Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

7. Соціально-педагогічна робота із  сім’ями, що перебувають на грані  розлучення.

Значна увага має приділятися сім’ям, що перебувають на грані розлучення. Причинами розлучень можуть бути соціально-економічні, соціальні й біологічні, психолого-педагогічні й фізіологічні прояви. До соціально-економічних причин належать матеріальні нестатки, відсутність нормальних житлово-побутових умов для проживання сім’ї. Причини соціального й біологічного характеру - хвороби членів сім’ї, несерйозність у ставленні до шлюбу, наявність другої сім’ї, подружня невірність, пияцтво, алкоголізм, наркотична залежність тощо. Причини психофізіологічні -фізіологічна несумісність, імпотенція, фригідність, велика різниця у віці, небажання мати дітей; соціальні психолого-педагогічні причини — соціальна та психологічна несумісність; різниця в рівні культури; різні характери, погляди на сімейне життя і виховання дітей; відсутність взаємодопомоги та взаєморозуміння; неповага один до одного; різні цілі життя й життєві цінності; складний характер (ревнощі, жорстокість, скупість). Як свідчить практика, переважають соціально-психологічні причини, що стають основою сімейних конфліктів і призводять до розлучення.

Психологи виділяють такі варіанти розв’язання конфліктних ситуацій у сім’ї:

· примус, коли нав’язується таке розв’язання конфліктної ситуації, що задовольняє лише ініціатора конфлікту ("Я сказав, і буде так, як я хочу..."). Такий спосіб має найбільш несприятливі наслідки,бо це позначається на інших членах сім’ї, принижується гідність. І коли навіть настає зовнішнє благополуччя, у будь-який момент конфлікт може спалахнути з новою силою;

· конфронтація. Ніхто не приймає позиції іншого, кожний залишається при своїй думці. Посилюється роздратованість, бо один одного не розуміють ("Я буду так...", "А ти такий...", "А ти така..."). Розв’язання конфлікту відтягується на невизначений час;

· втеча від роз’яснення суперечностей, тобто розв’язання конфліктної ситуації відкладається, а конфлікт залишається. Проте позитивне тут, що залишається час на обдумування, прийняття якогось рішення і поновлення процесу розв’язання конфліктної ситуації;

· згладжування напруги - подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися;

· компроміс - це найкращий спосіб розв’язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого і справедливого для обох сторін рішення. У результаті компромісу вимоги стають відвертими, намічаються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов’язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; управляти своїми негативними емоціями; пам’ятати, що з’ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позиції доброти; не приклеювати один одному ярлики ("Ти завжди..."); розв’язуючи конфліктну ситуацію, не з’ясовувати, хто винен, а шукати виходу зі становища (як нам бути) .Дуже допомагає в цьому випадку почуття гумору. Але, звичайно, найкраще — це попередити конфлікт, не загострювати ситуацію.