Особливості сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі

ПЛАН

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Особливості міжнародної торгівлі 4

в сучасних умовах 4

РОЗДІЛ 2. Особливості сучасного етапу розвитку міжнародної 9

торгівлі в Україні 9

РОЗДІЛ 3. Проблеми розвитку міжнародної торгівлі в Україні та шляхи їх вирішення 13

ВИСНОВКИ 16

ЛІТЕРАТУРА 19

 

 

 

 

ВСТУП

Тісне переплетення окремих складових  світового господарства та його чітко визначена однорідність приводять до злиття національних економічних систем і створення їх аналога на міжнародному рівні. Отже, в межах світової економічної системи, яку формують взаємозв'язки між національними ринками ресурсів і продуктів, сімейними господарствами і фірмами, державними інституціями і фінансовими ринками, відбуваються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні, політичні, культурні та інші відносини. На їх ґрунті розвивається, зокрема, міжнародна інвестиційна діяльність, що пов'язана з вивозом капіталу (однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди).

Слід зазначити, що міжнародні потоки капіталу не тотожні переміщенню  промислової техніки, машин та устаткування. Радше це переміщення фінансових вимог, фінансові потоки між позичальниками в різних країнах чи між материнськими фірмами і філіями за кордоном.

Особливості розвитку міжнародної  торгівлі на сучасному етапі:

- підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

- зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

- зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.

- посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

- транснаціоналізація міжнародної торгівлі.

- посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

 

 

РОЗДІЛ 1. Особливості міжнародної  торгівлі

в сучасних умовах

Зовнішня торгівля (ЗТ) є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

В сучасних умовах у  міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків [1, c.497-502].

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

1. показники обсягів;
2. проказники структури;
3. проказники динаміки;
4. показники результатів.

Дещо умовно можна  виділити дві взаємно пов’язані  моделі міжнародної економічної  діяльності, які є підсистемами єдиного механізму національної участі в міжнародній кооперації:

- перша модель взаємодії  – співробітництво на приватному  рівні – є провідною та самовизначальною для ринкової системи. І не дивно, що саме лібералізація експортно-імпортної діяльності в перші роки економічної реформи в незалежній Україні розглядалася як ключовий інструмент, від якого залежить застосування всіх інших важелів регулювання.

- друга модель —  співробітництво за участі державних  інститутів (як однієї зі сторін  угоди або тільки з участю  таких інститутів) — у сучасних  умовах є допоміжною за своєю природою. Вона використовується в тих сферах економічної діяльності, де з економічних причин або через певні обмеження державні органи перебирають на себе відповідні комерційні повноваження. Трапляються й особливі випадки, в умовах так званої директивної економіки, наприклад колишньої радянської, в якій існувала державна монополія на зовнішньоекономічну діяльність.

Основою зовнішньоторговельних  політик держав завжди були концепції  міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);
• переваг (абсолютних і відносних);
• факторів виробництва;
• неотехнологічні;
• конкурентоспроможності [4, c.544-565].

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту.
2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн.
3. Зміни в товарній структурі світової торгівлі:
• збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;
• зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;
• інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, "ноу-хау", інжиніринговими послугами).
4. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.
5. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.
6. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.
7. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.
8. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.
9. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.
10. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній політиці більшості країн.
11. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів [3, c.521-525].

Для оцінки маштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжнародної  торгівлі використовують систему показників, яка складається з 6 груп:

1. Абсолютні показники: експорт (реекспорт), імпорт (реімпорт), зовнішньоторговельний обіг (ЗТО), "генеральна" торгівля,"спеціальна" торгівля, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.
2. Структурні показники: товарна структура експорту та імпорту, географічна структура експорту та імпорту.
3. Показники інтенсивності торгівлі: обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.
4. Підсумовуючі показники: сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій, індекс "умови торгівлі".
5. Показники динаміки.
6. Показники зіставлення.

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1) торгівля напряму  (здійснення операції безпосередньо  між виробником і споживачем)

2) через посередників

При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

Серед особливих типів  песердницької торгівлі виділяють: біржі, аукціони, тендери (торги) та виставки (ярмарки).

Торкаючись бірж потрібно зазначити, що основними учасниками біржових операцій є члени біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, які мають свою частку у статутному капіталі біржі, і посередники, брокери, які допомагають укладати угоди  у біржовому кільці. Брокер не може представляти інтереси покупця чи продавця. Його завдання - знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладенні контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він отримує винагороду у вигляді відсотка від укладеного контракту. Загалом у світі існує два типи біржі - товарна та фондова. Якщо товарна біржа - це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій біржі обертаються цінні папери й іноземна валюта.

Регулювання торгово-екномічних відносин здійснюється на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях [2, c.500-521].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Особливості сучасного  етапу розвитку міжнародної

торгівлі в Україні

У сучасних умовах Україна  не може залишатися осторонь інтеграційних  процесів, які відбуваються в світовому економічному просторі. Проте рівень інтеграції економік окремих країн є різним, що обумовлено особливостями їх економічного розвитку. Незаперечним є те, що міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв’язків, адже і історично, і логічно інтернаціоналізація господарського життя розпочиналася зі сфери товарного обігу, а, за оцінками Дж. Сакса, міжнародна торгівля становить на сьогодні 80 % усіх міжнародних економічних відносин. Саме тому є надзвичайно актуальним дослідження питань міжнародної торгівлі, зокрема ролі та місця України в системі міжнародної торгівлі.

Отже, у сучасних умовах міжнародна торгівля є невід’ємною  складовою міжнародних відносин, а її економічна, соціальна та політична значимість весь час зростає.

Метою самостійної роботи є з’ясування особливостей міжнародної  торгівлі на сучасному етапі та висвітлення ролі зовнішньоекономічної діяльності в українській економіці.

Особливе значення в  міжнародній взаємодії має розвиток економічних, насамперед зовнішньоторговельних зв’язків між партнерами. Українські вчені, зокрема С. І. Юрій, вважають, що однією з форм прояву глобалізації є зростання міжнародної торгівлі [5, c.123-165], у свою чергу Л. О. Мельник зазначає, що “Сприяння торгівлі посилює світову конкуренцію, веде до глобального економічного зростання й зменшення бідності”. Отже, міжнародна торгівля не тільки відіграє значну роль у формуванні світового ринку, але й є одним із факторів подальшої глобалізації господарського життя країн.

Варто зазначити, що дефініція  “міжнародна торгівля” теж еволюціонує.

Українські вчені, зокрема  І. І. Дахно, дотримуються тієї думки, що “міжнародна торгівля — це сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу”, а зовнішня торгівля як “складова зовнішньоекономічних зв’язків поділяється на експорт та імпорт товарів. Сума експорту та імпорту утворює зовнішньоторговельний оборот”, Т. М. Циганкова зауважує, що “зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю”. Однак, виокремлюючи соціально-економічну складову міжнародної торгівлі, автор наголошує: “З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процесс безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб’єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями…

З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між ержавами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики”.

Західні вчені розглядають  міжнародну торгівлю як транскордонний обмін товарами та послугами. На відміну  від обсягів зовнішньої торгівлі окремих країн, обсяг всієї міжнародної торгівлі розраховується шляхом складання лише обсягів експорту всіх держав. У свою чергу, зростання обсягів міжнародної торгівлі визначають як середнє арифметичне зростання світових обсягів імпорту та експорту.

Розглянемо динаміку розвитку міжнародної торгівлі та валового світового продукту. Складність дослідження обумовлюється тим, що світ зазнав кардинальних змін з розпадом СРСР. Статистичні дані міжнародних установ до початку ХХІ ст. подавалися в розрізі трьох блоків країн: промислово розвинені країни, країни з транзитивною економікою та країни, що розвиваються.