Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2015 в 12:12, доклад
Територія Японії становить 372 тис. км2, чисельність населення 127 млн. осіб, столиця Токіо, державний устрій конституційна монархія, національна валюта єна.
Японія належить до найрозвиненіших країн світу. За обсягом ВНП та ВВП вона поступається тільки США, а за душовими вимірами цих показників навіть їх випереджає.
Дисциплінованість японця в певній мірі обумовлена релігійними установами буддизму й синтоїзму — пануючими конфесіями в Японії. Під їх впливом сформувалася визначальна риса японського громадянина — шанування старших (за віком і положенням). Це в значній мірі пригамовує можливі виробничі й соціальні конфлікти. Ця риса тривалий час підтримувала віру японського народу в бездоганність рішень свого уряду, що мало як негативні (підчас агресивних війн), так і позитивні (підчас проведення "шокової терапії") наслідки. Японці обожнюють свого імператора, і навіть поразка у війні не змогла примусити їх відмовитися від монархії. Феномен шанування старших відтворився, як вже говорилося, в соціальних відносинах на рівні фірми.
В певній мірі вплив буддизму виявився також і в традиційному прагненні японця до самовдосконалення. Дорослий японець не звик у свій вільний час "байдики бити", він його використовує для поповнення знань, збагачення культурного кругозору, підвищення кваліфікаційного рівня. Наслідком такої традиції є високий рівень освіти населення Японії, В країні досягнута практично стовідсоткова письменність. Середню школу закінчує 95% молоді відповідного віку, з них третина стає студентами вищих навчальних закладів. Держава витрачає на освіту кошти, що дорівнюють 4-5% від ВВП. Високий рівень освіти японців є важливим фактором зростання продуктивності праці в епоху науково-технічного прогресу й інформаційної революції. Сьогодні вже Японія має значний контингент вчених, висококваліфікованих працівників у сфері високих технологій. Якщо в 60-х роках власні науково-дослідні розробки в Японії складали лише 18-24% всіх патентів, запроваджених у виробництво, а решта припадала на імпортні ліцензії, то в 90-х роках частка національних розробок становила вже 80-84%. За розрахунками, фактор освіти й науки забезпечує сьогодні в Японії 75-80% приросту ВВП. Витрати на НДДКР складають 3% від ВВП, що є одним з найвищих показників у світі; за їх абсолютним обсягом Японія поступається тільки США.
Самостійна робота
Торгівельні відносини між Україною і Японією
Японія, хоч і не є стратегічним партнером України, являє для нас великий інтерес з економічної точки зору. її величезний економічний потенціал відкриває широкі можливості для торговельного, виробничого й науково-технічного співробітництва. Проте поки що обсяг економічних стосунків між нашими країнами незначний. Торговельна угода між Україною та Японією укладена в 1997 році, але Японія ще не "відкрила" Україну для себе. Для цього є об'єктивні причини. Основні товари нашого експорту — руди, чорні метали, продовольство — Японія або сама виробляє у великій кількості, або імпортує у своїх традиційних партнерів — США, Канаді й Австралії. З свого боку, Україна не може розширити імпорт японської техніки через складну ситуацію в промисловості й низьку купівельну спроможність населення. Інвестиції з Японії до України практично не надходять і через недостатнє знання країни японськими бізнесменами, і через їх побоювання ризику в нестабільній економічній обстановці, що є в Україні.
Втім, залучення японського бізнесу до інвестування в економіку України було б ефективним, зважаючи на потенціал країни. Найбільш перспективними галузями для інвестицій є аерокосмічна, енергетична, аграрний сектор, електроніка. Підвищенню ефективності наших економічних стосунків з Японією було б відкриття при українському посольстві в Токіо торговельно-економічної місії. Діяльність місії була б зосереджена на таких питаннях:
- інформаційно-дослідницька робота по пошуку торговельних партнерів в обох країнах;
Принципово важливим для економічного співробітництва з Японією було б підключення України до японських програм Офіційної допомоги розвитку (ОДР) в рамках ОЕСР. У разі включення України до програми ОДР Україна могла б розраховувати на отримання японських пільгових кредитів, грантів та технічної допомоги на загальну суму 200-250 млн. дол. на рік. Перспективним було б залучення України до участі в реалізації технічної допомоги в рамках програм ОДР в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону за умов її фінансування країнами-донорами, зокрема, Японією.
Внутрішня економічна політика
Як вже відзначалося, для Японії характерна дуже активна роль уряду в управлінні економікою. В країні сформувалася специфічна модель розвитку, яка одержала назву "планово-ринкової економіки". Вона передбачає державне регулювання економіки на основі взаємодії адміністративного апарату й приватного підприємництва. За допомогою цієї системи розробляються різні методи впливу на господарчі рішення приватних підприємств, пов'язані з інвестиціями, науково-технічною політикою, ціноутворенням і таке інше. Ці методи не підмінюють ринковий механізм, а підтримують, доповнюють і корегують його функціонування.
В перші два повоєнні десятиліття уряд вдавався до жорсткого адміністрування у сфері економіки. Потім регулювання здійснювалося фінансовими, кредитними й ціновими методами. Наприкінці 90-х років, коли в Японії позначився спад, уряд проголосив політику дерєгулювання, тобто обмеженого втручання держави в діяльність приватного бізнесу й сподівання на регулюючу роль ринку.
Основою державної внутрішньоекономічної політики є планування соціально-економічного розвитку країни. Загальнодержавні плани є індикативними, тобто не обов'язкові для виконання; проте з практики відомо, що і великі корпорації, і середні та навіть дрібні підприємства корелюють свою діяльність з рекомендаціями плану. В розробці державних планів беруть участь урядові заклади, що мають відношення до економіки: міністерство фінансів, міністерство торгівлі й промисловості, управління економічного планування, економічна рада, а також науково-дослідні організації та експерти.
Державні органи в своїй економічній діяльності підтримують тісні зв'язки з організаціями приватних підприємців. Найавторитетнішими серед них є:
Крім того, на соціально-економічні процеси в країні впливають профспілки, які об'єднують до 25% економічного активного населення. Найбільшою профспілковою організацією є Конфедерація профспілок (Ренго), в яку входять дві третини всіх організованих працівників.
Напрямки й методи внутрішньоекономічної політики держави змінювалися відповідно до конкретної ситуації в країні і проблем, що вставали перед її економікою.
В період 50-60 років уряд активно втручався в розподіл ресурсів між галузями з метою формування певної структури промисловості. Основним методом досягнення мети була система валютних квот на оплату необхідного для фірм імпорту. Було встановлено обмеження на приток іноземного капіталу в Японію.
З 70-х років, коли економіка вже зміцніла, був скасований валютно-ліцензіний контроль над імпортом, знято обмеження для притоку капіталу, а також обмеження для експорту японського капіталу за межі країни. В середині 70-х років Японія перейшла від фіксованого до плаваючого курсу єни. Для форсування розвитку пріоритетних галузей — електронного машинобудування й виробництва сучасних засобів зв'язку — були впроваджені державні програми фінансової й організаційної підтримки науково-дослідних робіт, що виконувалися найбільшими фірмами в галузі високих технологій. В середині 80-х років, зважаючи на надмірно велике позитивне сальдо зовнішньої торгівлі, що загострювало відносини Японії з її конкурентами, уряд запровадив пільги для імпортерів, щоб вирівняти торговельний баланс.
Наприкінці 90-х років, коли темпи розвитку економіки вкрай загальмувалися, стало зрозуміло, що настав час нових реформ. В 1999 р. була здійснена фінансова реформа, яка одержала назву "великого вибуху". Були усунені перепони для доступу на фінансові ринки. Банки, брокерські й страхові компанії набули можливість займатися всіма видами фінансових операцій. Скасовано заборону доступу нефінансових компаній на фінансові ринки. Дозволена торгівля цінними паперами поза фондовими біржами. Втручання держави в оперативну діяльність суб'єктів економіки суттєво знизилося, піднялося значення ринкових важелів регулювання. Це означає дерегуляцію економіки.
Дерегуляція економіки, визволення системи від безнадійних боргів і жорсткий контроль дефіциту державного бюджету — ось головні пріоритети нової економічної політики уряду Японії. Необхідно визволити банки від великого обсягу так званих "поганих кредитів", які утворилися внаслідок краху "мильної бульки". Ці борги будуть списані. Передбачається знизити прибутковий податок з корпорацій на загальну суму в 7 трлн. єн.
Багато хто з економістів, як в самій Японії, так і за її межами вважає, що для активізації ділової діяльності в країні необхідно покінчити з тривалою дефляцією й занизити курс єни. Наслідком цього буде зниження реальної вартості безнадійних боргів на балансах японських компаній, що підвищують їх економічну активізацію. Крім того, вартість японських товарів в доларах знизиться на світових ринках, що підвищить їх конкурентоспроможність і збільшить експорт.
Нарешті, з'являються сумніви щодо ефективності системи довічного найму, яка виявила свою недостатню життєздатність, оскільки обмежує маневрування робочою силою. Вже є сміливці, що покидають велику фірму, щоб започаткувати власний бізнес.
Протягом всієї своєї історії після революції Мейдзі Японія намагалася здійснювати експансію на світові ринки спочатку товарів, а потім капіталів. В цьому вона досягла значних успіхів. Вже відзначалося, що Японія посідає друге місце у світі за обсягом зовнішнього товарообігу, є одним з лідерів по іноземних інвестиціях і головним кредитором.
Особливе значення має для Японії зовнішня торгівля, яка завдяки тривалому позитивному сальдо сприяє величезному притоку капіталу в країну. В географічному розподілі зовнішньої торгівлі для Японії головне значення мають США (32,6% експорту й 24,3% імпорту) та Південно-Східна Азія (відповідно 26,8% і 17,9%). Зростає частка Китаю, Європейського Союзу, дуже незначна частка країн Центральної та Східної Європи (в тому числі СНД.
Під тиском зарубіжних партнерів уряд Японії змушений лібералізувати свою зовнішню торгівлю. Було надано пільги для імпортерів; це дещо прискорило імпорт, його темпи зростання перевищили темпи експорту, проте позитивне сальдо торгівлі залишається ще досить великим.
Японія є одним з найбільших інвесторів у світі. Основна частка прямих і портфельних інвестицій Японії розміщена в США та в країнах Південно-Східної Азії. Тривалий час японський уряд стримував приток іноземних інвестицій до себе, проте у 80-х роках почав здійснювати лібералізацію в цій сфері. Поки що приток інвестицій в Японію значно поступається їх експорту, але в 90-х роках він помітно активізувався.
В зовнішньоекономічній політиці Японія має два головні пріоритети: тісне співробітництво з партнерами по ОЕСР, особливо в рамках "Великої Сімки", і зміцнення своїх позицій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Японія є членом АТЕС, в якому відіграє важливу роль, бере участь у більшості регіональних банків розвитку. Особливо велике значення мають для Японії її стосунки із США, ринок яких найпривабливіший для японських експортерів товарів та інвесторів. Японські компанії проникають також в економіку західноєвропейських країн, проте поки що з меншим успіхом, ніж в Північну Америку.