Страхові посередники

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1.Сутність і види страхових  посередників

2.Аналіз діяльності страхових  посередників на страховому ринку  України

3.Проблеми та перспективи  розвитку діяльності страхових  посередників на вітчизняному  страховому ринку

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Страховий ринок є на сьогодні головним сектором ринків небанківських фінансових послуг України, який забезпечує близько 80% їх обсягу. Страховий посередник - одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони. Згідно Закону України «Про страхування» страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Вони є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком. Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика». Отже, діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому має спільні риси, але юридичний статус таких осіб різний. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями.

Страхові посередники все ще грають другорядну роль на вітчизняному ринку страхування. Проте, зростаюча роль класичного страхування, а також прихід до України іноземних страховиків разом з їх стандартами роботи може в недалекому майбутньому зробити професію страхового агента і страхового брокера однієї з найбільш поширених на ринку. В Україні, також як і у всьому світі, сполучною ланкою між страховою компанією і її клієнтом є страхові брокери, які представляють інтереси страхувальників, а також страхові агенти, які працюють на страховиків. Проте, по своїх кількісних характеристиках український ринок страхових посередників кардинально відрізняється від переважної більшості західних країн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Сутність і  види страхових посередників.

 

Посередники на страховому ринку України існують з моменту  його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представлені тільки страховими агентами. Професійні страхові посередники почали з’являтись на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев´ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних страхових посередників України (АПСПУ). Таким чином, в Україні інститут страхового посередництва є новим та недостатньо розвиненим. Насамперед це пояснюється тим, що фактично не врегульовано на законодавчому рівні діяльність страхових агентів і дуже обмежено роль страхових брокерів. На це звертає увагу В. Фурман, доводячи необхідність заміни сучасної (значною мірою — перерозподільної) моделі функціонування вітчизняного страхового ринку, яка вважає пріоритетом страховика, орієнтована на масове споживання стандартизованих страхових продуктів, власне, ігнорує діяльність страхових посередників (брокерів і консультантів) на нову, ефективнішу (клієнтоорієнтовану), що відповідатиме потребам розвитку реального страхування і ґрунтуватиметься на динамічно зростаючому попиті клієнтів, передбачатиме розвиток страхового посередництва, формування професійної інфраструктури страхового ринку (зокрема інституту страхових посередників) [7]. Значним гальмом у розвитку страхової справи є нерозвиненість інфраструктури страхового ринку, до основних елементів якої належить правове і нормативне забезпечення, інформаційна мережа, кредитно-фінансова система, підготовка кадрів (сюрвеєрів, андеррайтерів, страхових комісарів), наукове обслуговування. Саме розвиток інфраструктури забезпечує можливості реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, страхових посередників, сприяє координації дій суб´єктів страхового ринку. Потреба у страхових послугах та її задоволення вимагають обґрунтування науково-методичних засад щодо розвитку вітчизняного страхування та практичних заходів для взаємодії суб´єктів страхової діяльності на основі взаємовигідних господарських відносин. Нині в Україні страховий ринок перебуває лише у стадії становлення, а його розвиток супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового характеру. Так, основними вадами вітчизняного страхового законодавства є відсутність чітко врегульованих питань створення технічних резервів, недосконалість системи перестрахування та діяльності страхових посередників.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. страхові компанії мають право  здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових  посередників — страхових агентів, страхових та перестрахових брокерів. З огляду на зміст зазначеної норми, у теорії та практиці ведення страхового бізнесу розрізняють три основних види страхових посередників:

1) страхові брокери; 

2) перестрахові брокери;

3) страхові агенти.

1996 року, закріпили основні положення страхової посередницької діяльності та види посередницьких послуг. Перевірка діяльності страховиків та страхових посередників з метою здійснення державного нагляду за діяльністю страховиків та інших професійних учасників страхового ринку (страхових посередників) щодо дотримання вимог законодавства України про страхування здійснюється відповідно до Типової програми перевірок страховиків та страхових посередників, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 21 серпня 2003 р.

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі  акціонерних, повних, командитних товариств  або товариств з додатковою відповідальністю згідно із законодавством України, а  також ті, які одержали у встановленому  порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Об’єднання страховиків  складаються з спілок, асоціацій, пулів та інших об’єднань, які  створені для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству  України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

Страхові посередники - громадяни  або юридичні особи через яких страховики здійснюють страхову діяльність.

Страхове законодавство  визначає їхні функції таким чином:

- консультування;

- експертно-інформаційні  послуги;

- підготовка, укладення договорів  страхування ;

- інші посередницькі послуги  у страхуванні та перестрахуванні.

 Страхові агенти громадяни  або юридичні особи, які діють  від імені та за дорученням  страховика і виконують частину  його страхової діяльності (укладання  договорів страхування, одержання  страхових платежів, виконання робіт,  пов'язаних з виплатами страхових  сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками  страховика і діють в його  інтересах за комісійну винагороду  на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери громадяни  або юридичні особи, які зареєстровані  у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого  імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Страхові брокери  — громадяни, які не мають права  отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

У деяких країнах через  страхових брокерів здійснюється переважна  більшість усіх видів страхуваннях. У США за посередництвом страхових брокерів укладається приблизно 80% усіх страхових контрактів; у Німеччині - 20%; в Італії - 25%; в Іспанії - 10%. На ринку ризикових видів страхування частка брокерів становить 85% у Великобританії; 70% - у Бельгії; 65% - в Іспанії; 20% - в Італії.

Хоч основною загальною функцією страхових агентів і страхових  брокерів є сприяння продажу страхових  послуг, їм притаманні свої, специфічні функції.

На практиці страховий  ринок — це складна інтегрована  система, яка охоплює різноманітні структурні ланки [6]. Так, у структурі страхового ринку виокремлюють ринок страховика, ринок страхувальника, ринок страхового посередництва. Це зумовлюється тим, що одним із стратегічних завдань страхового ринку є створення високоякісної мережі розповсюдження страхових послуг через професійних страхових посередників.

Страховий ринок є досить складним явищем, має свою внутрішню  структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб´єктами страхового ринку, з другого — страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв´язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб´єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

• перший сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;
• другий сектор — структурні елементи страхо­вого ринку — страховики, страхувальники, об´єднання страховиків;
• третій сектор — елементи інфраструктури - страхові та нестрахові посередники.

Отже, третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять  посередники на страховому ринку. Останні  традиційно поділяються на три групи.

1. Прямі посередники —  страхові агенти, що діють від  імені страхової компанії; страхові  брокери, що діють від свого  імені на підставі брокерської  угоди з особою, яка має потребу  у страхуванні як страхувальник;  перестрахові брокери, що також  діють від свого імені та  на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

2. Непрямі посередники  — ті, що професійно оцінюють  страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр), та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер).

Андеррайтер — діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхування на основі норм страхового права. Визначається андеррайтер і як особа, відповідальна за укладення страхувальних (перестрахувальних) угод і формування портфеля страхових зобов´язань згідно з нормами страхового права та економічною доцільністю. Призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андеррайтера від раніше взятих ризиків.

Сюрвеєр — експерт, інспектор чи агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на оцінку, застрахованого майна (суден, вантажів тощо) і робить висновок щодо його стану, ступеня пошкодження, розміру завданих збитків унаслідок настання страхового випадку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар — особа, яка з´ясовує та встановлює причини настання страхового випадку, визначає характер та розмір збитків. На підставі проведеного дослідження аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат — це документ, в якому зазначають обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди. У ньому зазначають достовірні дані, які підтверджують об´єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди.

Аджастер — діє від імені страховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.

Диспашер — спеціаліст з розрахунків збитків за наслідками аварій та розподілу загальних збитків від аварії між її учасниками. Диспашер — спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.

3. Нестрахові посередники — виконують роботу інших напрямів, надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги. Водночас видається правильним визнати дійсними посередниками на страховому ринку лише прямих посередників (страхового (перестрахового) брокера, страхового агента), оскільки саме ця група суб´єктів господарювання здійснює посередницьку діяльність як основний (а для страхового брокера — виключний) вид господарської діяльності, в той час як непрямих та нестрахових посередників можна віднести до когорти посередників на страховому ринку лише зі значним ступенем умовності, оскільки їхня основна господарська діяльність не є безпосереднім страховим посередництвом та не перебуває у прямому зв´язку зі страховим посередництвом.