Туристична-країнознавча характеристика Монголії

 

2.5. Розвиток туризму в країні та її місце в світовому (регіональному) туристичному процесі

 

Сучасний етап розвитку світового  господарства характеризується певними  зрушеннями та деформаціями його структури  у напрямку більш динамічного  розвитку вторинного та третинного секторів. Особливо ці тенденції виявилися  в останні кризові роки, які  відзначилися ще й тим, що процеси  транснаціоналізації та формування великих суб’єктів шляхом транскордонних злиттів та поглинань стали більш  активними. Не виключенням в даному випадку стала і туристична індустрія, яка на сьогодні охоплює й сферу  гостинності та транспортних перевезень. Незважаючи на певне уповільнення розвитку світової туристичної індустрії, тим  не менш вона залишилася чи не єдиною сферою, яка не зазнала збитків протягом 2008-2009 рр. і мала позитивні власні економічні показники, а також виступила  в якості каталізатора розвитку інших  сфер народногосподарського комплексу  для багатьох країн світового  господарства. Саме тому сучасні процеси, що відбуваються у туристичній індустрії, потребують більш детального вивчення [7; 142].

Головними рисами геотуристичного  положення Монголії є значна віддаленість від головних туристичних споживчих  ринків і відсутність виходу до моря. Різко континентальний клімат формує на більшій території країни зони суб'єктивно негативних тепловідчуттів протягом тривалого періоду часу, що призводить до формування відносно короткого туристичного сезону. Ці негативні моменти компенсуються  майже дикими ландшафтами річкових долин, степів, пустель і гірських країн, а також самобутньою культурою  місцевих жителів. Монголія – одна із небагатьох країн світу, для яких характерні багаті комбінації екосистем. Пустеля Гобі, що займає більше половини Монголії, відрізняється великою  різноманітністю флори і фауни. Тут можна зустріти як кам'янисті пустелі із рідкісною рослинністю, так і піщані бархани. Найбільш цікавою  областю є Південна Гобі, де зосереджені  основні пам'ятки та туристичні центри.

У 2009 році Монголію відвідало  близько 6 млн. туристів, що для такої  країни як Монголія досить багато. Монголія, як і багато інших країн, заохочує розвиток туризму. Найбільш перспективними стали екологічні, етнографічні та історичні пізнавальні тури. Країна і сьогодні зберігає спосіб життя, давні традиції та самобутню культуру кочівників. У якій ще столиці світу можна побачити юрти, де живуть городяни, і вершників, які на конях поспішають на роботу до офісів? Лише в Улан Баторі.

Метою багатьох відвідувачів країни є Каракорум – колишня  столиця монгольської імперії ХIII-ХVІ  ст., де збереглися залишки кам'яних стін, ремісничі квартали, культові споруди, палац хана Удегея і ведуться інтенсивні археологічні розвідки, які  обіцяють нові відкриття [15;96].

Серед природних об'єктів  Монголії незмінною увагою туристів користуються могутній водоспад у верхів'ї  річки Орхон, «монгольська Швейцарія» - озеро Хубсугул і його околиці, каньйон річки Чулут, виняткове  за масштабами планети кладовище  викопних тварин юрського і крейдяного періодів у пустелі Гобі та кладовище  динозаврів у горах Немегету.

У 2009 р. в околицях Улан-Батора, на священній горі Боґд Кан Уул, з'явився перший монгольський гірськолижний  курорт «Sky Resort», що ознаменувало початок  нового етапу в освоєнні багатих  ландшафтних ресурсів країни.

 

2.6. Територія туристичної спеціалізації – основні туристичні центри, курорти; типовий (масовий) та унікальний продукт країни

 

Монголія належить до країн, у яких дуже мало курортів та місць  відпочинку. Ця сфера в країні поки що не набула належного розвитку. Основними туристичними центрами Монголії є монастирі, яких багато по всій країні.

Ердені-Дзу – діючий будистський монастир в Монголії. Розташований в аймаку Уверхангай на правому березі Орхона поблизу міста Хархорін. Перший стаціонарний буддійський монастир на території Халхи, найбільший релігійний, культурний і політичний центр середньовічної Монголії.

Монастир Амарбаясгалант – один з трьох головних буддійських  центрів Монголії в минулому. Великий  монастирський комплекс знаходиться  в північній частині Монголії біля підніжжя гори Бурен-хан, побудований  в 1737 р. Будівництво його почалося влітку 1727 на невеликому пагорбі поблизу  Їх-Хуре – кочової столиці Монголії, у гори Бурен-Хаан. За десять років  будівництва всередині потужних стін було побудовано 14 храмів. Але  це було лише першим етапом грандіозних  робіт. Все нові й нові храми зводилися  аж до 1860 року. У 1900 році 8000 ченці монастиря  були розділені на 8 громад, кожна  з яких мала свій храм зсередини  монастирського комплексу.

Монастирю вдалося уникнути руйнування 1937 р., коли більшість інших  буддійських храмів Монголії піддалося  повному руйнуванню. Було зруйновано 10 з 37 храмів і статуй. Ченці сховали більшу частину буддійських реліквій, манускриптів, танка до кращих часів [10;302].

Реставрація монастиря ведеться з 1988 р. Проте в даний час від  реставрували лише кілька будинків. 10 храмів стоять між зовнішньою і внутрішньою  стінами монастиря в зараз  пустують.

Архітектори відзначають  стилістичну єдність комплексу, його чітко вивірений симетричний  план. Всі головні будівлі ідуть  одне за іншим вздовж осі північ-південь.

Гандантегченлін – буддійський монастир в Улан-Баторі, в період з 1944-го по 1990 рік був єдиним діючим місцем відправлення культу в Монголії, в даний час в ньому більше 150 ченців. У монастирі знаходиться знаменита 26-метрова статуя Бодхісатви Авалокітешвари «Швидкотворячого», з 1996 року під охороною державою.

Храм Чойджін-лами – храмовий комплекс початку XX століття в столиці Монголії Улан-Баторі. В даний час - діючий музей тибето-монольского релігійного мистецтва.

Будівництво храму було розпочато в Урге в 1904 році навколо вже побудованого на цьому місці в 1891-1901 роках храму Зуу. Храмовий комплекс повинен був стати резиденцією прибулого в Монголію з Тибету молодшого брата Богдо-гегена VIII, тибетця Лувсанхайдава (1871-1918), який зайняв при ньому посаду т.зв. «державного оракула», Чойджін-лами. Лувсанхайдав був відомий як прихильник «червоної віри» і не дотримувався загальноприйнятої в школі гелуг практики целібату, був одружений.

Автором більшості проектів будівель комплексу, що будувався з дерева, був монгольський архітектор Омбогійн. Архітектура комплексу зазнала істотного впливу китайської архітектури.

Монастир Шанхаю розташований в центральній Монголії, в Увер-Хангайском аймаку, на його крайній півночі - в сомоні Хархорін, в 25 км на південний схід від сомоні центру - міста Хархорін.

Шанх хійд (монастир Шанх) розташований за 20 км від Хархоріна на рівнині долини р.Сарнай біля Шанх Уул знаходиться монастир Шанх. Відомий раніше під назвою Західний монастир – найбільший монастир в цій місцевості. У 1647 р. він був заснований як мандрівний монастир. У 1787 р. зафіксував своє становище і влаштувався біля гори Шанх. До 1875 р. в монастирі було побудовано 23 храми. У 1921 р. монастир мав 1500 ченців. Монастир спеціалізувався на тантричних ритуалах (особливо ритуал Калачакри), філософії та астрології.

У дев'яності роки, після початку демократичних перетворення в Монголії, буддійські монастирі почали відроджуватися. У монастирі Шанх в даний час живе більше десятка ченців. Вони закінчили відновлення головного храму. Поступово весь храмовий комплекс реставрується [16;70].

Що ж стосується курортів, то їх у Монголії не так багато. Це пов’язано в першу чергу з  недостатнім рівнем розвитку туризму  в країні.

Головним і найбільш відомим гірськолижним курортом у Монголії є  «Небесний курорт».

У Монголії гірськолижний курорт «Небесний курорт» відкривається кожного сезону. Він створений в 2009 році групою Петровіс і MCS, є унікальним місцем для відпочинку і має ряд своїх особливостей. 
Знаходиться гірськолижна база «Небесного курорту» в 13 кілометрах Улан-Батора біля підніжжя гори Богдо Уул, на території національного парк Богд Хаан.

На території гірськолижного курорту, здатного прийняти одночасно 1,5 тис. гостей побудовано 9 трас, у тому числі санна траса, середнього і професійного рівня. Загальна довжина трас – 6000 м.

На лижній базі можна покататися як у ранковий і денний час, так і у вечірній – з 18 до 21 години в будні дні, і з 18 до 22 години у вихідні дні. Траси обладнані освітленням, що складається з 213 світильників. 
Загальна площа комплексу дорівнює 2500 м².

Крім гірськолижних трас гостям пропонується ресторан, розрахований одночасно на 300 осіб, прокат сноубордів, санок та лиж, магазин спортивних товарів, туалети, 7 кімнат для переодягання, автостоянка, центр надання першої допомоги, 480 ящиків для одягу та взуття, пивний бар (після 21 години), інформаційний центр.

 В основному траси гірськолижної бази SkyResort мають штучне снігове покриття, так природний сніг у цьому районі зазвичай не перевищує 20 см. Середня температура на гірськолижній базі становить -20C.

Тож, як бачимо, в Монголії найактивніше розвивається паломницький туризм, проте дуже повільними темпами  розвивається рекреаційний, навіть не зважаючи на те, що необхідними ресурсами  для розвитку країна забезпечена  сповна. 

 

2.7. Проблеми розвитку туризму та проблеми, пов’язані з розвитком туризму в країні

 

Практично всі проблеми розвитку туризму в країні пов’язані з  комуністичним минулим Монголії, від якого дотепер країна не може остаточно відійти.

Більшість культурних пам’яток, зруйнованих або занедбаних за комуністичних  часів, зараз дуже важко відновити. Більшість монастирів – шедеврів архітектури – зруйновано, всі  інші архітектурні об’єкти також  занедбано. Для відновлення всіх туристичних центрів і об’єктів потрібні величезні капіталовкладення, яких зараз в країні практично  немає.

Негативно на розвиток туристичної  галузі впливає також віддаленість від головних туристичних споживчих  ринків і відсутність виходу до моря. Різко континентальний клімат формує на більшій території країни зони суб'єктивно негативних тепловідчуттів протягом тривалого періоду часу, що призводить до формування відносно короткого туристичного сезону. Проте  ці негативні моменти компенсуються майже дикими ландшафтами річкових долин, степів, пустель і гірських країн, а також самобутньою культурою місцевих жителів [7;200].

Монголія вважається багатонаціональною країною. Її проблема в тому, що малі народності і так звані національні меншини осіли у найвіддаленіших куточках. Через це рівень їх життя різко відрізняється від середньостатистичного. А для них самих складність ще й у тому, що немає можливості підтримувати свою культуру і зберігати рідну мову. Уряд Монголії спільно з ООН розробило проект, покликаний змінити ситуацію.

Щоб оцінити її на місці, спеціальна комісія вирушила в сомони.  

РОЗДІЛ III. ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНОГО ОБ’ЄКТУ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ «ОБРАЗУ КРАЇНИ»

 

3.1. Обгрунтування визначного об’єкту, що має визначне значення для туристичної сфери країни

 

Значення туризму в  світі постійно зростає, що пов'язано  з впливом туризму на економіку  окремої країни.

Розвиток міжнародного туризму  приводить до розвитку економічної  інфраструктури країни і мирних процесів. Ціллю іноземних туристів насамперед виступає найвідоміший об’єкт відвідуваної країни – туристична «візитка».

«Візитка країни» –  це об’єкт, який не просто відомий, а  той, з яким асоціюється сама згадка про країну.

Для Монголії такою візиткою є пустеля Гобі (див.дод В).

Гобі — обширний регіон у Центральній Азії (на територіях Монголії та Китаю), що характеризується пустельними і напівпустельними ландшафтами. Слово «гобі» монгольського походження і означає «безводне місце», цим словом у Центральній Азії позначають взагалі пустельні і напівпустельні ландшафти. За сукупністю пустельних територій Гобі є найбільшою пустелею Азії.

Унікальність даного об’єкту  підтверджується навіть тим фактом, що доступ до нього є дуже обмеженим. Це пояснюється в перш чергу складністю природніх умов. В пустелі небаченої сили вітер з легкістю зриває з будинків дахи, розриває в клапті намети учених-дослідників і геологів, перекидає легкі юрти. Дуже небезпечні осінні урагани, що супроводжуються дощем і градом. Окремі градини розміром з куряче яйце можуть убити навіть козу або барана. Ношені вітром піщинки так шліфують скелі, що вони перетворюються на чудові фантастичні фігури. Температура взимку тут буває –40° З, а влітку – +45° С.

Це тільки підтверджує  унікальність даного туристичного об’єкту.

 

3.2. Позиційна характеристика туристичного об’єкту

 

У перекладі з монгольської мови слово Гобі означає «рівнина, вкрита камінням», а китайці свого  часу називали її «безкрайнє море». Територія  Гобі – це пустельна місцевість, де росте рідкісна рослинність, і  вона практично позбавлена поверхневих  вод. Ця пустеля найбільша в Азії, яка до того ж ще й найвідоміша  в історії (по її території пролягав Шовковий шлях).

Пустеля Гобі, або як її ще називають Шамо, - це величне й  інтригуюче місце, площа якої близько 2 млн. кв. км і знаходиться на території  таких країн як Китай і Монголія. Її місцевість це не тільки пісок, а  ще й степові рівнини, що займають велику частину пустелі. До того ж  тут ще можна побачити скелясті гори, глинисті гамади, улоговини, де знаходяться  рідкісні оазиси, солончаки і ділянки  земель, на яких ростуть тополя і  тамаріск, іноді навіть утворюючи  цілі гаї. У цій цікавій місцевості знаходиться мальовничий каньйон  Хангай, він розташований на півночі пустелі, а на півдні – гірський хребет під назвою Монгольський Алтай. Весь ландшафт цієї місцевості нагадує африканські савани, ось тому райони розповсюдження хайлясів іноді називають гобійською саваною. Перш за все, Гобі – це не безводна пустеля, тут, на її території влітку тече річка Байдраг-Гол, яка впадає в озеро Бон-Цаган-Нур (це одне з поступово висихаючих солоних озер) [17].