Суть і основні риси офшорних зон

Багато підприємців справедливо  вважають Кіпр «податковим раєм», де процвітає офшорний бізнес. Це правильна  оцінка, але варто зазначити, що Кіпр — нетиповий офшорний центр. Він  відноситься до країн з помірним оподаткуванням, що послужило підставою  для укладення Кіпром податкових угод з іншими країнами. Поставивши свої підписи під такими угодами, ці держави тим самим перестали визнавати Кіпр «податковим раєм».

Острів пов'язаний надійним і зручним морським і повітряним сполученням з більшістю великих  країн. Телекомунікаційний зв'язок Кіпру  з зовнішнім світом один з найкращих  у світі. Існує валютний контроль, однак офшорні компанії на Кіпрі такому контролю не піддаються. Закон гарантує збереження таємниці банківських внесків, але його дія поширюється тільки на Центральний Банк. Порушники Закону про оподаткування екстрадиції з Кіпру не підлягають.

Оскільки Кіпр не відноситься  до «класичних» податкових гаваней, то іноземні компанії обкладаються податком, величина якого незначна — 4,25%. Іноземні інвестори при вкладенні капіталу на Кіпрі зобов'язані одержати дозвіл на проведення валютних операцій у Центральному Банку, а також у галузевому міністерстві залежно від виду діяльності компанії.

За законами Кіпру в  країні допускаються дві організаційно-правові  форми компаній:

акціонерні товариства;

компанії з установленим внеском її членів і засновників  як гарантія задоволення вимог кредиторів.

На острові заохочується утворення офшорних компаній. Податкове законодавство Кіпру, а також система міждержавних податкових угод надзвичайно сприяє міжнародному податковому плануванню.

Зареєстровані тут офшорні  компанії повинні цілком контролюватися іноземними резидентами і проводити операції за межами Кіпру. Разом з тим офшорним компаніям дозволяється мати на острові свій офіс, із якого можна здійснювати управління компанією. Офшорним компаніям дозволено виступати за своєю організаційно-правовою формою акціонерними товариствами, компаніями на гарантіях (companies limited by garantee), товариствами і дочірніми фірмами транснаціональних корпорацій.

Велике значення для залучення  іноземних інвесторів має і та обставина, що на Кіпрі можливе заснування спеціальних офшорних трастів, цілком звільнених від податків.

На відміну від іноземних  компаній, резидентні корпорації на Кіпрі  обкладаються податком за ставкою 20—25%, тобто вище, ніж в Угорщині. Серед  іноземних інвесторів тут найбільшим об'єктом вкладення капіталу є  холдингові, торгово-закупівельні і  судноплавні компанії.

Варто сказати, що звільнення від подвійного оподаткування можуть одержати резиденти Кіпру, які мають  статус локальної кіпрської компанії. їм надаються податкові кредити  незалежно від наявності відповідних  двосторонніх угод. У той же час  офшорним компаніям можна користуватися податковими кредитами тільки за умови, що їхні доходи виникають у країні, з якою укладена податкова угода. Великі пільги надаються платникам на Кіпрі при індивідуальному прибутковому оподаткуванні. При податковій ставці для кіпріотів від 0 до 40%, усього за ставкою 5% обкладаються іноземні інвестиційні доходи і пенсії, переказані на острів іноземцями, які не займаються бізнесом на території Кіпру. Грошові суми, переказані на батьківщину тими, хто постійно проживає за кордоном і висилає на Кіпр іноземні інвестиційні доходи, також обкладаються податком у розмірі 5%.

Популярність Кіпру як офшорного центру в міжнародному бізнесі неухильно зростає. Усе більша кількість транснаціональних корпорацій шукає податкові укриття на цьому острові. У відповідь на це урядами СІЛА, Канади, Франції і Великобританії в податкові договори вставлені застереження, які обмежують можливості використання умов податкових угод транснаціональними корпораціями. А останнім часом СІА і Канада взагалі перестали застосовувати відповідні податкові конвенції у відношенні кіпрських офшорних компаній.

Мальта

У цю державу, крім Мальти, входить  ще 5 островів, розташованих за 90 км на південь від Сицілії. Населення країни — близько 355 тис. чоловік, столиця — місто Валетта.

Починаючи з 1987 р. уряд Мальти, спираючись на підтримку держав Європейського  Союзу, приступив до перетворення країни на центр притягання іноземних інвестицій.

Мальта має добре транспортне  сполучення з іноземними країнами і постійно поліпшує міжнародні телекомунікації. Нинішня політична ситуація на острові стабільна. Валютний контроль на островах існує, але надаються гарантії безперешкодної репатріації іноземцями своїх доходів.

Заснування на Мальті іноземних  компаній не пов'язане з якими-небудь труднощами. При створенні мальтійської компанії спеціальний дозвіл необхідно одержувати тільки банкам, страховим компаніям і корпоративним фондам. З організаційно-правової точки зору найпоширенішою і найбільш зручною формою бізнесу є акціонерне товариство закритого типу (private company). Для заснування такого підприємства, якщо його засновниками виступають нерезиденти, а підприємство збирається вести комерційну діяльність на Мальті, потрібно мати мінімальний акціонерний капітал у розмірі 10 000 мальтійських фунтів (28 тис. дол.), причому половина цієї суми вноситься при реєстрації.

При оподаткуванні корпорацій, інкорпорованих на Мальті, застосовується принцип резидентства. Інші компанії сплачують тут податки за принципом територіальності.

Ставка податку на прибуток резидентних корпорацій на Мальті мало відрізняється від середньоєвропейської і становить 35%. Однак компаніям, які займаються виробничою діяльністю, надаються пільги: на їхні дивіденди  встановлена нижча податкова ставка. Пільгові умови оподаткування поширюються і на нерозподілений прибуток, спрямований на фінансування інвестиційних проектів компаній «пільгового податкового статусу». Вона оподатковується за ставкою 17,5%. До таких компаній віднесені промислові підприємства і фірми — експортери товарів і послуг місцевого виробництва.

Реєстрація компаній, які  одержали на Мальті статус офшорних, почалася в 1988 р. Однак у зв'язку з підписанням Мальтою договорів про уникнення подвійного оподаткування з 22 країнами (в тому числі зі США, Францією й Великою Британією), подальша реєстрація офшорних компаній на Мальті припинена 31 грудня 1996 р., хоча вже зареєстровані фірми мали змогу продовжувати свою діяльність до 31 березня 2004 р. Статус офшорної компанії могли одержати фірми, інкорпоровані на Мальті, а також відділення іноземних банків і страхових компаній. Власниками офшорної компанії можуть бути тільки нерезиденти.

Торговельні офшорні компанії платять податок за ставкою 5% і  звільняються від податків з розподіленого  прибутку. Усі комерційні операції таких компаній повинні вестися  за межами Мальти.

Міжнародні холдингові компанії, які зареєстровані на Мальті і  мають іноземні інвестиції, сплачують  податок за повною ставкою — 35%. Але акціонери-нерезиденти, які одержують дивіденди від цієї компанії, можуть одержати компенсацію в розмірі 2/3 суми виплачуваних податків або податковий кредит на всю суму податку. Це знижує рівень оподаткування міжнародних холдингових компаній до 0—6,25%. Великі пільги і переваги одержують тут також іноземні інвестиційні компанії.

Міжнародні податкові  угоди, укладені Мальтою з іншими країнами, дозволяють резидентам Мальти користуватися податковими кредитами при сплаті ними податків за принципом територіальності, але в тому випадку, коли в Мальти немає відносин з державою про запобігання подвійного оподаткування, мальтійські податкові відомства надають резидентам своєї країни податковий кредит у розмірі 25%.

Серйозні пільги надаються  на Мальті іноземцям і за індивідуальним прибутковим оподаткуванням. Іноземні громадяни, які одержали тут посвідчення на проживання, сплачують цей податок за фіксованою ставкою 15%, але мінімальна сума податку становить 1 тис. мальтійських фунтів на рік.

Таким чином, незважаючи на поступову ліквідацію статусу офшорного  центру, Мальта зберігає і ще довго  зберігатиме привабливість для іноземних інвесторів. Мальта як і раніше буде становити інтерес у міжнародному податковому плануванні як юрисдикція резидентства торгових і холдингових компаній, особливо тих, які входять у структури ТНК.

 

 

 

Висновок

Під офшорною діяльністю загалом  розуміється діяльність комерційної компанії поза юрисдикцією будь якої держави.

Діяльність на території  офшорних зон мають ряд переваг, таких як низьке оподаткування чи взагалі його заміна на одноразовий  платіж, анонімність справжніх власників, спрощена документація та багато інших. Однак присутні і недоліки, зокрема  підвищена пильність правоохоронних органів. Україна активно використовує офшори для ведення бізнесу, що засвідчується  обсягами торгівельних та інвестиційних  операцій, де вони використовуються.

Офшорний бізнес не тільки гнучкий і динамічний, але і  дуже різноманітний. Постійно виникають  пропозиції нових «офшорних послуг», що часто діють лише обмежену кількість  часу. Зі свого боку, великі держави  та міжнародні організації реалізують цілий набір заходів з протидії офшорним схемам, що впливає на зміну  спеціалізації офшорів та їх склад.

Отже, на основі опрацьованого  вище матеріалу, можна сформувати рекомендації для України можна запропонувати такі рекомендації:

- запровадження акредитивної  форми розрахунків;

- розробка цілісного механізму  контролю за рухом інвестицій, кредитів, розміщення валютних цінностей  на рахунках за межами України;

- підписання договорів  між урядам України та урядами  офшорних зон про попередження  подвійного оподаткування та  повідомлення про реєстрацію  українськими громадянами фірм;

- вдосконалення валютного  контролю зі сторони банків;

- поглиблення взаємовідносин  між органами валютного контролю;

- використання факторингу  як методу вирішення проблеми  неплатежів у зовнішньоекономічній  діяльності та ін.

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Аксьонов Д. Можливості сучасного офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України, 2009р., №11. - с.38-41

2. Бугаєнко А.В. Офшорні юрисдикції як ідеальне середовище для легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом // Економічна наука. - 2010.--№10. - с.78-80.

3. Волкова Ю. А. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу// Формування ринкових відносин в Україні, 2010, №1.- с. 43-48.

4. Вісник податкової служби України № 40 від 29.10.2012р. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/4162

5. Кумок С. І. Офшорні компанії. Обзори, коментарі, рекомендації -- М. 2010р. - 256с.

6. Локатарева. Є.В. Міжнародне оподаткування та офшорні центри http://www.twirpx.com (28.11.2010р.)

7.Офшорні зони як інструмент  міжнародної податкової конкуренції  [Електронний ресурс] / Кміть В.М., Ткачик Л.П. // Збірник наукових  праць Національного університету  державної податкової служби  України - 2009 - №1. - с. 151-157