Сутність,завдання виробничої логістики та способи управління матеріальними потоками у виробництві

Сутність,завдання виробничої логістики та способи  управління матеріальними потоками у виробництві.

 

 

Вивчення матеріальних потоків  є основою для оптимізації  технологічних процесів  виробництва,матеріально-технічного забезпечення,транспортування,збуту продукції,раціоналізації документообігу,проектування  виробничих складських та допоміжних приміщень.

 Створення високоефективниої комунікаційної структури матеріальних потоків на своєму шляху від первинного джерела (сировини) до кінцевого (споживача) проходить ряд  виробничих ланок.Управління матеріальних потоків на цьому етапі має свою специфіку і має назву «виробнича логістика» або по іншому « внутрішньовиробнича» логістика.Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків в середині підприємства,які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.Управління матеріальними потоками передбачає визначення параметрів траєкторії переміщення матеріалів  до яких належать найменування матеріальних ресурсів,кількість матеріальних ресурсів ,початкова точка(вибір постачальника),кінцева точка(вибір споживача),час в які строки потрібно виконати замовлення й доставити продукцію.

Завдання логістики полягає  в  тому, щоб організувати процеси  переміщення ,які у сукупному були б оптимальними для даної сфери і логістичної системи в цілому.

Метою виробничої логістики  є оптимізація матеріальних і  супутніх їм інформаційних та фінансових потоків усередині підприємств, які створюють додаткову вартість.Актуальність застосування логістики у матеріальній сфері зумовлена декількома аспектами

– по-перше, останнім часом  спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного  виробництва. Виробники отримують  все більше замовлень на виробництво  невеликих партій і навіть одиничних  виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії;

– по-друге передбачається організація виробництва у рамках кооперації з випуску складних виробів. У цьому випадку транспортно-пересувні  операції можуть бути об'єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньосистемного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.

Логістичне управління фазою  виробництва на підприємстві охоплює  три послідовні етапи

Перший етап – проектування виробничої структури та, відповідно, структури переміщення продукції: від першого робочого місця (сировина, матеріали, частини, вузли) до фінального робочого місця (кінцева продукція).

Другий етап – планування в межах проектної структури  переміщення продукції з огляду на досягнення мінімально можливих витрат із переміщення та раціональних виробничих циклів.

Третій етап – реалізація проектних і планових рішень, яка  полягає у безпосередньому управлінні переміщенням продукції у виробничій фазі, моніторуванням, контролюванням та відповідним регулюванням переміщення окремих ланок логістичних процесів, логістичних операцій тощо.

 

Зі структури можливих об'єктів логістичних рішень у  фазі виробництва доцільно відібрати  ті, істотність впливу яких на витрати  та тривалість циклу була б помітною. Отже, мова йде про ефективні логістичні рішення, що мають достатнє поле вибору, та віднесені до типових.

Такими типовими логістичними рішеннями у виробничій фазі є:

- на стратегічному рівні  – вибір оптимальної технології  виробництва;

– на тактичному рівні –  визначення оптимальної виробничої партії;

– на операційному рівні  – оптимізація використання технологічного часу.

Логістичні системи, які  досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами.Застосування логістики змінило уявлення про організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві.

До завдань внутрішньовиробничих логістичних систем у рамках заданої  виробничої програми належать:

- оперативно-календарне  планування з детальним розкладом  випуску готової продукції;

- оперативне управління  технологічними процесами виробництва;

- загальний контроль якості, підтримка стандартів якості  продукції та відповідного сервісу;

- стратегічне і оперативне  планування постачань матеріальних  ресурсів;

- організація внутрішньовиробничого  складського господарства;

- прогнозування, планування  і нормування витрат матеріальних  ресурсів у виробництві;

- організація роботи внутрішньовиробничого  технологічного транспорту;

- контроль і управління  запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і  готової продукції на всіх  рівнях внутрішньовиробничої складської  системи і у технологічному  процесі виробництва;

- внутрішньовиробничий фізичний  розподіл матеріальних ресурсів  і готової продукції;

- інформаційне і технічне  забезпечення процесів управління  внутрішньовиробничими матеріальними  потоками;

- автоматизація і комп’ютеризація  управління матеріальними та  інформаційними потоками у виробництві.

 Таким чином, завдання  виробничої логістики відображають  організацію управління матеріальними  та інформаційними потоками не  просто всередині логістичної  системи, а в рамках процесу  виробництва.

У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного  постачання виробництва всіма необхідними  матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

 Закордонними фахівцями  розроблено і впроваджено у  практику декілька систем управління  цими процесами. Управління матеріальними  потоками у рамках внутрішньовиробничих  логістичних систем ґрунтується  на двох принципово різних  підходах: штовхаючому і тягнучому.

 Перший підхід називається  “штовхаюча” система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.

Другий варіант організації  логістичних процесів на виробництві  ґрунтується на принципово іншому способі  управління матеріальним потоком. Він  називається “тягнучою” системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються  на наступну технологічну операцію з  попередньої в міру необхідності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Виштовхувальні» системи організації виробництва,їх різновиди й особливості функціонування.

 

 Перший варіант   носить назву  «штовхає система»  і являє собою систему організації  виробництва, в якій предмети  праці, що надходять на виробничу  ділянку, безпосередньо цією ділянкою  у попереднього технологічного  ланки не замовляються. Матеріальний  потік «виштовхується» одержувачу  по команді, що надходить на  передавальний ланка з центральної  системи управління виробництвом (рис. 1).

 

 

 

Рис. 1. Принципова схема штовхає системи управління матеріальним потоком в рамках внутрішньовиробничий логістичної системи.

Матеріальні ресурси, що надходять  на виробничі місця  або виробничу  ділянку  даними суб’єктами в попередній технологічній ланкі  не замовляються.Матеріальний потік виштовхується кожному наступному адресату строго  за розпорядженням або команді ,що надходить з центру  керування локальним або загальним підприємством виробництва.

Протягом свого виготовлення деталі проходять шлях від  попередньої  до стадії процесу виробництва до наступної.

 Штовхальні моделі управління потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносять до 60-х років, дозволили погоджувати і оперативно коригувати плани і дії всіх підрозділів підприємства - постачальницьких, виробничих і збутових з урахуванням постійних змін в реальному масштабі часу.

Штовхають системи, які здатні з допомогою мікроелектроніки пов'язати складний виробничий механізм у єдине ціле, тим не менше мають природні межі своїх можливостей. Параметри «виштовхує» на ділянку матеріального потоку оптимальні настільки, наскільки керуюча система в змозі врахувати і оцінити всі фактори, що впливають на виробничу ситуацію на цій ділянці. Однак, чим більше факторів по кожному з численних ділянок підприємства повинна враховувати керуюча система, тим досконалішими і дорожче повинно бути її програмне, інформаційне та технічне забезпечення.

На практиці реалізовані  різні варіанти штовхаючих систем, відомі під назвою «системи МРП» (МРП-1 і МРП-2).Можливість їх створення обумовлена початком масового використання обчислювальної техніки.

Системи МРП характеризуються високим рівнем автоматизації управління, що дозволяє реалізовувати такі основні  функції:

- забезпечувати поточне  регулювання та контроль виробничих  запасів ;

- в реальному масштабі  часу погоджувати і оперативно  коригувати плани і дії різних  служб підприємства - постачальницьких, виробничих, збутових.

У сучасних, розвинених варіантах  систем МРП вирішуються також  різні задачі прогнозування. Як метод  рішення задач широко застосовується імітаційне моделювання та інші методи дослідження операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тягнучі системи управління матеріальними потоками. Виробнича  логістика

 

 Другий варіант   організації логістичних процесів  на виробництві грунтується на принципово іншому способі управління матеріальними потоками. Він носить назву «тягне система»  і являє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

Витягувальна система  була придумана як засіб вирішення  подібних проблем.

Тут центральна система  управління не втручається в обмін  матеріальними потоками між різними  ділянками підприємства , не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремого технологічного ланки визначається розміром замовлення подальшого ланки. Центральна система  управління ставить завдання лише перед  кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Для того щоб зрозуміти  механізм функціонування тягнучої системи, розглянемо приклад (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 Рис. 2. Тягне система управління матеріальним потоком в рамках внутрішньовиробничий логістичної системи

 

Припустимо, підприємство отримало замовлення на виготовлення 10 одиниць  продукції. Це замовлення система управління передає в цех збірки. Цех складання  для виконання замовлення, запрошувати 10 деталей із цеху № 1. Передавши  зі свого запасу 10 деталей, цех № 1 з метою заповнення запасу замовляє у цеху № 2 10 заготовок. У свою чергу, цех № 2, передавши 10 заготовок, замовляє на складі сировини матеріали для  виготовлення переданої кількості, також з метою відновлення  запасу. Таким чином, матеріал потік  «витягується» кожним наступним  ланкою. Причому персонал окремого цеху в змозі врахувати набагато більше специфічних чинників, що визначають розмір оптимального замовлення, ніж  це змогла б зробити центральна система  управління.

На практиці до тягнучі  внутрішньовиробничих логістичним  системам відносять систему «канбан» (у перекладі з японської - картка) , розроблену і вперше в світі реалізовану фірмою Тоєта (Японія).

Система канбан не вимагає тотальної комп'ютеризації виробництва, проте вона припускає високу дисципліну поставок, а також високу відповідальність персоналу, так як централізоване регулювання внутрішньовиробничого логістичного процесу обмежена.

Система канбан дозволяє істотно знизити виробничі запаси. Наприклад, запаси деталей у розрахунку на один випускається автомобіль у фірми Тоєта складає 77 дол., У той час як на автомобільних фірмах США цей показник дорівнює приблизно 500 дол. Система канбан дозволяє також прискорити оборотність оборотних коштів, поліпшити якість продукції, що випускається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1 Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

2 Василенко В.О., Ткаченко  Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навч.посіб. за редакцією В.О.Василенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 532 с.

3.Гаджинский А. М. Логистика: Учебник для высших и средних специальных заведений.— 7-е изд., перераб. и доп.— М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003.— 408 с.

4.Николайчук В. Е. Логистика (Серия «Краткий курс»).— СПб:: Питер, 2002.- 160 с.

5.Сергеев В. И. Логистика в бизнесе: Учебн. для вузов.- М.: ИНФРА-М, 2001.- 608 с

6. Таньков К. М., Тридід О. М., Колодизєва Т. О. Виробнича логістика: Навчальний посібник. – К.: ВД „ІНЖЕК”, 2006. – 352 с.