Розвиток підприємницької діяльності в Україні

Потрібно виділити окремо проблему недостатності кваліфікованого  персоналу.

Підприємці мають обмежений  доступ до альтернативних джерел фінансування (бюджетного чи кредитного). Для здійснення виробничого процесу вони змушені  купувати ресурси (паливо, електроенергію тощо) за високими цінами, продаючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність  споживача. Тож невипадково, що з  часом малі підприємства стають неконкурентоспроможними  і зникають.

Труднощі з реєстрацією  відкриття власної справи займають зі списках проблем не останнє  місце. Багато бажаючі почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у  консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих  формах зразки документів і необхідні  поради. Проте, по витратах часу, коштів, нервових зусиль, що діє в Україні  процедура реєстрації підприємців  усе ще залишається громіздкою і  зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвитих країнах.

Діючі бізнесмени відзначають  такі проблеми, як труднощі з реалізацією  продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному. Підприємці виділяють ще дві проблеми, що на їхню думку мають чисто місцеве  походження. Це відношення з податковою адміністрацією і чиновниками. Вони відзначають некомпетентність багатьох рівнів службовців, що породжує необґрунтовані претензії, а також неправильне  розуміння сутності того, який повинен  бути характер взаємин з підприємцями. Через це вони вступають у конфлікти.

2.3. Основні напрямки  оздоровлення підприємництва в  Україні

Першочерговим завданням  уряду будь-якої країни з перехідною економікою слід вважати створення  сприятливого середовища для утворення  та зростання нових підприємств. Тому одним із основних показників, що характеризують процес становлення  малого бізнесу, є динаміка зміни  кількості діючих суб'єктів малого підприємництва. За прогнозними розрахунками.

Підтримка з боку держави  має здійснюватися шляхом допомоги у формуванні стартового капіталу для  відкриття підприємства і забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку та функціонування малих підприємств.

Одним із головних напрямів сприяння розвитку малого бізнесу є  створення системи фінансової підтримки. Як відомо, діючі важелі державної  підтримки малого підприємництва в  Україні поділяються на дві групи  методів: прямі і непрямі.

На тенденції розвитку малого бізнесу в Україні безпосередньо  впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників, насамперед: обмеженість попиту та криза збуту на внутрішньому ринку.

До основних форм непрямої підтримки, які поступово повинні  витісняти важелі прямого адміністративного  впливу, слід віднести: податкові пільги (або повне звільнення від податків); прискорену амортизацію; знижки, пов'язані  з науково-дослідницькими роботами та підготовкою кадрів для підприємницької  діяльності, тощо.

Вищезазначені форми державної  підтримки тією чи тією мірою використовуються в Україні, і їх варто вважати  ефективними, гнучкими важелями допомоги малим підприємствам.

Аби зробити фінансування для малих підприємств доступнішим, доцільно задіяти систему залучення  позик, подібну тій, що існує в  інших країнах. Замість того щоб  витрачати гроші на субсидії та дотації, уряд може сприяти наданню малим  підприємствам, які мають у цьому  потребу, позик та гарантувати їх повернення в разі неплатоспроможності  реципієнта. Таким чином держава  зменшує ризик для позичальника й усуває головну перешкоду на шляху надання позик.

Поки що в Україні дуже гостро стоїть проблема кредитування малих підприємств, їх доступу до фінансових ресурсів. Далеко не кожне  МП спроможне сплачувати досить високі процентні ставки. Комерційні ж банки, своєю чергою, не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик щодо повернення кредитів. Комерційні банки видають МП лише короткострокові кредити і їх не можна вважати джерелом кредитування малого бізнесу.

Якщо держава справді  має намір допомагати суб'єктам  малого підприємництва і бачить у  ньому невід'ємний елемент системи  ринкових відносин, тоді її фінансово-кредитна політика повинна стимулювати його розвиток.

Аналіз інформації щодо виділення  коштів з регіональних та місцевих бюджетів у 2000р. показує, що із передбачених 24 млн. грн. фактично було виділено 17,3 млн. грн., з яких 80% припадає на місто  Київ, а 20% - на інші 12 регіонів. Крім того, слід зауважити, що в місті Києві  та Рівненській області кошти  спрямовувалися на підтримку вітчизняного виробника та розвиток підприємництва, в тому числі й малого.

Незважаючи на те, що в  багатьох регіонах бюджетні кошти на розвиток малого бізнесу в 1999-2002 рр. не виділялись, інвестування цього  сектора економіки за рахунок  інших джерел усе ж таки значно пожвавилось.

 

Висновки

 

Для того щоб малий бізнес зайняв, як у багатьох розвинутих країнах, належне місце в економіці, потрібні дві умови: можливість розширеного  відтворення капіталу і затребуваність результатів праці.

Світовий досвід свідчить, що практично в усіх розвинутих країнах  держава бере активну участь у  формуванні та розвитку підприємницької  діяльності, підтримці найбільш доцільних  і ефективних її напрямів. Навіть у  таких країнах, де склалися вікові традиції приватного підприємництва, малий бізнес потребує допомоги й одержує її на основі державних програм підтримки  малого підприємництва. Одні країни з  розвинутою економікою мають розгалужену  та чітко усталену систему державної  підтримки малого бізнесу (США, Японія, Німеччина, Франція), в інших - подібна  система знаходиться у стадії становлення або розвитку. Враховуючи це, уряд України повинен активніше  допомагати становленню малого бізнесу  в нашій країні, формуючи відповідну політику щодо його підтримки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Варналій З.С., Сергійко О.В., Хмелевська Л.П. Мале підприємництво України: моніторинг, інфраструктура, кадри / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2002. - 60 с.
2. Клочко В.П., Гаркавко В.К. Історія економічних вчень. Історія економічних вчень в Україні і українська економічна думка: Курс лекцій для студ. ф-ту "Економіка і менеджмент" / Національний держ. ун-т харчових технологій. - К.: НУХТ, 2002. - 83 с.
3. Кредісов В.А. Підприємництво в Україні: суть, типи та умови формування. - К.: Знання України, 2003. - 68 с.
4. Лупенко Ю.О., Баліцька В.В., Мельник В.О., Демченко С.М. Розвиток підприємництва в Україні. - К.: Нора-друк, 2003. - 246 с.
5. Сизоненко В.О. Підприємництво: Підручник. - К.: Вікар, 1999. - 435 с.