Підготовка студентів спеціальності «Соціальна робота» до волонтерської діяльності

Лях Т.Л. Соціально-педагогічна діяльність студентських волонтерських груп. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2009.

Гуслякова Л. Г., Холостова Е. И. Основы теории социальной работы. — М.: Институт социальной работы, 1997.

Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.

Лукашевич М. П., Мигович 1.1. Теорія і методи соціальної роботи. — К.: МАУП, 2002.

Медведева Г. П. Этика социальной работы: Учеб. пособие. — М.: ВЛАДОС, 1999.

Нойфельд И. Методы социальной работы // Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт. — М. — Тула,

Макдональд Д. Чому волонтер?/ Д. Макдональд. // громадські організації.

Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон Довіри». - К.: ДЦССМ,2003.

1. Про затвердіння типового положення про школу волонтерів центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді // офіційний вісник України. - 2006. - № 7. - С.310–312.
2. Маккарлі С, Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. - Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998.
3. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. - Киев, 24-30 сентября 2000 г.
4. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства 3,1996
5. Драбік К. Готових рецептов не існує: проте є проект розвитку здібностей/
6. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів /Заг. ред. І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2001.
7. Василенко К. Волонтер - це стан душі // Волонтер//2001, №10.
8. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000
9. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/К.: Академпрес, 1999.
10. Маккарлі С, Лінч Р. Управління діяльністю волонтерів. - Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт», 1998.
11. 0лінек О. Якими бувають волонтери?/ О. Олінек. // .Громадські організації. - 2001. - № 2. - с14-15.
12. Поликарпов М. Билет для волонтера: русские добровольцы в Югославии. Мифы и правда. Десять лет спустя/ м. Поликарпов. // Новое время. - 2003. - № 11. - с.25-27.

Додаток 1

Загальна декларація волонтерів прийнята на ХІ Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів (витяг)

Основні принципи руху      

Волонтери дотримуються та використовують на практиці такі основні принципи:  
      • визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми незалежно від їх расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;  
      • поважають гідність та культуру всіх людей;  
      • надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано -в дусі партнерства і братерства;  
      • визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють колективному забезпеченню цих потреб;  
      • ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями, а не користувачами;  
      • стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну та міжнародну солідарність.  
      Виходячи із основних принципів, волонтери повинні:  
      • сприяти тому, щоб особиста участь перетворювалася в колективний рух;  
      • активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх меті, знати їх політику та діяльність;  
      • прагнути в міру своїх здібностей та наявності вільного часу успішного завершення, згідно із взятою на себе відповідальністю, спільно розроблених програм;  
      • співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння та взаємної поваги;  
      • не ухилятися від нових завдань;  
      • не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.  
      Зі свого боку, поважаючи права людини та основні принципи волонтерства, асоціації повинні:  
      • забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначати межу добровільної співпраці, якісно формулювати та з повагою ставитися до функцій волонтерів;  
      • доручати кожному такий вид роботи, що йому найбільш підходить, при цьому забезпечити відповідні навчання та допомогу;  
      • регулярно підбивати підсумки діяльності і оприлюднювати їх;  
      • забезпечити, у разі необхідності, компенсацію ризику, пов'язаного з діяльністю волонтерів, а також шкоди, що ненавмисно завдана третій особі в результаті діяльності волонтерів;  
      • забезпечити доступ до волонтерської діяльності, відшкодовуючи у разі необхідності витрати;  
      • передбачити методи припинення волонтерами своєї діяльності як з ініціативи асоціації, так і з їх особистої

В Україні волонтерський рух стрімко поширюється. Зростає кількість громадських об`єднань і організацій, діяльність яких спрямована на надання соціальної допомоги різним верствам населення. Сьогодні у державі функціонують досить потужні Центри волонтерського руху.