Причини міжнародної міграції робочої сили

Що стосується структури мігруючої  робочої сили, то тут можна встановити такі основні закономірності. Структуру  робочої сили, що мігрує до промислово розвинутих країн і між самими розвинутими країнами, характеризують два моменти.

Перший: висока частка висококваліфікованих та наукових кадрів, необхідних для  розвитку напрямів науково-технічного прогресу. Промислово розвинуті країни стимулюють таке переміщення робочої  сили із правом одержання статусу  постійного резидента.

Так частка іноземців серед інженерів  у США становить понад 10%, лікарів - понад 20%. "Відплив умів" до США  відбувається як з країн, що розвиваються, так і з країн з перехідною економікою. Всередині ЄС висококваліфіковані кадри концентруються в найбільш розвинутих країнах.

Другий: значна частка робочої сили для галузей з фізично важкими, малоквалі-фікованими і непривабливими видами праці. Наприклад, у Франції емігранти становлять 25% всіх зайнятих у будівництві, 1/3 - в автомобілебудуванні. В Бельгії воші становлять половину всіх шахтарів, у Швейцарії - 40% будівельних робітників.

Міграція робочої сили між країнами, що розвиваються, - це головним чином міграція між новими індустріальними країнам та країнами - членами ОПЕК, з одного боку, та іншими країнами, що розвиваються, - з іншого,

Основний склад мігрантів з  цих країн - малокваліфікована робоча сила. Порівняно невеликий потік кваліфікованих працівників йде з розвинутих країн до країни, що розвиваються.

Для міграції в межах колишньої  світової системи соціалізму характерне переміщення робочої сили з країн з менш сприятливими соціально-економічними умовами до країн з більш стабільною економікою та соціальною обстановкою.

5. В Україні наприкінці XIX ст. надлишок  робочої сили становив понад  8 млн осіб, внаслідок чого лише через аграрне перенаселення з Галичини у 1890-1906 роках до США емігрувало до 750 тис. осіб, а в 1914 році у Сибіру і Далекому Сході проживало до 2 млн українців. Через глибоку економічну кризу в Україні в 90-х роках XX ст., що супроводжувалася значним зниженням життєвого рівня населення, зростанням армії безробітних, посилилася міграція робочої сили у високорозвинуті держави світу. Найбільших збитків економіці України, її майбутньому завдає відплив значної кількості науково-технічних спеціалістів (у середині 90-х років щорічно емігрувало до 50 тис. фахівців з дипломами вищої школи). У пошуках роботи з України за період незалежності в країни близького та далекого зарубіжжя емігрувало понад 8-10 млн осіб. Проте офіційна статистика поки що не публікує узагальнених об’єктивних даних з цього приводу.

 За сучасних умов переходу  до ринкових відносин міжнародна  міграція робочої сили стає  все більш поширеним явищем.