Аналіз структури ринку дитячого одягу

Аналіз структури ринку дитячого одягу

Облік значних відмінностей в потребах і вимогах до одягу  для дітей різних вікових груп (ясельного, дошкільного, шкільного  та юнацького віку) має виключно важливе значення для розвитку виробництва; при його плануванні слід розглядати не тільки на загальну чисельність дитячого населення, а й склад його за статтю та віком.

Проте прийняте в статистичній довідковій літературі вікове угруповання дитячого населення не співпадає з класифікацією, існуючої у виробництві дитячого одягу. Ця обставина ускладнює використання демографічних: даних статистичних довідників при аналізі стану та плануванні виробництва дитячого одягу і вимагає спеціальних розробок із залученням первинних матеріалів перепису. Крім того, в чисельності дитячого населення та його склад за статтю та віком під впливом певних чинників відбуваються значні зміни, що роблять великий вплив на виробництво дитячого одягу та зміна ємності ринку цих товарів.

У роботі детально аналізується стан виробництва дитячого одягу  і ступінь задоволення споживчого попиту.

Проведений аналіз показав, що в даний час виробництво  окремих видів дитячого одягу  різко відстає від раціональних норм споживання. Так, рівень виробництва  демісезонного одягу нижче раціональної норми в 4 рази. Вкрай недостатньо  виробляється, в розрахунку на 1 дитину, вовняних і бавовняних костюмів для  дошкільнят, а також суконь для  дівчаток шкільного і дошкільного  віку. Для досягнення раціональної норми слід збільшити виробництво  бавовняних суконь для школярок більш, ніж в 3 рази, а для дошкольніц - майже в 6 разів. Мало випускається зимових та демісезонних пальто для дітей ясельного та дошкільного віку, дитячої білизни. Мало проводиться білизни для новонароджених.

У зв'язку з цим важливе  значення для задоволення попиту на дитячий одяг має розвиток її виробництва в кожному економічному районі на основі максимального використання можливостей швейної та трикотажної  промисловості.

У роботі зроблено висновок про необхідність приділяти більше уваги питанням організації виробництва  дитячого одягу. Зокрема, даються рекомендації щодо подальшої спеціалізації підприємств  на виготовлення виробів для дітей. Незважаючи на певну роботу, проведену  в цьому напрямку, виробництво  дитячого одягу, в основному, здійснюється на неспеціалізованих фабриках. Споживчі властивості дитячого одягу відрізняються комплексом вимог з точки зору експлуатаційних якостей, конструктивних рішень, характеру застосовуваних тканин, естетики та моди.

Виробництво дитячого одягу  пов'язано з рядом особливостей економічного характеру, що роблять великий вплив на його організацію. В умовах, коли виготовлення дитячого одягу розпорошується по багатьом неспеціалізованим підприємствам і займає невелику питому вагу у виробничих програмах, не завжди досягається економічна зацікавленість швейних фабрик у збільшенні її випуску, тому що виробництво цього асортименту часто не забезпечує виконання техніко-економічних показників плану.

Низький рівень спеціалізації  виробництва стримує зростання  випуску дитячого одягу і породжує дублювання однорідних моделей і  фасонів, а також обмежує можливості раціонального, економного використання тканин, що сприяє зниженню собівартості і досягненню необхідної рентабельності виробництва виробів для дітей. Умови для зниження витрат сировини на виробництво дитячого одягу, а  разом з тим і для підвищення продуктивності праці у великій  мірі досягаються спеціалізацією виробництва  і більш повним використанням  внутрішніх резервів.

Розміщення виробництва дитячого одягу на великих спеціалізованих фабриках, які мають виробничі потужності для виготовлення одягу у великому обсязі і широкому асортименті, створить передумови для економного та раціонального використання тканин, на основі поліпшення моделювання та конструювання дитячих виробів, зниження витрат на обробку за рахунок підвищення продуктивності праці, вдосконалення всього виробничого процесу, що з'явиться найважливішим умовою, що забезпечує подальше зростання виробництва цих товарів.

У швейній промисловості, на відміну від інших галузей  легкої промисловості, відсутня прейскурант  оптових цін і оптова ціна підприємства виступає як роздрібна за мінусом  оптової (збутової) та торгової знижок. Тому рентабельність виробництва швейних  виробів повністю залежить від затверджених в прейскуранті роздрібних цін.

У собівартості швейних виробів  до 90% займає вартість тканин і прикладних матеріалів. Швейна промисловість отримує  тканини по цінах, що включає податок  з обороту. Величина податку з  обороту у відпускній ціні на тканині, що направляються в швейну промисловість, дуже значна і становить у відсотках  до роздрібної ціни по вовняним тканинам - 45, шовковим - 68, бавовняним - 66 і лляним - 17. Це значно підвищує собівартість готових  виробів, особливо дитячого одягу, і  часто призводить до нерентабельності її виробництва.

Незважаючи на ряд заходів, прийнятих державою з метою усунення збитковості виробництва одягу  для дітей і її здешевлення (введення спеціального прейскуранта знижених роздрібних цін на вовняні тканини, що направляються  в швейну промисловість виключно для виготовлення дитячого одягу, встановлення додаткових знижок з роздрібних цін  на звичайні артикули тканин, відпускаються  швейної промисловості для цих  же цілей), проблема цін на дитячий  одяг все ще не знайшла повного  дозволу. І в даний час не завжди досягається рентабельність виробництва  швейних виробів дитячого асортименту, особливо з бавовняних тканин.

Для забезпечення рентабельності виробництва дитячого одягу і  її здешевлення необхідно створити більш широкий асортимент спеціальних  дитячих тканин з відносно невисокими цінами, максимально використовуючи для цього синтетичні матеріали. Це з'явиться найважливішою умовою зростання виробництва дитячого одягу при одночасному зниженні роздрібних цін на неї.

Вдосконалення системи ціноутворення у швейній промисловості має бути спрямоване на забезпечення умов, що створюють економічну зацікавленість у розвитку виробництва виробів дитячого асортименту та проведенні в життя політики держави, спрямованої на максимальне їх здешевлення і загальнодоступність.

Важливу роль у здешевленні  дитячого одягу при забезпеченні рентабельності виробництва може зіграти  зменшення частки податку з обороту, що входить у вартість сировини. Таке положення дозволило б знизити  частку податку з обороту в  ціні на готову дитячий одяг як за рахунок  держави, так і частково за рахунок  перерозподілу загальної суми податку  з обороту між асортиментом одягу  для дорослих і дітей, не зачіпаючи  в деяких випадках навіть середнього рівня цін на швейні товари.

Удосконалення системи ціноутворення  та прейскурантів на швейні вироби зробить серйозний вплив на розвиток виробництва одягу для дітей.

Необхідність вдосконалення  планування виробництва дитячого одягу  відповідно до запитів ринку вимагає  негайної розробки чіткої системи вивчення попиту на ці товари.

Облік реалізації одягу для  дітей в опорних магазинах  з метою вивчення асортиментної  структури попиту ведеться за дуже обмеженому колу найменувань. Статистичний облік продажу одягу для дітей  в даний час не здійснюється.

Для отримання більш представницьких  даних про стан попиту на одяг окремих  асортиментних груп та видів рекомендується збільшити кількість опорних магазинів, що торгують товарами для дітей, відповідно розширивши перелік асортиментних позицій.

Таким чином, дослідження, пов'язані  з вивченням стану ринку дитячого одягу, показали, що для його подальшого розвитку необхідно усунути серйозні недоліки в організації виробництва  цих товарів, системі ціноутворення  на швейні вироби та розробити чітку  систему вивчення попиту з них.