Структура міжнародної економіки

♦ компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.

Застосуванню особливих  видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться  відповідно до заяв українських або  іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.

Нижче викладені питання, пов'язані з митною вартістю товару.

• Порядок визначення митної вартості товарів установлюється Кабінетом  Міністрів України.

• Порядок застосування системи  митної оцінки товарів, що ввозяться  на митну територію України, визначається Кабміном України на підставі положень Закону «Про Єдиний митний тариф».

• Митна вартість заявляється (декларується) митному органу при  переміщенні товару через митний кордон.

• Порядок та умови декларування митної вартості товару, що ввозиться, форма декларації визначаються Держмитслужбою.

• Митна вартість визначається декларантом відповідно до визначеного  законодавством методу.

• Контроль за визначенням  вартості товару здійснюється відділом тарифів і вартості митного органу, який здійснює митне оформлення товару.

• Інформація, що надається  декларантом при заявленні митної вартості товару і яка визначається ним як комерційна таємниця, може використовуватися  митним органом тільки для митних цілей і не може бути передана третій особі (за винятком структур, які контролюють  зовнішньоекономічну діяльність та мають спільні договори з Держмитслужбою, оформлені у вигляді спільних наказів про порядок запиту та отримання інформації). Порушення вимог зберігання комерційної таємниці тягне відповідальність відповідно до чинного законодавства.

• Витрати, що несе декларант  при потребі уточнення митної вартості товару на вимогу митного  органу, митниця не відшкодовує.

Митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості товару враховують:

• ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;

■ фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

■ комісійні та брокерські;

■ плату за використання об'єктів інтелектуальної власності. При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі

неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах — експортерах зазначеного товару.

Класичним і основним інструментом зовнішньоторговельної політики є  митні тарифи.

 

Митний тариф – це систематизований перелік ставок мита.

 

Мито – це податок на імпорт або експорт товарів у  момент перетинання ними митного  кордону держави.

 

Мита класифікуються за наступними напрямками.

 

1, За напрямком руху  товару мита бувають:

 

імпортні – зустрічаються найчастіше, застосовуються для захисту національного виробництва, рівня внутрішніх цін, а також для фіскальних і політичних цілей;

 

експортні – перешкоджають проникненню вітчизняних товарів на закордонні ринки, застосовуються значно рідше, зазвичай коли спостерігається недостача тієї чи іншої продукції усередині країни, а також у фіскальних цілях;

 

транзитні – застосовуються дуже  рідко.

 

2. За способом встановлення  мита бувають:

 

адвалорні – найбільш розповсюджені, встановлюються у відсотках від ціни товару. Оцінка вартості імпортних товарів робиться відповідно до Угоди про оцінку товарів у митних цілях, укладеної у рамках ГАТТ. Середній рівень ставок адвалорних мит відносно невисокий (близько 6%);

 

специфічні – встановлюються в абсолютному виразі від одиниці виміру;

 

 комбіновані (змішані) – установлюються двома способами, відзначеними вище.

 

3. За ставкою мита.

 

Кожна держава автономна  встановлює максимальні ставки мита, що займають перший стовпчик митного  тарифу, на підставі законодавчих актів  або адміністративних розпоряджень виконавчої влади без узгодження з іншими країнами. Відповідно до двосторонніх і багатосторонніх договорів установлюються мінімальні ставки мита, що займають другий стовпчик митного тарифу. Ці мита іноді називають конвенціональними (договірними). Третій стовпчик займають зазвичай ставки преференційних мит, величина яких нижче ставок другого стовпчика.

 

4. За напрямком дії мит.

 

Преференційні мита встановлюються на рівні нижче мінімального з  метою створення сприятливих  умов для торгівлі яким-небудь товаром  або з якою-небудь країною.

 

Дискримінаційні мита. Їхній рівень вище ставок першого стовпчика. Серед них можна виділити відповідні, компенсаційні, антидемпінгові мита.

 

Відповідні мита є реакцією на певні дії партнера. Вони можуть поширюватися на всю торгівлю або на окремі товарні групи і встановлюються для впливу на партнера з метою скорочення застосовуваних їм обмежень.

 

Компенсаційні мита є реакцією на субсидії експортерам в інших  країнах і встановлюються з метою  вирівнювання умов торгівлі.

 

Антидемпінгові мита є  різновидом компенсаційних мит і  встановлюються з метою протидії демпінгові для вирівнювання цін  до рівня, що вважається нормальним.

 

Відповідно до положень ГАТТ/СОТ  демпінгом вважається ситуація, коли експортна ціна товару, призначеного на ринок іншої країни, нижче нормальної вартості аналогічного товару. Нормальна вартість – це ціна, встановлювана в звичайних умовах торгівлі на аналогічний товар, призначений для внутрішнього споживання в країні, що експортує, або  в країні його походження.

 

5. За економічним характером.

 

Залежно від економічних  цілей і результатів виділяються  фіскальні, протекціоністські й  експансіоністські мита

 

Фіскальні мита забезпечують  максимально можливий приплив доходів у державну скарбницю. Прикладом можуть служити імпортні мита на товари, що у даній країні не виробляються (тропічні фрукти в Європі). Вони не можуть зростати безмежно, тому що дохід держави в даному випадку визначається як добуток тарифної ставки на обсяг торгівлі даним товаром. Тому завжди доводиться шукати оптимальну ставку мита.

 

Протекціоністські мита встановлюються для захисту національної промисловості  від більш конкурентоспроможної іноземної продукції. Вони звичайно застосовуються на етапі індустріалізації або розвитку окремих галузей. Тривале їхнє застосування може призвести до застою у виробництві, тому що через відсутність іноземної конкуренції знижується прагнення до підвищення продуктивності праці і технічного розвитку.

 

Високі імпортні мита при  встановленні монопольних цін на внутрішньому ринку можуть мати експансіоністський характер, тому що вони сприяють демпінгові й експортові капіталу.

 

3/Економічні наслідки  міжнародного руху капіталу

 

Теорії міжнародного руху капіталу розглядають його як фактор виробництва. Згідно з ними, основна причина вивезення капітальних ресурсів - різниця в нормах прибутку в різних країнах. Різниці у рівнях граничного продукту капіталу дають поштовх до їх його міграції, що в подальшому приводить до їх згладжування. Ця теорія може бути виражена формулою капіталізації потоку доходів:

 

де К - загальна вартість активу;

 

Р - прибуток, отриманий завдяки вкладеному активу; г -норма прибутку. р

 

Звідси г = -.

 

Рух капіталу триватиме  доти, доки норми прибутку в обох країнах не зрівняються.

 

Щоб показати вплив міжнародного запозичення і кредитування на добробут, розглянемо умовний приклад руху капіталу між двома країнами (рис. 9.1). Причини переливання капіталу з країни в країну можуть бути різноманітними (у тому числі й політичними, особливо якщо йдеться про державні кредити), але зважатимемо на те, що єдиною причиною, яка спонукає капітал переміщуватися з країни в країну, є різниця в рівнях прибутку на капітал.

 

Схема руху капіталу між  країнами

 

Рис. 9.1. Схема руху капіталу між країнами

 

На графіку по горизонтальній осі відкладається обсяг наявного в обох країнах капіталу, а по вертикальних осях - рівень прибутку на вкладений капітал (процентна ставка г). Сукупний капітал у двох країнах становить розмір 00'. Криві МРКА і МРКБ показують динаміку граничної продуктивності капіталу, що визначає обсяг попиту на капітал, а площа під кривими граничної продуктивності капіталу - обсяг виробленої продукції за різних обсягів інвестованого капіталу.

 

Припустимо, що в країні А значний запас капіталу (відрізок ОА), але можливості для прибуткового інвестування обмежені. Тому, якщо весь капітал інвестований у національну економіку (міжнародні фінансові операції заборонені), за такого запасу капіталу конкуренція між інвесторами змушує їх погоджуватися на відносно низький рівень прибутку в 4 % річних (точка /) на кривій МРКА). У цьому випадку обсяг продукції, що виробляється за допомогою цього капіталу в країні А, відповідає площі (а + & + с + й + е + /).

 

У країні Б запас капіталу значно менший (відрізок ОА), але е  можливості для прибуткових інвестицій, оскільки гранична продуктивність капіталу висока. За незначного обсягу інвестицій конкуренція між позичальниками сприяє встановленню високого рівня прибутковості капіталу в 10 % річних (точка .Р на кривій МРКВ). Обсяг виробництва у країні Б становитиме площу (і + і + к).

 

Припустимо, що всі обмеження  на міжнародний рух капіталу зняті. Якщо ступінь ризику за кредитних операцій в обох країнах однаковий, то власникам капіталу в країні А буде вигідно давати кредити країні Б, де на фінансовому ринку сформувалася більш висока норма прибутку на капітал. У свою чергу позичальники країни Б віддаватимуть перевагу кредитам із країни А, оскільки там ставка процента нижча. Капітал почне переливатися з країни А в країну Б, що сприятиме збільшенню пропозиції капіталу та зниженню процентної ставки на ринку країни Б і її підвищенню на ринку країни А. Якщо немає обмежень на рух капіталу, то його переливання з країни в країну має привести до вирівнювання граничної продуктивності і рівнів прибутковості капіталу в країнах А і £ (точка Е). Припустимо, що новий рівноважний рівень прибутку на капітал становить 7 % річних. Обсяг капіталу, інвестованого в країну А, скоротиться до ОВ, а обсяг капіталу країни А, наданого в кредит країні Б, становитиме ВА. Сукупний обсяг виробництва у двох країнах збільшиться на розмір № + А). Цей виграш пояснюється тим, що частина капіталу країни А знайшла собі більш прибуткове застосування у країні Б.

 

У країні А обсяг виробництва  за рахунок інвестицій всередині  країни тепер становитиме площа (а + Ь + с + <і). Крім того, країна А одержує  прибуток на вкладений в економіку  країни Б капітал під 7 % річних, що відповідає площі (е + f +

 

 

g). Таким чином, за  вільної міграції капіталу країна  А одержує чистий виграш у  розмірі

 

 

 

У країні Б обсяг виробництва  за рахунок інвестицій власного капіталу всередині країни не змінився і становить  площу (к + і+/). Однак тепер країна одержує додатковий прибуток від використання капіталу країни А ^ + К). Частину цього прибутку країна Б виплачує кредиторам з країни А у вигляді процента (область але інша його частина є чистим прибутком країни Б (область Л)1.

 

Отже, міжнародне кредитування приносить додатковий прибуток І  країні-кредитору, і країні-позичальнику, тобто є взаємовигідним. Однак так само, як і у випадку з міжнародними товарними потоками, міжнародні потоки капіталу поділяють суспільство на тих, хто виграв, і тих, хто програв. У країні-кредиторі виграють власники капіталу, що одержують можливість давати позики під вищий процент, а позичальники програють, оскільки змушені за взятий кредит платити дорожче. Протилежна картина спостерігається у країні, яка отримує іноземний капітал: позичальники виграють, але кредитори зазнають збитків у результаті більш жорсткої конкуренції на фінансовому ринку.

 

 

 

 

Сутність міжнародного руху капіталу. Капітал, як зазначалося, за своїм економічним змістом охоплює сукупність капіталістичних виробничих відносин, системну сутність яких виражає капіталістична власність. Водночас, глибинною сутністю капіталу, яка розкривається через категорію суперечності в антагоністичній формі, є суперечність між власниками засобів виробництва та позбавленими цієї власності найманими працівниками.

 

Оскільки міжнародний рух капіталів  здійснюється, насамперед, шляхом його вивезення, то такий процес означає  формування у докапіталістичній  країні відносин економічної власності, заснованих на експлуатації найманої праці та притаманної їм глибинної  суперечності. У такому випадку вивезення капіталу є прогресивним (бо прогресивнішим є капіталізм порівняно з попередніми формаціями), особливо якщо капітал вивозиться у цивілізованих формах (позбавлених жорстокості і варварства XVI—XIX ст.). Якщо капітал вивозиться із більш розвиненої країни у менш розвинену, відбувається формування більш досконалих виробничих відносин. Водночас вивезення капіталу може здійснюватись з метою отримання вищих відсотків та інших причин, не пов’язаних із формуванням і розвитком таких базових виробничих відносин, але загалом при цьому посилюється процес інтернаціоналізації капіталу. Оскільки капітал має свій речовий зміст (засоби виробництва, гроші, інші ресурси), то формування таких відносин здійснюється за допомогою вивезення капіталу, насамперед, у підприємницькій і грошовій формах.