Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної діяльності

Всі корпуси, головний питний бювет та водолікарня розташовані на відстані не більше 100 м один від другого. Медична реєстратура та клініко-біохімічна лабораторія розміщені в головному корпусі (Додаток 7). Основна частина лікувальних процедур - у водолікарні. В двох найбільших спальних корпусах працюють локальні бювети мінеральної води. В окремому крилі головного корпусу знаходиться адміністративна частина, клуб та головний зал їдальні.

Харчування здебільшого в одну зміну, влітку - в дві. Діє система вибору і замовлення страв. Забезпечується дієтичне харчування (дієти №№ 1, 5, 5 “п”, 9, 15). Є можливість переходу на ресторанне харчування в окремому залі. Крім цього, на території оздоровниці функціонують числені точки харчування - кафе, бари; є можливість організації відзначення урочистих подій в Культурно-масова робота включає клубні міроприємства, демонстрацію кiнофiльмів, проведення танцювальних вечорів та вечорів вiдпочинку, організацію виступів професiйних та самодiяльних артистів; послуги бiблiотеки, відеосалону; пішохідні прогулянки територiєю санаторiю, теренкурними маршрутами по лісу, в сусiднiй санаторiй "Поляна", автобуснi екскурсiї в санаторiй "Карпати", м. Свалява, м. Мукачево, м. Ужгород тощо.

Основним курортним фактором оздоровниці є середньомінералізована вуглекисла гідрокарбонатна натрієва вода Ново-Полянського родовища з вмістом бору та фтору “Поляна Квасова”. Родовище води, яке використовує оздоровниця є еталонним в класифікації мiнеральних для окремого Ново-Полянського типу. За своїм складом та лікувальними властивостями вода родовища близька до мiнеральних вод боржомського типу. Але в ній в два рази вище концентрацiя розчинених мiнералiв, в пiвтори рази бiльше вуглекислоти, в бiологiчно активних кiлькостях мiстяться бор i фтор.

В оздоровниці працює 22 лікарі. Більшість з них мають вищу кваліфікаційну категорію, один - вчений ступінь кандидата медичних наук, один - Заслужений лікар України. Із 103 чоловік середнього медичного персоналу більше половини атестовані на вищу кваліфікаційну категорію.

Санаторій “Сонячне Закарпаття” має ліцензію МОЗ України на проведення лікування, сертифікати на надання готельних послуг та харчування, вищу акредитаційну категорію. Також акредитована лабораторія оздоровниці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Перспективні напрямки розвитку санаторно-курортної діяльності

 

3.1 Основні проблеми  санаторно-курортної діяльності санаторію

«Сонячне Закарпаття» та шляхи їх вирішення

 

Першочергова проблема функціонування санаторію - це проблема збереження екологічного середовища навколо санаторія. Насамперед це стосується вирубку лісу навколо санаторію. Як наслідок вирубувань - нижня зона санаторію залишилась без прісної води.

Екологічна ситуація, яка склалася в санаторно-курортній зоні «Сонячне Закарпаття», визнається як екологічне лихо, пов'язане з масовим висиханням хвойних насаджень. А це в свою чергу викличе погіршення соціально-економічної ситуації в цьому регіоні, оскільки санаторій швидко втратить рекреаційну привабливість та лікувальні властивості.

Збереження природніх лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйної зони. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів, майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

Ще одна не остання проблема санаторної діяльності комплексу «Сонячне Закарпаття» - це питання доступності санаторно-курортного лікування та задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг і підвищення їхньої якості.

Санаторій нині не пустує, як це було в середині дев'яностих років, та але далеко не кожен, кому потрібно, може скористатися їх гостинністю. Путівки дуже дорогі, і ціна на них постійно зростає. Головна проблема в тому, що в Україні ставляться до лікувально-оздоровчих закладів як до комерційних структур. Високі податки, плата за оренду землі відразу обертаються підвищенням цін на путівки, роблять їх недоступними для більшої частини населення. Звичайно, така практика потребує істотної корекції з боку влади.

Якщо не вживати заходів, щоб зменшити вартість путівки і відпочинку, то санаторій втратить відпочиваючих середнього рівня. Не кажучи вже про малозабезпечених. Для покращання справи як один із варіантів є використовування різних фондів, наприклад, Фонд соціального страхування, Чорнобильський тощо.

Чи не найважливішим питанням є також підготовка кадрів для роботи в санаторно-курортній галузі та їхня атестація. Уже давно назріла необхідність затвердження такої спеціальності, як «фізіотерапія, медична реабілітація і курортологія».

Стан інфраструктури в санаторному комплексі не відповідає нагальним проблемам іноземних відпочиваючих. У санаторію могла би бути перспектива нормально розвиватись при умовах, якщо у ньому зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. Але на жаль, на даний час, потрапляючи в умови існуючого сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації санаторних послуг.

 

 

3.2 Перспективи розвитку санаторно-курортної діяльності

 

Реалізація державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку.

Стратегічною метою державної політики у сфері діяльності курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу.

Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

Оцінка потенціалу природно-лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн.

Розвиток санаторно-курортних послуг тісно пов'язаний з раціональним використанням природних територій курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою розв'язання зазначених завдань необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного багатства країни для:

· формування ринку природних лікувальних ресурсів;

· реалізації платного природокористування;

· порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного використання території курорту;

· залучення інвестицій тощо.

Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

Нерівномірний розподіл водовідбору за ділянками і технічна недосконалість свердловин призводять до нераціонального використання мінеральних вод на окремих родовищах.

Відбувається і протилежний процес, коли для вивчення родовищ мінеральних вод та затвердження запасів щодо них витрачено значні кошти, а родовища використовуються не в повному обсязі.

Значна частина родовищ мінеральних вод експлуатується лише для промислового розливу у пляшки. Необхідно вирішити питання щодо обмеження використання пластикової тари для розливу мінеральної води. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати в санаторно-курортних закладах місцевостей, або у закладах практичної охорони здоров'я регіонів, де згідно з медичним зонуванням існує необхідність їх вживання та профілактичного застосування за нозологічними показниками (наприклад у зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Оцінка сучасного використання мінеральних вод, лікувальних грязей, інших природних лікувальних ресурсів може бути проведена на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати досліджень дадуть змогу створити кадастр природних лікувальних ресурсів. Це, у свою чергу, буде базисним матеріалом опрацювання прогнозних оцінок перспективності природних лікувальних ресурсів.

Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

Розвиток курортів багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів.

Розвиток і поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:

· реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;