Формування та управління фінансовими ресурсами страхової фірми

А.М.Іванова

Студентка групи  ФБі-41

НУДПСУ

Науковий керівник:

Н.С. Нестерова-Капусняк,

ст.викладач

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

Залучення фінансових ресурсів у реальний сектор економіки є запорукою розвитку суспільства. Особливо гостро потреба у вільних грошових коштах, інвестиціях в розвиток виробництва постає на сучасному етапі розвитку України. Досвід зарубіжних країн свідчить, що одним з основних потенційних інвесторів , здатних забезпечити достатній рівень інвестування, є страхові компанії за рахунок залучених внаслідок акумулювання і подальшого розподілу значних грошових потоків всередині страхового ринку, що є складовою фінансового ринку.

Аналізуючи світові тенденції  розвитку страхового ринку відмітимо збільшення його частки  у фінансовій сфері. Так, глибина страхового ринку у 2009р. у Франції складала 9,52%, у США – 9,36%, у Німеччині – 6,97%. У 2012 р. цей показник вже становив у Франції - 11,6%, у США – 12,3%, у Німеччині – 8,7%. Така динаміка свідчить про зростання вагомості страхового сектору у функціонуванні національних економік, а питання акумуляції ресурсів страховим сектором стає важливою проблемою не тільки для науковців і практиків, але й державних органів влади. З точки зору страховиків, розширення страхової діяльності приводить до збільшення фінансових ресурсів і, відповідно, до виникнення проблем з управління їх формуванням і використанням.

В Україні дослідженню  проблематики формування та управління  капіталу страхової компанії присвячені праці вчених О. І. Гінзбурга, Е. С. Стоянова, Н. Н. Нікуліна, С. В. Березіна, С. В. Куликов, В. В. Шахова, Л. А. Орланюк-Малицька, які виділили головні напрями фінансового менеджменту страховика, запропонували набір показників і методів аналізу діяльності страхової компаній.

Страхові компанії є незвичайними суб'єктами господарювання. Вони забезпечують мобілізацію коштів страхувальників і створення відповідних фінансових ресурсів (у тому числі страхових резервів) з метою надання страхувальникам страхового захисту. Даний факт є визначальним для розуміння специфіки економічних відносин, що складають зміст поняття «фінанси страхових організацій».

Діяльність страхової компанії, як і будь-якої прибуткової організації, полягає в отриманні прибутку. Однак існує ряд особливостей у провадженні страхової діяльності, визначених згідно законодавства. Так, Закон України «Про страхування» визначає страхування як «вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів і доходів від розміщення коштів цих фондів» [1]. Метою організації фінансів страховика й управління ними є не тільки досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу, а ще й забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності страхової компанії.

Для забезпечення фінансової стійкості й платоспроможності  обсяг страхових зобов’язань  повинен відповідати розміру власного капіталу страховика. Зобов’язання, що перевищують можливості страхової компанії, мають бути передані в перестрахування. Перестрахування — це один з основних методів забезпечення фінансової стійкості страховика. Страхова компанія повинна володіти відповідним обсягом власного капіталу, який регулюється нормативними актами. Установлений мінімальний нормативний рівень капіталу виконує функцію забезпечення платоспроможності страховика за майбутніми зобов’язаннями.

Другий за значущістю чинник формування фінансових ресурсів страхової компанії — інвестиційна діяльність. Основними інвестиційними ресурсами страховика є засоби страхових резервів, розміщення яких повинно відповідати термінам виконання зобов’язань за страховими виплатами.

 Іншим фактором, що впливає на формування капіталу страховика, є об’єктивна природа правил організації фінансів страхової компанії, серед яких варто відзначити основні: грошові перерозподільні відносини; перерозподільні відносини виникають між учасниками, які пов’язані зі солідарною розкладкою величини збитку; утворення умовного страхового грошового фонду за рахунок внесків учасників страхування; замкнута розкладка збитку.

Фінансові ресурси, які має  у своєму розпорядженні страховик, можуть бути представлені з позиції  форми власності як залучені та позичкові (засоби, що не належать страховикові, вони лише тимчасово, на період дії договорів страхування, перебувають в розпорядженні страхової компанії й використовуються на страхові виплати або перетворюються в прибуткову базу за умови беззбиткового проходжен ня договорів), а також власні кошти, що є фінансовою основою  розвитку страховика [2, с. 26].

Власний капітал включає такі елементи: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Власний капітал формується з двох джерел: внесків засновників і прибутку, одержаного в результаті діяльності страховика. В українському законодавстві існують чіткі вимоги до розміру статутного капіталу страховика. Проте, чим більший розмір статутного капіталу, тим впевненіше почувається страхова компанія на ринку.

Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Виконання страховиками законодавчих та нормативних вимог до розміру статутного фонду є одним з головних параметрів нагляду з боку держави за платоспроможністю страховика і жорстко контролюється.

Додатковий капітал може утворюватись тільки у страховиків, які є акціонерними товариствами та, як правило, не займає значної частки у складі власного капіталу страхових організацій.

Методика формування резервного капіталу страхової організації  не несе галузевої специфіки, а відповідає загальним принципам організації господарської діяльності підприємств [3, с.156].

Нерозподілений прибуток – найважливіший після статутного капіталу елемент у складі власного капіталу страхової компанії. Він утворюється як залишок прибутку після виконання всіх зобв’язань страхової організації перед бюджетом, після виплати дивідендів, відрахувань до резервного та інших фондів.

Важливою особливістю капіталу страхової організації є саме структура залученого капіталу. Відмінність від складу забезпечень наступних витрат і платежів на підприємстві тут полягає в тому, що страховики в цьому розділі відображають ще свої страхові резерви.

Склад та порядок формування страхових резервів визначені законодавством і є обов’язковими для всіх страхових компаній. Страхові резерви, сформовані за рахунок залучених коштів, мають виключно цільове призначення. На практиці величина страхових резервів показує обсяг зобов’язань страхової компанії на звітну дату. Залучений у вигляді страхових премій і зосереджений у страхових резервах, капітал вважається одним з найдешевших видів залученого капіталу.

Страхуванню як виду підприємницької  діяльності притаманна підвищена ризикованість, що безпосередньо позначається на характері  фінансових відносин у цій сфері. Тому надзвичайно важливим є питання  управління фінансовим капіталом страхової компанії.

Управління – діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб'єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних результатів [4,с. 68]. Управління фінансами страхових організацій включає такі функціональні елементи:

1. Планування. Займає важливе  місце в управлінні фінансами,  тому що саме в ході планування кожен страховик оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання.

2. Оперативне управління як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління страховика – досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами.

3. Контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю порівнюються фактичні результати із запланованими, виявляються резерви.

Отже, можемо зробити висновки, що особливості формуванні та управління капіталу страхових компаній полягають у встановленні чітких законодавчих та нормативних вимог щодо розміру статутного фонду та страхових резервів та їх формування виключно у грошовій формі; домінування обсягу страхових резервів проти розміру статутного фонду; створення гарантійного фонду на основі додаткового та резервного капіталу, а також нерозподіленого прибутку; формування вільних резервів, що передбачене Законом України „Про страхування”, і яке відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку; страхові компанії як специфічні підприємства створюються для отримання прибутку, але разом з тим, предметом їх безпосередньої діяльності є страхування, інакше кажучи – надання страхового захисту, до того ж, вони мають бути фінансово спроможними його забезпечити; управління фінансовими ресурсами страхової компанії включає такі функціональні елементи, як планування, оперативне управління і контроль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про страхування» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/85/96-вр

2. Баранова В. Г. Умовно-позичкові кошти страхових організацій: проблеми інвестування та оподаткування / В. Г. Баранова, О. С. Рабий // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць / Одеський держ. екон. ун-т. – О., 2009. – №21. – С. 25–10.

3. Гаманкова О.О. Фінанси страхових організацій: навч. посіб. / О.О. Гаманкова – К.: КНЕУ, 2007. – 328 с.

4. Бабенко В.Г. Механізм страхування фінансових ризиків / Монографія. // Мелітополь: ТДАТУ, 2011. – 286 с.