Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Мая 2015 в 21:32, реферат
Соціальний захист населення є неодмінною умовою існування сучасного суспільства. Соціальний захист стає актуальним не тільки тоді, коли суспільство переживає важкий період з різким загостренням соціальних проблем, але в усі часи є категорії населення, які потребують такої допомоги: діти, непрацездатне доросле населення, пенсіонери. Причому їх вирішення залежить від можливостей матеріальної бази соціальної діяльності, а також від суті та змісту соціальної політики у країні. Однією з важливих гарантій реалізації права громадян України на соціальний захист є загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Вступ 3
1. Розвиток системи соціального страхування в Канаді 5
2. Основні види соціальної допомоги в Канаді 8
3. Методи регулювання страхової системи Канади 12
4. Використання досвіду медичного страхування Канади для його реформування в Україні 14
Висновки 17
Список використаної літератури 18
- Фонд «Спокійна старість». Пенсії цього фонду виплачуються канадським громадянам і жителям Канади, яким виповнилося 65 років. Можливість отримання пенсії та її розмір залежать від терміну проживання в Канаді. Для отримання повної пенсії необхідно прожити в Канаді не менше сорока років після досягнення повноліття. Неповну пенсію можна отримати, проживши в країні як мінімум 10 років після досягнення 18-ти років. Пенсії цього фонду виплачуються тільки в межах Канади.
- Фонд додаткової пенсії
- Фонд допомоги на одного з подружжя. Ця незначна допомога виплачується тим, кому від 60 до 64 років, а її/його чоловік/дружина отримують пенсію фонду «Спокійна старість» та додаткову пенсію. Розмір та право отримання цієї допомоги залежать від сумарного доходу подружжя і строку проживання в Канаді. Вдови та вдівці також можуть отримувати цю допомогу, з якої не знімається прибутковий податок.
В Канаді відповідальність за регулювання страхування розділена між федеральними властями і властями окремих областей. Уряд розробив “Акт Страхової Одноманітності” як модель для місцевих законодавчих органів. Ці умови істотно впливають на законодавчу і управлінську політику в різних галузях страхування.
В цілому на федеральному рівні регулюються наступні питання:
Місцеві регулюючі органи відповідальні за наступні аспекти регулювання:
Страхування у страховиків, що не отримали підтвердження (договір страхування з якими поміщений, але це іноземні компанії, що здійснюють бізнес в Канаді, і не уповноважені федеральними або місцевими властями) дозволено в більшості провінцій, окрім випадків обов'язкового страхування. Страхові премії обкладаються федеральним податком по ставці від 2 до 3.1%. Місцеві власті вводять додаткові податки від 2 до 4.5 %.
Організація охорони здоров’я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини. За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.
Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Воно може проводитися в обов’язковій і добровільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній країні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальних показників, рівня захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний стан здоров’я і рівень медичного обслуговування.
Принцип обов’язкового медичного страхування діє, наприклад, у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах.
У Канаді з 1971 року введена Національна система універсального медичного страхування, яка включає сплату всіх видів стаціонарної та амбулаторної допомоги окрім стоматологічної, протезування та придбання медикаментів. Більш ніж 90% витрат на стаціонарну та амбулаторну допомогу компенсується із суспільних фондів. За рахунок прогресивного податку покривається 25% всіх затрат на охорону здоров’я.
Добровільне медичне страхування має незначний розвиток та забезпечує виплати тільки в тих сферах, які не покриваються універсальним страхуванням.
Одним з важливих індикаторів успіху існуючої системи охорони здоров'я є здоров'я канадців. Тривалість життя становить 78,6 років (81,4 року для жінок і 75,8 років для чоловіків), що є одним з найвищих показників серед розвинених країн.
На сучасному етапі розвитку демократичного суспільства та побудови соціально орієнтованої правової держави постало нагальне питання реформування вітчизняної системи медичного обслуговування. Сучасний її стан не задовольняє ані потреб, ані виконує ті завдання, які ставить перед власною медичною системою держава. Однією з її складових, яка покликана вирішити питання фінансування та перерозподілу ресурсів всередині галузі, є система медичного страхування. Причому загальний її вигляд, тобто поєднання державного і недержавного медичного страхування. Актуальність даної проблеми полягає в тому, що, маючи неоціненний та потужний науковий потенціал у нашій країні, на жаль, відсутні механізми його реалізації. Немає ефективного та раціонального вкладання коштів у медицину, і вирішити цю проблему покликане саме медичне страхування – це додаткове та основне джерело фінансування охорони здоров’я. Галузь охорони здоров’я потребує змін принципів фінансування для ліквідації практики постатейних бюджетів і здійснення оплати медичних послуг лікарень за рахунок загального бюджету для підвищення ефективності праці.
Дуже важливо, щоб Україна при запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.
Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.
Таким чином, потрібна перебудова економіки охорони здоров'я і вона повинна починатися з укріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної схеми фінансування, що передбачає обов'язковий перехід від бюджетної системи фінансування до змішаної бюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств, установ, організацій різних форм власності з елементами добровільного медичного страхування населення. Таким чином, державна політика розвитку медичного страхування як частина загальної соціальної та економічної політики України повинна визначати основні принципи, напрями і форми економічного впливу у сфері соціального захисту населення. Медичне страхування має бути підтримано нормативно-правовою базою; удосконаленням податкової політики та державного нагляду; підвищенням фінансової надійності страховиків, страхової культури населення; підготовкою та перепідготовкою кадрів.
Висновки
В умовах економічної кризи, спаду виробництва, інфляції, зниження рівня життя значної частини населення в Україні сучасна система загальнодержавного обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, виходу на пенсію за віком, хвороби, нещасного випадку, професійного захворювання, а також інших соціальних ризиків характеризується незадовільним рівнем, не відповідає вимогам сьогодення і вимагає удосконалення. При цьому, враховуючи досвід інших країн, Україна має будувати таку модель соціального захисту свого населення, яка б відповідала власним традиціям та здатності національної економіки забезпечити фінансування тих зобов’язань, які бере на себе держава.
Отже, на основі вище викладеного матеріалу можна зробити наступні висновки, щодо покращення розвитку та фінансування соціальної сфери:
- проводити формування місцевих бюджетів із меншою часткою трансфертів, а замінити джерелами місцевих коштів, які формувалися б із наданих послуг регіону;
- надання більшої самостійності регіонам у формуванні бюджету та програм розвитку, з врахуванням забезпечення на одного жителя, підтримка в цьому центральних органів влади, за рахунок збільшення частки ВВП;
- створити більшу кількість фондів розвитку і сформувати достатній обсяг їх джерела фінансування, для ефективного забезпечення соціальної сфери.
Вивчаючи страхову систему Канади, країни з високим рівнем життя, використовуючи її досвід та помилки дає змогу і передумови реформувати систему соціального захисту в Україні найбільш ефективним шляхом.
Список використаної літератури