиль з їх боку для того, щоб входження в колектив не було дискомфортним. Засвоєння правил поведінки в колективі починається з ознайомлення з усталеними груповими цінностями, які часом суперечать уявленням журналіста. Специфіка стосунків у редакціях характеризується набором однозначних ( часто жорстких ) правил поведінки. Цінності, які студент засвоїв в процесі навчання, ймовірно, накладатимуть відбиток на процес соціального адаптування на першому робочому місці. Спроби молодого журналіста перенести такі відносини у професійну сферу можуть виявитися невдалими. Внаслідок цього журналіст протиставлятиме свої уявлення тим, які сформувалися в редакції, що може призвести до неможливості налагодження або неефективності його виробничих стосунків. Тому, потрапивши в новий колектив, варто уважно вивчити його традиції, спробувати осягнути спільну мету цієї редакції.

 

Журналіст-початківець повинен  прийняти рішення, чи зможе він співвіднести й узгодити власні уявлення про журналістську діяльність з тими, які закріпленні у свідомості фахових журналістів. Важливо також, чи зможе молодий журналіст відмовитися від моделі поведінки, заснованій на системі цінностей студентського життя, певної опіки з боку викладачів і батьків.

 

Кожен журналіст сам відповідає за налагодження трудових відносин, усвідомлення себе суб’єктом трудової діяльності колективу редакції.

 

Редакційний етикет і морально-психологічний клімат в редакції

 

У кожному колективі  складаються традиції, які з часом  набувають сили моральних принципів і формують етикет редакції. Шанобливий журналіст з повагою ставитиметься і до редактора, і до прибиральниці. Щира повага повинна бути невід’ємною складовою вдачі журналіста, він має вірити в порядність людей.

 

Дотримання правил поведінки в редакції є беззаперечною ознакою респектабельності, вихованості та впевненості у собі. Соціологічні проблем ефективності діяльності державних службовців засвідчують, що стосунки з колегами для більшості респондентів є пріоритетнішими, ніж стосунки з керівництвом. Стосунки з колегами більше хвилюють молодь, що пов’язано з недостатніми навичками праці в команді. Крім того, з віком і досвідом зменшується гострота сприйняття конфліктних ситуацій. Тому в колективі, де багато молоді, керівникам слід приділяти більше уваги психологічним аспектам формування колективу й міжособистісним стосункам з колегами, ураховуючи саме цю закономірність. Чоловіки та жінки старшого віку, навпаки, надають приорітет стосункам з керівництвом. Це зумовлено здебільшого побоюванням осіб передпенсійного віку втратити місце роботи і відповідно стаж, який істотно впливає на рівень пенсійного забезпечення.

 

Створення комфортних умов для працівників редакцій сприятиме  їхній фаховій самореалізації, підвищенню рівня корпоративної свідомості, посилить бажання якісно, оперативно і творчо виконувати свої службові обов’язки. Формування належного морально-етичного клімату в редакції потребує спільних зусиль усіх членів колективу.

 

Культура поведінки  в редакції

 

Незважаючи на очевидну на перший погляд зрозумілість терміна «культура поведінки», він містить і досвід попередніх  поколінь, і закодовані вказівки щодо майбутнього людства. Для журналістів найцікавішим є той шар культури, який припускає наявність комунікативних зв’язків між індивідами.

 

Культура поведінки  в редакції є частиною корпоративної  культури, що складається з найважливіших  припущень, які приймаються членами  організації і знаходять своє вираження в цінностях, заявлених  конкретною редакцією.

 

Саме ці цінності встановлюють орієнтири службової поведінки та дій працівників редакції. Організаційна культура охоплює ідеї, погляди, основоположні цінності, які поділяють усі члени організації. Вважається, що саме цінності є підґрунтям корпоративної культури загалом. Вони ж визначають стиль поведінки та спілкування з колегами, аудиторією чи героями публікацій, рівень вмотивованості, активність дій. Тому значення терміна «редакційна культура» значно ширше за набір певних зовнішніх ознак, таких як стиль поведінки, одяг, звичаї.

 

На формування редакційної культури значною мірою впливають формальні чи неформальні лідери, керівництво редакції.

 

Засади редакційної  культури, як і будь-якої фахової  культури, визначаються специфікою діяльності редакцій та колективів. Банківська культура, наприклад, чітко визначена, поведінка працівників жорстко регламентована. Банківські службовці спілкуються радше у формальному стилі. Редакційна культура є розмаїтішою, самобутнішою. Вона менш формалізована, демократичніша. У творчих колективах цінується і заохочується комунікабельність, товариськість, які зовсім не суперечать наявності виконавської дисципліни.

 

Професійна культура поведінки має на меті діловий  успіх. Вона заснована на правилах і  принципах поведінки ділового світу. Їй притаманні такі елементи:

• культура спілкування (уміння спілкуватися, засноване на елементарних знаннях психології спілкування, доброзичливе ставлення до людей, що виявляється в адекватній оцінці їхніх дій, підтримці і допомозі, а також базові знання етикету як необхідної складової вміння спілкуватися);
• культура мовлення (знання норм і виразних засобів мови, навички їх практичного застосування, вміння активно використовувати інтонаційне багатство мови);
• культура зовнішності (уміння контролювати жести, міміку та навички одягатися відповідно до ситуації).

Високий рівень культури дасть змогу назавжди забути про  поширені у редакціях ревнощі  до чужого успіху, нечемні вигуки під час редакційних «п'ятихвилинок», втручання у чужі виступи, відкрите нехтування діловими пропозиціями інших журналістів, неповагу до скромніших колег, підглядання у чужі рукописи чи викрадання ідей публікацій. І тоді внесок кожного дописувача викликатиме повагу, а успіхами Професійна культура поведінки має на меті діловий успіх. Вона заснована на правилах і принципах поведінки ділового світу. Їй притаманні такі елементи:

• культура спілкування (уміння спілкуватися, засноване на елементарних знаннях психології спілкування, доброзичливе ставлення до людей, що виявляється в адекватній оцінці їхніх дій, підтримці і допомозі, а також базові знання етикету як необхідної складової вміння спілкуватися);

• культура мовлення (знання норм і виразних засобів мови, навички їх практичного застосування, вміння активно використовувати інтонаційне багатство мови);

• культура зовнішності (уміння контролювати жести, міміку та навички одягатися відповідно до ситуації).