Шпаргалка по "Социология"

соціальний стан; вік; освіта (середня, вища, гуманітарна, технічна); стать; матеріальне становище; етнічна приналежність (компактне проживання, в іноетнічному середовищі); конфесійна орієнтація; поселенська характеристика (регіон, місто, село); сімейне становище (шлюб, діти і т.ін.); зайнятість (сфера), незайнятість (статус); медична характеристика (стан здоров'я, дос-туп до джерел медичної допомоги); основні причини звернення в соціальну службу (матеріальні, психологічні, соціокультурні проблеми і т.ін.); вид клієнта (індивідуальний, група, спільність); добровільність чи примусовість звернення в соціальну службу; зміст роботи з клієнтом; результати роботи та ін.; - соціальний працівник:

вік; стать; рівень і спеціалізація освіти; основна освіта; етнічна і конфесійна приналежність; поселенська характеристика; сімейне становище; галузь, в якій працював раніше; стаж роботи в соціальній сфері; проблеми і труднощі в роботі з клієнтами (власне бачення і оцінка); самооцінка успішності (неуспішності) роботи; ступінь задоволення напрямом соціальної політики, структурою соціальних органів; готовність (включеність) у нововведення, інноваційну діяльність; переважна орієнтація - на наукові розробки і самостійну творчість чи на виконавські функції; чинник впливу на вибір професії; самовідчуття професійно-психологічного комфорту (дискомфорту); оцінка ступеня успішності (невдачі) роботи з клієнтом; перевага певному видові клієнта (індивідуальний, група, спільність); оцінка рейтингу соціальної роботи в соціальних професіях;

- навчальний заклад:

вид вузу (класичний університет, медичний, юридичний, педагогічний вуз і т.ін.); розміщення (місто); відомча підпорядкованість; рік початку підготовки студентів з даної спеціальності; форми навчання; набір на держбюджетні місця; кількість "комерційних" студентів; наявність замовлення на спеціалістів від адміністративних органів; соціальний склад студентів (вік, стать, освіта, сфера зайнятості, кваліфікація, посада на момент вступу у вуз та ін.); наявність багаторівневої системи підготовки; наявність структур, що надають другу вищу освіту; кількість випускників; кількість кафедр; соціально-професійна характеристика викладачів (вчені ступені, звання, стаж, стать, базова освіта); матеріально-технічне оснащення; забезпечення навчально-методичною і науковою літературою; наявність видавничої бази; наявність бази для виробничої практики студентів; ефективність наукової роботи (монографії, підручники, посібни- ки, конференції та ін.); моделі навчальних програм, що взяті за основу; парадигма соціальної політики і соціальної роботи, якої притримуються викладачі; ступінь самостійності навчально-методичного процесу; мотивація підготовки вузами спеціалістів в галузі соціальної роботи (прагнення до засвоєння нових форм роботи; задоволення інтересу до нового соціального знання; усвідомлення суспільної значущості нової спеціальності; наявність соціального замовлення; удосконалення вищої освіти через розширення переліку соціогуманітарних дисциплін; вплив західних освітніх систем; прагнення зміцнити позиції в системі вищої школи).

Соціологічний моніторинг всіх компонентів соціальної роботи забезпечить її надійність, здатність до саморозвитку.

35. Ознаки соціологічного мислення соціальних працівників.

Ознаками соціологічного мислення можуть бути:

• прагнення і готовність осмислювати процес перманентного (безперервного) ускладнення соціальної системи. Системність мислення не може поєднуватися із спрощеним сприйняттям проблем життя суспільства. Слід уникати категоричних аксіологічних суджень, заснованих на послідовно-лінійних причинно-наслідкових показниках, а прагнути до усвідомлення багатоманітності і складності, суперечливості і неоднозначності, змінюваності суспільства;
• засноване на соціологічній ерудиції і інформаційній культурі усвідомлення способу існування і збереження суспільної системи як сукупності цілеспрямованого регулювання і самоуправління, саморегуляції, саморозвитку, котрі надають широкі можливості для творчої і активної участі особистості в управлінні;
• відсутність вияву монізму у вивченні соціального світу, розуміння того, що будь-яка окрема теорія спрощує соціальну реальність;
• наявність самостійних поглядів і оцінок у галузі пізнання світу, нетабуйоване мислення - в іншому разі людина не застрахована від маніпулювання її волею і поведінкою;
• орієнтація на гуманістичні основи суспільства;
• вироблення самооцінки, що є адекватною особистісним вимогам і загальноприйнятим соціальним нормам;
• наявність трьохвимірного сприйняття соціального часу, що гармонійно поєднує минуле (ретроспективне), сьогоднішнє (актуальне) і майбутнє;
• чітке самовизначення в своїй соціальній ролі, готовність до зміни ролей через вікові, мікро- і макросоціальні зміни;
• неконфліктність, толерантність, співробітництво, відсутність насильства як імперативи поведінки. Слід не просто поважати думку іншого (що досить складно), а хотіти його почути,   щоб з ним рахуватися, ним збагачуватися;

розуміння того, що неправильно вибраний соціальний засіб не може привести до позитивних соціальних наслідків

Також невід'ємною рисою соціологічно мислячої людини є вольові зусилля в досягненні життєвого успіху, розрахунок насамперед на свої сили, знання.

36. Використання соціологічних досліджень в соціальній роботі.

Теория и практика социальной работы для познания своих проблем использует методологический, методический исследовательский потенциал социологии, при этом учитывается специфика различных социологических школ и направлений.  
Использование методологических возможностей и методики преподавания социологии является необходимым элементом для оптимизации усвоения знаний по теории социальной работы. Во многом это объясняется как близостью предмета и объекта социологии и социальной работы, как научных дисциплин, так и тем, что теоретическое обоснование социальной работы генетически вырастало и вырастает из социологии, психологии и психотерапии. И теория социальной работы, и социология в основном используют общие исторические, экономические, социологические, философские, статистические, демографические работы и монографии, научные и научно-методические труды, а также методы сбора и обработки информации.  
Использование взаимовлияния социологии и социальной работы имеет большое значение для решения многих проблем. Связь теоретических знаний социологии и основных направлений практической деятельности социальных работников прослеживается очень четко как для оказания помощи различным социальным группам, оптимизации работы учреждений социальной работы, так и для повышения эффективности социальной политики в обществе. 
37. Соціально-педагогічна компетентність спеціаліста з соціальної роботи.

Под социально-педагогическими технологиями мы понимаем способы создания условий для положительного саморазвития, социальной адаптации и социальной защиты клиента путем воспитательного воздействия на его личность и поведение.

Социально-педагогические технологии реализуются в ходе взаимодействия социального работника с клиентом в социуме и использования всего арсенала средств и возможностей. Этот процесс в значительной степени детерминируется условиями, в которых он осуществляется.Социальная педагогика располагает целым комплексом методов, которые позволяют социальному работнику создать условия для положительного саморазвития клиента, его социальной адаптации и зашиты, т.е. достичь целей и задач социальной работы. Все социально-педагогические методы можно сгруппировать, исходя из разных принципов.

Классифицируя эти методы, используемые в социальной работе, мы исходили из следующих принципов:

• принцип конкретно-исторического подхода,

• принцип гармонии просвещения и организации практической деятельности клиентов,

• принцип коллективного творчества

 • принцип преемственности,

• принцип комплексности

38.Соціально-педагогічні  технології.

Эффективная форма социально-педагогических технологий — создание самоуправляющихся общественных объединений (клубов, ассоциаций, групп самопомощи и взаимопомощи). Механизм их деятельности определяется положениями Федерального закона Российской федерации «Об общественных объединениях». Обычно такая организация создастся решением собрания инициаторов, которые намечают цели ее деятельности, привлекают сторонников, разрабатывают, обсуждают и утверждают на собрании проект устава клуба. Специалисты в области социальной работы должны знать, что это один из наиболее плодотворных путей улучшения социального обслуживания населения и развития социальных навыков и качеств. Поэтому они сами в ряде случаев должны организовывать такие группы или способствовать их возникновению и деятельности.

39. Социально-педагогические методы  социальной работы применяются  при проведении собраний, митингов, бесед, диспутов и т.д.

Беседа может быть индивидуальной или групповой, заранее спланированной или спонтанной. Основное ее назначение-расширение знаний клиентов, привлечение их к оценке последствий определенных событий, поступков, формирование у них  соответствующего отношения к окружающей действительности, своим обязанностям.

митинг как быстрая реакция на события, создающий у его участников определенное отношение к этим событиям и мотивацию к деятельности. Поскольку митинг — это разовое мероприятие, его информативная роль ограничена: участники, как правило, уже заранее знают его конкретную цель.

собрание индивидов, объединенных по какому-то признаку, имея также богатый эмоциональный потенциал, в то же время характеризуется подготовленностью, организованностью и некоторыми деятельностными последствиями, которые могут быть результатом его решений. Собрание, как известно, при правильной организации обладает большим воспитательным потенциалом прежде всего как орган коллективного управления или самоуправления

диспут, на котором формируются и закрепляются полемические умения, умение привлечь и удержать сторонников, уверенность в себе. Кроме того, диспут может обнажить разные стороны истины, что в социальной работе случается нередко, и способствовать более глубокому пониманию сути социальных проблем

дискуссии, которая представляет собой столкновение различных точек зрения по, возможно, спонтанно возникшей теме.

Методы саморазвития и самореализации. Человек стремится познать свои возможности, испытать свои силы, развить способности, а сделать это можно лишь в условиях подлинной самодеятельности. Развитие социальной субъектности неотрывно от экономической самостоятельности, наличия демократических механизмов во всех сферах жизни, максимальной реализации личностного потенциала. Это достигается с помощью совокупности социальных методов и технологий. Педагогические методики прежде всего выявляют потенциал, объективно присущий личности. Обучение совместной деятельности, согласованию притязаний и интересов, лидерским и исполнительским умениям также способствует совершенствованию социального функционирования людей

41. Особливості  використання психологічних методів  в соціальній роботі.

Социальная помощь населению оказывается по тем же направлениям практической психологии:

• сообщение клиенту объективной информации о его расстройствах на основе психодиагностики. Клиент вырабатывает свое отношение к данной информации и принимает решение о ее использовании;
• психологическая коррекция, с помощью которой для клиента разрабатывается индивидуальная программа определенного вида деятельности (чтение, письмо, счет и т. п.) в соответствии с общими требованиями;
• психологическое консультирование, цель которого - помочь индивиду найти как можно больше вариантов поведения, мыслей, чувств, поступков для активного взаимодействия с людьми и социальными группами внутри социума;
• психопрофилактическая работа. Задача - своевременно предупреждать возможные нарушения в определенном развитии индивида, создавать условия для полноценного психического развития на каждом возрастном этапе.

Важным направлением является психотерапия - организованное воздействие на психику клиента с целью ее восстановления или трансформации. Как правило, она осуществляется при содействии социальных работников с медиками. Терапевтическая технология располагает большим количеством психотехнических, инструментальных, тренинговых методов воздействия.

На практике большинство клиентов ориентируется на социальные и этические проблемы. Цель социального психолога состоит в том, чтобы перевести проблему клиента в психологическую плоскость. Это и есть технологический шаг к оказанию ему психологической помощи, так как таким образом клиент получает возможность выделения и оформления проблемы в виде темы взаимодействия с психологом.

В технологии профессионального общения социального работника с клиентом необходимо учитывать следующие обстоятельства:

1) Профессиональное общение социального работника должно быть эмоционально комфортным и личностно развивающим. Важно создать обстановку психологической безопасности и помощи, разобраться в проблемах клиента и найти выход из них. Необходимо создать условия и ситуацию для раскрытия индивидуальности и т.д.

2) Способы общения, т.е. выразительные средства, стили общения, позиции, этапы, роли, маски в общении должны быть технологически выдержаны. Можно назвать следующие технологические этапы общения:

• моделирование предстоящего общения с клиентом (прогностический этап);
• начало и организация непосредственного общения с клиентом, социальной группой (“коммуникативная атака”, уточнение условий общения, управление инициативой);
• управление общением для решения методических задач и стимулирование собеседников в общении.