Странная война

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2013 в 22:51, доклад

Описание работы

«Дивна війна» — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті.
Період «Дивної війни» повною мірою був використаний німецьким командуванням у якості стратегічної паузи. Це дозволило Німеччині успішно завершити Польську кампанію, реалізувати план окупації Данії і Норвегії, а також підготувати план вторгнення у Францію.

Файлы: 1 файл

Дивна війна.doc

— 79.00 Кб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

 

 

 

 

 

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З Історії міжнародних відносин

II модуль

(Варіант 20)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка II курсу

спеціальності

«Міжнародні відносини »

Терлибовка Альона

 

 

Маріуполь 2010

    • Дивна війна. Причини. Суть.

«Дивна війна» — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті.

Період «Дивної війни» повною мірою  був використаний німецьким командуванням  у якості стратегічної паузи. Це дозволило Німеччині успішно завершити Польську кампанію, реалізувати план окупації Данії і Норвегії, а також підготувати план вторгнення у Францію.

21 березня 1939 року Німеччина почала вимагати від Польщі повернути їй місто Данциг. Польща не погодилась. У відповідь 28 березня 1939 року Гітлер розірвав Пакт про ненапад з Польщею (укладений у січні 1934 року).

31 березня 1939 року прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен від імені англійського та французького урядів заявив, що буде надавати Польщі всю можливу допомогу, якщо її безпеці буде загроза. Одностороння англійська гарантія Польщі 6 квітня була замінена попередньою двосторонньою угодою про взаємну допомогу між Англією і Польщею.

15 травня 1939 року було підписано польсько-французький протокол, відповідно до якого французи обіцяли розпочати наступ протягом 2-х тижнів після мобілізації.

25 серпня 1939 року у Лондоні остаточно був оформлений і підписаний англо-польський союз у вигляді «Угоди про взаємну допомогу і секретного протоколу».

 1 вересня 1939 року німецькі війська перетнули кордон з Польщею. Відповідно до попередніх домовленостей у цей же день у Франції було оголошено мобілізацію.

3 вересня 1939 року Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині.

 У вересні 1939 року з початком Польської кампанії французи та англійці на Західному фронті мали 110 дивізій проти 33 німецьких.

Наступальні дії французи могли вести тільки на вузькій ділянці від Рейну до Мозеля. В іншому випадку Франція порушувала б нейтралітет Бельгії і Люксембургу. Німці змогли зосередити найбільш боєздатні дивізії на цій вузькій ділянці та прикрили підходи до лінії Зигфріда мінними полями. У такий спосіб наступальні дії французьких військ значно ускладнювались. Але оголосивши війну Великобританія і Франція фактично не почали проти неї серйозних бойових дій. Протистояння обох угруповань в основному проектувалося на сферу дипломатії, політики та економіки. Основну увагу було приділено не військовим операціям, а пошуку союзників та організації коаліцій. Основні учасники світової війни, не були ще остаточно готові до вирішальної сутички і продовжували готуватися до неї. При цьому Німеччина працювала більш злагоджено і ефективно, повною мірою використовуючи ресурси вже поставлених нею під свій контроль європейських країн.

Дипломатія західних країн у той час намагалася змусити Німеччину стримати свою агресивність тактикою обмежених ударів насамперед по самих інтересах Німеччини. Британська дипломатія, як і французька, проявила таку ж повну нездатність домовитися про спільні дії проти Німеччини навіть зі Сполученими Штатами, хоча США пропонували в принципі непоганий варіант свого посередництва між європейськими демократичними країнами, з одного боку, та Італії з Німеччиною , з іншого.

Для адміністрації США  подолання внутрішньоєвропейських протиріч здавалося можливим через реорганізацію світового економічного порядку таким чином, щоб він більшою мірою враховував інтереси всіх західноєвропейських країн, включаючи протистояння один одному. В умовах розпочатої європейської війни Британія і Франція теж фактично не погодилися з ідеєю активного американського лідерства у нормалізації становища в Європі. Політики Британії та Франції бачили роль США в Європі в іншому. Їх устремлінням відповідала обмежена і направлена американська участь. Стратегія "дивної війни" втілювала ці ілюзорні розрахунки на економічне вимотування Німеччини за допомогою економічної блокади і можливість залучення США в європейський конфлікт на стороні демократичних країн.

З початку самої війни французи обмежилися декількома атаками. Англійці ж до середини жовтня зайняли позиції на бельгійсько-французькому кордоні між містами Мольд і Байель, досить далеко від лінії фронту.

Після цього на Західному фронті встановився повний затишок. Таким чином, хоча війна й була оголошена, але активних дій не велося. Французи назвали цю війну « дивною ». Насправді нічого дивного в бездіяльності англо-французьких союзників на Західному фронті не було. «Дивна війна» була лише продовженням передвоєнної політики правлячих кіл Англії і Франції.

Ця стратегічна пауза, повною мірою була використана німецьким генеральним штабом для підготовки повномасштабного вторгнення у Бельгію, Голландію, Люксембург і Францію. 19 жовтня 1939 верховне командування збройних сил Німеччини закінчило складання першого варіанту плану війни на Заході, який отримав найменування «Жовтий план». Головний удар намічалося нанести в обхід лінії Мажино через Північну Бельгію і Південну Голландію, на території яких передбачалося знищити основні сили противника. Німецькі танкові з'єднання у взаємодії з парашутно-десантними військами мали розсікти армії Франції, Англії та їх союзників на кілька частин і потім знищити ізольовані один від одного угруповання. Після завершення вирішальної операції в Бельгії і Голландії німецькі війська планувалося кинути в наступ на французьку столицю. Генерал-лейтенант Манштейном розкритикував цей план і подав новий варіант у якому пропонувалося інше оперативне рішення. Група армій «Б» повинна була з початком військових дій на Заході скувати противника з фронту в Північній Бельгії, відволікаючи на себе основні його сили. Групі армій «А» належало здійснити за допомогою рухомих сполук глибокий прорив до узбережжя Ла-Маншу через Люксембург, Арденни і Північну Францію, відсікаючи основну масу військ противника План Манштейна, враховував політичну суть «дивної війни», яку вели уряди Англії та Франції. Німецьке верховне командування погодилося з його позначками. Вони лягли в основу нових варіантів «Жовтого плану» і остаточного рішення, втіленого в плані під назвою «Розріз серпом».

10 січня 1940 німецький літак, який мав на борту офіцера зв'язку Райнбергера з одним з перших варіантів «Жовтого плану», здійснив посадку на бельгійській території поблизу міста Мехелен. Союзне командування прагнуло вивести свої війська на лінію бельгійських фортець Намюр, Льєж, Антверпен і, спираючись на лівий фланг лінії Мажино, створити стабільний позиційний фронт аж до узбережжя Ла-Маншу.

Прийнявши оборонний план, англійці і французи не поспішали з розгортанням своїх військ проти Німеччини. Лише 16 січня 1940 р. був оформлений Північно-Східний фронт у складі чотирьох французьких і однієї англійської армій під загальним командуванням французького генерала Жоржа.

Період так званої «дивної війни» закінчився 10 травня 1940 року. Саме у цей день німецькі війська почали широкомасштабні наступальні дії на територію нейтральних Бельгії та Голландії. Потім через територію Бельгії, обійшовши лінію Мажино з півночі, німецькі війська захопили майже всю Францію. Рештки англо-французької армії були витіснені у район Дюнкерка, де вони евакуювалися до Великої Британії. Франція змушена була підписати капітуляцію.

Роблячи висновок можна сказати, що англо-французькі збройні сили, по суті, не були готові до відбиття німецького наступу. Вони не мали плану активних дій. Правлячі кола Англії і Франції, оголосивши війну Німеччині, сподівалися домовитися з Гітлером про спільні дії проти СРСР. Проте німецькі фашисти не виправдали надій: гітлерівці, перш ніж напасти на Радянський Союз, завдали удару на заході.

 

Список літератури

  1. Дюрозель Ж. – Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів. – К.: Основа, 1999. – С. 126-129
  2. Марущак М.Й. Історія дипломатії ХХ ст. – Львів: Бескид Біг, 2003. – 303 с.
  3. Цвєтков Г.М. – Міжнародні відносини і зовнішня політика 1917 – 1945 рр. –К.: Либідь, 1997. – 231 с.

 

 

 


Информация о работе Странная война