Теоритичнi засади формування стратегii розвитку дитячих санаторно-круiзних та оздоровчих закладiв в Украiнi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ ТУРИСТІВ В МІСЦЯХ ТРИВАЛОГО ПЕРЕБУВАННЯ……………………………………………………………….... ..5  

1.1 Дозвілля в туристичних  комплексах і готелях……………………………….5

1.2 Анімаційні послуги…………………………………………………………….15

РОЗДІЛ 2. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОСЛУГ ДЛЯ ДИТЯЧОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ …………………………………………………...15     

2.1 Напрямки вдосконалення  рекреаційних послуг для дитячої  категорії відпочиваючих……………………………………………………………………...17

2.2 Інноваційні послуги  дитячої рекреації………………………………………..18

РОЗДІЛ 3 ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ  РОЗВИТКУ ДИТЯЧИХ  САНАТОРНО-КРУЇЗНИХ ТА ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ ……………………………………………………………………………22

3.1 Результати дослідження  дитячого туризму ………………………………….22

3.2. Дитячі оздоровчі табори………………………………………………………30

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….34

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Майбутнє кожної держави - це її підростаюче покоління. Діти й підлітки становлять 21,5 %, або близько 11 млн чол., загальної кількості  населення України. Виходячи з цього, постає потреба вироблення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному й фізичному  розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття  громадської свідомості та патріотизму.

Державна туристична адміністрація  України, інші міністерства та відомства  реалізують державну молодіжну політику в контексті виконання загальнодержавної програми "Молодь України".

Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії  населення країни. Так, упродовж 2000 р. в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивали  понад 3 млн дітей і підлітків, близько 40 тис. школярів і студентів  здійснювали туристські подорожі за кордон. Крім того, екскурсійні послуги  надано 3,5 млн дітей та підлітків.

Серед туристських підприємств, які спеціалізуються на молодіжному  туризмі, найбільшим залишається AT "Супутник-Україна". Незважаючи на те що система ринкових відносин зруйнувала монополію "Супутника" на цей вид туризму, він є одним  з провідних у цій сфері. У  системі "Супутника" близько 40 підрозділів, які працюють в усіх регіонах країни, укомплектовані професійними кадрами  і мають власну матеріальну базу: у Києві - готель "Мир", у Луганську - "Дружба", в Одесі - "Юність", туристські комплекси в Запорізькій  та Черкаській областях, молодіжний центр "Верховина" в Закарпатській  області, власний автобусний парк. AT "Супутник-Україна" має всі  можливості для якісного обслуговування дітей та молоді на туристських маршрутах  України і відпочинку та оздоровлення молоді за кордоном. З цією метою  підготовлено низку спеціалізованих  програм, наприклад "Президентський клас", "Т. Г. Шевченко - великий  син українського народу", пізнавальні  екскурсійні програми в Києві  та в усіх обласних центрах України.

Водночас матеріальна  база, що перебуває під юрисдикцією  різних міністерств і відомств, не використовується в повному обсязі, а цільові кошти зі спеціалізованих  джерел фінансування, які виділяються  з державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей і молоді, не завжди використовуються за призначенням. Ринкові відносини витіснили  екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали  доступними хіба що для іноземців.

У зв'язку з цим конче  потрібні координація діяльності всіх міністерств і відомств, проведення протекціоністської (передусім фінансової) політики з боку держави. Це насамперед упровадження спеціалізованих навчальних туристських програм залежно  від вікових та освітніх особливостей дітей і молоді, виконання програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

 

РОЗДІЛ1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ ТУРИСТІВ В МІСЦЯХ ТРИВАЛОГО ПЕРЕБУВАННЯ

 1.1 Дозвілля в туристичних комплексах і готелях

Існують підприємства, для яких забезпечення розвагами не є основною діяльністю. Галузі промисловості, які виробляють відповідне устаткування та інвентар, повинні також належати до індустрії розваг. У світовій практиці підприємства туризму, включаючи засоби розміщення, відносять до сфери обслуговування населення розвагами.Індустрія розваг є самостійною ланкою економічної системи й охоплює значні матеріальні, фінансові та трудові ресурси. Підприємства індустрії розваг характеризуються специфічними технологіями, системами управління, організацією праці персоналу.Важливе значення має вивчення поведінки туристів як споживачів продукції індустрії розваг.                      Основними характеристиками процесу розваг є:

— добровільний вибір особою виду розваг;

— необмежений перелік видів розваг;

— попередня налаштованість особи на споживання розваг;

— часта зміна розваг;

— поєднання розваг з  іншими заняттями, такими, як відпочинок, спорт, навчання;

— періодичність споживання розваг.

Необхідно розрізняти масові та індивідуальні розваги. Розваги  можуть бути спеціально організованими чи виникати стихійно.

Попит на діяльність індустрії розваг, масштаби й особливості роботи підприємств залежать від обсягу та форм використання вільного часу. На вибір конкретної розваги впливає безліч факторів. Серед них — збільшення вільного часу населення, демографічні, поведінкові характеристики, спосіб життя, а також розвиток індустрії розваг. Важливим фактором формування розважального середовища є доходи населення.

Організацією дозвілля в  туристичних комплексах займається спеціальна служба, яка називається "анімаційною". Саме наявність такої служби, її матеріально-технічне оснащення, кадрове забезпечення залежать від статусу та ролі туристичного комплексу на ринку анімаційно-туристичних послуг, його комерційного успіху та перспектив розвитку.

 

Збільшити кількість клієнтів конкретного туристичного центру можна не тільки шляхом збільшення кількості готельних номерів, чіткої роботи авіаліній, усунення комунальних проблем, а й шляхом створення умов для комфортного, різноманітного, цікавого відпочинку, забезпечення високоякісного обслуговування дозвілля. З цією метою розробляються програми міжнародних акцій, наукових конференцій, симпозіумів, пропонуються спортивні заходи (кінні прогулянки, парусний спорт, гірський туризм, екскурсії), азартні ігри, відвідування історичних пам'яток. Різноманітність форм проведення дозвілля є запорукою успішного функціонування всього туристичного комплексу.

Однак програма дозвілля повинна  відповідати загальній стратегії  розвитку туристичного комплексу. Створена при туристичному комплексі анімаційна служба функціонує відповідно до стратегії  розвитку всієї організації і  тісно співпрацює з іншими підрозділами: фінансовим, юридичним, кадровим, технічним, службою безпеки. Працівники такої служби не лише розробляють програму роботи з клієнтами, а й беруть участь у формуванні цінової політики закладу, у вирішенні кадрових питань, експлуатаційних, транспортних, туристично-екскурсійних та інших проблем. Плануючи дозвілля, враховують соціально-демографічні особливості туристів — їх національність, вік, чисельність групи і тривалість перебування, культурні особливості, етнічну приналежність, релігійні погляди, традиції та звички тощо. Не зайвим буде проаналізувати мотиви, які спонукають людину до туристичної діяльності, потреби, які вона прагне задовольнити, відвідуючи розважальні заходи (спілкування, творчості, емоційного збагачення, активності, пізнання, відновлення фізичних сил, спокою, естетичної насолоди).

Ефективно організувати дозвілля неможливо без талановитих фахівців аніматорів. "Класичної" освіти для  спеціалістів туристичної та індустрії розваг, опанування професійних знань сьогодні недостатньо. Неабияку роль відіграють такі риси аніматора, як тактовність і делікатність, комунікабельність і доброзичливість, уміння "чути" клієнта та оперативно реагувати на його проблеми, витривалість і міцне здоров'я. Недаремно у провідних туристичних центрах світу пропагується як основний принцип анімаційної служби Індивідуальний підхід у роботі з клієнтом. Ідеться про відзначення днів народження туристів, їхніх професійних свят, сімейних ювілеїв, особистих значущих подій, про гнучкі пільгові системи. Головною проблемою для молодих спеціалістів є, зазвичай, відсутність практичного досвіду, гнучкості та творчого мислення, невміння використовувати набуті знання та навички у практичній діяльності. Тому сьогодні до організаторів дозвілля в туристичній галузі висуваються такі вимоги: вища освіта, досвід роботи, бажання вдосконалювати свою кваліфікацію, наявність відповідних особистісних якостей. З метою підвищення кваліфікації організаторів дозвілля в туристичних комплексах проводяться різноманітні курси, проектні семінари, практикуми, тренінги, діють творчі лабораторії та школи.

Як правило, анімаційну службу туристичного комплексу очолює менеджер-аніматор, у підпорядкуванні якого знаходяться методисти-аніматори, організатори-аніматори та аніматори-виконавці. Зміст і характер діяльності анімаційної служби, робота її різноманітних відділів залежать від завдань і можливостей туристичного комплексу. Доцільним є створення:

— спортивного відділу для організації рекреаційних, фізкультурно-оздоровчих заходів, дозвілля на пляжах, спортивних майданчиках, у басейнах;

— міні-клубу для організації дитячого дозвілля;

— шоу-відділу для проведення розважальних і видовищних заходів;

— культурно-мистецького  відділу для організації творчих  акцій, гуртків декоративно-прикладного мистецтва, художніх проектів;

— туристично-екскурсійного  відділу для організації екскурсій, подорожей до історичних пам'яток.

Менеджер-аніматор несе відповідальність за:

— систематичне та своєчасне  вивчення соціально-культурних запитів різних груп населення;

— розробку та реалізацію соціально орієнтованих програм і проектів дозвілля;

— вивчення інноваційних технологій дозвілля та їх використання у роботі з клієнтом;

— прогнозування використання потенціалу дозвілля в туристичній  галузі;

— ефективне управління анімаційною службою закладу;

— упровадження педагогічних методик для забезпечення культурної, декоративно-прикладної, естетичної творчості  людини, розкриття її рекреаційного  потенціалу;

— ініціативність і творчість  анімаційної команди;

— роботу з колективом та з людьми різного вікового, освітнього, культурного, соціального, статевого, професійного статусу;

— реалізацію стратегії  розвитку туристичного комплексу, а  не лише служби дозвілля організації.

Головним завданням методиста-аніматора  є методичне забезпечення заходів, акцій та програм, а також підготовка та розробка сценаріїв, їх якісна реалізація. Допомагає методисту-аніматору організатор-аніматор, який забезпечує організаційний процес анімаційної діяльності готелю.

Для виконання перелічених завдань організатор дозвілля повинен знати основи соціології, педагогіки, психології, економіки, права, управління, режисури, культурології; володіти навичками та вміннями роботи з різними соціально-демографічними категоріями населення; іноземними мовами, знати культуру та традиції інших народів. Такі вимоги до фахівця пояснюються, насамперед, тим, що йому доводиться працювати одночасно з туристичними групами, члени яких відрізняються за віком, освітою, соціальним становищем, релігійними поглядами, професією.

Відвідувачів туристичного комплексу класифікують за такими ознаками: за віком (діти, підлітки, молодь, дорослі, люди похилого та "золотого" віку), за статтю (чоловіки та жінки), за релігійними поглядами (атеїсти, православні, католики, мусульмани), за професійною приналежністю (військові, вчителі, художники, архітектори) та ін. Найпоширенішою в організації дозвілля є класифікація туристів за віком, хоча треба враховувати й інші ознаки (національні особливості, інтелектуальний потенціал, матеріальне забезпечення, термін відпочинку).

Значну частину відвідувачів туристичних комплексів складають  сім'ї. Сімейне дозвілля має свої особливості, популярні форми. Важливим завданням туристичних комплексів є організація дитячого дозвілля окремо від батьків. Для цього при туристичних комплексах, готелях, курортах створюються дитячі клуби (міні-клуби, юніор-клуби), які працюють із дітьми протягом дня. Зазвичай, дитячий клуб розташовується у приміщенні, обладнаному дитячими тренажерами, гральними пристроями, іншими технічними засобами. Для батьків найважливішими у роботі з дітьми є гарантія безпеки життю та здоров'ю дитини, сприятлива психологічна атмосфера. Тому працівники дитячих клубів повинні мати педагогічну освіту та досвід роботи з дітьми, вміти надати необхідну медичну допомогу, бути комунікабельними, уважними, чуйними. Для підготовки працівників дитячих центрів, що діють у туристичних комплексах, проводяться практичні курси з режисури, розробки ігрових програм, організації дитячого дозвілля, написання сценаріїв, техніки безпеки. Велике значення для успішної діяльності такого клубу мають рекламні кампанії — анонсування заходів, які відбудуться найближчим часом, оголошення по радіо, інформаційні буклети, відеоматеріали, повідомлення у місцях скупчення людей. Організовуючи дозвілля дітей, необхідно враховувати мову, якою спілкується дитина, її вік, кліматичну адаптацію, інші фізіологічні та психологічні особливості. Популярними в дитячих клубах є тематичні дні: День Нептуна, День імені, Сонячний день, День маленького мандрівника, День спорту та ін.

Серед туристів досить багато студентів. Туристичне дозвілля студентів  сприяє відродженню культурних традицій, розкриттю творчого потенціалу молоді, задоволенню культурних, пізнавальних, рекреаційних потреб молоді. Треба враховувати, що молодь є найактивнішою та найдинамічнішою соціально-демографічною групою населення.

Програми дозвілля в туристичних  комплексах можна умовно класифікувати  за такими ознаками:

— місцем проведення — паркові, клубні, готельні;

— віком учасників —  дитячі, юнацькі, молодіжні, для дорослих, пенсіонерів;